Идет загрузка документа (23 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О высшем образовании" (относительно трудоустройства выпускников)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 09.10.2015 № 3312
Дата рассмотрения: 09.10.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" (щодо працевлаштування випускників)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Статтею 53 Конституції України визначено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Нормами цієї ж статті Конституції імперативно встановлено, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Норми щодо заборони примусової праці містяться також у ратифікованих Україною міжнародних правових актах.

Зокрема Конвенція Міжнародної організації праці N 29 "Про примусову чи обов'язкову працю" від 28 червня 1930 року (набула чинності для України 10 серпня 1956 року) зобов'язує держави-учасниці не допускати примусової праці.

Також нормами Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, ратифікованої Законом України від 05.10.2000 N 2021-III, встановлено, що кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується скасувати примусову або обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку (підпункт "б" статті 1 Конвенції).

Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що дія вказаних вище конституційних норм та положень міжнародно-правових актів у повному обсязі поширюється і на правовідносини, пов'язані з працевлаштуванням випускників вищих навчальних закладів, які навчались за кошти державного або місцевого бюджетів.

Історія правового врегулювання цих суспільних відносин має тривалий характер.

Так, нормами частини другої статті 52 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року N 1060-XII (в редакції Закону N 100/96-ВР від 23.03.96) було встановлено обов'язкове відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дія цієї статті була припинена лише після прийняття 1 липня 2014 року Закону України "Про вищу освіту", підпунктом другим пункту четвертого Прикінцевих положень якого частина друга вищезазначеної статті Закону України "Про освіту" була виключена.

Проте, навіть після прийняття цього прогресивного та проєвропейського закону, скасування обов'язкового відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів не відбулось.

На жаль, продовжує діяти низка законодавчих та інших нормативно-правових актів, внутрішні неузгодженості яких та існуючі між ними суперечності призводять до неоднозначного трактування їх змісту та, як наслідок, до виникнення конфліктів між вищими навчальними закладами та здобувачами освіти, а також необґрунтованих претензій з боку контролюючих органів.

Насамперед необхідно зазначити про існування окремих норм, пов'язаних зі здійсненням обов'язкового відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів у самому Закону України "Про вищу освіту".

Так, пунктом четвертим статті 13 цього Закону визначено, що до повноважень державних органів відноситься право здійснювати розподіл випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління, для подальшого проходження служби (для вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання) та працевлаштування в заклади охорони здоров'я (для вищих медичних навчальних закладів) у межах державного замовлення.

Необхідно зауважити про те, що, якщо повноваження відповідних державних органів щодо здійснення розподілу випускників вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання виглядають цілком обґрунтованими та логічними і узгоджується з нормами Конституції України, то надання таким органам права здійснення розподілу випускників медичних навчальних закладів, що, як наслідок, спричиняє обов'язковість відповідного відпрацювання такими випускниками, порушує конституційні права громадянина (статті 43 та 53 Конституції України) та суперечать нормам міжнародного права.

Іншим нормативно-правовим актом, який до цього часу не втратив чинності є Указ Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 року N 77/96, нормами статті 2 якого встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.

У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Ще одним нормативно-правовим актом, яким регулюються вищезазначені правовідносини є постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року N 992, якою затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.

Після внесення 15 квітня 2015 року до цієї постанови відповідних змін, дія цього Порядку поширюється виключно на осіб, які навчаються за спеціальностями медичного профілю.

Нормами вищезазначеного Порядку встановлені наступні вимоги щодо обов'язкового працевлаштування випускників таких вищих навчальних закладів:

керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком N 1 (пункт 4 Порядку);

у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (пункт 14 Порядку);

випускники вищих навчальних закладів працевлаштовуються на місця, доведені до вищого навчального закладу виконавцями державного замовлення (пункт 17 Порядку);

молодий фахівець повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу (пункт 20 Порядку);

Вважається, що існування вказаних вище норм Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 року N 77/96 та постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року N 992 суперечить Конституції України та міжнародним правовим актам і призводять до порушення прав та законних інтересів випускників вищих медичних навчальних закладів.

Окремого врегулювання, також потребує законодавче визначення повноважень вищих навчальних закладів щодо сприяння працевлаштуванню випускників.

Так листами Міністерства освіти і науки від 28 квітня 2015 року N 1/9-216, від 10 червня 2015 року N 1/11-8082 та від 26 червня 2015 року N 1/9-309 повідомляється про те, що для реалізації потреби випускників у працевлаштуванні продовжують функціонувати структурні підрозділи вищих навчальних закладів (центри, відділи, сектори, служби), які мають тісно співпрацювати з державною службою зайнятості, а також з підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, що є потенційними роботодавцями для випускників вищих навчальних закладів.

Зазначеними структурними підрозділами вищих навчальних закладів створено електронний банк даних потенційних роботодавців (підприємств, установ і організацій) та випускників ВНЗ, який щороку поповнюється.

