Идет загрузка документа (17 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Регламент Верховной Рады Украины (относительно усовершенствования порядка дачи согласия на задержание и арест судей)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 02.10.2015 № 3208
Дата рассмотрения: 02.10.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення порядку надання згоди на затримання та арешт суддів)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Згідно з частиною другою статті 218 Регламенту Верховної Ради України подання про надання згоди на затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради України Головою Верховного Суду України.

Аналіз повноважень Голови Верховного Суду України дає підстави зробити висновок, що ці повноваження носять виключно представницько-адміністративний характер (частина перша статті 41 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Крім того, Голова Верховного Суду України є суддею цього ж суду, а отже здійснює правосуддя разом з іншими суддями Верховного Суду України (далі - Суд).

Процедура добору, притягнення до відповідальності та звільнення суддів з посади чітко врегульована законодавством України. Прийняття рішень з цих питань покладено на відповідні органи (посадових осіб) з можливістю подальшого оскарження цих рішень у судах усіх інстанцій, у тому числі у Суді. Крім того, визнання судді винним у скоєні кримінального правопорушення є виключною компетенцією суду.

Положеннями Регламенту Верховної Ради України не визначено, які саме обставини мають враховуватися при вирішенні Головою Верховного Суду України питання про підтримання та погодження подання про надання згоди на затримання та арешт судді. Водночас, оскільки процедура затримання та арешту врегульована Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), то Голова Суду, щоб попередити необґрунтоване затримання чи арешт має керуватися вимогами статей 177, 178 КПК України, якими визначено мету, підстави застосування запобіжних заходів, а також обставини, що враховуються при їх обранні.

Зокрема однією з підстав застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (частина друга статті 177 КПК України). Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу необхідно враховувати вагомість доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (частина перша статті 178 КПК України)

Таким чином підтримання та погодження Головою Суду подання Генеральної прокуратури України про затримання та арешт судді може бути свідченням того, що Голова Суду вбачає обґрунтованість підозри у вчиненні суддею кримінального правопорушення і цьому є вагомі докази.

Отже, зазначена позиція Голови Суду може стати підставою для сумнівів учасників процесу у об'єктивності Голови Суду, який прийматиме участь у якості судді Суду під час перегляду кримінальної справи у Суді. Більше того, позиція Голови Суду, яка відповідно до вимог статті 221 Регламенту Верховної Ради України доповідається на пленарному засіданні Верховної Ради України, може в подальшому сприйматися суддями, які розглядатимуть кримінальну справу щодо конкретного судді, як заздалегідь визначена позиція Суду, що, у свою чергу може вплинути на об'єктивність прийнятого ними рішення. Це, зокрема, суперечить принципу безсторонності та незалежності суддів як одного із основних міжнародних стандартів у галузі судочинства.

Зокрема, у Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки наголошується, що судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів (пункт 5 Рекомендації). Принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади неповинна підривати незалежність суддів (пункт 22 Рекомендації).

Враховуючи зазначене, законопроектом пропонується наділити повноваженнями щодо підтримання та внесення до Верховної Ради подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт судді Генерального прокурора України.

Регламент Верховної Ради України, як нормативний акт, встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до конституційних повноважень парламенту, встановлює порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

У відповідності до частини третьої статті 126 Конституції України суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Аналогічні положення містяться у Законі України "Про судоустрій та статус суддів", однак вони не визначають процедуру арешту чи затримання судді.

Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу щодо судді визначено у статті 482 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) згідно якої затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

Разом з тим, зазначена стаття КПК України не передбачає процесуального порядку ініціювання перед Верховною Радою України питання про надання згоди на обрання щодо судді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту.

Наведені положення Конституції України та КПК України не визначають на якій саме стадії кримінального провадження і яким суб'єктом - під час проведення досудового розслідування чи судового розгляду - здійснюється ініціювання питання про отримання згоди на затримання та арешт народного депутата та судді.

Системний аналіз статей 55, 121, 124, 126 і 129 Конституції України, відповідних норм КПК України, якими передбачено судовий контроль при вирішенні окремих питань, пов'язаних із тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина, дає підстави для висновку про те, що ініціювання питань затримання чи арешту на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні відноситься до компетенції органів прокуратури.

Визначення статтею 218 Регламенту Верховної Ради України обов'язку про підтримання і внесення до Верховної Ради України подання про надання згоди на затримання чи арешт народного депутата, судді Головою Верховного Суду України на стадії досудового розслідування, коли справу з обвинувальним актом не направлено до суду, а можливість її закриття прокурором, Генеральним прокурором, (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України) в межах визначеної КПК компетенції має місце, то згадана норма - ст. 218 Регламенту, суперечитиме положенням ст. 284 КПК, конституційним повноваженням представників різних органів державної влади (ст. ст. 6, 19, 121 і 124 Конституції) та здійснення Головою Верховного Суду України невластивих йому функцій.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Законопроект розроблено з метою удосконалення окремих положень Регламенту Верховної Ради України шляхом доповнення положенням про те, що подання щодо судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції про затримання чи арешт ініціюється відповідно і повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

Такий механізм звернення до Верховної Ради України під час досудового розслідування у кримінальній справі з поданням про надання згоди на затримання чи арешт суддів, в особі прокурора, Генерального прокурора України, (виконувача обов'язків Генерального прокурора України) є проявом виконання державою Україна своїх зобов'язань щодо захисту прав осіб, передбачених Конституцією та міжнародними договорами, що ратифіковані Верховною Радою України.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до Регламенту Верховної Ради України в частині положень, що стосуються процедури притягнення суддів до кримінальної відповідальності, затримання чи арешту.

Так, змінами до статей 218, 220, 221 Регламенту Верховної Ради України виключаються положення в частині підтримання та внесення Головою Верховного Суду України подання до Верховної ради України про надання згоди на притягнення судді до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт. Натомість, з метою уніфікації відповідних парламентських процедур та їх приведення у відповідність із процесуальним порядком, визначеним КПК України щодо розслідування кримінального провадження щодо суддів, пропонується залишити таке повноваження за Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання основними нормативно-правовими актами є Конституція України, Регламент Верховної Ради України, Кримінальний процесуальний кодекс України.

Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до інших нормативно-правових актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Впровадження законопроекту не потребує залучення додаткових коштів із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Реалізація проекту Закону України логічно доповнить повноваження Генеральної прокуратури України, визначені чинним законодавством України та позбавить Голову Верховного Суду України не властивих йому функцій в частині притягнення суддів до кримінальної відповідальності.

 

Народний депутат України

Р. П. Князевич

Народний депутат України

Р. С. Романюк

Опрос