Идет загрузка документа (35 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О финансировании здравоохранения и общеобязательном медицинском страховании в Украине

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 04.10.2018 № 9163
Дата рассмотрения: 04.10.2018 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про фінансування охорони здоров'я та загальнообов'язкове медичне страхування в Україні"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Охорона здоров'я є одним з найголовніших чинників забезпечення добробуту населення, а також формування передумов для відтворення та розвитку людського потенціалу країни.

Здоров'я українців залишає бажати кращого. У нашого населення високі показники захворюваності, смертності та інвалідності, особливо від неінфекційних захворювань, таких як рак, серцево-судинні захворювання, хвороби обміну речовин, інші. Тривожні цифри показують, що переважна більшість українців не отримують своєчасної, ефективної та якісної допомоги на рівні цивілізованих країн. Люди відчувають себе незахищеними державою і розраховують тільки на власні сили: українці власними коштами фінансують систему охорони здоров'я на 60 %, держава - на 40 % (за 2017 рік згідно Національним рахункам охорони здоров'я домогосподарства витратили на охорону здоров'я більш ніж 109 млрд грн). В результаті медична допомога для українців стала катастрофічно недоступною економічно та фізично. А це - становить реальну загрозу генофонду нації, національній безпеці.

Охорона здоров'я хронічно недофінансовувалася десятиліттями. Неефективний бюджетний механізм її функціонування та високий рівень корупції та хабарництва призвели до фактичного розвалу галузі, яка вже не може забезпечити потреби населення.

Через непослідовну політику в охороні здоров'я накопичилась низка проблем - організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні складові є дискоординованими та мають різний ступінь модернізації або деградації. Існують значні внутрішньорегіональні відмінності. Корупція та хабарництво, спричинена головним чином дефіцитом фінансуванням, стала явищем системним.

Формально, держава повинна забезпечити універсальний доступ до необхідної медичної допомоги, яка повинна надаватися безоплатно в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, але, фактично протягом десятиліть громадяни були незахищені від катастрофічного фінансового зубожіння через витрати на охорону здоров'я у випадку хвороби.

Мережа закладів охорони здоров'я не відповідає потребам населення через технологічну відсталість і недосконалу інфраструктуру. Практично відсутні такі сектори медичного обслуговування як медико-соціальний та паліативний/хоспісний, медична реабілітація тощо.

Доступність до якісної первинної медичної допомоги залишається низькою, особливо у сільській місцевості. Значна частина громадян, перш за все тих, що проживають у сільській місцевості та малих містах, не мають фізичного (вчасного) доступу до якісного та комплексного інтенсивного лікування, у т. ч. при гострих станах і захворюваннях.

Протиріччя в галузі охорони здоров'я тільки поглиблюються, а фінансове навантаження на громадян збільшується. Так у 2017 році з власних кишень українці заплатили за медичні послуги і ліки на 46 % більше, ніж в 2015 році (74,7 млрд грн) та на 25 % більше ніж в 2016 році (87,1 млрд. грн).

В Україні на сьогодні існує система медичного забезпечення, заснованого на перерозподілі органами державної влади та місцевого самоврядування податкових надходжень на користь медичного забезпечення. Однак, така система фінансування не в змозі, не тільки забезпечити достатньо фінансів для забезпечення якісного лікування, але й ефективно використати ці кошти.

Неефективна система фінансового забезпечення охорони здоров'я не дає змоги проводити трансформацію та модернізацію системи надання медичної допомоги (медичних послуг) відповідно до потреб населення та забезпечує стійкість неефективності сьогоднішньої системи охорони здоров'я в цілому за рахунок використання бюджетних коштів та відвертого антиконституційного домінування залучення коштів самих пацієнтів, що за даними Національних рахунків значно перевищують міжнародні норми (витрати домогосподарств більше 40 % - це катастрофічний стан галузі). Така ситуація приводить до недоступності медичної допомоги громадян вже протягом десятиліть.

