Идет загрузка документа (34 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О языках

Проект закона Украины от 25.01.2008 № 1015-2
Дата рассмотрения: 06.04.2009 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мови

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про мови в Україні

1. Законодавство України про мови має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання державної та інших мов, якими користується населення України в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури та мови, подальшої консолідації суспільства.

Стаття 2. Державна мова України

1. Відповідно до Конституції України державною мовою в Україні на всій її території є українська мова.

2. Юридичний статус української мови як державної означає обов'язковість її застосування в публічній сфері суспільного життя та у всіх сферах функціонування держави.

3. Юридичний статус української мови як державної є однією із основоположних засад конституційного ладу в Україні.

4. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи регіонального та місцевого самоврядування, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення державної мови та поглибленого оволодіння нею.

5. Обов'язком громадянина України є вільно володіти державною мовою.

Стаття 3. Мови національних меншин України

1. Держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов, якими користуються особи, що належать до національних меншин.

2. У роботі державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцевостях, де громадяни, які належать до національної меншини, становлять більшість (понад 50 відсотків населення району, міста, селища, села), може використовуватися поряд з державною й мова осіб, які належать до національних меншин.

3. У разі, коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживають особи, які належать до різних національних меншин, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій використовується державна мова.

Стаття 4. Мова міжнародних договорів та угод

1. Двосторонні міжнародні договори України, а також угоди українських юридичних осіб з іноземними юридичними особами щодо яких є вимога реєстрації в органах державної влади України, є державна мова та мова іншої сторони договору чи угоди.

Стаття 5. Мови міжособового спілкування

1. Вибір мови міжособового приватного спілкування громадян України є невід'ємним правом самих громадян.

2. Мовою міжособового спілкування громадян України у публічній сфері є державна мова або інша мова за згодою сторін.

Стаття 6. Право громадян користуватися національною мовою

1. Громадянам України гарантується право користування своєю національною мовою.

2. Громадянин України має право звертатися до державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій державною чи своєю національною мовою. Відмова посадової чи службової особи застосовувати державну мову у міжособовому спілкуванні з громадянами України, а також відмова взяти до розгляду і розглянути звернення громадян, з посиланням на незнання мови їх звернення, тягне за собою адміністративну чи службову відповідальність відповідно до законодавства.

3. Рішення по суті звернення оформляється державною мовою.

4. На вимогу заявника рішення може бути надано у перекладі на іншу мову із оплатою заявником перекладацьких послуг.

Стаття 7. Обов'язок посадових і службових осіб та народних депутатів України володіти державною мовою

1. Посадові та службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані вільно володіти державною мовою і застосовувати її під час виконання своїх посадових та службових обов'язків, а у випадках передбачених у частині другій статті 3 цього закону, володіти і користуватися під час виконання своїх посадових і службових обов'язків поряд з державною мовою також мовою осіб, які належить до національної меншини.

2. Народні депутати України зобов'язані володіти державною мовою.

3. Особа, яка не володіє вільно державною мовою не може бути зареєстрована кандидатом у народні депутати України та обіймати в органах державної влади посаду, на яку поширюються вимоги закону України "Про державну службу".

Стаття 8. Охорона фондів і пам'яток мов

1. Держава забезпечує примноження і збереження фондів і пам'яток державної мови, інших національних мов в науково-дослідних установах, архівах, бібліотеках, музеях, а також їхню охорону та використання.

Стаття 9. Захист мов

1. В Україні заборонені будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою.

2. Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної мови та мов національних меншин України в офіційних документах і текстах, засобах масової інформації, створення перешкод і обмежень у застосуванні та користуванні ними тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

3. Заходи щодо захисту прав особи на застосування її рідної мови не повинні звужувати сфери застосування державної мови або зменшувати необхідність її вивчення.

II. МОВА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ, ПІДПРИЄМСТВ УСІХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ, ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ

Стаття 10. Мова роботи і мова актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування

1. Мовою роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

2. Офіційні акти органів державної влади в Україні ухвалюються та оприлюднюються державною мовою.

Текст офіційного акту органу державної влади, опублікований державною мовою, є єдино автентичним, що має юридичну силу. Публікація офіційних актів органів державної влади у перекладі іншими мовами не має юридичної сили і носить суто інформативний характер.

3. Органи регіонального та місцевого самоврядування ухвалюють та публікують свої акти державною мовою. Акти цих органів можуть оприлюднюватися також у перекладі на мови, якими послуговуються особи, які належать до національних меншин. Такі акти можуть застосовуватися в офіційному спілкуванні між собою та органом регіонального або місцевого самоврядування якщо їх оприлюднено в установленому порядку в офіційний спосіб.

4. Написи на печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках державних, політичних, громадських органів, підприємств, установ і організацій в Україні виконуються державною мовою.

