Идет загрузка документа (51 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Хозяйственный процессуальный кодекс Украины, Гражданский процессуальный кодекс Украины, Кодекс административного судопроизводства Украины и другие законодательные акты

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 23.03.2017 № 6232
Дата рассмотрения: 23.03.2017 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Конституція України визначає, що Україна є правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, реалізація якого є неможливою без ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи.

На недосконалість судового захисту в Україні неодноразово вказував у своїх рішеннях щодо України Європейський суд з прав людини, вказуючи на такі проблеми української судової системи, як недостатня правова визначеність, недотримання розумних строків розгляду справ, обмеження права доступу до суду, недостатнє дотримання принципів незалежності і безсторонності суду тощо.

Для ефективної реалізації права на справедливий суд в Україні необхідні як інституційні зміни, так і зміни процесуального законодавства. У Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленій Указом Президента України від 20 травня 2015 року N 276, наведено ретельний аналіз недоліків у правовому регулюванні як системи судоустрою, так і судочинства України, визначено основні напрями реформування цих галузей законодавства, в тому числі підвищення ефективності правосуддя та оптимізація повноважень судів різних юрисдикцій.

Інституційні зміни, спрямовані на забезпечення здійснення правосуддя професійними та незалежними суддями, зокрема оновлення суддівського корпусу, формування нового Верховного Суду, передбачено законами України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", "Про забезпечення права на справедливий суд", "Про судоустрій та статус суддів", "Про Вищу раду правосуддя", що були прийняті у 2015 - 2016 роках.

Прийняття законопроекту "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" сприятиме подоланню процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні, зокрема:

формальне ставлення судів до дотримання конституційних та встановлених законом принципів судочинства, в тому числі змагальності сторін;

недостатній рівень єдності та послідовності правозастосовної практики;

недосконалість, а подекуди - відсутність ефективних процесуальних інструментів для захисту прав та інтересів осіб, які звертаються до суду;

недосконалість правил та неузгодженість в розмежуванні юрисдикції судів;

надмірна тривалість розгляду справ та відсутність правової визначеності через практично необмежені можливості перегляду рішення суду по суті спору;

невиправдані формальні та неформальні обмеження у використанні деяких засобів доказування;

абсолютизація принципу поширення юрисдикції судів на всі правовідносини;

нерозвиненість інструментів підтримки системи альтернативних способів вирішення спорів;

надмірні витрати організаційних, людських та фінансових ресурсів для розгляду судом справ незначної складності та таких, спір в яких фактично відсутній;

низький рівень правової культури учасників процесу, зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов'язків, поєднані з неефективними заходами відповідальності за порушення правил судового процесу.

2. Мета та завдання законопроекту

Метою законопроекту є нормативне врегулювання процесуальних механізмів, які мають забезпечити ефективний, справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав і свобод особи в суді.

Завданнями законопроекту є:

забезпечення реального дотримання принципів судочинства на всіх стадіях судового процесу;

забезпечення своєчасності розгляду спорів судами та практичної реалізації принципу правової визначеності;

визначення чітких критеріїв та механізмів розмежування юрисдикції адміністративних, господарських і загальних судів;

гармонізація правил цивільного, господарського та адміністративного судочинства із збереженням специфіки кожного;

поетапне запровадження інструментів "електронного правосуддя", що дасть змогу звертатися до суду, сплачувати судовий збір, брати участь у розгляді справи та отримувати необхідну інформацію і документи електронними засобами; удосконалення системи забезпечення неупередженого розподілу справ між суддями, зокрема, визначення судді та (або) складу колегії суддів на всіх стадіях судового провадження;

запровадження ефективних процесуальних механізмів для попередження розгляду справ за відсутності спору між сторонами, врегулювання спору між сторонами за участю судді;

диференціація правил розгляду справ залежно від їх складності, можливості мирного врегулювання спору, складу учасників, ціни позову тощо;

удосконалення системи апеляційного перегляду справ та перегляду справ за нововиявленими обставинами;

забезпечення належного функціонування нового Верховного Суду як єдиного для всіх судових юрисдикцій суду касаційної інстанції, впровадження механізмів вирішення юрисдикційних спорів та формування єдиної правозастосовної практики;

запровадження механізмів протидії зловживанням процесуальними правами;

посилення ролі судового збору як основного джерела фінансування судової системи; диференціація розміру ставок судового збору у майнових та інших спорах при забезпеченні належного рівня доступу до правосуддя;

забезпечення належної взаємодії та сприяння альтернативному вирішенню спорів у третейських судах та міжнародному комерційному арбітражі.

