Идет загрузка документа (25 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Кодекс Украины о труде

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 08.11.2019 № 2410-1
Дата рассмотрения: 27.11.2019 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Кодексу України про працю

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Необхідність прийняття Кодексу України про працю (далі - Трудовий кодекс) обумовлена змінами системи суспільних відносин, що відбуваються в Україні, ці зміни безпосередньо пов'язані з працею. Виникла величезна низка проблем різної визначеності, що повинні вирішуватись засобами трудового права. Підготовка нового кодифікованого акта у цій сфері пояснюється також тим, що основою трудового законодавства України на сьогодні є Кодекс законів про працю, який був прийнятий ще 10 грудня 1971 року і набув чинності з 1 червня 1972 року.

Слід зазначити, що за останні 19 років було внесено чимало змін і доповнень, зокрема, з 1973 року Верховною Радою було прийнято понад 120 законів про внесення змін до КЗпП, внаслідок цього із 265 статей та преамбули, що містились у першій редакції КЗпП, суттєво змінилися 235 статей кодексу (деякі із них - неодноразово).

До трудового законодавства належить також цілий ряд законів з окремих найбільш важливих інститутів трудового права (про відпустки, оплату праці, колективні договори і угоди, охорону праці). Значна більшість положень цих законодавчих актів вже інкорпоровано до КЗпП шляхом прийняття окремих законів про приведення кодексу у відповідність із цими законами.

Характерною особливістю сучасного трудового права є те, що до нього належить значна кількість підзаконних нормативно-правових актів. В них містяться тисячі норм трудового права, при цьому окремі нерідко вступають у колізію з актами, вищими за юридичною силою рівнем.

Крім того, в Україні продовжують застосовуватись деякі законодавчі акти колишнього Союзу РСР або їх певні положення (деякі же з 1930, 1933, 1974 років). На практиці це ускладнює застосування трудового законодавства, особливо для захисту прав працівника.

Отже, сам КЗпП складається з прийнятих за різних історичних та економічних умов правових норм, певна частина яких відповідає вимогам сьогодення, а інша - застаріла і не може адекватно регулювати сучасні трудові відносини.

Ситуація з законодавчим регулюванням трудових відносин в Україні не може вважатись нормальною. Затримка з реформуванням трудового законодавства, а також "агресивний" до певної міри характер сучасного податкового законодавства об'єктивно призводять до звуження сфери дії законодавства про працю за рахунок застосування для регулювання відносин між роботодавцем та працівником цивільно-правових інструментів, особливо у сфері малого підприємництва.

Крім того, зазнав істотних змін комплекс суспільних відносин з участю профспілок. З'явились нові суб'єкти трудового права в особі організацій роботодавців. Стало необхідним послідовно відобразити в національному трудовому законодавстві положення міжнародно-правових документів з питань праці, що є обов'язковими для України, а також актів Європейського Союзу в зв'язку із здійсненням Україною зовнішньополітичного курсу в напрямку європейської інтеграції - підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

За таких умов виникла необхідність у комплексному та взаємопов'язаному вирішенні проблем законодавчого регулювання трудових відносин, спроба якого здійснена в проекті Трудового кодексу.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Проект нового Трудового кодексу України має на меті встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, визначення основних механізмів реалізації цих конституційних прав, створення належних, безпечних і здорових умов праці, забезпечення захисту прав та інтересів працівників і роботодавців.

Проектом пропонується комплексний підхід щодо вирішення індивідуальних трудових відносин, а також кодифікації і уніфікації законодавчих актів з цих питань.

Крім того, норми проекту Трудового кодексу спрямовані на адаптацію трудового законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої) і інших міжнародно-правових актів - Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, конвенцій Міжнародної організації праці (NN 29, 81, 87, 95, 98, 100, 111, 105, 129, 131, 132, 140, 144, 154, 155, 156, 158, інші) і відповідних її рекомендацій, а також актів Європейського Союзу. У проекті враховано норми:

Директиви Ради 2001/23/ЄС від 12 березня 2001 року про наближення законів держав-членів, що стосуються охорони прав службовців у випадку передачі підприємств, бізнесових структур або частин підприємств або бізнесових структур - в частині надання інформації представникам службовців про передачу підприємств, бізнесових структур або частин підприємств або бізнесових структур;

Директиви 2003/88/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 року про деякі аспекти організації робочого часу - в частині надання визначення нічного працівника та нічної роботи;

Директиви Ради 2004/113/ЄС від 13 грудня 2004 року про імплементацію принципів рівності чоловіків і жінок у доступі до товарів і надання послуг - в частині покладення тягаря доказування на відповідача, коли представлено докази дискримінації;

Директиви Ради 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 року, що встановлює загальну систему рівного поводження у сфері зайнятості і професійної діяльності - в частині недопущення дискримінації працівників на основі релігії або віросповідання, обмеженості фізичних можливостей, віку або сексуальної орієнтації під час відбору, прийому на роботу та запровадження дієвих механізмів виявлення порушень, посилення забезпечення ефективного доступу населення до інформації;

Директиви Ради 98/59/ЄС від 20 липня 1998 року про наближення законодавств членів щодо колективного звільнення - в частині надання поняття масового звільнення;

Директиви Ради від 14 жовтня 1991 року про обов'язок роботодавця інформувати своїх службовців про умови, що застосовуються до трудового договору чи трудових відносин (91/533/ЄЕС) - в частині надання працівнику письмової інформації про умови трудового договору.