Стаття 11. Мова роботи, діловодства і документації

1. В Україні мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, політичних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є державна мова.

2. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з державною мовою може бути й мова осіб, які належать до національної меншини, що становить більшість (понад 50 відсотків) населення тієї чи іншої місцевості.

3. Найменування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, установ, організацій, а також підприємств незалежно від форм власності, написи на печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках і табличках виконуються державною мовою.

4. Для зовнішніх відносин на офіційних бланках документів поряд з державною мовою може міститися найменування у перекладі на мову, що є однією із мов міжнародного спілкування.

Стаття 12. Мова офіційного листування

1. Офіційне листування та інші форми офіційних взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, установами та підприємствами з адресатами в Україні ведуться державною мовою.

Стаття 13. Мова міждержавних взаємовідносин

1. Мовою міждержавних взаємовідносин є одна з мов міжнародного спілкування або мова, прийнятна для сторін.

Стаття 14. Мова технічної і проектної документації

1. Технічна і проектна документація в Україні виготовляється державною мовою.

Стаття 15. Мова документів, що посвідчують особу або відомості про неї

1. Офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про нього: паспорт, трудова книжка, військовий квиток, документи про освіту, документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, інші офіційні документи, виконуються державною мовою.

2. Документи, що посвідчують особу іноземця, осіб без громадянства та біженців, виконуються державною мовою.

3. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виконується державною мовою та однією з мов міжнародного спілкування в установленому порядку.

Стаття 16. Мова роботи сесій, конференцій та інших офіційних зібрань

1. Мовою публічних заходів, що їх здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, державні установи, організації, підприємства, є державна мова.

2. Мовою заходів, що їх здійснюють політичні партії та інші об'єднання громадян, є мова за їхнім власним вибором.

3. У випадках, передбачених в частині другій статті 3 цього закону, мовою сесій, конференцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань органів і організацій поряд з державною мовою може використовуватись і мова осіб, які належать до національної меншини.

4. Мовою роботи міжнародних форумів, що відбуваються на території України, є державна мова та інші мови, визначені їх учасниками як робочі.

Учасникам міжнародних форумів гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу на державну мову та інші мови роботи форуму.

Стаття 17. Мова документів про вибори народних депутатів

1. Документація про вибори народних депутатів усіх рівнів виготовляється державною мовою.

Виборчі бюлетені друкуються державною мовою.

2. На виборах до органів регіонального і місцевого самоврядування інформація, що міститься у виборчих бюлетенях, може бути подана також мовою осіб, які належать до національної меншини.

Стаття 18. Мова у сфері обслуговування

1. В Україні у всіх сферах обслуговування громадян вживається державна мова.

2. Інформаційні повідомлення, прейскуранти, цінники, чеки касових апаратів та інша, призначена для споживачів документація, виготовляється державною мовою.

3. Особа, яка надає послуги, зобов'язана звертатися державною мовою до особи, якій послуги надаються.

4. Ігнорування державної мови або відмова її застосовувати у сфері обслуговування тягне за собою адміністративно-правову або цивільно-правову відповідальність.

Стаття 19. Мова судочинства

1. Судочинство в Україні здійснюється державною мовою.

2. У випадках, передбачених в частині другій статті 3 цього закону, судочинство може здійснюватися і мовою осіб, які належить до національної меншини.

3. При розгляді в судах кримінальних і цивільних справ особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача, право виступати в суді рідною мовою.

4. Слідчі і судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, на їхню вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Стаття 20. Мова нотаріального діловодства

1. Нотаріальне діловодство в державних і недержавних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних і сільських рад народних депутатів ведеться державною мовою.

Стаття 21. Мова арбітражного провадження

1. Арбітражне провадження у справах з участю сторін, які перебувають на території України, здійснюється державною мовою.

Стаття 22. Мова юридичної допомоги

1. Юридична допомога особі і організаціям надається державною мовою або мовою, застосування якої надає особі можливість здійснювати захист своїх прав та інтересів в ефективний спосіб.

Стаття 23. Мова правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших воєнізованих формувань

1. У всіх підрозділах правоохоронних органів України, Збройних Силах України та інших воєнізованих формуваннях, творених відповідно до законодавства України, мовою навчально-виховної роботи, наказів, розпоряджень, команд, іншої службової діяльності, статутів, діловодства, технічної та іншої документації є державна мова.

2. При атестації командного складу та працівників правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших воєнізованих формувань необхідне вільне володіння і вживання ними державної мови під час службової діяльності.

III. МОВА У СФЕРІ ОСВІТИ, НАУКИ, КУЛЬТУРИ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Стаття 24. Мова у сфері освіти та виховання

1. Обов'язком держави є забезпечення права громадян України на виховання та здобуття освіти державною мовою.

2. Особам, які належать до національної меншини, гарантується право на виховання і навчання рідною мовою.

