Идет загрузка документа (40 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об упаковке и отходах упаковки

Проект закона Украины от 23.01.2008 № 1415
Дата рассмотрения: 19.07.2010 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про упаковку та відходи упаковки

Цей Закон регулює відносини у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки з метою забезпечення екологічної безпеки, запобігання негативного впливу таких відходів на здоров'я людини і навколишнє природне середовище шляхом організації та координації діяльності з їх збирання та утилізації.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

упаковка - продукція, виготовлена з будь-яких пакувальних матеріалів та допоміжних пакувальних засобів, яка використовується для вміщення, захисту, збереження, переміщення, доставки та презентації товарів, від сировини до готових виробів, що надходять від виробника до користувача чи споживача;

споживча упаковка - упаковка, що становить товарну одиницю для споживача на час купівлі;

транспортна упаковка - упаковка, призначена для переміщення та перевезення певної кількості товарних одиниць з метою уникнення механічного пошкодження на час транспортування, що не включає контейнери для автомобільних, залізничних, водних та повітряних перевезень;

групова упаковка - упаковка, що на час купівлі становить групу певної кількості однотипного товару, незалежно від того чи вона продається кінцевому користувачу або споживачу, чи є засобом доповнення на час продажу, яку можна вилучити, не завдаючи шкоди характеристикам продукції.

Предмет не може належати до упаковки, якщо він є складовою частиною продукту та призначений для вміщення, підтримки або захисту продукту протягом строку служби і всі елементи призначені для використання, споживання чи утилізації разом.

Предмети, розроблені та призначені для наповнення на час продажу, предмети разового вжитку, що продаються, наповнюються та призначені для наповнення на час продажу, вважаються упаковкою.

Пакувальні матеріали та допоміжні елементи, інтегровані в упаковку, вважаються її частиною.

Допоміжні елементи, що приєднані до продукту або долучені до нього та виконують функцію упаковки, вважаються упаковкою, крім випадків, коли вони є невід'ємною частиною цього продукту і всі елементи призначені для використання, споживання чи утилізації разом;

відходи упаковки - будь-яка упаковка чи пакувальний матеріал, що відповідають визначенню терміну "відходи", визначеному у Законі України "Про відходи";

життєвий цикл упаковки - усі процеси поводження з упаковкою, включаючи проектування, виробництво, кінцеве використання, утилізацію чи видалення;

зобов'язаний суб'єкт - суб'єкт господарювання, який імпортує, виробляє упаковку та/або продукцію в упаковці, здійснює оптову чи роздрібну торгівлю товарів в упаковці, загальна маса якої перевищує 500 кг на рік;

кінцевий користувач продукції в упаковці - юридична або фізична особа, яка після використання продукції повинна позбутися відходів упаковки шляхом утилізації чи видалення;

оператор системи поводження з відходами упаковки (далі - оператор системи) - суб'єкт некомерційного господарювання, діяльність якого відповідає вимогам цього Закону та здійснюється на основі права оперативного управління в організаційних формах, що визначаються зобов'язаними суб'єктами;

поводження з упаковкою - діяльність, що здійснюється з упаковкою та пакувальними матеріалами з метою виконання вимог державних стандартів та нормативних документів щодо технології їх виробництва та застосування;

поводження з відходами упаковки - діяльність, спрямована на запобігання накопиченню відходів упаковки шляхом їх збирання, сортування, перевезення, зберігання, оброблення (переробки), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями;

система поводження з відходами упаковки - комплекс організаційних, фінансових, матеріально-технічних, наукових та інформаційних заходів на національному, регіональному або місцевому рівнях для організації збирання, сортування, перевезення, зберігання, оброблення (переробка), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів упаковки;

маркування упаковки - знаки, написи, піктограми, що служать для інформування користувачів про відповідність упакованої продукції вимогам технічних регламентів та державних стандартів, а також про властивості самої упаковки.

Стаття 2. Законодавство України про упаковку та відходи упаковки

Законодавство України про упаковку та відходи упаковки складається з Господарського кодексу України, цього Закону, законів України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про житлово-комунальні послуги" та інших нормативно-правових актів України.