Працівниками цих структурних підрозділів укладаються угоди про співпрацю з роботодавцями (від 50 до 2445 угод), реалізуються з ними спільні проекти, проводяться презентації компаній різних галузей з використанням відеороликів, організовуються щорічні ярмарки робочих місць, активно застосовуються Інтернет-простір, Web-сайти.

Ці підрозділи тісно співпрацюють з державною службою зайнятості, а також з підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, що є потенційними роботодавцями для випускників вищих навчальних закладів.

В той же час нормами Закону України "Про вищу освіту" визначено, що до основних завдань вищого начального закладу відноситься лише вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці (пункт десятий частини першої статті 26 Закону). Жодних повноважень вищим навчальним закладам щодо сприяння працевлаштуванню випускників цим законом, на відміну від попередньої його редакції, не передбачається.

Існування такого стану речей створює низку колізій стосовно практичної реалізації вищими навчальними закладами завдань щодо працевлаштування випускників, оскільки, з одного боку існують певні вимоги до них з боку Міністерства освіти і науки України визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України N 1726 "Про підвищення рівня працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", а з другого відсутня законодавча норма, якою ці повноваження були б передбачені.

Також, з метою уникнення можливих колізій у трактуванні термінів "сприяння працевлаштуванню випускників" та "працевлаштування випускників" і, як наслідок, визначення відповідних завдань вищим навчальним закладам, автор законопроекту вважає за необхідне внести до Закону України "Про вищу освіту" норму, якою імперативно встановити, що завдання стосовно працевлаштування випускників на вищі навчальні заклади не покладаються.

3. Цілі та завдання прийняття Закону України

Метою прийняття цього законопроекту є приведення окремих законодавчих та інших нормативно - правових актів у відповідність з нормами Конституції України в частині забезпечення конституційних прав громадянина на працю, що вільно ним обирається або на яку він вільно погоджується (стаття 43 Конституції України), на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (стаття 53 Конституції України), а також норм щодо заборони примусової праці визначених Конвенцією Міжнародної організації праці N 29 "Про примусову чи обов'язкову працю" від 28 червня 1930 року та Міжнародної Конвенції "Про скасування примусової праці" N 105, ратифікованої Законом України від 05.10.2000 N 2021-III.

Також нормами проекту цього закону передбачається законодавче визначення повноважень вищих навчальних закладів щодо сприяння працевлаштуванню випускників.

4. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону України

Проект передбачає внесення низки змін до Закону України "Про вищу освіту", зміст яких полягає наступному:

1. Пункт четвертий частини другої статті 13 пропонується викласти в такій редакції:

"4) сприяють працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління, здійснюють розподіл випускників вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання) для подальшого проходження служби".

2. Пункт десятий частини першої статті 26 після слів "на ринку праці" пропонується доповнити словами "і сприяння працевлаштуванню випускників".

3. Статтю 64 пропонується доповнити новою частиною першою такого змісту:

"1. Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи за винятком випадків, передбачених цим законом. Вищі навчальні заклади не зобов'язані здійснювати працевлаштування випускників".

У зв'язку з цим частини першу - другу вважати відповідно частинами другою - третьою".

Також Прикінцевими положеннями цього законопроекту рекомендується Президенту України привести укази Президента України у відповідність із цим Законом та визначаються завдання Кабінету Міністрів України щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом і забезпечити відповідних перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів.

5. Стан нормативної бази у даній сфері державного регулювання.

Нормативною базою в даній сфері правового регулювання є:

Конституція України;

Конвенція Міжнародної організації праці N 29 "Про примусову чи обов'язкову працю" від 28 червня 1930 року (набула чинності для України 10 серпня 1956 року);

Міжнародна Конвенція "Про скасування примусової праці" N 105, ратифікована Законом України від 05.10.2000 N 2021-III;

Закон України "Про вищу освіту";

Указ Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 року N 77/96;

Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням" від 22 серпня 1996 р. N 992.

Реалізація положень законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до чинних чи розроблення нових законів України.

6. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація акта не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

7. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону України

Реалізація проекту Закону сприятиме приведенню окремих законодавчих та інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами Конституції України та положень актів міжнародного права в частині забезпечення конституційних прав громадянина щодо заборони примусової праці, а також забезпеченню динамічного суспільного та економічного розвитку держави через формування висококваліфікованого людського капіталу та забезпеченню вищими навчальними закладами високого рівня освітньої діяльності, що в свою чергу сприятиме розвитку освіти та слугуватиме розвитку країни в цілому та інтеграції в світову спільноту.

 

Народні депутати України:

О. В. Співаковський

Т. Д. Кремінь

В. М. Литвин

М. М. Поплавський

О. О. Скрипник

Опрос