3. Ці права забезпечується створенням мережі дошкільних установ та шкіл з вихованням і навчанням державною мовою та мовою осіб, які належать до національної меншини.

Стаття 25. Мова виховання в дитячих дошкільних установах

1. В Україні виховання в дитячих дошкільних установах та в дитячих будинках, ведеться державною мовою.

2. У місцях компактного проживання осіб, які належать до національних меншин, можуть створюватися дитячі дошкільні установи, де виховання дітей ведеться мовою національної меншини з одночасним початковим вивченням державної мови.

Стаття 26. Мова навчання і виховання в загальноосвітніх школах

1. В Україні навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться державною мовою.

2. Учні, які закінчують загальноосвітні школи, проходять зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури.

Стаття 27. Мова навчання в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах

1. В Україні навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться державною мовою.

2. З метою підготовки працівників для забезпечення потреб національних меншин у галузі освіти й культури в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах можуть створюватися групи (відділення) з навчанням у них мовою відповідної національної меншини.

Стаття 28. Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури

1. Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури є обов'язковим для всіх вступників до вищих навчальних закладів.

Ця вимога поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які вступають до вищих навчальних закладів України, крім випадків, передбачених міждержавними договорами України.

2. Абітурієнти, які вступають до середніх спеціальних навчальних закладів України незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, складають вступний іспит з української мови.

Стаття 29. Мова у сфері науки

1. Результати науково-дослідних робіт оформляються і публікуються в Україні державною мовою.

2. У наукових виданнях, які публікуються державною мовою, стислий виклад основних положень наукових результатів може бути поданий іншими мовами.

3. У наукових виданнях, які публікуються в Україні іншими мовами, виклад основних положень наукових результатів обов'язково подається державною мовою.

4. Оформлення і захист праць на здобуття наукових ступенів здійснюється державною мовою.

Стаття 30. Мова у сфері культури та книговидання

1. Україна гарантує функціонування державної мови та мов національних меншин у сфері культури.

2. Культурні заходи, коментування спортивних змагань та ігор ведуться державною мовою.

Супровід заходів, які проводять національні культурні товариства, може здійснюватися також мовою осіб, які належать до національної меншини.

3. Держава створює всі необхідні умови для перекладу та видання художньої, наукової та іншої літератури державною мовою, а також виготовлення і озвучення державною мовою фільмів та аудіовізуальної продукції.

4. Держава забезпечує розвиток українськомовного кіно, театрального

мистецтва, естрадного, фольклорного та інших музичних жанрів.

5. Держава сприяє виданню й розповсюдженню художньої, наукової та іншої літератури поряд з державною мовою також іншими мовами, що загрожені.

Стаття 31. Сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами України

1. На основі угод з іншими державами Україна сприяє національно-культурному розвиткові українців, які проживають в цих державах.

2. Україна надає всебічну допомогу освітнім школам, науковим установам, національно-культурним товариствам українців, громадянам українського походження, які проживають за межами України, у вивчені української мови та проведенні наукових досліджень з українознавства згідно з нормами міжнародного права.

Стаття 32. Мова у сфері охорони здоров'я

1. У закладах охорони здоров'я документація, медичні амбулаторні карти,

історії хвороб, інформація про ліки ведуться державною мовою та в разі потреби латинською.

2. Рецепти на ліки виписуються державною та латинською мовами.

Продаж будь-яких ліків без інструкції державною мовою забороняється.

IV. МОВА У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЇ, ЗВ'ЯЗКУ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Стаття 33. Мова засобів масової інформації

1. Телерадіоорганізації усіх форм власності ведуть мовлення державною мовою.

2. Мовою друкованих засобів масової інформації усіх форм власності є державна мова.

3. Національним меншинам, їх громадським об'єднанням надається ефірний час для транслювання телевізійних та радіопередач, а також створюються умови для випуску друкованих видань рідною мовою, в місцях їх компактного проживання.

Стаття 34. Мова у сфері поштового зв'язку і телекомунікацій

1. Мовою у сфері поштового зв'язку і телекомунікацій є державна мова.

2. Поштово-телеграфна кореспонденція, замовлення на міжміські та міжнародні телефонні розмови, поштові грошові перекази від фізичних та юридичних осіб приймаються державною мовою. Поряд з державною мовою у місцевостях, де більшість населення становлять особи, які належать до національних меншин, може використовуватися мова відповідної національної меншини.

3. Підприємства зв'язку забезпечуються бланками та маркованою продукцією, виконаними державною мовою.

4. Міжнародні поштові відправлення оформлюються в порядку, визначеному міжнародними договорами України.

Стаття 35. Мова реклами

1. Тексти рекламних оголошень, повідомлень, інші форми аудіовізуальної рекламної продукції виконуються державною мовою.

