Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно совершенствования процедуры проведения судебного заседания в режиме видеоконференции

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 27.10.2015 № 3362
Дата рассмотрения: 27.10.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури проведення судового засідання в режимі відеоконференції"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

На шляху євроінтеграції та імплементації норм права Європейського Союзу у право України надзвичайно важливе значення має "електронне правосуддя", що є важливою умовою успішного розвитку судової системи.

Одним з елементів "електронного правосуддя" є застосування систем відеоконференцзв'язку, що надає учасникам процесу можливість дистанційної участі у судовому засіданні.

Правова регламентація питання використання електронних технологій при здійсненні судочинства, зокрема й відеоконференцзв'язку, здійснена не тільки на національному, а й на міжнародному рівнях. Так, Комітет міністрів Ради Європи у своїй Рекомендації N 2 R (84) 5 від 28 лютого 1984 р. "Комітет міністрів державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи" зазначив таке: "Судові органи повинні мати у своєму розпорядженні найсучасніші технічні засоби для того, щоб вони могли здійснювати правосуддя найбільш ефективним способом, зокрема шляхом полегшення доступу до різноманітних джерел права, а також шляхом прискорення відправлення правосуддя".

У липні 2012 року Верховною Радою України було прийнято Закон України N 5041-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції". Зміни стосувались господарського, цивільного та адміністративного судочинства, згідно з якими суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засідання у режимі відеоконференції.

Досить вірним було обґрунтування доцільності та необхідності реформування даної сфери. Так, автори законопроекту спирались на те, що ефективність реалізації права на судовий захист, яка гарантована статтею 55 Конституції України, прямо залежить від якості регулювання процедури судочинства, а саме - судочинство має здійснюватись на засадах неупередженості, справедливості та оперативності. До того ж і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Верховною Радою України, в статті 6 говорить про право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Дотримання усіх цих умов власне і може забезпечити можливість проведення відеоконференції.

Незважаючи на усі позитивні моменти вказаного Закону, він містить і певні недоліки, які з прийняттям даного законопроекту будуть усунені.

На практиці нерідко виникають проблеми, пов'язані із необґрунтованою відмовою в постановлені ухвали суду про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Так, 25 вересня 2013 року до Київського районного суду м. Одеси відповідач подав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції у справі про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Суд у задоволенні клопотання відмовив мотивуючи це тим, що наведені відповідачем у заяві підстави не є достатніми для застосування дій передбачених ст. 158-1 ЦПК України.

Відсутність підстав для призначення розгляду справи в режимі відеоконференції або відмови у задоволенні клопотання створює об'єктивну можливість для суду зловживати своїми повноваженнями, що проявляється у необґрунтованій відмові розгляду справи через відеоконференцзв'язок з будь-яких мотивів, навіть з банальної відсутності бажання ускладнювати процес винесенням додаткових ухвал або ж побічно залучати до розгляду інші суди. І якимось чином завадити таким діям не видається можливим.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року передбачено, що обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення. Однак постає питання, як визначити суд, в якому буде проведена відеоконференція, а також хто має бути відповідальним за її проведення? У даному випадку необхідно врахувати те, що співставити можливість проведення відеоконференції саме у той час, коли в іншому суді буде відбуватись розгляд відповідної справи, а питання відповідальності за встановлення особи, забезпечення належної якості зв'язку тощо є ще складнішим.

Проблеми у випадках проведення судового засідання в режимі відеоконференції виникають не тільки на стадії прийняття рішення про залучення особи до судового засідання в режимі відеоконференції, а й під час нього.

Зокрема, при проведенні судового засідання в режимі відеоконференції особи обмежені у можливості безпосередньо надавати докази, письмові пояснення тощо, що має наслідком порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є одними з основних засад судочинства. Так, наприклад, згідно з статтею 20 ГПК, статтею 30 КАС заявлення відводу судді повинне здійснюватися в письмовій формі.

Іще одним негативним моментом є те, що у разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, суд відкладає розгляд справи. Але тут не враховані випадки, коли технічні несправності, які носять тимчасовий характер, виникли в ході судового розгляду та можуть бути усунені в найкоротший термін. Таке положення суперечить міжнародній практиці використання таких технологій (в США, Японії, Фінляндії існують такі норми).

Зважаючи на вищевикладене, вважаємо за необхідне внести відповідні зміни у законодавчі акти України з метою узгодження їх положень із загальними принципами правосуддя та світовою практикою вирішення спорів.

Верховний Суд України не заперечує ідею проекту Закону, вказуючи, що в межах його повноважень зауважень до змісту Законопроекту немає.

2. Цілі і завдання прийняття проекту Закону

Прийняття Законопроекту обумовлено потребою вдосконалення проведення судового засідання в режимі відеоконференції для покращення та спрощення процесу судочинства, як певних прогресивних нововведень, що зумовлені реаліями сучасного світу, що наближають Україну до європейських стандартів здійснення правосуддя, залучення досвіду більш розвинутих країн.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до відповідних положень Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України.

Проектом Закону передбачається:

запровадити перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції;

передбачити порядок прийняття рішення про визначення суду, у якому відбуватиметься відеоконференція, а також відповідальну особу за її проведення;

встановити положення, відповідно до якого докази, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи або їх копії невідкладно засвідчуються відповідальною особою і головою суду та скріплюються печаткою суду, у якому проводиться відеоконференція, і не пізніше наступного дня після її проведення надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення або через кур'єра до суду, що здійснює розгляд справи;

зобов'язати суд у разі виникнення технічних проблем, які носять тимчасовий характер та можуть бути усунені в найкоротший термін, оголосити перерву на час, необхідний для цього.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють зазначену сферу правовідносин, є Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України.

Прийняття проекту Закону не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Проект Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення процедури проведення судового засідання в режимі відеоконференції" дозволить:

створити нові можливості реалізації своїх процесуальних прав для осіб, що беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

забезпечити належні умови для проведення судового засідання у суді, в якому проводиться відеоконференція;

створити дієві механізми контролю та ідентифікації осіб, що беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

 

Народний депутат України

А. В. Помазанов

Опрос