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки щодо забезпечення їх утилізації незалежно від місця та джерела їх використання та/або утворення.

Дія цього Закону не поширюється на експортну продукцію в упаковці, продукцію в упаковці, що містить радіоактивні речовини та відходи упаковки, віднесені законодавством до небезпечних відходів.

Стаття 4. Суб'єкти відносин у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Суб'єктами відносин у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки є:

зобов'язані суб'єкти;

оператори системи;

юридичні особи та фізичні особи - підприємці;

суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами упаковки;

споживачі;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 5. Об'єкти правового регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Об'єктами правового регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки є суспільні відносини з питань:

господарської діяльності у сфері поводженням з упаковкою та відходами упаковки;

нормування обсягів утилізації відходів упаковки, стандартизації та сертифікації;

моніторингу, обліку і контролю;

інформування населення щодо стану навколишнього природного середовища та у сфері поводження з відходами упаковки.

Стаття 6. Основні принципи державної політики у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

До основних принципів державної політики у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки належать:

пріоритетність охорони здоров'я людини, підтримки та відтворення сприятливого стану навколишнього природного середовища;

зменшення питомої ваги упаковки на одиницю пакованої продукції;

сприяння створенню системи поводження з відходами упаковки;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції, недопущення неправомірного її обмеження;

заборона ввезення на територію України відходів упаковки для їх переробки;

впровадження систем роздільного збирання відходів упаковки та обладнання контейнерних майданчиків для збирання цих відходів;

попередження накопичення відходів упаковки;

недопущення повторного використання упаковки в разі втрати її функціонального призначення або зниження якісних характеристик;

максимальне залучення в господарський обіг відходів упаковки як вторинної сировини;

заборона ввезення на територію України продукції, упаковка якої містить шкідливі речовини чи під час переробки якої вони виникають; у разі відсутності в Україні потужностей з переробки упаковки, що планують ввезти, взяття імпортером зобов'язань вивезення такої упаковки чи укладання угод щодо їх переробки;

використання способів утилізації відходів упаковки, що забезпечують безпечність і мінімізацію шкоди здоров'ю людини та навколишньому природному середовищу;

нормування обсягів утилізації відходів упаковки;

забезпечення максимального повторного використання упаковки;

забезпечення придатності відходів упаковки до її утилізації;

організація контролю за місцем чи об'єктом утворення, розміщення, переробки, утилізації та нагляд за місцями видалення відходів упаковки;

забезпечення обліку упаковки на ринку України та обліку утворення і використання відходів упаковки;

наближення вимог державних стандартів щодо технології виробництва упаковки та утилізації відходів упаковки до відповідних європейських стандартів;

доступність інформації у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки для суб'єктів господарювання;

формування суспільної свідомості щодо необхідності підтримання сприятливого стану навколишнього природного середовища, поводження з упаковкою та відходами упаковки, економного використання ресурсів та залучення населення до роздільного збирання відходів упаковки;

державне стимулювання використання вторинної сировини, що утворюється з відходів упаковки;

стимулювання виробництва упаковки з екологічно безпечних матеріалів.

Стаття 7. Маркування та сертифікація упаковки

Упаковка підлягає маркуванню та сертифікації відповідно до вимог технічних регламентів.

Маркування упаковки здійснюється з метою забезпечення роздільного збирання, повторного (багаторазового) використання та утилізації відходів упаковки.

Маркування є засобом ідентифікації і класифікації відходів упаковки для їх використання як вторинної сировини у відповідних галузях промисловості.

Сертифікація упаковки передбачає встановлення відповідності упаковки або відходів упаковки характеристикам, що наводяться при маркуванні упаковки.

Стаття 8. Нормування у сфері виробництва упаковки

У сфері виробництва упаковки встановлюються нормативи щодо граничних показників утворення відходів упаковки під час технологічних процесів, а також гранично допустимих рівнів шкідливих речовин у складі упаковки.

Стаття 9. Вимоги до упаковки

До упаковки та її виробництва встановлюються такі вимоги:

відповідність нормативним документам та нормативам;

обов'язкове маркування та сертифікація;

забезпечення відсутності шкідливого впливу на здоров'я людини.