2. Рекламні оголошення, повідомлення, інші форми аудіовізуальної рекламної продукції поряд з текстом державною мовою можуть містити переклад на мову осіб, які належать до національної меншини, виконаний меншим за розміром шрифтом.

3. Рекламна продукція іноземних фірм поряд з українською транслітерованою чи перекладеною назвою цієї фірми може містити її власну назву (логотип).

Стаття 36. Мова маркування товарів

1. Маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Україні, виконуються державною мовою.

2. Маркування товарів, що вивозяться за межі України, поряд з державною мовою, може здійснюватися й іншими мовами.

3. Імпортовані товари мають бути забезпечені україномовними сертифікатами, етикетками і відомостями про якість товару та інструкціями щодо їх використання.

4. Назви в товарних знаках юридичних осіб, що зареєстровані в Україні, подаються державною мовою.

Стаття 37. Мова у сфері інформатизації

1. Інформатизація в Україні здійснюється державною мовою.

2. Програмне забезпечення комп'ютерів, що використовуються в роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, науково-дослідних, конструкторських установ, обчислювальних центрів, у сфері зв'язку, торгівлі, обліку, постачання, в закладах освіти і культури здійснюється в українській версії.

V. МОВА НАЗВ

Стаття 38. Мова назв державних, політичних і громадських органів та організацій

1. Офіційні назви державних, політичних, громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються державною мовою.

2. Ці назви можуть дублюватися у перекладі однією з мов міжнародного спілкування, не більшим за розміром шрифтом та подаватися з правого боку або внизу.

Стаття 39. Мова топонімів і картографічних видань

1. Топоніми - географічні назви, назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів тощо утворюються і подаються державною мовою, а в разі потреби наводиться їх латино-алфавітний відповідник (транслітерація).

2. У місцевостях, де більшість населення становлять особи, які належать до національних меншин України, поряд з топонімом державною мовою може відтворюватися його відповідник мовою національної меншини. Топонім мовою національної меншини розміщується під українським топонімом і виконується меншим за розміром шрифтом.

3. Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється шляхом транслітерації назв у їхньому українському звучанні.

4. Іншомовні топоніми подаються державною мовою згідно з українським правописом.

5. Картографічні видання, призначені для використання в Україні, виготовляються і публікуються державною мовою.

Стаття 40. Мова імен громадян України

1. Громадяни України мають право іменуватися згідно з національними традиціями.

2. Прізвища, імена та по батькові громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису.

Кожний громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища, імені та по батькові відповідно до законодавства України.

3. Іншими мовами прізвища, імена та по батькові громадян України передаються відповідно до встановлених нормативів.

VI. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО МОВИ"

Стаття 41. Організація і контроль за виконанням Закону

1. Організація виконання Закону України "Про мови" в Україні покладається на Кабінет Міністрів України у складі якого можуть утворюватися спеціально уповноважені органи з питань державної мовної політики.

2. Заходи щодо розвитку державної мови та захисту мов осіб, які належать до національних меншин, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших коштів відповідно до законодавства України.

3. Контроль за виконанням цього закону здійснюють Верховна Рада України, уповноважені центральні органи державної влади та представницькі органи місцевого самоврядування.

Стаття 42. Відповідальність за порушення Закону

1. Особи, які порушили Закон України "Про мови", несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

VII.ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закон України "Про мови" набирає чинності з дня його опублікування.

2. Вважати такими, що втратили чинність:

Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1989, N 45, ст. 631, із змінами, внесеними згідно із Законами N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85 N 594-IV від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст. 159);

Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР" (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1989, N 45, ст. 632).

3. Внести наступні зміни до Законів України:

1) У Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст. 451): Статтю 7 викласти у наступній редакції:

"Стаття 7. Мова освіти

Мова освіти визначається відповідно до Конституції України і Закону України "Про мови".

2) У Законі України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 28, ст. 230): Статтю 7 викласти у наступній редакції:

"Стаття 7. Мова (мови) навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Мова (мови) навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України і Закону України "Про мови".

3) У Законі України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 46, ст. 393): Статтю 7 викласти у наступній редакції:

"Стаття 7. Мова навчання і виховання у позашкільній освіті

Мова (мови) навчання і виховання у позашкільній освіті визначається відповідно до Конституції України і Закону України "Про мови".

4) У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56): Статтю 3 викласти у наступній редакції:

"Стаття 3. Мова судочинства

Мова судочинства визначається відповідно до Конституції України і Закону України "Про мови".

5) У Законі України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 39, ст. 383): Статтю 15 викласти у наступній редакції:

"Стаття 15. Мова нотаріального діловодства

Мова нотаріального діловодства визначається відповідно до Конституції України і Закону України "Про мови". Особі, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії і не володіє державною мовою, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені для ознайомлення іншою мовою нотаріусом або перекладачем".

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити видання відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України

В. ЮЩЕНКО

Опрос