Идет загрузка документа (79 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О нормативно-правовых актах

Проект закона Украины от 14.01.2008 № 1343
Дата рассмотрения: 14.01.2008 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про нормативно-правові акти

Цей Закон відповідно до Конституції України комплексно регулює правові відносини, пов'язані із загальними засадами розроблення нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією, визначає види, ієрархію та юридичну силу нормативно-правових актів, усуває прогалини, пов'язані з нормотворчою діяльністю.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни і поняття вживаються у такому значенні:

аналогія закону - застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;

аналогія права - застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;

делегування (передача) повноважень на прийняття нормативно-правового акта - право здійснення правового регулювання певних питань шляхом прийняття (видання) тих актів, які видає (приймає) відповідний суб'єкт нормотворення;

закон (законодавчий акт) - нормативно-правовий акт, який приймається (затверджується) всеукраїнським референдумом, Верховною Радою України, встановлює відповідні засади правового регулювання суспільних відносин, є основою правової системи України;

зворотна дія нормативно-правового акта - поширення дії нормативно-правового акта на відносини, що виникли до набрання ним чинності;

ієрархія нормативно-правових актів - встановлене Конституцією України та цим Законом співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв'язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місця кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства;

ненормативний правовий акт - акт, що містить лише індивідуально-конкретні або індивідуально-правозастосовчі приписи;

норма права (правова норма) - санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене у нормативно-правовому акті, що поширюється на визначене у цьому нормативно-правовому акті коло осіб та призначене для тривалого і неодноразового застосування;

нормативно-правовий акт - офіційний правовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом у визначеній формі і за встановленою процедурою, який регулює суспільні відносини і містить норми права;

нормопроектувальна техніка - система вироблених теорією і практикою нормотворчості вимог та способів створення найбільш доцільних за формою і досконалих за структурою, змістом та викладом нормативно-правових актів;

нормотворчі повноваження - визначене Конституцією України та законами України право Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб приймати (видавати) нормативно-правові акти з питань власних або делегованих повноважень;

офіційне опублікування нормативно-правового акта - розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта на сторінках офіційного друкованого видання;

офіційне оприлюднення нормативно-правового акта (доведення до відома населення) - доведення змісту нормативно-правового акта до відома фізичних і юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;

офіційне друковане видання - видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не належать до засобів масової інформації та використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов'язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;

підзаконні нормативно-правові акти - нормативно-правові акти суб'єктів нормотворення, які приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції України і законів України, міжнародних договорів України і не повинні їм суперечити;

прогалина у нормативно-правовому акті - повна або часткова відсутність норм, що повинні регулювати певні відносини;

система нормативно-правових актів - взаємопов'язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;

суб'єкти нормотворення - громадяни України, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені приймати, змінювати та скасовувати нормативно-правові акти;

суперечність норм права нормативно-правових актів - невідповідність одних положень нормативно-правового акта іншим положенням того ж або іншого нормативно-правового акта;

техніка нормопроектування - система вироблених теорією і практикою нормотворчості засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;

уніфікація - зведення певної кількості нормативно-правових актів з одного і того ж предмета регулювання у єдиний акт;

юридична сила нормативно-правових актів - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права визначати їх взаємну ієрархічну підпорядкованість, що обумовлює порядок внесення до них змін, їх скасування чи втрату ними чинності.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Завданням цього Закону є правове врегулювання та уніфікація нормотворчої діяльності суб'єктів нормотворення, забезпечення законності, якості та ефективності її результатів.

2. Дія цього Закону не поширюється на:

1) Конституцію України;

2) міжнародні договори України;

3) нормативно-правові акти суб'єктів нормотворчої діяльності, які не визначені у частині першій цієї статті.

Зазначені правові акти приймаються або вносяться зміни до них на умовах, у порядку та у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

Стаття 3. Правонаступництво щодо прийнятих нормативно-правових актів

1. У разі ліквідації суб'єкта нормотворення повноваження приймати, вносити зміни або припиняти дію раніше прийнятих нормативно-правових актів переходить до органу вищого рівня або іншого визначеного уповноваженого органу (посадової особи).

2. У разі реорганізації суб'єкта нормотворення до правонаступника разом з правом приймати нормативно-правові акти переходять повноваження вносити зміни, зупиняти, припиняти дію раніше прийнятих нормативно-правових актів.