3. Загальна характеристика основних процесуальних змін

Першочерговою зміною, яка знайшла відображення в усіх процесуальних кодексах, є впровадження ефективного захисту прав особи, яка звертається до суду, як превалюючого завдання судочинства.

3.1. Ефективний захист прав як превалююче завдання судочинства

При прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватися у першу чергу основним завданням судочинства, яким є ефективний захист прав та інтересів особи. На цьому ж принципі базується і право суду застосувати на вимогу особи, яка звернулася до суду, спосіб захисту її права, який не передбачений законом або договором, якщо передбачені законом або договором способи не забезпечують ефективного захисту такого права.

Для реалізації цього завдання суду надається ряд дискреційних повноважень при вирішенні процесуальних питань.

3.2. Змагальність, диспозитивність та пропорційність як засади судочинства

Законопроект передбачає низку змін, направлених на забезпечення таких засад судочинства, як змагальність, диспозитивність та пропорційність.

Переважна більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра і ніколи - слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами; суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених законом випадках.

Разом з тим, принцип офіційного з'ясування обставин справи, притаманний лише Кодексу адміністративного судочинства України, обмежено щодо позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, правом суду витребовувати у нього лише докази стосовно наявності порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Керуючись принципом пропорційності, суд зважує доцільність процесуальних дій порівняно із завданням судочинства, значенням справи, ціною позову, розміром судових витрат, визначає вид забезпечення позову, розмір зустрічного забезпечення, розподіляє судові витрати, визначає строки подання заяв по суті справи, вживає заходів процесуального примусу тощо.

З урахуванням принципу диспозитивності сторонам надається фактична, а не формальна свобода на будь-якій стадії судового процесу відмовитись від позову або укласти мирову угоду, предмет якої до того ж (на відміну від чинних правил) може виходити за межі предмета спору, якщо це не порушує вимоги закону і права третіх осіб.

3.3. Нові правила юрисдикції та підсудності

Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб'єктного складу сторін.

З метою попередження юрисдикційних спорів та "дублювання" цивільних, господарських, адміністративних справ вводиться поняття "похідних вимог", які в окремих випадках можуть бути об'єднані з основними, навіть, якщо окремо вони мали б розглядатися за різними правилами судочинства. Також до кодексів включено низку механізмів, які мають запобігати маніпуляціям з визначенням підсудності.

3.4. Розширення засобів доказування, дієві механізми забезпечення доказів та позову

Крім упорядкування і доопрацювання норм, що стосуються способів захисту, кодекси доповнено новелами, які, зокрема, регулюють визначення, порядок надання та дослідження електронних доказів, проведення експертизи не тільки на підставі ухвали суду, а й на замовлення учасників справи тощо.

Правила господарського процесу доповнено нормами, які дозволяють використовувати показання свідків як субсидіарне джерело доказів.

Як вже зазначалось, новими правилами цивільного і господарського видів судочинства передбачається право суду застосувати способи забезпечення позову і доказів не тільки у спосіб, визначений законом або договором, але і в будь-який інший спосіб, який ефективно захищає порушене право позивача, якщо такий спосіб не суперечить закону.

Водночас широкі права позивача на застосування заходів забезпечення позову має збалансовувати "система стримань та противаг", яка створюється за допомогою інституту зустрічного забезпечення у різних формах, а також обов'язок відшкодування позивачем шкоди, завданої відповідачу необґрунтованим забезпеченням позову.

