Идет загрузка документа (13 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О телекоммуникациях" относительно операторов виртуальной сети подвижной (мобильной) связи

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 16.10.2015 № 3338
Дата рассмотрения: 16.10.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про телекомунікації" щодо операторів віртуальної мережі рухомого (мобільного) зв'язку"

1. Обґрунтування необхідності розробки законопроекту та прийняття Закону.

Необхідність внесення змін до Закону України "Про телекомунікації" щодо операторів віртуальних мереж рухомого (мобільного) зв'язку (далі - віртуальних операторів), викликана наступним.

Ринок мобільного зв'язку України, досягнувши певного піку розвитку, відносно "завмер" на певній стадії. Кількість абонентів станом на початок 2015 року становила 61,2 млн., що значно перевищує чисельність населення країни (проникнення - 142,5 %). Це пояснюється, зокрема, тим, що багато людей користуються декількома SIM-картками (є абонентами мереж відразу декількох операторів), намагаючись знайти найбільш економні для себе умови користування стільниковим зв'язком (безкоштовні або дуже дешеві тарифи на розмови всередині мереж і високі тарифи на розмови між абонентами різних операторів). Число "класичних" (у законопроекті - "базових") операторів обмежене відсутністю необхідного частотного ресурсу, наслідком чого має місце недостатньо ефективне його використання і "монополізація" надання послуг мобільного зв'язку декількома операторами стільникового зв'язку. Діючі оператори не зацікавлені в появі на ринку нових гравців і посиленні конкуренції, що стримує розвиток сфери інформаційно-комунікаційних послуг.

Кардинальній зміні такої ситуації в багатьох країнах світу сприяла поява так званих "віртуальних операторів" (загальновживана абревіатура - MVNO (Mobile Virtual Network Operator)) - операторів, які надають послуги мобільного зв'язку без отримання радіочастотного ресурсу, використовуючи на комерційній основі мережі мобільного зв'язку базових операторів телекомунікацій. Розвиток діяльності віртуальних операторів, кількість яких вже не обмежувалася напряму частотним ресурсом, став одним з каталізаторів посилення конкуренції та оздоровлення ринку. Завдяки віртуальним операторам ринок послуг мобільного зв'язку починає розвиватися по-іншому, адже "низькобюджетні" віртуальні оператори не несуть витрат на утримання радіоінфраструктури, надаючи ті ж самі послуги мобільного зв'язку, у тому числі і послуги національного і міжнародного роумінгу.

Як правило, віртуальні оператори є більш гнучкими у задоволенні різноманітних потреб споживачів, швидше реагують на запити і тим самим формують певні абонентські групи, враховуючи і задовольняючи їх попит на телекомунікаційні послуги.

Крім того можливість взаємодії віртуальних операторів з декількома базовими операторами, включаючи операторів мереж різних стандартів, а також операторів фіксованого зв'язку та інтернет-провайдерів дозволяє отримувати високі показники надійності і покриття території, які можуть перевищувати аналогічні показники кожного окремого базового оператора. Залучення віртуальних операторів дозволяє компаніям спільно використовувати інфраструктуру і знижувати витрати, швидко виводити на ринок нові послуги і поширювати географію їх присутності. Західний досвід свідчить, що оператор мобільного зв'язку, який надає власні мережі для віртуальних операторів, може за короткий час збільшити свій прибуток до 10 %. Це обумовлено активізацією абонентів шляхом задоволення їхньої потреби у спеціальних (особливих) послугах або в умова їх надання, можливістю віртуальних операторів застосовувати гнучку систему знижок і націнок в залежності від дати, часу доби, тривалості розмови, номера абонента, якого викликають, та інше. Таким чином, абоненти виграють завдяки або більш гнучкій тарифній політиці оператора, або за рахунок задоволення біль широкого кола своїх потреб у телекомунікаційних послугах, а держава отримує додаткові надходження до бюджету за рахунок значного збільшення обсягів наданих таких послуг.

Діяльність віртуальних операторів мобільного зв'язку почала активно розвивається в багатьох країнах світу з кінця 90-х років минулого століття. Наразі в світі існує більше 1200 таких компаній, і вони відграють важливу роль на ринку послуг мобільного зв'язку, обслуговуючи в окремих країнах до 30 % абонентів мобільного зв'язку. Зокрема, в США ще в 2010 році кількість абонентів віртуальних операторів складала 12,5 % від загальної кількості користувачів послуг мобільного зв'язку і перевищувала 70 млн. Аналогічна ситуація і в країнах ЄС, де кількість абонентів таких мереж на той час перевищувала 50 млн. Впровадження і розвиток бізнес-моделі "віртуального операторства" є особливо важливим і в період впровадження та розвитку мереж стільникового зв'язку нових поколінь, зокрема WiMax, UMTS та LTE. Поява віртуальних операторів може значно прискорити поширення послуг стільникового зв'язку 4-го покоління, зробивши їх по-справжньому суспільно доступними, а також реалізувати інші суспільні переваги, зокрема доступність діяльності з надання послуг стільникового зв'язку для значно більшої кількості учасників ринку (зникають обмеження щодо відсутності радіочастотного ресурсу), надання користувачам більш широкого доступу до ресурсоємких сервісів: mobile TV, mobile games, мультимедійні послуги, передачу голосу і даних на основі протоколу IP тощо.