Упаковка повинна розроблятися, виготовлятися та використовуватися таким чином, щоб сприяти її вторинному використанню чи відновленню.

Виробники багаторазової упаковки зобов'язані виробляти, імпортувати та випускати в обіг упаковку з такими фізико-хімічними характеристиками, що дають можливість в умовах експлуатації здійснювати певну кількість обертів. Мінімальна кількість обертів для кожного виду упаковки встановлюється технічними регламентами.

Стаття 10. Права громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки мають право на:

безпечний для життя і здоров'я контакт з упаковкою;

безпечні для життя і здоров'я умови при здійсненні операцій з упаковкою та відходами упаковки.

одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про наявність у складі упаковки шкідливих та небезпечних компонентів;

відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок порушення вимог цього Закону.

Стаття 11. Обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Громадяни України, іноземці та осіб без громадянства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки зобов'язані:

дотримуватися вимог законодавства України у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки;

здійснювати роздільне збирання відходів упаковки та надходження цих відходів до установлених місць.

Стаття 12. Права зобов'язаних суб'єктів

Зобов'язані суб'єкти мають право:

отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію щодо загальнодержавних, регіональних та місцевих програм поводження з відходами упаковки;

брати участь у розробці та реалізації загальнодержавних та місцевих програм поводження з відходами, охорони довкілля, в частині поводження з відходами упаковки;

обирати у відповідності з цим Законом спосіб виконання норм утилізації відходів упаковки;

брати участь в організації системи поводження з відходами упаковки та бути її учасниками.

Стаття 13. Обов'язки зобов'язаних суб'єктів

Зобов'язані суб'єкти щодо поводження з відходами упаковки зобов'язані забезпечувати утилізацію відходів упаковки відповідно до затверджених цим Законом норм утилізації відходів упаковки самостійно або шляхом укладання договорів з операторами системи.

Зобов'язані суб'єкти реєструються в територіальних органах виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язані суб'єкти можуть передавати свої зобов'язання оператору системи щодо організації робіт із забезпечення збирання та утилізації відходів упаковки відповідно до затверджених цим Законом норм утилізації.

У разі самостійного способу виконання норм утилізації зобов'язані суб'єкти щодо поводження з відходами упаковки зобов'язані:

вести облік обсягів утворення відходів упаковки за видами матеріалів;

забезпечувати здійснення роздільного збирання відходів упаковки, що утворилися в процесі їх діяльності, за видами матеріалів, якщо інше не передбачено технологічними вимогами, що забезпечують утилізацію матеріалів відходів упаковки;

повертати відходи споживчої, групової і транспортної упаковки постачальнику;

забезпечувати приймання та утилізацію відходів упаковки, що утворилася в процесі обігу та споживання імпортованої, виробленої або реалізованої через торговельну мережу їх продукції;

погоджувати щорічно не пізніше 1 жовтня в територіальних органах виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та органах місцевого самоврядування програму діяльності на наступний календарний рік щодо забезпечення обсягів утилізації відходів упаковки згідно з затвердженими нормами утилізації відходів упаковки;

звітувати в першому кварталі року, що настає за звітним, територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та органам місцевого самоврядування про виконання норм утилізації відходів упаковки;

виконувати вимоги державних стандартів та інших нормативних документів у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки.

У разі якщо зобов'язаний суб'єкт перевиконав норми утилізації відходів упаковки за відповідний календарний рік, відповідні норми утилізації відходів упаковки на наступний календарний рік для нього зменшуються на величину, що дорівнює різниці між фактичними показниками з утилізації та встановленими цим Законом нормами утилізації.

Витрати зобов'язаних суб'єктів, пов'язані з виконанням норм утилізації відходів упаковки відповідно до цього Закону, відносяться до складу валових витрат.

Стаття 14. Реєстрація зобов'язаних суб'єктів

Зобов'язані суб'єкти повинні звернутися із заявою до територіального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища про включення до реєстру осіб, зобов'язаних утилізувати відходи упаковки відповідно до встановлених цим Законом норм утилізації.