3. У разі реорганізації суб'єкта нормотворення, коли правонаступника не визначено або не наділено правом приймати відповідні нормативно-правові акти, повноваження приймати, вносити зміни або припиняти дію раніше прийнятих нормативно-правових актів переходить до органу вищого рівня або іншого визначеного уповноваженого органу (посадової особи).

4. Зміна статусу органу, який приймає відповідні нормативно-правові акти, не має наслідком припинення дії раніше прийнятих нормативно-правових актів.

5. У разі перейменування суб'єкта нормотворення або його реорганізації шляхом злиття, приєднання та перетворення юридичної особи, що тягне за собою зміну назви цього органу, дія нормативно-правового акта, що містить попередню назву цього суб'єкта, поширюється на перейменований (новостворений) орган у повному обсязі.

6. У разі поділу суб'єкта нормотворення у рішенні про його реорганізацію розподіляються нормотворчі повноваження новостворених органів та визначається, які нормативно-правові акти та в якому обсязі поширюються на такі органи. Орган, що прийняв рішення про поділ, зобов'язаний у тримісячний строк забезпечити внесення необхідних змін до відповідних нормативно-правових актів.

Розділ II. ВИДИ, ФОРМИ, ЮРИДИЧНА СИЛА ТА ІЄРАРХІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 4. Конституція України - Основний Закон України

1. Конституція України є актом установчої влади, що належить народу, і визначає правові основи законодавства України.

2. Текст змін до Конституції України, викладений у законі про внесення змін до Конституції України, з набранням чинності є невід'ємною частиною Конституції України.

Стаття 5. Види та форми нормативно-правових актів

1. Нормативно-правові акти утворюють єдину внутрішньо узгоджену систему, яка забезпечує правове регулювання суспільних відносин в Україні.

2. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.

3. Законами є:

1) закони України, у тому числі прийняті або затверджені всеукраїнським референдумом;

2) кодекси України;

3) основи законодавства України;

4) декрети Кабінету Міністрів України.

4. Підзаконними нормативно-правовими актами є:

1) укази Президента України нормативного характеру;

2) постанови Верховної Ради України;

3) постанови Кабінету Міністрів України нормативного характеру;

4) правові акти нормативного характеру міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

5) правові акти нормативного характеру державних органів, які є суб'єктами нормотворення;

6) правові акти нормативного характеру місцевого референдуму;

7) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

8) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

9) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим нормативного характеру;

10) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, накази структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій нормативного характеру;

11) накази територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади нормативного характеру;

12) рішення нормативного характеру місцевих рад, акти їх виконавчих органів, розпорядження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.

5. У випадках, передбачених законодавством України, нормативно-правовий акт може бути виданий спільно кількома суб'єктами нормотворення.

6. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права і індивідуально-правозастосовчі норми, він вважається нормативно-правовим.

Стаття 6. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів

1. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються (видаються) на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закони та інші нормативно-правові акти, які у порядку, встановленому Конституцією України і законами України, визнано такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і не мають юридичної сили.

2. Закони, прийняті або затверджені на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну силу щодо інших законів, підзаконних нормативно-правових актів.

3. Закони посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів.

4. Укази Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, мають вищу юридичну силу щодо правових актів Кабінету Міністрів України.

4. Підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади вищого рівня, мають вищу юридичну силу щодо нормативно-правових актів органів виконавчої влади нижчого рівня.

5. Постанови нормативного характеру Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим є підзаконними актами і повинні відповідати Конституції і законам України, Конституції Автономної Республіки Крим, правовим актам Президента України, Кабінету Міністрів України, які мають щодо нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу.

6. Акти нормативного характеру відповідних місцевих референдумів мають вищу юридичну силу щодо постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, на території яких проведено референдум.

7. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частину національного законодавства України. Юридична сила міжнародних договорів України визначається відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

Стаття 7. Пряма дія нормативно-правових актів

1. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

2. Норми нормативно-правових актів мають пряму дію, якщо інше не передбачено в самих нормативно-правових актах.

Розділ III. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ

Стаття 8. Вимоги техніки нормопроектування до нормативно-правового акта

1. Відповідно до загальних вимог техніки нормопроектування нормативно-правовий акт:

1) повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;

2) не повинен дублювати норми інших нормативно-правових актів;

3) повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;

4) не повинен містити суперечливі між собою норми права.

2. Інші вимоги можуть визначатися правилами техніки нормопроектування, що розробляються суб'єктом нормотворення з дотриманням вимог цього Закону.

