Идет загрузка документа (13 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О моратории на проверки субъектов хозяйственной деятельности

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 20.05.2015 № 2918
Дата рассмотрения: 03.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про мораторій на перевірки суб'єктів господарської діяльності"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Надмірний тиск регуляторних органів на бізнес все ще лишається однією з найбільших загроз для української економіки.

Останнім законодавчим актом у цій сфері став Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28 грудня 2014 року (надалі - Закон N 71). Незважаючи на обмежувальну назву цього Закону, він накладає заборону на перевірки бізнесу за винятком окремих сегментів, зокрема, перевірки з питань наявності ліцензій або в рамках кримінального процесу.

Безумовно, такий крок сприятиме більш швидкому розвитку підприємництва, стимуляції здорової та добросовісної конкуренції, зменшить адміністративне навантаження на бізнес, корупцію та інші негативні прояви втручання держави в господарську діяльність.

Підтримуючи підхід держави у цьому напрямку, слід відзначити наступне.

По-перше, Конституція України декларує основні засади раціонального природокористування та захисту основних національних багатств українського народу. Дотримання основних принципів раціонального природокористування є пріоритетом державної політики. У той же час Закон N 71 заборонив здійснювати перевірки щодо дотримання суб'єктами господарської діяльності положень законодавства про захист навколишнього природного середовища. Це означає, що основні багатства України, зокрема, земельні, водні, лісові та інші природні ресурси перебувають під загрозою, оскільки частіш за все припинити порушення у цій сфері вдається лише за наслідками перевірок.

Тому недоцільним є обмежувати регулюючу функцію держави забороною на перевірки бізнесу у сфері захисту та раціонального використання природних ресурсів, дотримання екологічних норм, оскільки пріоритет цієї сфери суспільних відносин є беззаперечним.

Аналогічно слід розглядати питання щодо заборони перевірок у сферах діяльності, що безпосередньо не пов'язані з веденням бізнесу, або впливають на правовідносини, які потребують окремого захисту та недопущення зловживань у відповідних сферах.

Зокрема, в прямому сенсі небезпечною слід визнати заборону перевірок Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті. Станом на сьогодні стан більшості автомобільних доріг перебуває у поганому стані. Суб'єкти господарської діяльності, користуючись тим, що на перевірки накладено заборону, здійснюють навантаження транспортних засобів понад встановлені норми. Це призводить до подальшого погіршення стану автомобільних доріг. Таким чином, вдається справедливим залишити контрольну функцію держави у цій сфері.

Крім того, відсутність контролю з боку держави у сфері архітектури та будівництва створює ситуацію, коли будівництво здійснюється з порушенням встановлених обмежень та нормативів. Внаслідок безкарності діянь, що являють собою порушення у цій сфері, можливе настання трагічних наслідків, адже в об'єктах, що збудовані з порушеннями, будуть проживати та працювати люди.

Більше того - під небезпекою знаходяться пам'ятки всесвітньої спадщини та об'єкти культурної спадщини національного та місцевого значення. Руйнування та зменшення їх естетичної та культурної цінності відбувається внаслідок численних незаконних будівництв на сьогодні неможливо зупинити, через обмеження на перевірки центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Чинне законодавство встановило чіткі механізми, що дозволяють не допустити руйнування, пошкодження, спотворення або погіршення стану об'єктів культурної спадщини. У той же час застосування таких механізмів є можливим здебільшого за допомогою такого способу, як проведення перевірок. Отже, обмеження перевірок у цій сфері може призвести до винищення багатьох об'єктів, що перебувають під охороною законодавства про захист культурної спадщини. Отже, забороняти перевірки у цій сфері також вдається недоцільним.

Тобто, обмеження нагляду держави за такою діяльністю несе в собі ризики, що є неспівставимими з політикою, яка спрямована на стимулювання бізнесу та дерегулювання у цій сфері.

Питання приватизації, оренди державного майна в першу чергу пов'язане із захистом інтересів держави, а не особливостей ведення бізнесу. Тому вдається недоцільним обмежувати контрольні заходи з боку Фонду державного майна та його регіональних підрозділів.

При цьому важливо відмітити що з початку чинності мораторію, велика кількість споживачів вже висловились стосовно неналежного дотримання їхніх прав. Підприємства торгівлі та громадського харчування допускають численні порушення, усвідомлюючи той факт, що самостійно (без участі відповідного контролюючого органу) захистити свої права споживачі здебільшого не в змозі. Отже, вдається справедливим на законодавчому рівні скасувати заборону на перевірки у сфері захисту прав споживачів.

Втім, слід окремо зазначити, що крім вказаних сфер, недоцільним вдається встановлювати перевірки на правовідносини у галузі ядерного контролю та нагляду.