3.5. Спрощення та прискорення розгляду нескладних справ

Дотримання розумних строків розгляду справ, процесуальна економія та зменшення навантаження на суди мають бути досягнуті за рахунок спрощення процедури та прискорення розгляду нескладних та менш значних справ, а в передбачених законом випадках - розгляду справи без виклику сторін. У таких справах строк розгляду становить не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

У будь-якій справі (за винятком окремих категорій) сторони можуть звернутися до неформальної процедури розгляду - врегулювання спору за участю судді, за наслідками якої вони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд.

У господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження.

Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

Заява про видачу судового наказу розглядається без виклику заявника і боржника та без проведення судового засідання. Протягом 20 днів з дня видачі судового наказу боржник має право подати заяву про скасування судового наказу. Якщо боржник скористається своїм правом - суд скасовує судовий наказ, якщо ні - наказ набирає законної сили. Використання такої процедури не є обов'язковим, і заявник має право вимагати вирішити його справу в порядку позовного провадження.

Завдяки запропонованій низький ставці судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі очікується, що наказне провадження буде здійснюватися переважно в електронній формі.

Запровадження такого порядку відповідає положенням Рекомендації N R(84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, відповідно до яких слід запровадити конкретні правила чи звід правил, які прискорюватимуть розв'язання спорів, зокрема у справах, що стосуються незаперечного права та у випадках подання позову на невеликі суми.

Процедуру наказного провадження включено і до Цивільного процесуального кодексу України. Однак правила наказного провадження в Цивільному процесуальному кодексі України мають свої відмінності.

Зокрема, в цивільному процесі не дозволяється стягнення в наказному провадженні заборгованості, яка випливає із договорів з фізичною особою, яка не є підприємцем, крім стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг.

Наказне провадження в цивільному судочинстві може бути застосоване для розгляду вимог про стягнення аліментів, про повернення вартості товару неналежної якості, про стягнення фізичною особою неоспорюваної заборгованості з юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Для менш складних справ, які не можуть бути розглянуті в процедурі наказного провадження, передбачений розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Підготовка справи до розгляду у порядку спрощеного провадження здійснюється письмово, строки розгляду справи скорочені порівняно зі строками розгляду справи у загальному позовному провадженні.

3.6. Забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ

Для підготовки і розгляду складних справ передбачається загальне позовне провадження, що включає ґрунтовну підготовку справу до розгляду.

Загальне позовне провадження передбачає обов'язкове проведення підготовчого судового засідання, в межах якого судом мають бути вирішені всі процедурні питання (такі як склад учасників, позиції по суті справи, направлення сторонами переліку питань по суті спору та надання відповіді на них, докази, клопотання тощо), вирішення яких є необхідним для безперешкодного розгляду справи по суті. Для підготовки справи до розгляду по суті встановлюється строк до 60 днів з дня відкриття провадження в справі.

Разом з тим, сам розгляд справи по суті має відбуватися протягом короткого строку, але не більше 30 днів, і, за окремими винятками, без можливості зупинення або повернення до стадії підготовчого провадження.

3.7. Розгляд справи в розумні строки, забезпечення правової визначеності

Забезпечити своєчасність розгляду справи та правову визначеність покликана інша низка процесуальних новел.

Так, новими кодексами встановлено чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій (як от: вступ до справи, зміна предмета або підстав позову, склад суду під час розгляду справи за нововиявленими обставинами, строки подання доказів), чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження можливості відкладення розгляду та зупинення провадження у справі.

Викладати свою позицію у справі учасники справи зобов'язані у визначених кодексом процесуальних документах, а саме в заявах по суті справи: в позові, відзиві, відповіді на відзив і запереченні, які мають подаватися до суду у строки, визначені законом або, у певних випадках, судом.

Несвоєчасне подання або приховування доказів матиме наслідком їх наступне неприйняття судом, а також застосування заходів процесуального примусу.

Законопроектом запроваджуються розумні процесуальні фільтри для оскарження ухвал суду в апеляційному порядку, касаційного оскарження судових рішень, направлення справи на новий розгляд, закріплюються присічні строки для звернення з апеляційною або касаційною скаргою, заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

3.8. Механізми запобігання зловживанню процесуальними правами

У проектах процесуальних законів запроваджено системні механізми запобігання зловживанню процесуальними правами.

