Идет загрузка документа (25 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования процедуры банкротства физического лица в целях обеспечения экономической и социальной стабильности общества

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 23.04.2015 № 2714
Дата рассмотрения: 14.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Критична девальвація національної валюти (знецінення гривні майже втричі за 2 роки), шокова інфляція (59 % у травні 2015 року до аналогічного періоду попереднього року), жалюгідні заробітні плати (середня заробітна плата в травні 2015 року склала близько 170 дол. США), ріст чисельності безробітних (кількість яких сягнула майже 2 млн. осіб), спад промислового виробництва (-21,2 % у січні - травні 2015 року до січня - травня 2014 року) роблять неплатоспроможними тисячі приватних підприємств і десятки тисяч простих громадян. Втім, якщо для представників бізнесу є законодавча можливість зняти з себе довічний борговий тягар, то для приватних осіб, для громадян, що не здійснюють підприємницьку діяльність, такого механізму в Україні наразі не існує.

Водночас за інформацією Національного банку України станом на 1 червня 2015 року заборгованість українців за валютними кредитами перед комерційними банківськими установами склала 5,87 млрд. дол. США або 123,44 млрд. грн., в тому числі споживчі кредити - 41,6 млрд. грн., кредити на придбання (будівництво) нерухомості - 55,0 млрд. грн. За розрахунками експертів загальна кількість валютних кредитів складає близько 245 тисяч, з них більше 70 тис. є проблемними.

Недосконалість вітчизняного законодавства щодо банкрутства фізичних осіб створює значні ризики і для кредиторів. Чи не єдина можливість для банку повернути борг від позичальника - це виконавче провадження. Згідно цієї процедури, державні виконавці стягують майно збанкрутілого позичальника на вимогу кредитора, який першим звернувся до суду. Інших легальних шляхів повернути своє у банків практично немає.

З іншого боку, десятки тисяч українців, що знаходяться у скрутному фінансовому становищі і не спроможні обслуговувати свої борги потрапляють у пожиттєву "боргову яму", вибратись з якої самостійно не мають жодної можливості. Боржник та його сім'я, стикаючись з непосильним борговим тягарем, втрачають не тільки засоби до існування, але інколи і соціальну життєздатність та життєву мотивацію. Дехто через непереборні життєві обставини та наслідки недолугої кредитно-грошової та економічної державної політики, через відсутність підтримки з боку держави у таких надкритичних ситуаціях зводить рахунки з життям. Це є абсолютно неприпустимим для сучасної європейської країні.

Світовий досвід свідчить, що запровадження інституту банкрутства фізичної особи стало відповіддю багатьох країн на ризики, що почали супроводжувати розвиток споживчого кредитування. Відповідне законодавство запроваджене в США, Німеччині, Латвії, Польщі, Японії, Швеції, Італії, Англії, Північній Ірландії та багатьох інших країнах. У Росії, наприклад, інститут банкрутства фізичних осіб почне діяти вже з жовтня цього року.

Національні системи банкрутства фізичної особи формуються під сильним впливом конкретних умов, притаманних тій чи іншій країні - наявних ресурсів, практики соціальної підтримки, традицій виконання грошових зобов'язань, соціально-релігійних цінностей і навіть менталітету населення. І відповідно до цього умовно можна виділити декілька основних моделей інституту банкрутства фізичної особи: орієнтовану на боржника та "прокредиторську".

Наприклад модель банкрутства фізичної особи, яку використовують США, визначає процедуру вивільнення неплатоспроможного боржника від накопиченої заборгованості, що забезпечує йому "fresh start" у максимально стислі терміни на сприятливих для нього умовах.

Регулювання банкрутства фізичної особи є складовою частиною Федерального кодексу про банкрутство США. Американська модель банкрутства надає два способи проведення фінансової реабілітації фізичної особи, яка опинилася у стані неспроможності виконати свої грошові зобов'язання.

Розділ 7 Кодексу визначає умови погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на все майно боржника. Законодавство накладає заборону на стягнення тих видів майна, які необхідні для забезпечення життєдіяльності боржника та його сім'ї. Конкретний склад майна, що залишається у боржника, визначається з урахуванням місцевих умов і рівня життя в конкретному штаті.

Процедура передбачає списання боргів у частині, що перевищує вартість майна боржника, на яке звернене стягнення (окрім позик на навчання і податків, до яких застосовується інша процедура). На процес вивільнення боржника від боргів способом продажу майна відводиться до 12 місяців.