Додатково, на неефективність системи фінансування впливає той факт, що не дотримується принцип багатоканальності фінансування та диверсифікації ризиків системи - система фінансування охорони здоров'я в Україні, яка де факто склалася на сьогодні в основному залежить від сплачених податків, функціонує незалежно від приватних витрат громадян.

Саме тому реальні зміни та реальне реформування системи охорони здоров'я в Україні повинно розпочатися зі створення кардинально нового механізму функціонування медицини - бюджетно-страхового механізму фінансування охорони здоров'я в Україні.

Проектом Закону пропонується створити якісно нову систему фінансування, яка повинна надати у розпорядження системи охорони здоров'я додаткові та достатні фінансові ресурси, а також встановити відповідні правила та фінансові принципи для надавачів медичних послуг, що зможуть забезпечити гарантії щодо рівного доступу всіх громадян до повного, необхідного та достатнього обсягу медичної допомоги (медичних послуг) належної якості.

Саме тому, одним з головних завдань системи фінансування охорони здоров'я стає формування механізму збору, акумулювання та ринкового розподілу фінансових ресурсів, який зможе забезпечити повноцінне функціонування системи надання безоплатної медичної допомоги (медичних послуг), забезпечить її гарантованість, якість та доступність.

Другим головним завданням держави у фінансуванні охорони здоров'я є зменшення фінансового тягаря витрат домогосподарств на лікування до посильного для них рівня. Це зможе запобігти недотриманню державою соціальних стандартів та запобігти банкрутств домогосподарств, пов'язаних з хворобами одного із їх членів, забезпечить фінансову та фізичну доступність медичної допомоги (медичних послуг), підвищить добробут громадян.

Зважаючи на міжнародний досвід розвитку та функціонування систем охорони здоров'я, рекомендації ВООЗ, оцінку і результат існуючої системи охорони здоров'я в Україні, а також враховуючи, історико-культурні та соціально-політичні особливості і фінансово-економічний стан розвитку держави, доцільним та ефективним є перехід до багатоканального фінансування системи охорони здоров'я, базою якої стане бюджетно-страхова модель фінансування (Програма державних гарантій медичного обслуговування населення), з обов'язковим гармонійним використанням всіх інших наявних фінансових джерел (як бюджетних, так і приватних):

базового фінансування за рахунок асигнувань державного та місцевих бюджетів (Базова програма медичного забезпечення - як перша складова Програми державних гарантій);

коштів системи загальнообов'язкового медичного страхування за рахунок позабюджетних обов'язкових страхових внесків за працюючих та непрацюючих громадян (Програма загальнообов'язкового медичного страхування - як друга складова Програми державних гарантій);

додаткового позабюджетного фінансування через механізми добровільного медичного страхування;

коштів громадян на рівні додаткового попиту, а також благодійної допомоги та інших не заборонених законодавством форм фінансування.

Запровадження загальнообов'язкового медичного страхування, як другого потужного джерела фінансування охорони здоров'я, дозволить акумулювати грошові кошти зібраних за рахунок страхових платежів на спеціальних рахунках у банках, уповноважених державою, під контролем Уповноваженого органу та Національного банку України. Ці кошти будуть спрямовуватися виключно на оплату безоплатної медичної допомоги (медичних послуг), наданих громадянам.

Запропонована система забезпечить ведення об'єктивної статистики в галузі охорони здоров'я, дозволить визначити та задовольнити реальні потреби на медичні послуги у системі охорони здоров'я, забезпечить жорсткий та дієвий контроль держави за фінансовим забезпеченням та цільовим використанням коштів системи надання медичної допомоги (медичних послуг) в цілому - Держава в особі Кабінету Міністрів та Уповноваженого органу, здійснюватиме повний контроль за системою загальнообов'язкового медичного страхування, за роботою її суб'єктів, за рухом коштів.

Контроль Уповноваженого органу та страхових організацій за якістю та обсягами наданих медичних послуг, передбачений законопроектом, сприятиме забезпеченню прав громадян України на якісну медичну послугу в охороні здоров'я.