Метою таких механізмів є ефективне запобігання умисному затягуванню справ, "позовам - клонам" та іншим маніпуляціям з підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами буде тягнути практичні негативні наслідки, такі як повернення відповідної заяви без розгляду, процесуальні обмеження, застосування заходів процесуального примусу, дисциплінарна відповідальність адвоката, прокурора тощо.

3.9. Ефективна компенсація судових витрат

Змінами до Конституції України щодо правосуддя було запроваджено принцип професійного представництва учасників судового процесу, для належної реалізації якого мають діяти механізми ефективної компенсації судових витрат.

Законопроектом передбачається, що всі витрати учасників справи, пов'язані із судовим розглядом справи та підготовкою до нього, мають бути компенсовані в повному обсязі. При цьому встановлюється чіткий порядок доказування розміру судових витрат, їх ефективного розподілу, а також заперечення судових витрат, які заявив до відшкодування інший учасник процесу.

Сприяти ефективній компенсації судових витрат покликані нові процесуальні інститути забезпечення та попередньої оплати судових витрат у визначених у законопроекті випадках.

Ураховуючи новизну такого процесуального інституту, а також необхідність своєчасного вирішення справи, суду та учасникам справи надається можливість вирішувати питання щодо судових витрат окремо, після вирішення справи по суті.

Законопроектом передбачено посилення ролі судового збору як основного джерела фінансування судової системи та як економічного стимулу для сторін використовувати нові процедури розгляду справи (ставка судового збору при зверненні в порядку наказного провадження, подання позову в електронній формі є меншою), досягати примирення без судового рішення (законопроект передбачає повернення 50 % судового збору в такому випадку); утримуватися від зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов'язків тощо.

3.10. Впровадження "електронного суду"

Норми законопроекту передбачають широкі можливості здійснення судочинства із застосуванням інформаційних технологій ("електронний суд"), зокрема, вчинення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв'язку з відповідними механізмами ідентифікації та безпеки.

Учасникам справи забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не залишаючи свого житлового або робочого приміщення, а для свідків, експертів - в приміщенні іншого суду.

Матеріали справ будуть зберігатися, як правило, в електронному вигляді, що спростить доступ до них учасників справи, усуне часові, фінансові та організаційні витрати, пов'язані із пересилкою матеріалів справи з одного суду до іншого, спростить аналіз та узагальнення судової практики тощо.

Прикінцеві і перехідні положення законопроекту, а також похідні зміни до законів регулюють порядок поступового переведення судочинства у режим "електронного суду".

Слід водночас зауважити, що право учасників справи звертатися до суду "в паперовій формі" залишиться у них і після впровадження "електронного суду".

3.11. Підтримка судом міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду

З метою практичної імплементації положень Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж у правилах цивільного та господарського процесів запроваджується низка інструментів підтримки міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду, зокрема забезпечення судом позову та доказів у арбітражному та третейському процесі, визначаються обмеження і чіткі межі втручання судів у розгляд справ, які можуть вирішуватись міжнародним комерційним арбітражем або третейським судом.

Вдосконалено процесуальні механізми у справах про оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу та справах про визнання й надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу: передбачено можливість розгляду клопотань про скасування та видачу дозволу на виконання арбітражного рішення в одному судовому провадженні, визначено особливості оскарження постанов міжнародного комерційного арбітражу щодо наявності у нього компетенції, винесених в порядку розгляду питань попереднього характеру тощо.

З огляду на практику, яка склалася у питаннях віднесення до юрисдикції загальних судів розгляду заяв, пов'язаних із визнанням та виконанням рішень міжнародних комерційних арбітражів, ці питання залишились предметом регулювання Цивільного процесуального кодексу України.

3.12. Правила розгляду справ Верховним Судом

Окрему увагу в законопроекті приділено забезпеченню діяльності Верховного Суду та створенню механізмів, які забезпечать єдність правозастосовчої практики в рамках єдиного касаційного провадження.

Так, рішення суду у конкретній справі переглядається у касаційному порядку Верховним Судом за відповідною скаргою лише один раз. При цьому, Верховний Суд може діяти у складі колегії, палати, об'єднаної палати відповідного касаційного суду, Великої Палати Верховного Суду.

