Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно усиления ответственности в сфере охраны культурного наследия

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 03.09.2019 № 2037
Дата рассмотрения: 03.09.2019 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності у сфері охорони культурної спадщини"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Відповідно до положень статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, а обов'язок держави складає забезпечення збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність. Збереження національної та всесвітньої культурної спадщини є одним із найважливіших питань України як незалежної держави. Це пов'язано з тим, що культурна спадщини є одним із головних чинників формування української національної свідомості та відродження духовності українського народу. Збереження та якомога ефективніше використання об'єктів культурної спадщини у вихованні майбутніх поколінь сприятиме піднесенню національної свідомості та гідності, національно-патріотичному вихованню.

В силу міжнародних зобов'язань, взятих на себе Україною відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, сторона цієї Конвенції визнає, що зобов'язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2 цієї Конвенції, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою держава має діяти перш за все власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси.

Окрім того, весною 2017 року цього року Рада Безпеки ООН схвалила проект резолюції про заходи щодо захисту культурної спадщини від терористів і в умовах збройного конфлікту. Резолюція 2347 стала першою в історії резолюцією Ради безпеки ООН, спрямованою на захист культурної спадщини. Одностайна підтримка даної резолюції відображає визнання важливості охорони культурної спадщини з метою підтримання миру і безпеки. Резолюція 2347 закликає держави-члени вжити ефективні національні заходи на законодавчому та оперативному рівнях, в належних випадках і на виконання обов'язків та зобов'язань з міжнародного права.

Правовими засобами, що сприяють формуванню і дії мотивів поведінки є впровадження системи правових стимулів, що покликані спонукати до правомірної поведінки, вигідної для суспільства, та правових обмежень, як засобу стримування від протиправного задоволення власних інтересів суб'єкта поведінки, шкідливих для суспільства в цілому.

Статтями 92 та 188-33 Кодексу України про адміністративні правопорушення вже запроваджена відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини та невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини. Проте встановлений розмір стягнень є мізерним по відношенню до розмірів за інші правопорушення, наприклад порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, ступінь суспільної небезпеки яких є значно нижчою і не пов'язана із збереженням унікальних об'єктів культурної спадщини, успадкованих людством від попередніх поколінь.

Доречним буде також відмітити, що останній раз розміри стягнень переглядались в 2010 році.

Таким чином, існуючі правові стимули не виконують свою функцію і завдання, визначені статтею 1 Кодексу про адміністративні правопорушення, тому проектом пропонується посилити відповідальність за правопорушення, визначенні стаття 92 та 188-33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та суттєво, порівняно з діючими нормами, підвищити розмір стягнень.

Проектом також пропонується встановити адміністративну відповідальність за неподання звіту про проведене археологічне дослідження, обов'язковість подання якого встановлена частиною 2 статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та термінологічно узгодити Кодекс України про адміністративні правопорушення із Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Відповідно до статті 27 цього Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтями 44 та 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон) уповноважено керівника, заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, голову чи заступника голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, голову чи заступника голови відповідної місцевої ради самостійно розглядати справи про правопорушення юридичних осіб у сфері охорони культурної спадщини після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації;

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини;

за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, зміст вказаних в Законі порушень є аналогічний змісту правопорушень, визначених статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте порядок розгляду таких справ, який визначений в Законі, є відмінним від встановленого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення порядку, оскільки уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, на відміну від норм Закону, є адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад та їх посадові особі, уповноважені на те цим Кодексом (статті 213, 218, 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення). В зв'язку з цим, на практиці стали виникати складнощі, пов'язані із неоднозначним застосуванням вказаних норм, що не відповідає принципу визначеності правової системи.

Даним проектом пропонується узгодити положення Закону та Кодексу про адміністративні правопорушення в частині органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також узгодити статтю 44 Закону із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині назви головної посадової особи територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, якою є міський голова, а не голова чи заступник голови відповідної місцевої ради, як зазначено в частини першій статті 44 Закону.

Окрім цього, збільшення розміру стягнень за адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини матиме безпосередній вплив на збільшення доходної частини державного бюджету України.

2. Мета і шляхи досягнення

Розроблення проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності у сфері охорони культурної спадщини" має на меті вжиття ефективних національних заходів задля охорони, збереження, популяризації й передачі майбутнім поколінням культурної спадщини та запобігання порушенням у сфері охорони культурної спадщини шляхом:

посилення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини;

узгодження положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Кодексу про адміністративні правопорушення термінологічно та в частині органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

узгодження положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині назви головної посадової особи територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

3. Правові аспекти

Порядок правового регулювання у цій сфері визначається Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України "Про охорону культурної спадщини", "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує матеріальних та інших витрат з Державного бюджету України.

5. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилася.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Громадська антикорупційна експертиза не проводилося.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

9. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація проекту Закону не впливає на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Результатом реалізації проекту Закону буде реалізація міжнародних зобов'язань з охорони, збереження, популяризації й передачі майбутнім поколінням культурної спадщини та запобігання порушенням у сфері охорони культурної спадщини.

 

Народний депутат України

Р. П. Князевич

Опрос