3. Загальна характеристика і основні положення акта

Проект Трудового кодексу складається із дев'яти книг, а також прикінцевих та перехідних положень.

Проект Трудового кодексу побудовано на принципах:

оптимального збалансування інтересів роботодавця та працівника, а не на паритетності відносин між ними, оскільки сутність норм міжнародного права у сфері трудових відносин завжди полягає в тому, що трудове законодавство повинно забезпечувати захист працівника, як більш слабкої сторони ніж роботодавець, і це збалансовувало шанси двох сторін;

поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин, що передбачає зміщення центру ваги правового регулювання трудових відносин із законодавчого рівня на договірний, передовсім колективно-договірний основі з урахуванням того, що зміна ролі держави не повинна привести до повного саморегулювання трудових відносин. Напрямки втручання держави в трудові відносини повинні полягати, по-перше, у встановленні обов'язкових стандартів, по-друге, в контролі і нагляді за дотриманням законодавства, по-третє, в регламентації норм, механізмів і процедур, яким сторони трудових відносин і їх представники зобов'язані дотримуватися, якщо не домовляться про інше;

дотримання вже встановлених соціальних стандартів у сфері праці. При цьому має бути забезпечено виконання вимоги частини 3 статті 22 Конституції, яка встановлює, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

забезпечення недискримінації працівників з ознак статі, раси, політичних переконань та інших обставин, визначених у статті 24 Конституції України, із забезпеченням підвищених умов захисту праці жінок та молоді та реальною забороною дитячої та примусової (обов'язкової) праці;

забезпечення правового регулювання особливостей праці працівників, які працюють у роботодавця - фізичної особи, а також окремих категорій працівників: з сімейними обов'язками, осіб з інвалідністю, неповнолітніх осіб;

недопущення звуження прав представників працівників - профспілок як основних представників працівників в сфері праці;

відповідність національного законодавства міжнародним нормам і стандартам, визначеним конвенціями Міжнародної організації праці, законодавством Європейського Союзу, а також міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Положення проекту пов'язані з чинними законами, враховано зміст нового Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про охорону праці", а також формулюються нові положення, що передбачають скасування відповідних законів чи їх окремих положень.

Проблему співвідношення Трудового кодексу та інших законів про працю передбачається вирішити наступним чином. Закони України "Про відпустки", "Про оплату праці" та "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" повинні втратити чинність, оскільки основоположні норми цих законів інкорпоровано у проекті Трудового кодексу. Порядок функціонування системи заходів із запобігання і вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання (примирення) колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, повинен бути визначений законом про врегулювання колективних трудових відносин, який має бути підготовлений згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту Кабінетом Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування Кодексу.

Закон України "Про охорону праці" зберігає чинність, оскільки містить численні правила, що виходять за межі предмета Трудового кодексу. Закон України "Про колективні договори і угоди" зберігає чинність, оскільки цей нормативний матеріал поки що не готовий до кодифікації, що не повинно стримувати прийняття нового Трудового кодексу і вирішення у такий спосіб багатьох десятків інших актуальних проблем до того часу, коли буде підготовлена кодифікація колективного трудового права.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини у сфері трудового законодавства регулюються положеннями: Кодексу законів про працю України, а також законів з окремих найбільш важливих інститутів трудового права, зокрема: законів України "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про оплату праці", "Про відпустки", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Норми трудового законодавства містяться в деяких законах комплексного характеру, до складу яких входять також положення адміністративного, фінансового, господарського права, а саме: закони України "Про зайнятість населення", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців" тощо.

А також є ціла низка підзаконних актів, що регулюють трудові відносини, у тому числі акти колишнього Союзу РСР:

а) постанови Кабінету Міністрів України ("Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій" від 03.04.93 р.; Положення про атестацію наукових працівників, затверджене постановою від 13.08.99 р.; "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19.03.94 р.; Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток, затверджені постановою 19.01.98 р., тощо);

б) спільні акти центральних органів виконавчої влади (Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р.; Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р., тощо);

в) актами Мінпраці (Типова форма контракту з працівником, затверджена наказом від 15.04.94 р.;);

г) актами інших центральних органів виконавчої влади (Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р.; Типові правила внутрішнього трудового розпорядку; для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджені наказом Міносвіти від 20.12.93 р., тощо);

д) деякі законодавчі акти колишнього Союзу РСР або їх окремі положення: укази Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах" та "Про умови праці тимчасових робітників і службовців", Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р., "Про чергування на підприємствах і установах", затверджене постановою Секретаріату ВЦРПС, тощо).

З прийняттям Трудового кодексу України мають бути визнані такими, що втратили чинність:

1) Кодекс законів про працю України;

2) Закон Української РСР "Про затвердження Кодексу законів про працю Української РСР";

3) Закон України "Про оплату праці";

4) Закон України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей";

5) Закон України "Про відпустки";

6) Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

7) Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Кодексу законів про працю Української РСР";

8) Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про оплату праці";

9) Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей";

10) Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком";

11) Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки";

12) Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію частини другої статті 9 Закону України "Про оплату праці".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту не вимагатиме додаткових витрат із Державного бюджету України.

6. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Трудового кодексу забезпечить правове регулювання трудових правовідносин, дотримання державних гарантій трудових прав працюючих, усунення існуючих неузгодженостей між законодавчими актами у сфері праці, а також буде сприяти подальшому розвитку соціального діалогу всіх учасників трудових і пов'язаних з ними правовідносин.

 

Народні депутати України

 

Опрос