Форма заяви про включення до реєстру осіб, зобов'язаних утилізувати відходи упаковки, та порядок ведення цього реєстру затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 15. Предмет діяльності оператора системи

Предметом діяльності оператора системи є:

розробка, впровадження систем щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів упаковки, проведення робіт щодо постійного вдосконалення цих систем;

надання методичної, консультативної, науково-технічної допомоги в діяльності підприємств, організацій, установ, що займаються збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів упаковки, а також мобілізація фінансових, матеріальних і науково-виробничих ресурсів для інвестування заходів щодо максимального збирання, переробки та утилізації відходів упаковки;

сприяння впровадженню сучасних технологій і обладнання, створенню потужностей для переробки і утилізації відходів упаковки з орієнтацією на вирішення економічних, екологічних та соціальних проблем України;

сприяння встановленню ділових зовнішньоекономічних зв'язків для підприємств із заготівлі, переробки та утилізації відходів упаковки.

Стаття 16. Права оператора системи

Оператор системи має право:

представляти інтереси зобов'язаних суб'єктів в органах державної влади і місцевого самоврядування;

визначати методи здійснення своєї діяльності;

визначати організаційно-правові засади діяльності;

організовувати виставки, конференції, "круглі столи" у сфері поводження з відходами упаковки;

виступати замовником і виконавцем робіт, пов'язаних з виконанням покладених на оператора системи обов'язків, а також реалізації інвестиційних проектів;

організовувати та проводити конкурси на виконання інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток системи збирання та утилізації відходів упаковки;

здійснювати інноваційну діяльність;

використовувати договірну форму фінансування інвестиційних проектів;

здійснювати інші дії, не заборонені чинним законодавством.

Стаття 17. Обов'язки операторів системи

Оператори системи зобов'язані:

отримати акредитацію в територіальному органі виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;

укладати договори із зобов'язаними суб'єктами і суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами упаковки щодо організації роздільного збирання відходів упаковки та їх утилізації;

забезпечувати створення та ведення інформаційної системи поводження з упаковкою та відходами упаковки, постійне проведення моніторингу в цій сфері;

подавати до територіального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища щорічний звіт про виконання п'ятирічної програми діяльності щодо виконання норм утилізації відходів не пізніше закінчення першого кварталу року, що настає за звітним;

забезпечувати спільно з органами місцевого самоврядування інформаційну підтримку для населення про переваги роздільного збирання відходів.

Оператори системи здійснюють діяльність у сфері організації робіт щодо:

роздільного збирання відходів упаковки;

впровадження передових форм управління у сфері утилізації відходів упаковки та технологій із збирання, сортування та переробки відходів упаковки;

надання методичної допомоги підприємствам фізичним особам - підприємцям, задіяним у сфері поводження з відходами упаковки, представлення та захист їх інтересів;

взаємодії між суб'єктами господарювання, задіяними у сфері поводження з відходами упаковки, та їх взаємодії з органами державної влади та соціальними партнерами;

розробки заходів з метою залучення інвестицій у технології та обладнання для збирання, сортування, переробки та утилізації відходів упаковки.

Метою діяльності оператора системи не є одержання прибутку, а його майно не розподіляється між засновниками або членами системи.

Оператор системи має право брати участь у конкурсних торгах (тендерах) та фінансувати роботи з інформування і навчання населення, реалізацію пілотних проектів щодо організації роздільного збирання відходів упаковки, розроблення та супроводження програмних документів щодо забезпечення утилізації відходів упаковки.

Вартість послуг з організації робіт із утилізації відходів упаковки відповідно до затверджених норм утилізації визначається за договором (домовленістю сторін) на кожний наступний рік.

Вартість послуг з організації робіт із утилізації відходів упаковки враховується у собівартості упаковки і упакованої продукції.

Порядок та умови створення оператора системи зобов'язаними суб'єктами встановлюється законом.

Оператор системи не пов'язаний відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" із зобов'язаними суб'єктами.

Оператор системи зобов'язаний до 30 листопада поточного року надати територіальним органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища відомості про кількість переданих на утилізацію відходів упаковки.