2. Мета та завдання законопроекту

Метою законопроекту є забезпечення конституційних гарантії на безоплатну медичну допомогу та її доступність для всіх громадянам в необхідних, достатніх обсягах належного рівня якості за національними медико-економічними стандартами, і, як наслідок зниження тягаря витрат громадян на своє здоров'я власним коштом, детінізація обігу коштів "з кишені" громадян в охороні здоров'я.

Завданнями законопроекту є:

1) забезпечення стійкого та диверсифікованого фінансування надання громадянам гарантованого рівня надання безоплатної медичної допомоги (медичних послуг) у необхідному обсязі та належної якості;

2) створення багатоканальної системи фінансування охорони здоров'я, основою якої є бюджетно-страхова модель фінансування;

3) запровадження загальнообов'язкового медичного страхування як одного з механізмів забезпечення гарантій конституційних прав громадян України на медичну допомогу (медичні послуги);

4) встановлення ефективної системи контролю за накопиченням та цільовим використанням коштів системи фінансування охорони здоров'я та загальнообов'язкового медичного страхування;

5) створення механізму контролю за якістю медичних послуг та їх відповідністю потребам пацієнтів.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроект визначає правові та економічні принципи, а також організаційні та фінансові механізми фінансування системи охорони здоров'я загалом та здійснення загальнообов'язкового медичного страхування в Україні.

Передбачено впровадження Програми державних гарантій, яка включає в себе Базову програму медичного забезпечення та Програму загальнообов'язкового медичного страхування (ЗОМС).

Базова програма медичного забезпечення фінансується за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, та забезпечує життєзабезпечуючий рівень (екстрена медична допомога, соціальний рівень паліативної, державні та місцеві програми типу СНІД-туберкульоз, інші невідкладні загальнодержавні заходи) та частково здоров'язберігаючий рівень.

Загальнообов'язкове медичне страхування є формою фінансового забезпечення витрат населення України, що можуть бути понесені на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію, забезпечення медичними препаратами тощо у разі хвороби, нещасного випадку, в межах, визначених договором та програмою загальнообов'язкового медичного страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), отримання доходів від розміщення коштів цих фондів та з інших, передбачених цим законом джерел. Програма загальнообов'язкового медичного страхування забезпечує здоров'язберігаючий рівень надання медичної допомоги (медичних послуг) всім за розрахованими медико-економічними стандартами на базі національних клінічних протоколів.

Застрахованими особами, відповідно до законопроекту, мають бути всі громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території України. Страхові внески за працюючих осіб сплачують роботодавці та інші прирівняні до них особи, за непрацюючих - органи місцевого самоврядування.

Введення дефініцій "життєзабезпечуючий рівень медичної допомоги" та "здоров'язберігаючий рівень медичної допомоги" створюються законодавчі умови для:

А) розмежування фінансових потоків та механізмів гарантування державою конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу. Частина гарантій держави на безоплатну медичну допомогу за рахунок державного бюджету (зібраних податків), фінансується і забезпечується за нормативними розрахунками на кількість населення, а не за надані послуги. В свою чергу друга частина гарантій держави на безоплатну медичну допомогу та медичне страхування ("гроші йдуть за пацієнтом" в межах програми загальнообов'язкового медичного страхування). Всі інші послуги - добровільне медичне страхування, платні послуги, благодійність, тощо.

Б) визначення та впровадження стандартів надання медичної допомоги (медичних послуг), фінансової стійкості системи фінансування охорони здоров'я і загальнообов'язкового медичного страхування, як її складової, на основі еквівалентності забезпечення грошовим коштам системи.

В) формування економічних підходів оцінки надання медичної допомоги (медичних послуг), їх ефективності та доцільності.

Законопроектом передбачено вимоги до страховиків, що працюють в системі загальнообов'язкового медичного страхування (надалі - ЗОМС), в тому числі до їх фінансового стану, можливості забезпечити організацію та фінансування медичної допомоги (медичних послуг) на всій території України, акредитації їх в Уповноваженому органі та підключення до інформаційної системи ЗОМС.