3. Не допускається подання проекту нормативно-правового акта, який знаходився на розгляді відповідного суб'єкта нормотворення.

Стаття 9. Загальні вимоги до тексту та термінології нормативно-правового акта

1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови.

2. Положення нормативно-правового акта має викладатися однозначно і не допускати різного тлумачення.

3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку загальні, а потім спеціальні норми права.

4. Терміни (поняття) у нормативно-правовому акті повинні викладатися за допомогою загальнозрозумілих слів та словосполучень.

5. У нормативно-правовому акті повинна забезпечуватись уніфікація термінології.

6. Терміни (поняття), які вживалися раніше в нормативно-правових актах, пояснюються в тексті нормативно-правового акта (описова диспозиція) в його складових частинах або додатках.

7. Спеціальні терміни (поняття), необхідні для врегулювання конкретного виду (сфери) суспільних відносин, вживаються у нормативно-правовому акті лише в тому значенні, в якому вони вживаються в цій сфері.

8. У разі потреби спеціальні терміни (поняття) пояснюються в тексті нормативно-правового акта у першій статті чи у додатках до нього.

9. Терміни (поняття), які вживаються в підзаконному нормативно-правовому акті, не повинні відрізнятися за змістом від їх визначення в Конституції України і законах України, що регулюють відповідну сферу.

10. У тексті нормативно-правового акта не повинна вживатися:

1) розмовна мова та її експресивні форми (підсилення важливості, значущості певних положень акта шляхом вживання у тексті слів, що не мають самостійного лексичного чи граматичного значення);

2) в одному і тому ж розумінні різні терміни (поняття), близькі за своїм значенням (синоніми);

3) іноземні слова і терміни (поняття) за наявності рівнозначних слів і термінів (понять) в українській мові;

4) нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики;

5) літерні позначення (абревіатури).

Стаття 10. Реквізити нормативно-правового акта

1. У нормативно-правовому акті обов'язково повинні фіксуватися:

1) Державний Герб України;

2) зазначення виду нормативно-правового акта;

3) назва нормативно-правового акта;

4) повна назва суб'єкта нормотворення (за винятком законів, прийнятих всеукраїнським референдумом або Верховною Радою України);

5) місце і дата прийняття (видання) нормативно-правового акта;

6) власний номер нормативно-правового акта;

7) підпис особи (для електронного документа - електронний цифровий підпис), уповноваженої підписувати відповідний нормативно-правовий акт;

8) підпис особи (для електронного документа - електронний цифровий підпис), уповноваженої скріплювати підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України.

Відтворення підпису уповноваженої особи факсимільним способом або за допомогою засобів механічного та іншого копіювання забороняється;

9) гербова печатка.

2. Нормативно-правовий акт має містити дату державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації, та його реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів України.

Стаття 11. Структура закону

1. Закон обов'язково має містити:

1) назву;

2) преамбулу;

3) статті, частини статей;

4) прикінцевих положень.

2. Закон може складатися з:

1) книг, розділів, підрозділів, глав;

2) абзаців;

3) перехідних положень;

4) додатків;

5) тексту міжнародного договору України (для закону, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України);

6) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України).

Стаття 12. Особливості структури кодексу

1. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.

2. Загальна частина кодексу може містити:

1) завдання, принципи, визначення понять, основні інститути;

2) спеціальні правові положення (презумпції, преюдиції);

3) положення, дія яких поширюється на всю сферу відносин, які регулюються кодексом;

4) інші загальні нормативні положення, які характеризуються усталеністю і є правовою основою застосування норм особливої частини.

3. Особлива частина кодексу може містити:

1) конкретні правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання цього нормативно-правового акта;

2) положення, які регулюють окремі види відносин всередині цієї сфери;

3) визначення виду і міри юридичної відповідальності.

4. Загальна та особлива частини кодексу повинні бути органічно пов'язані між собою і містити норми відповідно до особливостей предмета правового регулювання.

5. За відсутності поділу на загальну та особливу частини кодекси можуть складатися з книг і розділів.

Стаття 13. Структура підзаконного нормативно-правового акта

1. Підзаконний нормативно-правовий акт обов'язково має містити:

1) назву;

2) преамбулу;

3) абзаци.

2. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:

1) розділів;

2) пунктів, підпунктів;

3) перехідних положень;

4) додатків.

5) тексту міжнародного договору України (затвердження, прийняття чи приєднання до якого відбулося у формі указу Президента України, постанови Кабінету Міністрів України);

6) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (затвердження, прийняття чи приєднання до якого відбулося у формі указу Президента України, постанови Кабінету Міністрів України).