Засновниками оператора системи не можуть бути суб'єкти господарювання і фізичні особи, пов'язані відносинами контролю з суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність у сфері утилізації відходів упаковки щодо організації роздільного збирання відходів упаковки та їх утилізацією, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стаття 18. Порядок та умови проведення акредитації операторів системи

Порядок та умови проведення акредитації операторів системи встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Для отримання акредитації оператор системи повинен відповідати таким вимогам:

мета оператора системи повинна полягати в організації системи збирання та утилізації упаковки та відходів упаковки;

наявність списку учасників або акціонерів;

наявність необхідних для здійснення діяльності фінансових ресурсів;

наявність плану дій щодо виконання норм утилізації відходів упаковки.

План дій щодо виконання норм утилізації відходів упаковки повинен містити такі компоненти:

схему залучення на загальнодержавному рівні різних зон до системи збирання упаковки та відходів упаковки;

фінансовий план та джерела його фінансування;

стратегію залучення інших зобов'язаних суб'єктів до системи поводження з відходами упаковки;

форму договору з зобов'язаним суб'єктом щодо передачі обов'язків із збирання та утилізації упаковки та відходів упаковки;

план співробітництва із засобами масової інформації щодо інформування кінцевих користувачів та споживачів про можливість повернення упаковки та відходів упаковки, організації їх збирання та утилізації.

Стаття 19. Загальні вимоги до системи поводження з відходами упаковки

Системи поводження з відходами упаковки створюються з метою виконання норм утилізації відходів упаковки, встановлених цим Законом.

Системи поводження з відходами упаковки відкриті для всіх учасників ринку, які імпортують, виробляють упаковку або продукцію в упаковці і здійснюють оптову та роздрібну торгівлю товарів в упаковці.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, оператори системи, зобов'язані суб'єкти вживають необхідних заходів щодо створення та функціонування системи поводження з відходами упаковки з метою забезпечення реалізації вимог цього Закону.

Управління системою здійснюється операторами системи згідно з розробленою ними п'ятирічною програмою діяльності, затвердженою територіальним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, та узгодженою з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та відповідним органом місцевого самоврядування.

Діяльність системи може розповсюджуватися на будь-яку територію України незалежно від місця знаходження оператора системи, зареєстрованого відповідно до законодавства.

У разі якщо виробники та продавці упаковки є учасниками системи поводження з упаковкою та відходами упаковки, відомості про кількість упаковки, спрямованої в обіг, кількість повернутої упаковки та відходів упаковки, кількість упаковки та відходів упаковки, спрямованої на утилізацію, надає оператор системи територіальному органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Форми надання відомостей про кількість упаковки, спрямованої в обіг, кількість повернутої упаковки та відходів упаковки, кількість упаковки та відходів упаковки, спрямованої на утилізацію, затверджує спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 20. Норми утилізації відходів упаковки

З метою запобігання та зменшення обсягів утворення відходів упаковки для зобов'язаних суб'єктів встановлюються такі норми утилізації відходів упаковки за роками після набрання чинності цим Законом:

у перший рік - 15 відсотків;

у другий рік - 20 відсотків;

у третій рік - 25 відсотків;

у четвертий рік - 30 відсотків;

у п'ятий рік - 35 відсотків.

Обсяги утилізації відходів упаковки на кожний наступний рік визначаються зобов'язаними суб'єктами щорічно відповідно до затверджених норм утилізації та обчислюються залежно від планових обсягів виробництва та реалізації упаковки і пакувальних матеріалів, застосування упаковки для пакування, транспортування та реалізації продукції, утворення відходів упаковки.

Зворотна споживча і транспортна упаковки включаються до норм утилізації відходів упаковки.

Після закінчення п'ятого календарного року, що наступає за роком, в якому набрав чинності цей Закон, норми утилізації відходів упаковки на наступні роки встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Стаття 21. Органи, що здійснюють державне регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Органами, що здійснюють державне регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань житлово-комунального господарства, інші органи виконавчої влади та місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Методологічне та нормативно-правове забезпечення особливостей поводження з відходами упаковки здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Державне регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки реалізується шляхом впровадження заходів відповідно до законодавства.