Інформаційна система ЗОМС гарантує прозорість здійснення загальнообов'язкового медичного страхування, оскільки в електронній системі (до якої підключені страховики, заклади охорони здоров'я, Уповноважений орган та Резервний Фонд ЗОМС) функціонує інформація про зібрані страхові платежі, надані медичні послуги та здійснені страхові виплати, використання коштів закладами охорони здоров'я, що є ефективним механізмом запобігання корупції, нецільовому використанню коштів та шахрайству (процессінговий механізм).

Для забезпечення стійкості фінансової системи ЗОМС та гарантованого виконання договорів страхування, законопроектом передбачено:

- створення Резервного Фонду ЗОМС за рахунок відрахувань із зібраних страхових платежів, з якого здійснюються виплати у випадку вичерпання коштів страхових резервів страховика;

- законодавче визначення розміру витрат на ведення справи за договорами ЗОМС, тобто, коштів, які є доходом страховика;

- накопичення коштів страхових платежів за договорами ЗОМС виключно на спеціальних рахунках, що перебувають під контролем Уповноваженого органу та Національного банку;

- встановлення контролю Уповноваженого органу за цільовим використанням коштів страхових резервів страховиками та страхових виплат закладам охорони здоров'я.

Законопроектом передбачено створення системи контролю за наданням та якістю медичних послуг закладами охорони здоров'я шляхом проведення медико-економічного контролю, медико-економічної експертизи та експертизи якості медичної допомоги. Право на замовлення експертизи має як страховики та Уповноважений орган, так і заклад охорони здоров'я.

4. Стан нормативно - правової бази у цій сфері правового регулювання

Нормативно-правова база у цій сфері регулюється Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законом України "Про страхування".

У разі прийняття зазначеного законопроекту виникає необхідність в розробці підзаконних актів з питань, передбачених законопроектом.

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Світові системи охорони здоров'я, які прагнуть забезпечення високого рівня гарантування медичної допомоги, побудовані на економічно виважених принципах багатоканального фінансування (державного, медичного страхування, платні послуги за додатковий попит, благодійність та інше). Одним із основних додаткових цільових джерел фінансування є запровадження загальнообов'язкового медичного страхування (використовується в Нідерландах, Німеччині, Франції, Ізраїлі, Росії, США у тому чи іншому ступеню). Такий тип фінансування забезпечує відхід від залишкового принципу фінансування надання медичної допомоги (медичних послуг) системою охорони здоров'я. Цільовий характер загальнообов'язкового медичного страхування надає можливість планування та обґрунтування гарантованого обсягу медичної допомоги (медичних послуг). Цей законопроект враховуює світовий досвід та особливості України, можливостей її бюджету, стану системи охорони здоров'я, існуючі взаємовідносини між всіма сторонами. Розподіл джерел фінансування системи охорони здоров'я за переконанням авторів законопроекту має бути наступним:

• частка коштів державного бюджету та коштів фондів соціального страхування - до 30 %;

• частка коштів місцевих бюджетів - до 10 %;

• позабюджетні кошти загальнообов'язкового медичного страхування - 50 - 60 %;

• приватні кошти громадян (кошти добровільного медичного страхування, благодійних фондів та міжнародної допомоги) - до 15 %.

За рахунок асигнувань державного та місцевого бюджетів фінансуються Базова програма (програми та заходи по закупівлі лікарських засобів та медичних виробів за окремими напрямами, медична наука, програми підготовки кадрів, тощо; система громадського здоров'я; система екстреної медичної допомоги; первинна медична допомога, забезпечення роботи ЦОВВ і інших напрямів. З коштів загальнообов'язкового медичного страхування фінансується Програма загальнообов'язкового медичного страхування, а це надання вторинного, третинного рівнів медичної допомоги, частково первинного. За приватні кошти фінансується надання окремих видів медичних послуг рівня додаткового попиту.