За загальним правилом, Верховний Суд розглядає справи у складі колегії з трьох або більшої непарної кількості суддів.

При цьому, якщо колегія не погоджується з практикою правозастосування у подібних правовідносинах, яка має місце в рішеннях іншої колегії в межах цієї ж палати, іншої палати цього ж касаційного суду або іншого касаційного суду, така колегія може передати справу на розгляд палати, до якої входить ця колегія, або об'єднаної палати відповідного касаційного суду, або Великої Палати Верховного Суду відповідно.

У такому випадку рішення за результатами касаційного провадження прийматиметься палатою, об'єднаною палатою відповідного касаційного суду або Великою Палатою Верховного Суду.

3.13. Професійне і відповідальне представництво в судовому процесі

В законопроекті імплементовано зміни до Конституції України щодо представництва інтересів осіб в судовому процесі адвокатом, за виключенням представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У відповідності із законопроектом, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або справи незначної складності, які суд визнав малозначними, якщо ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Запровадження, в розвиток конституційних змін, виключного права адвоката на представництво іншої особи у суді разом з удосконаленням механізмів доступу до адвокатської діяльності та дисциплінарної відповідальності адвоката має сприяти підвищенню якості судочинства в цілому.

Особлива увага в законопроекті приділена відповідальності представників у судовому процесі за належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків та їх утриманню від зловживання процесуальними правами. Зокрема, законопроектом передбачено право суду винести окрему ухвалу щодо адвоката або прокурора, якою повідомити відповідні органи, які здійснюють дисциплінарне провадження, для вирішення питання про притягнення адвоката або прокурора до дисциплінарної відповідальності.

3.14. Інші зміни та особливості правил судочинства

Правила Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України в законопроекті максимально гармонізовано, а в частині загальних положень, вживаної термінології - уніфіковано з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики.

При цьому, забезпечується збереження специфіки процесуальних правил, притаманних відповідним видам судочинства.

Проектом змін до Господарського процесуального кодексу України вдосконалено правове регулювання участі у справі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи.

У Кодексі адміністративного судочинства України збережено його специфіку, пов'язану із необхідністю забезпечити реалізацію прав особи, яка звертається до суду щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, як слабшої сторони у такому спорі.

Принцип повного відшкодування судових витрат у Кодексі адміністративного судочинства України впроваджено з певними обмеженнями. Так, незалежно від результатів вирішення спору не підлягають відшкодуванню судові витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору та правничу допомогу адвоката. Не надається суб'єктам владних повноважень і право вимагати відшкодування збитків, завданих вжиттям заходів забезпечення позову або доказів.

У свою чергу, слід відзначити, що перелік способів забезпечення позову та доказів в адміністративному судовому процесі вужчий, ніж у господарському та цивільному процесах, і обмежується зупиненням дії оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, забороною або зобов'язанням вчинити дії щодо предмету спору.

З урахуванням обмеженого кола засобів забезпечення позову та доказів в адміністративному судовому процесі до Кодексу адміністративного судочинства України, на відміну від господарського і цивільного процесів, не увійшли інститути зустрічного забезпечення, попереднього визначення та забезпечення судових витрат.

З метою формування єдиної правозастосовчої практики та уникнення спорів про підсудність скорочено перелік справ, які розглядають загальні суди як адміністративні суди.

Нарешті, проект Кодексу адміністративного судочинства України включає притаманну лише йому процесуальну новелу - процесуальний механізм розгляду типових справ (у яких відносини сторін та правові норми, якими вони регулюються, є схожими) за прикладом рішення Верховного Суду в одній з таких справ (зразковій справі).

Цю процедуру було розроблено за прикладом "пілотних рішень", які приймає Європейський суд з прав людини. Впровадження вказаної процедури в адміністративному судовому процесі дасть змогу зменшити навантаження на суддів, забезпечити єдність правозастосовчої практики та сприятиме швидкому розгляду великої кількості однотипних справ.