Стаття 22. Виховна та освітня діяльність у сфері поводження з відходами упаковки

Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань житлово-комунального господарства, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують та забезпечують загальність, комплексність та безперервність цілеспрямованої виховної та освітньої діяльності серед населення щодо проблем безпечного та ресурсозберігаючого поводження з відходами упаковки.

Розповсюдження популярних знань щодо проблем безпечного та ресурсозберігаючого поводження з відходами упаковки здійснюється через засоби масової інформації, шляхом випуску науково-популярної літератури, наглядної агітації, листівок, інших доступних засобів.

Стаття 23. Особливості державного нагляду (контролю) за здійсненням діяльності у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Державний нагляд (контроль) за здійсненням діяльності у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його територіальні органи, інші уповноважені на це органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування згідно із законом.

Державному нагляду (контролю) у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки підлягають:

забезпечення виконання зобов'язаними суб'єктами обсягів норм утилізації відходів упаковки відповідно до затверджених норм утилізації відходів упаковки;

дотримання суб'єктами господарювання у сфері поводження з відходами упаковки законодавства, екологічних, санітарних та інших правил і норм, а також виявлення порушень цих вимог і вжиття заходів для їх усунення;

дотримання суб'єктами господарювання вимог, передбачених міжнародними договорами України щодо поводження з відходами упаковки та їх транскордонного переміщення;

дотримання вимог законодавства щодо здійснення обліку упаковки та відходів упаковки, а також дотримання вимог щодо надання встановленої законодавством звітності.

Стаття 24. Заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів упаковки

З метою зменшення обсягів утворення відходів упаковки Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють:

встановлення лімітів на утворення відходів виробництва упаковки;

розроблення загальних вимог до складу і властивостей упаковки;

розроблення загальних вимог до роздільного збирання, зберігання та утилізації відходів упаковки.

Стаття 25. Економічне регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Економічне регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки спрямоване на реалізацію таких завдань:

збільшення обігу багаторазової упаковки;

зменшення кількості відходів упаковки;

зменшення обсягів захоронення відходів упаковки;

впровадження кращих існуючих технологій переробки відходів упаковки.

Механізм економічного регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки передбачає:

надання суб'єктам господарювання, які виробляють устаткування для збирання, сортування, транспортування та утилізації використаної упаковки, податкових, кредитних та інших пільг відповідно до закону;

надання в установленому законом порядку податкових, кредитних та інших пільг суб'єктам господарювання, які здійснюють науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи з розроблення та впровадження кращих існуючих технологій переробки відходів упаковки, інформаційні, освітні та інші заходи;

звільнення в установленому законом порядку від ввізного мита та податку на додану вартість устаткування обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, устаткування для збирання, сортування, транспортування та утилізації використаної упаковки.

Законами України можуть встановлюватися інші заходи економічного регулювання у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки.

Фінансування заходів щодо виконання норм утилізації відходів упаковки відповідно до вимог цього Закону здійснюється за рахунок коштів зобов'язаних суб'єктів та власників відходів.

Стаття 26. Відповідальність за правопорушення у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки

Уповноважені органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у разі виявлення незабезпечення виконання обсягів утилізації відходів упаковки відповідно до затверджених цим Законом норм утилізації відходів упаковки, вживають до суб'єктів господарювання штрафні санкції від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про накладання штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються органом державного нагляду (інспекцією) з питань охорони навколишнього природного середовища в межах його повноважень.

Суми штрафів, що накладаються цим органом державного нагляду (інспекцією), перераховуються до Державного бюджету України.

Про вчинення порушення, зазначеного у цій статті, посадовими особами уповноваженого органу що виявили правопорушення, складається протокол, який разом з поясненням керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передаються посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи.

Керівник чи заступник керівника уповноваженого органу розглядає справу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання відповідних документів.

Рішення керівника чи заступника керівника уповноваженого органу про накладання штрафу оформлюється постановою.

Суб'єкт господарювання повинен сплатити штраф у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується в судовому порядку.

Рішення про накладання штрафу у справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді.

Стаття 27. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім

2. Кабінету Міністрів України у чотирьохмісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

____________

Опрос