Розділ 13 Кодексу передбачає процедуру погашення боргів шляхом їх реструктуризації упродовж 3 - 5 років. Ця процедура може застосовуватися до боржників, що мають регулярні річні доходи, і розмір їхніх боргів не перевищує визначеної межі.

Після завершення терміну реструктуризації за умови сумлінної поведінки боржника залишок боргу списується. Цей спосіб застосовується у тих випадках, коли за домовленістю з кредиторами боржник бажає зберегти за собою майно, навіть те, що перебуває у заставі.

Процедура банкрутства у США, за загальним визнанням, має гуманний характер, вона спрямована на захист боржника від кредиторів. З огляду на це, процедура банкрутства набула у США безпрецедентно масового характеру. Через неї пройшли у 2009 році 1,074 млн. осіб, у 2010 році - 1,537 млн. осіб і в 2011 році - 1,363 млн. осіб. Враховуючи, що боржник може використати процедуру фінансової реабілітації за допомогою держави один раз на сім років, упродовж 2005 - 2011 рр. через цю процедуру пройшло 8,3 млн. осіб або 2,3 % населення країни.

Закон про банкрутство юридичних і фізичних осіб в Німеччині діє з січня 1994 року. Справи про банкрутство розглядаються судом з питань банкрутства (Insolvenzgericht), який перебуває в юрисдикції центрального земельного суду з цивільних справ (Amtgericht). Офіційні судові процедури розпочинаються за умови, що боржник виявився неспроможним задовольнити вимоги кредиторів протягом 4 - 6 тижнів, і сума боргу дорівнює або перевищує 10 % від суми поточних вимог із заборгованості. Вважається недоцільним судове провадження справ про неплатоспроможність боржника при боргах на суму менше 1000 євро.

Процедура розпочинається із заяви боржника про визнання його банкрутом. Особі надається можливість звернутися за допомогою у складанні заяви до створених при меріях відділів консультативної допомоги при особистій неплатоспроможності (Schuldenberatubg).

У Німеччині існує спеціальний і досить детальний формуляр - заява, яку боржник повинен заповнити. Цей документ відіграє важливу роль при прийнятті рішень щодо порушення справи про банкрутство і виборі плану погашення заборгованості.

До заяви додаються письмові звернення боржника до кредиторів з проханням зняти боргові зобов'язання. Досить часто кредитори йдуть на компроміс, якщо боржник є постійним їхнім клієнтом і має хорошу кредитну історію.

Процедура банкрутства здійснюється у три етапи.

Перший етап - досудова процедура. Проведення обов'язкових переговорів між кредиторами та боржником за участі компетентних представників спеціальної служби для досягнення згоди щодо погашення заборгованості.

Другий етап - при недосягненні згоди на першому етапі розпочинається судова процедура, під час якої визначається стан неплатоспроможності боржника й ухвалюється план погашення боргів. Більш лояльний режим встановлюється для одержувачів соціальної допомоги, інвалідів, жінок, що мають неповнолітніх дітей тощо.

Третій етап - шість років опіки держави. Суд призначає опікуна, якому надається право розпоряджатися майном боржника. У першу чергу борги погашаються за рахунок продажу майна (окрім майна, на яке не звернене стягнення). Боржник зобов'язаний продати нерухомість, у тому числі житловий будинок (приміщення), для погашення боргу і переїзду в орендоване помешкання.

Борг, який залишився, погашається шляхом щомісячних відрахувань із поточних доходів боржника протягом встановленого терміну. Для розрахунку обсягів платежів використовується спеціальна таблиця відповідності прожиткового мінімуму і доходів неплатоспроможного боржника.

Іноді після завершення третього етапу за сумлінної поведінки боржника суд приймає постанову про списання залишків боргу перед усіма кредиторами.

Одночасно історія позичальника потрапляє у кредитне бюро, що фактично унеможливлює для нього одержати новий кредит і ускладнює одержання навіть таких послуг, як оренда житла. У суспільстві існує вкрай негативне ставлення до громадян, які публічно визнані неплатоспроможними. На практиці це означає, що упродовж 7 - 10 років неплатоспроможний боржник відчуватиме обмеження у своїх правах.

Польща є однією з перших країн центрально-східної Європи, де було впроваджено систему банкрутства фізичної особи. Відповідне законодавство було прийняте у лютому 2008 року і набрало чинності наприкінці березня 2009 року.

Польське законодавство жорстко обмежує сферу застосування банкрутства. Воно призначається тільки для виняткових і надзвичайних випадків. Правом на порушення справи про банкрутство наділяються виключно сумлінні боржники, неплатоспроможність яких настала внаслідок незалежних від них обставин.