Стаття 14. Назва нормативно-правового акта

1. Назва нормативно-правового акта повинна відображати зміст цього акта.

2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, тотожну назві іншого нормативно-правового акта, за винятком нормативно-правових актів про внесення змін до них.

Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт має містити преамбулу - вступну частину, яка стисло визначає мету його регулювання.

2. Преамбула нормативно-правового акта не повинна дублювати зміст інших структурних складових нормативно-правового акта.

3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід'ємною частиною і підлягає врахуванню при застосуванні нормативно-правового акта, його офіційному тлумаченні або офіційному роз'ясненні.

Стаття 16. Стаття закону

1. Основною первинною структурною складовою закону є стаття, яка має містити завершене нормативне положення.

2. Стаття має порядковий номер арабською цифрою та назву.

2. Якщо стаття складається з однієї частини, вона також підлягає нумерації.

Стаття 17. Прикінцеві положення закону

1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці закону і містять порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів.

2. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов'язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.

Стаття 18. Перехідні положення нормативно-правового акта

1. Перехідні положення нормативно-правового акта мають містити приписи про особливості дії протягом певного періоду прийнятого нормативно-правового акта або окремих його норм.

2. Перехідні положення нормативно-правового акта можуть врегульовувати інші правовідносини, спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв'язку з набранням чинності нормативно-правовим актом.

Стаття 19. Додатки до нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт може містити додатки, які є його невід'ємною частиною і мають таку ж юридичну силу, як і акт, до якого вони додаються.

2. Посилання на наявність додатків має міститися в нормативно-правовому акті.

Стаття 20. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін

1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень.

2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише тим суб'єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду і тієї самої юридичної сили.

4. До нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта не допускається внесення змін.

6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:

1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;

2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до закону не підлягають опублікуванню.

Розділ IV. РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

Стаття 21. Порядок розгляду та прийняття проекту нормативно-правового акта

1. Порядок розгляду та прийняття проекту нормативно-правового акта визначається правовими актами відповідного суб'єкта нормотворення.

Стаття 22. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта і його прийняття

1. Суб'єкт нормотворення відповідно до законодавства за результатами розгляду проекту нормативно-правового акта може:

1) прийняти (видати) нормативно-правовий акт;

2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;

3) надіслати проект на додаткову чи повторну експертизу;

4) винести проект нормативно-правового акта на громадське обговорення;

5) відхилити проект нормативно-правового акта.

2. Нормативно-правовий акт приймається (видається) суб'єктом нормотворення за результатами його розгляду з дотриманням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, що визначають правовий статус та регулюють організацію і порядок діяльності відповідних державних органів та посадових осіб.

3. Прийняття (видання) нормативно-правового акта не є остаточним за умови прийняття рішення про проведення з відповідного питання референдуму.

Стаття 23. Внесення змін до нормативно-правового акта, що не набрав чинності

1. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути змінено (крім усунення орфографічних і технічних неточностей та помилок, які не впливають на його зміст) шляхом скасування раніше прийнятого рішення та прийняття нового нормативно-правового акта і лише відповідним суб'єктом нормотворення або в іншому порядку, передбаченому законом.

2. Усунення орфографічних і технічних неточностей та помилок здійснюється в порядку, визначеному спеціальними нормативно-правовими актами (регламентами, правилами).

Стаття 24. Делегування (передача) повноважень на прийняття нормативно-правових актів

1. Делегування (передача) повноважень на прийняття (видання) нормативно-правових актів допускається лише в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування у випадках, передбачених Конституцією України і законами України.

2. Забороняється делегування (передача) повноважень на прийняття (видання) нормативно-правових актів органам і особам, які не є суб'єктами нормотворення.

2. У нормативно-правовому акті, яким делегуються (передаються) повноваження на прийняття (видання) нормативно-правового акта, зазначаються:

1) обсяг делегованих (переданих) повноважень;

2) суб'єкти делегування (суб'єкти, яким делегують (передають) повноваження, та суб'єкти, які делегують (передають) повноваження);

3) строк, на який делегуються (передаються) повноваження;

4) орган, на який покладається відповідальність та контроль за виконанням делегованих (переданих) повноважень;

5) умови матеріально-фінансового забезпечення виконання делегованих (переданих) повноважень, а також інші умови.