3.15. Зміни до інших законів України

Законопроектом вносяться зміни до низки інших законів, які (зміни) направлені на забезпечення ефективної дії нових процесуальних законів та уніфікацію відповідних норм права.

Так, законопроектом пропонується внести зміни до деяких норм, передбачених Кодексом законів про працю України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про нотаріат", "Про міжнародний комерційний арбітраж", "Про судову експертизу", "Про банки і банківську діяльність", "Про доступ до судових рішень", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про безоплатну правову допомогу", "Про судовий збір", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про виконавче провадження", "Про Вищу раду правосуддя", "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Зміни до окремих законів мають на меті також вдосконалення процедури виконання судових рішень. Зокрема, зміни до Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Сімейного кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Законів України "Про нотаріат", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", "Про виконавче провадження" пропонуються у зв'язку із впровадженням Єдиного державного реєстру виконавчих документів, покликаного забезпечити автоматизацію роботи із виконавчими документами з моменту їх видачі судом і до повного їх фактичного виконання.

Запровадження механізмів функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів дасть змогу забезпечити:

унеможливлення підроблення виконавчих документів, які подаються на виконання, оскільки виконанню підлягатимуть тільки виконавчі документи, які внесено до вказаного реєстру;

відсутність необхідності отримувати в суді виконавчий документ в паперовій формі, що, в свою чергу, дасть змогу заощадити стягувачу час та кошти, які зараз стягувач змушений витрачати з метою отримати виконавчий документ у суді;

пред'явлення виконавчого документа до виконання шляхом подання до органу виконавчої служби, приватного виконавця лише однієї заяви, яку можна буде подати в електронній формі, не виходячи за межі своєї оселі чи робочого місця;

оперативне передання матеріалів виконавчого провадження іншому виконавцю у випадках, передбачених законом;

оптимізацію строків здійснення виконавчих дій тощо.

Крім цього, пропонованими змінами до законів України "Про виконавче провадження", "Про банки і банківську діяльність" одночасно із відповідними змінами до процесуальних законів пропонується упровадження системи автоматизованого арешту коштів, яка дасть змогу забезпечити оперативне (в межах кількох хвилин) виявлення грошових коштів, які належать відповідачу або боржнику, та накласти на них арешт згідно з судовим рішенням чи постановою державного виконавця, що має на меті унеможливлення приховати належні відповідачу або боржнику грошові кошти.

До Кримінального кодексу України пропонується внести зміни, якими передбачити кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів до суду, вивівши таке протиправне діяння в окремий склад злочину; за неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу у суді, а так само невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, що, в свою чергу, покликане попередити незаконне представництво в суді іншої особи.

До Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою приведення їх у відповідність із Конституцією України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пропонується внести зміни в частині оскарження та перегляду судових рішень у Верховному Суді.

Запропоновані зміни до законів України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" покликані забезпечити права громадян України та інших осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції, зокрема, доступ до інформації щодо судового розгляду, прийнятого судового рішення в справах, в яких такі особи беруть участь. Крім того, проект змін до зазначених законів містить норми щодо нового порядку визначення територіальної юрисдикції справ, які підсудні судам, що знаходяться на вказаних територіях.

З метою забезпечення дотримання державними службовцями правових позицій Верховного Суду до Закону України "Про державну службу" пропонується внести зміни, якими передбачити можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця в разі прийняття ним рішення, що суперечить висновкам про застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду. Підставою для початку дисциплінарного провадження щодо державного службовця у такому випадку є окрема ухвала суду.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У цій сфері правового регулювання діють Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України.

Крім того, окремі питання, регулюються Кодексом законів про працю України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про нотаріат", "Про міжнародний комерційний арбітраж", "Про судову експертизу", "Про банки і банківську діяльність", "Про доступ до судових рішень", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про безоплатну правову допомогу", "Про судовий збір", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про виконавче провадження", "Про Вищу раду правосуддя", "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та іншими нормативно-правовими актами.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат із Державного бюджету України на 2017 рік.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Наслідком прийняття вказаного законопроекту стане впровадження ефективних механізмів захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 

Заступник Глави
Адміністрації Президента України

О. Філатов

Опрос