Закон про банкрутство базується на чотирьох основних принципах:списання боргів має бути винятком; боржник зобов'язаний погасити борги максимально, виходячи зі своїх можливостей; процедура банкрутства має бути максимально дешевою; кредитори повинні брати участь у судових процедурах.

Об'єктами звернення стягнення виступають всі активи, в тому числі нерухомість, і доходи боржника. Для проведення процедури продажу майна суд призначає довірену особу. У разі, коли житлове приміщення, на яке звернуте стягнення, є єдиним місцем проживання боржника і його сім'ї, із коштів, одержаних після продажу нерухомості, їм надається сума на оплату оренди якомога меншої квартири строком на один рік. У ліквідну масу не включаються грошові кошти, що потрапляють як аліменти і допомога на дітей.

Закон не визначає конкретної величини грошових коштів, на які не може бути звернено стягнення заборгованості. Але план погашення боргів розробляється таким чином, щоб забезпечити боржника і його сім'ю сумою грошових коштів, максимально адекватною тому, щоб не доводити їх до зубожіння.

Період погашення залишків боргу після продажу майна боржника не може перевищувати 5 років. На цей час боржник обмежується у своїх діях, він зобов'язаний надавати суду річний звіт про виконання плану повернення боргів. Після завершення періоду боржник може подати заяву про списання неповернених боргів.

Процедура банкрутства в Латвії призначена для "порядних" боржників. Законодавство містить ознаки несумлінності, які закривають боржнику доступ до процедури банкрутства.

Латвійська процедура банкрутства чітко спрямована на досягнення для боржника "fresh start" і підтримку його соціальних позицій. Водночас характерним для латвійського законодавства є те що кредитори отримали право позиватися до суду на адміністратора і навіть вимагати його звільнення.

Право на порушення справи про неплатоспроможність надається боржнику у випадках, якщо він: не має можливості виконати боргові зобов'язання, по яких настав строк виконання, і загальна сума перевищує 5000 латів (7143 євро), або не буде мати можливості виконати боргові зобов'язання, термін реалізації яких наступить протягом року, і загальна сума перевищить 10000 латів (14286 євро).

Після визнання боржника неплатоспроможним припиняються всі інші процедури стягнення заборгованості за виконавчим провадженням. Він повинен оплатити тільки основну частину боргу, всі договірні штрафи скасовуються.

Латвійське законодавство визначає два етапи процесу вирішення проблеми неплатоспроможності фізичної особи: банкрутство і списання боргів.

На етапі банкрутства боржник за домовленістю із забезпеченим кредитором може зберегти за собою власне житло. У цьому разі він повинен перераховувати забезпеченому кредиторові еквівалент вартості оренди цього житла, а також здійснювати оплату комунальних платежів. Відстрочка виселення надає боржнику час для пошуку більш дешевого житла. Право на відстрочку виселення боржник набуває, якщо разом з ним мешкають особа чи особи, які перебувають на його утриманні.

Продаж майна через аукціон здійснюється адміністратором. Після завершення процедури продажу адміністратор оголошує про завершення етапу банкрутства.

При недостатності одержаної суми для погашення боргу, розпочинається другий етап - списання боргу. Для другого етапу суд ухвалює план погашення залишку заборгованості з поточних доходів боржника шляхом щомісячних виплат. Законодавством визначено точні параметри для розробки плану погашення заборгованості. Загалом щомісячні платежі встановлено у розмірі 30 % від доходів боржника, але не менше третини від розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо боржник сумлінно виконує умови плану, то після завершення терміну реструктуризації суд може прийняти рішення про списання залишків боргу і завершення процедури банкрутства.

З огляду на кращий світовий досвід, законопроектом пропонується інтегрувати у вітчизняне законодавство модель банкрутства фізичної особи, що орієнтована на боржника. Запропонована модель є поєднанням досвіду США у частині способів проведення фінансової реабілітації фізичної особи (реструктуризація боргів, реалізація майна - "fresh start"), яка поряд з цим передбачає запобіжники, що унеможливлять зловживання процедурою банкрутства, у вигляді тимчасового пониження соціального статусу боржника за досвідом Німеччини, Англії, Польщі.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Основним завдання законопроекту є запровадження ефективної процедури врегулювання проблемної заборгованості фізичних осіб перед кредиторами, у тому числі за зобов'язаннями, пов'язаними зі здійсненням підприємницької діяльності.