Законопроектом розмежовуються функції замовника (держава, місцева влада) і постачальника медичних послуг (заклади охорони здоров'я) шляхом введення в систему взаємовідносин незалежних інституцій (страховиків), які діють в інтересах застрахованих осіб (пацієнтів), закуповують (проводять страхові виплати) за рахунок сформованих страхових резервів (національний пул коштів системи загальнообов'язкового медичного страхування) на основі єдиних тарифів, стандартів, обсягів та якості медичних послуг. Всі суб'єкти системи (реєстри та бази), формування страхових резервів, рух коштів та цільове їх використання відбувається в єдиній автоматизованій інформаційній системі і контролюється Уповноваженим органом держави (Національна медична страхова агенція).

Законопроектом встановлюється обов'язок Кабінету Міністрів за поданням уповноваженого органу затверджувати Програму державних гарантій (Базову програму та Програму загальнообов'язкового медичного страхування), бюджет охорони здоров'я, страховий внесок, тарифи за медичні послуги, стандарти та обсяги медичної допомоги (медичних послуг) та подавати на прийняття її Верховною Радою.

Законом не встановлюються розміри страхових внесків, які мають затверджуватися щорічно Кабінетом Міністрів та прийматися Верховною Радою України разом з Програмою державних гарантій. Тому остаточні розрахунки будуть проводитись за принципами зазначеними в законопроекті Уповноваженим органом, затверджуватись Кабінетом Міністрів та прийматися Верховною радою України.

Наведемо орієнтовні розрахунки по фінансуванню закладів охорони здоров'я, що надають основну медичну допомогу населенню України на первинному, вторинному та третинному рівнях.

Прогноз офіційного ВВП України на 2018 рік - 3247,7 млрд грн. Значить щоб забезпечити фінансування охорони здоров'я в розмірі 6 % ВВП треба закласти 195 млрд грн. Але це суттєво занижена оцінка потреби у фінансуванні, оскільки реальний рівень ВВП країни (з урахуванням частки тіньової економіки, яка за оцінками МВФ становить понад 44 %) значно вищій.

Загальна усереднена оцінка потреби в фінансуванні системи охорони здоров'я України станом на 2018 рік становить 210 - 218 млрд грн.

При цьому оціночна потреба в фінансуванні централізованих програм і заходів становить мінімум 16 млрд грн. Фінансування системи громадського здоров'я - 4 млрд. Фінансування системи екстреної медичної допомоги - 6 млрд. Фінансування системи первинної медичної допомоги - 29 млрд.

Фінансування вторинного і третинного рівнів медичної допомоги - 138 млрд грн.

Виходячи з цього для побудови ефективної системи фінансування охорони здоров'я з залученням загальнобов'язкового медичного страхування система ЗОМС повинна забезпечити фінансування не менше 138 млрд гривень.

Розглянемо фінансові показники системи ЗОМС, які дозволять зібрати необхідний обсяг коштів.

При визначенні механізму збору коштів до системи ЗОМС і величини місячного страхового платежу будемо використовувати наступні початкові умови:

А) Населення України. Реальне населення України - 38,8 млн, економічно активне населення - 17,9 млн; кількість безробітних - 1,7 млн, Зайняте населення - 16,2 млн.

Б) Необхідний рівень охоплення системою ЗОМС - 90 %. Для всього населення це означає охоплення медичною страховкою 34,9 млн осіб, для зайнятого населення - 14,6 млн.

У 2017 році загальний обсяг доходу, на який нараховувався ЄСВ, склав 829,074 млрд грн. При цьому загальний обсяг збору ЄСВ склав 180,8 млрд грн. Це відповідає середній ставці ЄСВ на рівні 21,8 %. При цьому на одного працівника роботодавець заплатив річний внесок в розмірі 17268 грн.

Виходячи з цих показників, при збереженні існуючого охоплення соціальним страхуванням, формування страхових фондів ЗОМС за рахунок підвищення ЄСВ на 6 % дозволило б залучити до системи ЗОМС 49,74 млрд грн на рік. Що складає річний внесок на кожного працюючого в розмірі 4783 грн або 398,56 грн на місяць.