3. Суб'єкт нормотворення, що приймає (видає) нормативно-правовий акт в порядку делегованих (переданих) йому повноважень, зобов'язаний послатися на нормативно-правовий акт, яким йому делеговано (передано) відповідні повноваження.

Стаття 25. Визнання нормативно-правових актів або їх норм такими, що втратили чинність, та внесення змін до них у зв'язку з прийняттям нового нормативно-правового акта

1. Нормативно-правові акти або окремі їх положення визнаються такими, що втратили чинність, та потребують внесення змін, якщо вони суперечать новому нормативно-правовому акту або охоплюються ним.

2. Перелік нормативно-правових актів або окремих їх положень, які визнаються такими, що втратили чинність, може викладатися в додатку.

3. У разі, коли прийняття нового нормативно-правового акта потребує визнання такими, що втратили чинність, або внесення змін до актів нижчої юридичної сили або окремих їх норм, суб'єкт нормотворення доручає відповідним державним органам прийняти правові акти про визнання такими, що втратили чинність, або внесення змін до їх актів із зазначенням строку прийняття.

Розділ V. ПІДПИСАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 26. Підписання нормативно-правових актів

1. Прийнятий (виданий) суб'єктом нормотворення нормативно-правовий акт підписує (для електронного документа - електронним цифровим підписом) особа, яка відповідно до Конституції України і законів України уповноважена на це, або кілька осіб (для електронного документа - електронними цифровими підписами), якщо це передбачено Конституцією України і законами України.

2. Нормативно-правовий акт приймається (видається) у вигляді документа на паперовому носієві.

3. Підписаний нормативно-правовий акт у вигляді документа на папері є оригіналом і зберігається в установленому порядку відповідним суб'єктом нормотворення. Інші паперові примірники нормативно-правового акта є його копіями.

4. Нормативно-правовий акт може відтворюватися у вигляді електронного документа з дотриманням вимог законів, що регулюють питання створення електронних документів, електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

5. У разі надсилання нормативно-правового акта у вигляді електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Стаття 26. Особливості підписання законів

1. Закон після підписання Головою Верховної Ради України невідкладно направляється Президенту України.

2. Закон у п'ятиденний строк надсилається Президентом України до Кабінету Міністрів України для підготовки вмотивованого висновку.

3. Вмотивований висновок щодо прийнятого закону готується Міністерством юстиції за участю інших міністерств, центральних органів виконавчої влади.

4. Особливості підписання законів Президентом України визначаються Конституцією України.

5. Закон, прийнятий на всеукраїнському референдумі, не потребує процедури підписання.

Розділ VI. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ

Стаття 27. Дія нормативно-правових актів у часі

1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.

2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.

3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.

4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.

5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:

1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;

2) втрати ним чинності;

3) визнання його нечинним;

4) скасування.

6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб'єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб'єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.

7. Суб'єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб'єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині, якщо таким суб'єктом встановлено що:

1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;

2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;

3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;

4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;

5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

8. У випадках, передбачених Конституцією України та законами України, нормативно-правові акти втрачають чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.

Нормативно-правовий акт може бути визнаний Конституційним Судом України таким, що втратив чинність, повністю або в окремій частині.

Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суб'єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб'єкта, не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.

9. Нормативно-правовий акт визнається нечинним відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

10. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб'єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.

11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:

1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);

2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;

3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;

4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;

2) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.

12. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена.

13. У випадках, передбачених Конституцією та законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної ради у місті) може зупинити дію нормативно-правових актів сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради відповідно з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.

14. У випадках, передбачених законами України, дія нормативно-правового акта може бути зупинена протестом прокурора.

Якщо суб'єкт нормотворення або його правонаступник відхилив протест прокурора на нормативно-правовий акт або не розглянув його в установлені законом строки, прокурор може оскаржити нормативно-правовий акт в судовому порядку.

Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово на період розгляду протесту прокурора та розгляду справи судом.

У разі коли за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена протестом прокурора, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду.

Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена протестом прокурора, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.

15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.

Стаття 28. Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб

1. Дія нормативно-правових актів у просторі залежно від правового статусу суб'єкта нормотворення та їх змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину, а у випадках, визначених законом, - за межами України.

2. Дія нормативно-правових актів поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб'єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється їх дія і яких вони стосуються, крім випадків, передбачених цими нормативно-правовими актами.

Стаття 29. Зворотна дія нормативно-правових актів

1. Нормативно-правові акти чи окремі їх норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином підвищують правовий статус фізичних та юридичних осіб.