Серед основних цілей законопроекту:

- сприяння економічній та соціальній стабільності в країні шляхом зменшення конфліктів, що супроводжують розвиток споживчого кредитування;

- надання сумлінним громадянам, які опинилися у стані неплатоспроможності, можливості позбавлення довічного боргового "зашморгу";

- забезпечення балансу інтересів боржника і кредитора;

- сприяння формуванню нової суспільної свідомості щодо ризиків банкрутства, а також особистої відповідальності громадян за виникнення стану неплатоспроможності.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Справи про банкрутство фізичної особи відповідно до законопроекту мають розглядатись господарським судом за місцем проживання фізичної особи.

При розгляді справи про банкрутство фізичної особи, у тому числі за зобов'язаннями, пов'язаними із здійсненням ними підприємницької діяльності, застосовуватимуться наступні судові процедури банкрутства: розпорядження майном, реструктуризація боргів, реалізація майна та мирова угода.

Порушення справи про банкрутство фізичної особи можливо за умови, якщо безспірні вимоги до неї становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. При цьому, фізична особа зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і розмір таких зобов'язань в сукупності становить не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат.

Законопроектом встановлюється перелік документів, які подаються разом із заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи, порядок порушення справи про банкрутство, підстави відмови у прийнятті заяви, порядок та умови введення судових процедур у справі про банкрутство фізичної особи, порядок виявлення кредиторів та затвердження реєстру кредиторів, компетенцію зборів кредиторів в процедурі банкрутства, порядок та черговість задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство фізичної особи, наслідки порушення справи про банкрутство, порядок припинення справи про банкрутство фізичної особи тощо.

Участь розпорядника майна у справі про банкрутство фізичної особи є обов'язковою. Законопроект визначає права та зобов'язання розпорядника майна в справі про банкрутство фізичної особи та визначає його грошову винагороду. Законопроект чітко встановлює строк на проведення процедури розпорядження майном боржника - фізичної особи в 115 календарних днів та наслідки введення процедури розпорядження майном.

Законопроектом заявлені критерії, при яких можливо вводити процедуру реструктуризації боргів боржника. Крім інших умов, введення процедури реструктуризації боргів та відповідно затвердження плану реструктуризації можливе лише за умови погашення поточних вимог кредиторів та погашення вимог конкурсних кредиторів першої та другої черги. Строк виконання плану реструктуризації боргів фізичної особи не може перевищувати трьох років. Водночас в плані реструктуризації боргів зберігаються соціальні гарантії для боржника - обов'язково зазначаються суми, що необхідні боржнику та членам його сім'ї для здійснення нормальної життєдіяльності.

Процедура реалізації майна боржника - фізичної особи вводиться, якщо план реструктуризації не був представлений у встановлений строк, затверджений план реструктуризації був скасований або з інших підстав, передбачених законопроектом. Реалізація майна фізичної особи вводиться на строк не більше ніж один рік. Порядок реалізації майна встановлюється зборами кредиторів. Забороняється реалізовувати житло боржника загальною площею менше 65 м2, якщо воно є єдиним придатним для його проживання і проживання членів його сім'ї та не є предметом іпотеки. Законопроектом також встановлюються порядок укладення мирової угоди.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Цивільний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський процесуальний кодекс України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про виконавче провадження", Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Реалізація положень цього законопроекту після його прийняття не потребуватиме внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових видатків коштів з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття проекту Закону дасть змогу створити ефективну систему запобігання ризикам для економічної та соціальної стабільності в країні. Вказаний результат забезпечить позитивні соціально-економічні наслідки для держави, банківської системи та громадян, зокрема:

• для держави - створення додаткового механізму формування соціальної та економічної стабільності внаслідок запровадження судової процедури, яка чітко і публічно регулюється законом; ліквідація загрози десоціалізації частини населення; повернення громадян-платників податків до активної економічної діяльності;

• для банківської системи - оздоровлення кредитного портфеля, встановлення цивілізованого способу вирішення проблеми повернення заборгованості від неплатоспроможних боржників;

• для громадян - гарантії захисту громадянських прав та недопущення довічного боргового "зашморгу" з одного боку, а також виховання фінансової і платіжної дисципліни і встановлення жорсткої та справедливої відповідальності за виконання грошових зобов'язань.

 

Народні депутати України:

Ляшко О. В.

Галасюк В. В.

Рибалка С. В.

Дзензерський Д. В.

Вовк В. І.

Лозовой А. С.

Соловей Ю. І.

Кошелєва А. В.

Поляков М. А.

Романовський О. В.

Розенблат Б. С.

Гіршфельд А. М.

Дубінін О. І.

Опрос