Однак, формування фондів ЗОМС за рахунок процентних нарахувань на дохід працівника призведе до додаткового податкового навантаження на фонд заробітної плати і стимулюватиме роботодавців до свідомого заниження офіційної заробітної плати.

Для забезпечення стабільності надходжень у частині системи обов'язкового медичного страхування пропонується прийняти концепцію наповнення страхових фондів за рахунок постійних місячних страхових платежів на кожну застраховану особу. Для зайнятого населення платежі здійснює роботодавець, для незайнятого - за рахунок асигнувань державного та місцевих бюджетів.

Приймемо верхньою межею місячного платежу рівень, еквівалентний збільшенню ЄСВ на 6 %. Що складе 400 грн. Розглянемо сценарії формування страхових фондів системи ЗОМС при кроці редукції 50 грн (400 - 350 - 300).

Показник

К-ть застрахованих осіб, млн чол.

Розмір місячного платежу за застраховану особу, грн

300

350

400

Наповнення ЗОМС за рахунок коштів роботодавців при існуючій кількості працюючих, млрд грн

10,47

37,69

43,97

50,26

Наповнення ЗОМС за рахунок коштів роботодавців при охопленні 90 % від зайнятого населення, млрд грн

14,6

52,56

61,32

70,08

Наповнення ЗОМС за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за непрацююче населення

20,3

73,08

85,26

97,44

Всього наповнення фондів в ЗОМС при охопленні 90 % населення, млрд грн

34,9

125,64

146,58

167,52

Обсяг витрат з державного та місцевих бюджетів за Програмою державних гарантій

 

126,08

138,26

150,44

Найоптимальнішим є варіант з величиною фіксованого місячного страхового платежу в 350 - 400 грн. (по розрахункам на сьогоднішній день).

Він забезпечує наступні переваги:

• Даний варіант забезпечує додаткове фінансове навантаження на роботодавця нижче, ніж еквівалент збільшення ЄСВ на 6 %;

• Величина страхових резервів, які формуватимуться, дозволяє забезпечити необхідний обсяг фінансування системи спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги на рівні 139,25 млрд грн. і більше (95 % від загального збору коштів), що вище за мінімально необхідні 138 млрд грн;

• Загальний обсяг бюджетного фінансування системи охорони здоров'я за Базовою програмою та Програмою загальнообов'язкового медичного страхування (138,26 млрд грн) не перевищує показників, визначених КМУ в Пояснювальній записці до законопроекту N 6327 - на 2019 рік 132,65 млрд, на 2020 рік 163,6 млрд грн.

Таким чином буде забезпечено гарантоване Конституцією право на отримання безоплатної медичної допомоги громадянами відповідно до програми Державних гарантій (що в свою чергу складається з Базової програми та Програми загальнообов'язкового медичного страхування) належного обсягу та якості, збалансує пропозицію та попит на медичні послуги, запровадить здорову конкуренцію серед надавачів медичних послуг, забезпечить доступність медичної допомоги (медичних послуг) для громадян, виведе з тіньового обороту еквівалентні кошти які пацієнти доплачують "з кишені" як "співоплати" за медичну допомогу.

Запроваджені механізми фінансування в системі охорони здоров'я, запропоновані законопроектом, практично зразу після впровадження підвищать, а на протязі 3 - 5 років зможуть повністю забезпечити населення якісною, доступною, наданою за сучасними стандартами безоплатною медичною допомогою (медичними послугами), приведе до ефективної роботи закладів охорони здоров'я, доведе оплату праці медичних працівників до стандартів прийнятих у всьому цивілізованому світі.

Реалізація законопроекту, окрім формування Уповноваженого органу та реалізації інформаційної системи не потребуватиме додаткового фінансування з державного бюджету.

6. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування Закону після його прийняття

Прийняття даного законопроекту та створення ефективної бакатоканальної системи фінансування охорони здоров'я в Україні дозволить у короткостроковій перспективі досягти наступних результатів.

Для людини і суспільства:

1. Доступність, якість і безпека необхідної медичної допомоги. Зменшить тягар особистих видатків громадян на необхідну медичну допомогу (медичні послуги), забезпечить його справедливий розподіл. Збільшить захищеність українців від фінансової катастрофи у разі захворювання та іх добробут.

