Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины относительно совершенствования осуществления досудебного расследования и судебного рассмотрения уголовных внедрений

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 14.05.2015 № 2853
Дата рассмотрения: 14.05.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних впроваджень"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту

Частиною 2 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено порядок здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Як свідчить практика, швидкому формуванню таких колегій перешкоджає високий рівень завантаженості суддів, які постійно перебувають у складі декількох колегій.

Особливо це позначається на роботі судів з невеликим штатом професійних суддів, що призводить до постійного перенесення судових засідань і це, насамперед, перешкоджає реалізації вимог ст. 318 КПК щодо забезпечення проведення судового розгляду кримінальних проваджень протягом розумного строку.

В свою чергу, тяганина розгляду кримінальних проваджень, яка обумовлена недосконалістю вищезазначеної норми, не тільки дезорганізує діяльність судів, але й призводить до порушень законних прав та інтересів учасників кримінального процесу.

Виходячи з того, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод громадян, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, досягнення тим самим справедливості.

Потребує зміни редакція ч. 2 ст. 31 КПК в частині здійснення кримінального провадження у суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох професійних суддів лише щодо злочинів, за вчинення яких, передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Нова редакція цієї норми надасть можливість забезпечити правову основу для досягнення мети скорого і справедливого суду, недопущенню порушень законних прав та інтересів учасників кримінальних процесів.

Частиною 2 ст. 93 КПК, якою визначено право органів досудового розслідування на витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок.

В такій редакції ця норма дає право представникам органів досудового розслідування трактувати її як норму прямої дії, на підставі якої, у своїй звичайній практиці вони вимагають видати їм певні речі або документи без отримання ухвали слідчого судді на доступ до речей і документів.

Така редакція вищезазначеної статті надає можливість для зловживань представниками правоохоронних органів, порушенню законних прав осіб, які лише на підставі запиту органу досудового розслідування, будучи власником речей зобов'язані позбавити себе гарантованого чинним законодавством прав на володіння, користування та розпорядження ними.

Тому в новій редакції ст. 93 КПК слід передбачити право витребування органами досудового розслідування речей, документів лише на підставі ухвали слідчого судді.

Статтею 104 КПК встановлено, що протокол процесуальної дії ведеться виключно у випадках, встановлених кодексом. При цьому однією з поширених процесуальних дій є доступ до речей і документів.

На жаль, глава 15 КПК, яка регулює доступ до речей і документів, не встановлює обов'язковості протоколювання цієї процесуальної дії, що позбавляє зацікавлену особу можливості зробити свої зауваження щодо правомірності проведення даної процесуальної дії.

Приймаючи до уваги, що кримінальний процес має бути прозорим із забезпеченням найвищого рівня гарантій всім особам, яких він стосується, то процедура доступу до речей також потребує вдосконалення. За таких обставин ч. 3 ст. 165 КПК слід доповнити обов'язком особи, яка пред'являла ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, залишити володільцю речей і документів протокол процесуальної дії.

Статтею 183 КПК передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і особа, взята під варту обмежена лише в особистій свободі та свободі пересування, але не позбавлена своїх громадянських прав і повинна мати свободу їх здійснення. На жаль реалії перебування під вартою в слідчих ізоляторах як правило не відповідають задекларованих державою правам людини, а в окремих випадках умови їх утримання гірші, ніж в місцях позбавлення волі.

Статтею 197 КПК встановлені обмеження строку перебування під вартою підозрюваного, обвинуваченого на час досудового розслідування, в той же час максимальний строк перебування під вартою в ході судового розгляду кримінальних проваджень відповідно до частини 3 статті 331, не визначено. Вказане свідчить, що перебування під вартою на час судового розгляду може тривати будь який строк без винесення вироку чим порушуються не тільки гарантовані чинним законодавством права обвинуваченого, але й законні права та інтереси на скорий і справедливий суд інших учасників процесу. Тому, доцільно статтю 331 КПК доповнити новою частиною, передбачивши в ній обмеження сукупного строку перебування під вартою на час судового розгляду кримінального провадження.

Існуючий механізм порушення кримінального провадження дає змогу ініціювати його з будь якої причини та будь якої особи, оскільки на стадії внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру кримінальних проваджень належна перевірки наявності ознак злочину не проводиться.

Внаслідок відсутності механізму оскарження внесення відомостей до реєстру, відкриваються провадження за відсутності інформації про наявність ознак злочину, й ці провадження можуть тривати протягом невизначеного строку. В межах відповідних проваджень здійснюються процесуальні дії, відбувається тиск на юридичних та фізичних осіб, але повідомлення про підозру не виноситься так як реальних підстав для завершення кримінального провадження і передачі справи до суду немає.

Кримінальні провадження порушуються і у випадках наявності постанов органів досудового розслідування про відмову у порушенні кримінальних справ, або закриття справи за відсутністю події (складу) злочину, наявності вироку суду за одним і тим же фактом без попереднього скасування відповідної постанови або вироку. Практично це означає, що навіть закриття провадження за відсутністю факту кримінального правопорушення особою, що представляє державу, не виключає можливості повторного проведення слідчих дій у повному обсязі.

За таких обставин ст. 214 та ст. 303 КПК потребують удосконалення і передбачення змін в частині недопущення досудового розслідування при наявності не скасованих у судовому порядку постанови слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінального провадження або його закриття за відсутністю події або складу злочину, а також наявності вироку суду та можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у випадку безпідставного внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно.

Доповнення статті 236 КПК пунктом щодо залишення особі, яка володіє житлом або іншим володінням, копії протоколу обшуку дозволить запобігти зловживань з боку органів досудового слідства та недопущенню порушень прав сторін кримінального провадження, а також конституційних прав і свобод громадян.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Метою ухвалення даного законопроекту є вдосконалення практичного застосування процесуальних норм при здійсненні досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, недопущенню зловживань на стадії досудового розслідування, тяганини на стадії судового розслідування, порушень законних прав та інтересів учасників кримінальних процесів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується вдосконалити редакцію статей 31, 93, 165, 214, 303 та 331 Кримінального процесуального кодексу України, що стосуються розгляду кримінальних проваджень в суді першої інстанції, збирання доказів, виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, строку утримання під вартою, початок досудового розслідування, оскарженню рішення, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють підняті у законопроекті питання, є Конституція України, Кримінальний кодекс України та Кримінально процесуальний кодексом України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Реалізація законопроекту не впливає на дохідну та видаткову частину Державного бюджету України.

6. Очікувані правові та соціально-економічні наслідки прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону сприятиме удосконаленню кримінально-процесуального законодавства, реалізації принципів справедливого і скорого суду, недопущенню зловживань і правопорушень на стадії досудового розслідування, забезпеченню законних прав та інтересів громадян.

 

Народні депутати України:

Драюк С. Є.

Сторожук Д. А.

Продан О. П.

Опрос