Стаття 30. Втрата чинності та скасування нормативно-правових актів

1. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним самим суб'єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами.

2. У разі, коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його чинності, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.

4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб'єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб'єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.

5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.

6. Зміна нормативно-правового акта, втрата чинності або його скасування, ухваленого референдумом, провадиться відповідним референдумом.

Стаття 31. Суперечність правових норм та прогалини у законодавстві

1. У разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах різної юридичної сили, діють норми акта, що має вищу юридичну силу.

2. У разі суперечності правових норм у нормативно-правових актах однакової юридичної сили, діють норми акта, що прийнятий пізніше.

3. У разі наявності суперечностей між загальними та спеціальними нормативно-правовими актами з одного і того ж предмета регулювання однакової юридичної сили застосовується спеціальний нормативно-правовий акт.

4. У разі наявності суперечностей між нормами одного або різних нормативно-правових актів суб'єкти нормотворення, які прийняли ці акти, або інші уповноважені органи зобов'язані внести відповідні зміни до цих актів або скасувати акт, у дії якого немає потреби.

5. Прогалина у змісті нормативно-правового акта може бути відповідно до закону подолана судом, який застосовує цей акт, шляхом застосування аналогії закону чи аналогії права, крім випадків, заборонених законом. Інші державні органи та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи застосовують аналогію закону (аналогію права) у випадках, безпосередньо передбачених законом.

6. За відсутності норми, яка б безпосередньо регулювала певні відносини, застосовується інша норма, що регулює подібні відносини, найбільш схожі з тими, що не врегульовані (аналогія закону).

7. До певних відносин у разі відсутності їх прямого правового регулювання та неможливості застосування аналогії закону (аналогія права) застосовуються загальні принципи права.

8. Аналогія закону та аналогія права не можуть бути застосовані у випадках притягнення особи до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності, а також у випадках, коли таке застосування може призвести до обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

9. У разі виявлення прогалин або суперечностей у нормативно-правовому акті суб'єкти його прийняття (видання) зобов'язані шляхом прийняття нового акта однакового виду внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням або уточненням тексту норми, яка усуває прогалини або суперечності.

Стаття 32. Офіційне тлумачення та офіційне роз'яснення нормативно-правових актів

1. Офіційне тлумачення та офіційне роз'яснення нормативно-правового акта здійснюється з метою усунення неточностей і неоднозначного розуміння його положень, а також неоднакового правозастосування.

2. Офіційне тлумачення Конституції України і законів України чи їх окремих норм у випадках і формі, визначеній Конституцією України, дає Конституційний Суд України.

3. При офіційному тлумаченні Конституції України і законів України чи їх окремих положень не допускається встановлення нових правових норм.

4. Офіційне роз'яснення підзаконних нормативно-правових актів здійснюється органом, що видав (прийняв) такий правовий акт, або ж органами, на які законом покладено обов'язок офіційно роз'яснювати видані (прийняті) підзаконні нормативно-правові акти.

Розділ VII. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Стаття 32. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів

1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів Міністерством юстиції України та його територіальними органами полягає у:

1) проведенні правової експертизи підзаконних нормативно-правових актів на відповідність Конституції України, законам України, міжнародним договорам України, а також acquis communautaire;

2) прийнятті рішення щодо державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів або про відмову їх в такій реєстрації;

3) присвоєнні підзаконному нормативно-правовому акту реєстраційного номеру;

4) веденні відповідних реєстрів підзаконних нормативно-правових актів;

5) включенні зареєстрованих підзаконних нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

2. На державну реєстрацію подаються підзаконні нормативно-правові акти, перелічених у пунктах 3 - 11 частини четвертої статті 5 цього Закону, незалежно від строку їх дії (постійні чи тимчасові) та характеру відомостей, що в них містяться, а також прийняті в порядку експерименту.

3. Орган, що прийняв (видав) підзаконний нормативно-правовий акт, не пізніше ніж протягом п'яти днів після прийняття (видання) надсилає його органу, що проводить державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів.

4. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законам України, міжнародним договорам України, а також asquis communautaire є підставою для відмови в його державній реєстрації.

5. У разі виявлення невідповідності підзаконного нормативно-правового акта органу чи посадової особи місцевого самоврядування, що зазначені в частині восьмій цієї статті, Конституції чи законам України орган державної реєстрації відмовляє у проведенні державної реєстрації цього нормативно-правового акта та повертає його оригінал органу чи посадовій особі місцевого самоврядування, які його видали, з обґрунтуванням причин відмови. Одночасно орган державної реєстрації оскаржує такий акт до суду в порядку, встановленому законом, про що повідомляє відповідний орган чи посадову особу місцевого самоврядування.