2. Не менше ніж 80 % видатків українців на необхідне медичне обслуговування буде покриватися за рахунок взаємодії консолідованих публічних джерел (бюджет, ЗОМС). Більше ніж 50 % видатків на ОЗ (бюджет і ЗОМС) спрямовуються на медичні послуги (медикаменти, технології, сервіс), будуть персоніфікованими, за принципом гроші йдуть за пацієнтом.

Для професіоналів галузі:

1. Не менше ніж 90 % медичних працівників задоволені умовами праці/професійної діяльності та власним соціальним статусом. Практично зникла трудова міграція медичних працівників. Випускники медичних ВИШів залишаються працювати в Україні.

2. Медичні працівники отримують справедливий та достойно високий рівень заробітку. Заробіток медичних працівників диференціюється в залежності від рівня кваліфікації, інтенсивності/обсягу та якості виконаної роботи.

3. Документообіг та доступ до спеціальної інформації повністю інформатизовано. Є вільний доступ для професійної інформації.

Для держави:

1. Не менше ніж 70 % українців підтримують національну політику охорони здоров'я, створюються передумови для відтворення та розвитку людського потенціалу держави.

2. Висока ефективність функціонування системи охорони здоров'я, прозорі механізми та правила. Галузь охорони здоров'я стає інвестиційно привабливою.

3. Економічна ефективність від збереження здоров'я та працездатності населення України перевищить 150 млрд. грн. на рік, у тому числі більше 25 млрд. додаткових надходжень до бюджету.

4. Покращання здоров'я населення та зниження інвалідизації та смертності працездатних, у свою чергу, знизить фінансове навантаження на фонди соціального страхування (5 - 10 млрд. грн).

5. Детінізація доходів медичних працівників та перехід до легальних форм оплати за працю, також сприятиме збільшенню доходів до бюджету на рівні 12 - 30 млрд. грн. на рік.

Для регіонів та місцевих громад

1. Сформовані спроможні регіональні мережі надавачів медичних послуг. Забезпечено фізичну доступність до необхідних видів медичних послуг та медичної допомоги необхідної якості при достатньому рівні економічної ефективності їх надання.

2. Реалізуються програми модернізації закладів охорони здоров'я комунальної власності за рахунок достатнього фінансування та залучених приватних інвестиції. За рахунок державно-приватного партнерства функціонує ефективна мережа надавачів медичних послуг як державної і комунальної, так і приватної власності.

3. Забезпечено справедливий розподіл витрат на охорону здоров'я між регіонами та центральною владою, та між окремими територіально-адміністративними одиницями (громадами).

Для бізнесу

1. Роботодавці, укладаючи договори ЗОМС, забезпечують своїх працівників соціально - медичним захистом на зрозумілих та прозорих умовах при наявності відповідальності та контролю якості.

2. Сформовані прозорі правила та механізми функціонування системи медичного обслуговування. Забезпечено визначеність і прогнозованість державної політики охорони здоров'я та прозорість її інвестиційної складової.

3. Створені умови для державно-приватного партнерства у охороні здоров'я. Забезпечено розвиток державно-приватного партнерства в сфері надання медичних послуг, функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування та ін.

4. Забезпечено розвиток добровільного медичного страхування. Не менше ніж 50 % громадян мають поліс ДМС, за яким покриваються видатки, не покриті бюджетом і ЗОМС. Загальні обсяги обертів у системі ДМС становлять не менше ніж 10 % від частки видатків на охорону здоров'я.

5. Забезпечено модернізацію та інноваційний розвиток системи охорони здоров'я шляхом зростання обсягу і ефективності інвестицій та зростання частки надавачів медичних послуг приватної власності.

 

Народні депутати України:

Шипко А. Ф.

Бахтеєва Т. Д.

Кужель О. В.

Дубіль В. О.

Ляшко О. В.

Єфремова І. О.

Карпунцов В. В.

Опрос