Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления защиты прав человека в уголовном судопроизводстве

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 21.05.2015 № 2930
Дата рассмотрения: 21.05.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав людини у кримінальному судочинстві"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Верховною Радою України 12.08.2014 прийнято Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", яким передбачено, що кримінальні справи, які знаходяться у провадженні судів Донецької та Луганської областей, визначених цим Законом, мають бути передані судам інших областей для продовження їх розгляду.

Однак, на жаль, заходи правового регулювання, що визначені вказаним Законом, не виконуються - передача кримінальних справ із судів, що розташовані в районі проведення антитерористичної операції, до судів, яким визначена підсудність не відбулась.

Це фактично унеможливлює здійснення правосуддя на невизначений період часу. Більш того, на сьогодні Кримінальний процесуальний кодекс України вирішує можливість відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження лише судом, який ухвалив вирок. А оскільки в даній ситуації всі суди, які ухвалили вирок, знаходяться на непідконтрольній Україні території, то і відновлення матеріалів кримінального провадження є неможливим.

Аналогічна ситуація склалася і з кримінальними провадженнями (справами) щодо яких Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийнято рішення про відкриття касаційних проваджень за їх касаційними скаргами та витребувано справи з судів Автономної Республіки Крим. Оскільки зазначені рішення касаційного суду судами Автономної Республіки Крим не виконуються, а засуджені особи протягом невизначеного часу будуть позбавлені права на касаційний перегляд вироків, ухвалених щодо них.

Таким чином, відбувається порушення вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод.

Крім того, оскільки протягом тривалого періоду у кримінальних справах щодо великої кількості осіб правосуддя не здійснюється, то і не вирішується і питання продовження тримання під вартою, а тому є всі підстави стверджувати, що вказані особи протягом тривалого часу тримаються в СІЗО за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, що є порушенням статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод.

Більш того, за таких обставин особи, що тримаються під вартою в СІЗО чи інших установах виконання покарань Донецької та Луганської областей, зокрема в Артемівському, Старобільському та Маріупольському слідчих ізоляторах, є заручниками подій, що мають місце на території вказаних областей, а їх життя піддане більшому ризику, аніж життя інших громадян цих областей, оскільки вони самостійно не можуть покинути СІЗО.

Вирішення вказаної проблеми потребує більш швидкого та дієвого реагування, оскільки наразі під загрозою знаходиться вже і право на життя осіб, які тримаються під вартою в слідчих ізоляторах, розташованих у зоні близькій до зони проведення АТО, яке держава зобов'язана охороняти відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав і основних свобод та статті 27 Конституції України.

З метою збереження життя осіб, що тримаються під вартою в СІЗО чи інших установах виконання покарань Донецької та Луганської областей, та з метою уникнення підстав для прийняття Європейським судом з прав людини рішень не на користь України, виникла необхідність розроблення та прийняття вказаного законопроекту.

Крім того, як свідчить практика застосування нового Кримінального процесуального кодексу України, непоодинокими є випадки, коли засуджені особи після скасування вироку судом касаційної інстанції утримуються під вартою без відповідного судового рішення.

Причина полягає в тому, що стаття 433 Кримінального процесуального кодексу України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції та встановлює, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. При цьому, стаття 436 цього Кодексу, яка чітко встановлює повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, не надає суду права обирати запобіжний захід у випадку скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. При цьому суд не має можливості скасувати вирок частково, залишивши не скасованою частину вироку, що стосується запобіжного заходу.

Таким чином, у кожному випадку скасування рішенням суду касаційної інстанції вироку, винесеного судом першої інстанції, що визначав питання тримання під вартою, та ухвали суду апеляційної інстанції, яка залишила цей вирок без змін, засуджена особа має бути одразу ж звільнена з під варти.

Натомість, на практиці цього не відбувається, а осіб продовжують тримати під вартою, до винесення відповідного рішення судом першої інстанції, на розгляд якого повернуто справу, що також є однозначним порушенням статті 5 Конвенції.

У зв'язку з викладеним виникла негайна потреба у врегулюванні вказаного питання.

2. Мета і шляхи її досягнення

Завданням цього законопроекту є встановлення гарантій дотримання прав і основоположних свобод людини в ході кримінального провадження при вирішенні питань продовження строку запобіжного заходу та відновлення кримінального провадження.

З метою забезпечення дотримання вимог статей 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законопроектом пропонується внести зміни до статей 433 та 436 КПК України, передбачивши, що суд касаційної інстанції має право розглядати питання обрання чи продовження запобіжного заходу при скасуванні судового рішення і призначенні нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Крім того, законопроектом пропонується внести зміни до статей 526 та 531 КПК України та статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" з тим, щоб спростити механізм відновлення матеріалів кримінального провадження та дозволити вносити заяви про відновлення кримінального провадження до того суду, до якого передано підсудність у вказаній справі.

3. Правові аспекти

Нормативно-правовою базою у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Реалізація положень цього законопроекту, після його прийняття, не потребуватиме внесення змін до інших законів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує джерел додаткового фінансування, а отже і збільшення бюджетних видатків.

5. Регіональний аспект

Проект не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

51. Запобігання дискримінації

У проекті відсутні правила і процедури, застосування яких може призвести до дискримінації осіб.

6. Запобігання корупції

У проекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Громадське обговорення

Проект не потребує проведення консультацій з громадськістю.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект не стосується соціально-трудової сфери.

9. Оцінка регуляторного впливу

Відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" проект не є регуляторним актом.

91. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація проекту не матиме впливу на ринок праці.

10. Прогноз результатів

Результатом прийняття цього законопроекту стане забезпечення прав осіб, які наразі утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, на свободу та розгляд справи судом у розумні строки, що дозволить України виконувати свої міжнародні обов'язки, які вона взяла на себе після ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Народні депутати України:

Немиря Г. М.

Рабінович В. З.

Пацкан В. В.

Брензович В. І.

Суслова І. М.

Опрос