6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб'єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.

7. Рішення про відмову в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта суб'єкт нормотворення може оскаржити до суду.

8. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, за винятком рішень сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.

9. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів визначається цим Законом, а з питань, не врегульованих цим Законом, - положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Органи, що проводять державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів проводить Міністерство юстиції України та його територіальні органи.

2. До повноважень Міністерства юстиції України належать:

1) проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, перелічених у пунктах 4, 5 частини четвертої статті 5 цього Закону, та ведення державного реєстру цих актів;

2) контроль та координація діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України з питань державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів.

3. До повноважень територіальних органів юстиції належать:

1) проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, перелічених у пунктах 6 - 12 частини четвертої статті 5 цього Закону, ведення відповідних реєстрів цих актів;

2) виконання інших функцій, передбачених законом.

Стаття 34. Прийняття рішення щодо державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів

1. Якщо нормативно-правовий акт відповідає вимогам законодавства України, зокрема вимогам до підзаконних нормативно-правових актів, визначених цим Законом, орган державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів вносить цей акт до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України та робить на акті напис встановленого зразка із зазначенням дати державної реєстрації і реєстраційного номеру акта за цим Реєстром.

Стаття 35. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правового акта скасовується органом, що здійснив державну реєстрацію цього акта, у разі:

1) виявлення обставин, які не були відомі органу державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів, під час реєстрації підзаконного нормативно-правового акта;

2) постановлення судом рішення про визнання підзаконного нормативно-правового акта недійсним;

3) неприведення нормативно-правового акта органом, що його прийняв (видав), у відповідність з актом законодавства, на підставі якого він був прийнятий (виданий), у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.

2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після його державної реєстрації.

3. У разі виявлення Міністерством юстиції України під час перевірки зареєстрованого територіальним органом юстиції підзаконного нормативно-правового акта, що суперечить законодавству, або у разі оскарження у Міністерстві юстиції України, зареєстрованого територіальним органом юстиції підзаконного нормативно-правового акта, що суперечить законодавству, Міністерство юстиції України має право самостійно скасувати рішення про державну реєстрацію такого акта.

4. Інформація про скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта вноситься до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України через п'ятнадцять днів після скасування рішення про його державну реєстрацію, а в разі оскарження такого рішення - з дня отримання органом, що проводить державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, позитивного висновку за результатами розгляду скарги. Про це повідомляється орган, що прийняв підзаконний нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано.

5. Висновок про скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта підлягає опублікуванню в Офіційному віснику України після внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України відомостей про скасування рішення про державну реєстрацію такого акта.

6. Підзаконний нормативно-правовий акт, відомості про скасування рішення про державну реєстрацію якого внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України, підлягає негайному скасуванню органом, що його видав (прийняв), і є таким, що втратив чинність, з дня внесення відомостей про скасування рішення про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

Стаття 35. Скасування підзаконного нормативно-правового акта

1. Підзаконний нормативно-правовий акт, який не має державної реєстрації або в державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню органом, який його прийняв, у п'ятиденний строк з дня виявлення такого підзаконного нормативно-правового акта, отримання рішення про відмову в державній реєстрації, відповідного рішення за результатами розгляду скарги на відмову в державній реєстрації акта і є таким, що втратив чинність, з дня його прийняття.

Стаття 36. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів забезпечують органи, що провадять державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, та органи, що їх видають (приймають).

Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів

1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.

Стаття 38. Облік нормативно-правових актів

1. Облік нормативно-правових актів ведеться з метою забезпечення в Україні єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів, створення фонду цих актів і підтримання їх у контрольному стані, доступності і гласності правової інформації.

2. Облік нормативно-правових актів України передбачає:

1) створення та ведення Міністерством юстиції України Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України як автоматизованої системи збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства;

2) державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів з присвоєнням реєстраційного номеру за Єдиним державним реєстром нормативно-правових актів України;

3) підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, внесених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України;

4) надання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

3. Нормативно-правові акти надсилаються для внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України у строки, визначені законодавством України, на електронних чи паперових носіях.

Стаття 38. Внесення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів

1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України вносяться всі нормативно-правові акти України, у тому числі міжнародні договори України, рішення і висновки Конституційного Суду України.

2. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів України формується і ведеться Міністерством юстиції України.

3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України, створення і підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, порядок та умови користування даними Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України визначаються положенням, що затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 38. Внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України інформації про нормативно-правові акти, що втратили чинність або скасовані

1. Інформація про нормативно-правові акти, що втратили чинність, вноситься до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України через п'ять робочих днів після отримання відповідної інформації про втрату чинності або скасування такими нормативно-правовими актами.

Стаття 38. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів України

1. Юридичні та фізичні особи отримують інформацію з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України на електронних чи паперових носіях або шляхом безпосереднього санкціонованого доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України через мережу Інтернет. Розмір плати за отримання інформації визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Перелік державних органів, які мають право безоплатно користуватися інформацією Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Державні органи користуються інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів України, у тому числі щодо актів, які не підлягають опублікуванню, з дотриманням вимог щодо збереження державної таємниці відповідно до законодавства України.

4. Міністерство юстиції України забезпечує підтримання текстів нормативно-правових актів, внесених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України, у контрольному стані.

5. Копія нормативно-правового акта або витяг з нього на паперовому носії, виготовлені і отримані користувачем з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України з дотриманням встановленого порядку, є офіційною копією нормативно-правового акта або витягу з нього.

6. Нормативно-правовий акт, отриманий користувачем з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України в електронній формі із збереженням електронних цифрових підписів за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної, інформаційно-телекомунікаційної систем або шляхом відправлення електронних носіїв, є оригіналом.

Розділ VIII. ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
НАБРАННЯ ЧИННОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИМИ АКТАМИ

Стаття 39. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів

1. Нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки людини та громадянина, офіційно оприлюднюються (доводяться до відома населення) у порядку, визначеному Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

2. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта здійснюється державною мовою.

3. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.

4. Закони офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України.

5. Нормативно-правові акти, що містять державну таємницю або іншу охоронювану законом інформацію, не підлягають офіційному оприлюдненню, якщо це передбачено законом. Рішення про те, що нормативно-правовий акт чи його окремі положення не підлягають офіційному опублікуванню, приймається в порядку, встановленому законодавством України, про що на оригіналі нормативно-правового акта ставиться відповідне позначення.

6. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта, який не підлягає офіційному опублікуванню і стосується обмеженого та визначеного кола виконавців, може здійснюватися шляхом доведення нормативно-правового акта до відома кожного з них.

7. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів у неповному обсязі не допускається, за винятком випадків офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що містять положення, які не підлягають офіційному оприлюдненню.

Стаття 40. Офіційне опублікування нормативно-правових актів

1. Офіційне оприлюднення законів України, інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

2. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

3. Нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються в офіційних друкованих виданнях цих органів, або інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами офіційними.

4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.

5. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.

6. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.

7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.

8. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності необхідно усунути.

Стаття 41. Неофіційне оприлюднення нормативно-правових актів

1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях, а також доведений до відома населення по телебаченню, радіо та іншим способом поширення інформації з дотриманням тексту оригіналу нормативно-правового акта.

2. Нормативно-правовий акт, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, є неофіційним і має інформаційний характер.

Стаття 42. Порядок і строки набрання чинності нормативно-правовими актами

1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами або самим нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

2. Нормативно-правовий акт, що не підлягає офіційному оприлюдненню, набирає чинності після доведення його змісту до відома населення, якщо ним не встановлено більш пізній строк набрання чинності.

3. Строк набрання чинності нормативно-правовим актом, визначений датою, відраховується з 0-ї години дня, що наступає за датою офіційного опублікування нормативно-правового акта, і закінчується о 24-й годині останнього дня відповідного строку.

4. У разі, коли строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, такий акт вважається таким, що набрав чинності з 24-ї години зазначеного дня.

5. У разі, коли строк набрання чинності нормативно-правовим актом визначено вказівкою на конкретну дату, такий акт вважається таким, що набрав чинності з 0-ї години зазначеної дати.

6. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 2, ст. 6, N 9, ст. 61);

2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 46, ст. 621).

3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом:

1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають з цього Закону;

2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України;

3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Розділ X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію:

1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 46, ст. 617);

2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;

3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";

4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";

5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

2. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.

3. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України не більше одного року з моменту набрання чинності цим Законом.

4. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів, але не більш двох років з моменту набрання чинності цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

 
А. ЯЦЕНЮК

Опрос