Питання витрачання коштів держави, що перебувають у веденні Рахункової палати, також не можна назвати питанням бізнесу. Перевірки у цій сфері є проявом недопущення марнотратства саме у сфері відносин, пов'язаних з Державним бюджетом. Тому обмеження перевірок Рахункової палати також не може вважатись втіленням політики по зменшенню тиску на бізнес.

По-друге, Закон N 71 має в собі вади, пов'язані з юридичною технікою, що мають бути виправлені. Зокрема, йдеться мова про певну невідповідність назви акта (податкова реформа) та забороною щодо будь-яких перевірок (у тому числі тих, що не пов'язані з податковою реформою). Крім того, питання щодо встановлення заборони на проведення перевірок має бути окремим ("наскрізним") актом, що поширюється на всі сфери суспільних відносин, пов'язаних з бізнесом, а не пунктом Закону, що містить у собі три абзаці. До того ж, формулювання та визначення, які стосуються заборони на проведення перевірок, мають бути виписані чіткіше, аби не допускати різних тлумачень окремих положень такого законодавчого акта.

По-третє, з 1 липня 2015 року обмеження щодо перевірок не поширюватимуться на фізичних осіб - підприємців другої та третьої групи. Слід відзначити, що подібна форма підприємництва є в Україні основною у порівнянні з бізнесом, який ведеться з застосуванням юридичних осіб. Цей малий бізнес є найбільш динамічним та загальнодоступним для всіх громадян. Отже, в Законі N 71 містяться ознаки дискримінації малого бізнесу у порівнянні з іншими видами господарської діяльності. Крім того, заслуговує на увагу той факт, що величезний державний апарат, що позбавлений виконувати репресивні функції, пов'язані з перевірками, буде спрямований саме на малий бізнес. Таке явище є неминучим та його не можна назвати позитивним у сфері дерегуляційної політики держави.

У зв'язку з цим положення п. 3 Закону N 71 мають бути замінені повноцінним законодавчим актом, що встановлює заборону на перевірки бізнесу.

2. Мета і завдання нормативно-правового акта

Завданням законопроекту є встановлення однакових правил щодо обмеження перевірок для всіх видів бізнесу та забезпечення належного нормативного регулювання у цій сфері.

Метою законопроекту є:

- встановлення пріоритету охорони та захисту навколишнього природного середовища, природних ресурсів від неправомірних посягань;

- забезпечення екологічного благополуччя громадян;

- встановлення принципу рівності всіх форм бізнесу в частині застосування перевірок.

3. Загальна характеристика і основні положення нормативно-правового акта

Законопроект пропонує:

- встановити заборону на всі види перевірок до 31 грудня 2016 року щодо будь-яких суб'єктів господарської діяльності;

- встановити обмеження щодо застосування мораторію для окремих органів виконавчої влади;

- визначити, що перевірки за вказаний період проводяться лише за заявкою суб'єкта, з дозволу уряду, відповідно до судового рішення та в межах кримінального процесу;

- встановити, що дія мораторію не поширюється на окремі суспільні відносини у сфері ліцензування, при здійсненні реалізації підакцизних товарів та з питань справляння окремих видів обов'язкових платежів;

- визнати таким, що втратив чинність п. 3 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28 грудня 2014 року (надалі - Закон N 71).

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Проект Закону "Про мораторій на перевірки суб'єктів господарської діяльності" є окремим нормативно-правовим актом, що стосується всіх сфер суспільних відносин у сфері проведення перевірок суб'єктів господарювання, має тимчасовий характер, та застосовується до відповідних законодавчих актів, що передбачають проведення таких перевірок.

Ухвалення проекту Закону не потребує внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття зазначеного проекту Закону України дозволить:

- забезпечити належну охорону навколишнього природного середовища, природних ресурсів, дотримання положень щодо раціонального природокористування;

- не допустити порушення або погіршення стану об'єктів, що перебувають під охороною держави;

- захистити правовідносини у сферах, які безпосередньо не впливають на ведення господарської діяльності, але які перебувають під особливим захистом;

- встановити єдині правила у сфері реалізації відповідної функції держави для всіх видів бізнесу, незалежно від його форми;

- забезпечити належне застосування положень законодавства про заборону щодо проведення перевірок у правовому полі.

 

Народні депутати України:

Луценко І. В. (посвідчення N 211)

Маркевич Я. В. (посвідчення N 141)

Рибак І. П. (посвідчення N 400)

Юринець О. В. (посвідчення N 315)

Шкрум А. І. (посвідчення N 213)

Рябчин О. М. (посвідчення N 217)

Семенуха Р. С. (посвідчення N 164)

Добродомов Д. Є. (посвідчення N 313)

Найєм М. М. (посвідчення N 084)

Вадатурський А. О. (посвідчення N 328)

Чекіта Г. П. (посвідчення N 332)

Опрос