Європейський Парламент та Рада Європи визнали доцільність та ефективність впровадження і розвитку послуг віртуальних операторів, мета і наслідок яких полягає у досягненні ефективної конкуренції, розширенні асортименту телекомунікаційних послуг і в отриманні кінцевої вигоди для споживачів. Зазначене знайшло відображення в Директивах ЄС. Так, Директивою 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 07.03.2002 про доступ та з'єднання електронних комунікаційних мереж та пов'язаного оснащення (Директива про доступ) оператори мереж мобільного зв'язку, які мають суттєву владу на ринку відповідних послуг, не мають права відмовити в підключенні до своїх мереж іншим операторам, у тому числі і віртуальним.

Виходячи зі сказаного, не можна не визнати позитивного впливу діяльності віртуальних операторів на розвиток ринку послуг мобільного зв'язку в багатьох країнах і необхідності впровадження цієї бізнес-моделі в Україні. Проте, для здійснення такої задачі в Україні до цього часу відсутня відповідна законодавча база. Перш за все не визначеним є правовий статус віртуального оператора, правила його діяльності і взаємодії з операторами стільникового зв'язку.

Тому необхідно законодавчо врегулювати основні питання створення і забезпечення діяльності віртуальних операторі. До таких питань належать:

- визначення термінів "оператор віртуальних мереж мобільного зв'язку (віртуальний оператор)", "базовий оператор", "мережа комутатора";

- забезпечення видачі дозвільних документів щодо здійснення діяльності з надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку віртуальним операторам;

- забезпечення права на отримання віртуальним оператором номерного ресурсу, в тому числі, коду мережі мобільного зв'язку;

- забезпечення можливості приєднання телекомунікаційних мереж віртуальних операторів до мереж операторів мобільного зв'язку.

2. Мета й цілі законопроекту.

Мета законопроекту (далі - проекту) - законодавче забезпечення розвитку конкуренції на ринку послуг мобільного зв'язку, розширення асортименту та просування в Україні нових телекомунікаційних послуг за рахунок впровадження в сфері телекомунікацій діяльності віртуальних операторів (компаній, які будуть надавати послуги мобільного зв'язку без отримання радіочастотного ресурсу, використовуючи на договірних засадах телекомунікаційні мережі мобільного зв'язку операторів телекомунікацій).

В законопроекті визначені терміни "оператор віртуальних мереж мобільного зв'язку" "базовий оператор" та "мережа комутатора". Закон доповняється новою статтею 37-1, в якій визначені основні особливості діяльності віртуальних операторів. Зокрема зазначено, що віртуальні оператори, здійснюють діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку без отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, оскільки вони при цьому користуються радіокомпонентою телекомунікаційної мережі мобільного зв'язку інших операторів, які є користувачами радіочастотного ресурсу.

Проектом визначено, що віртуальні оператори мають телекомунікаційні мережі та технічні засоби (крім базових станцій мобільного зв'язку), в тому числі центри комутації, з'єднувальні лінії з центрами комутації операторів телекомунікацій, вузлами зв'язку телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку, системи ведення обліку вартості з'єднання (білінгові системи), ведуть бази даних з інформацією про своїх абонентів, отримують у встановленому порядку коди мобільної мережі, номерний ресурс. Зазначені оператори на підставі відповідної ліцензії можуть надавати весь спектр послуг мобільного зв'язку, в тому числі національного і міжнародного роумінгу, а також взаємодіяти з декількома базовими операторами мобільного, фіксованого зв'язку.

Згідно з проектом, діяльність віртуальних операторів має відбуватися відповідно до нормативних актів, чинних для операторів, що надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку, з урахуванням особливостей, зазначених у Законі.

Також в проекті обумовлені такі питання, як ліцензування надання послуг мобільного зв'язку віртуальними операторами, отримання ними номерного ресурсу, забезпечення доступу абонентів до мережі віртуального оператора, приєднання телекомунікаційних мереж віртуальних операторів до мереж операторів телекомунікацій, вимоги до розрахунків між операторами тощо.

3. Правові аспекти.

Нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у цій сфері, є Закони України "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки", постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 N 295 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг". Реалізація положень цього законопроекту після його прийняття не потребує додаткового внесення змін до інших законів України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування.

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та місцевих бюджетів.

5. Регіональний аспект.

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6. Прогноз результатів.

Прийняття даного законопроекту дозволить вирішити питання нормативно-правового врегулювання питань утворення та діяльності в Україні віртуальних операторів, що стимулюватиме розвиток конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг мобільного зв'язку, зниження тарифів на ці послуги і впровадження нових сучасних послуг.

 

Народні депутати України:

Ю. М. Мороко

Ю. Р. Мірошниченко

Опрос