Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрещении пропаганды их символики

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 06.04.2015 № 2558
Дата рассмотрения: 03.04.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"

1. Обґрунтування необхідності ухвалення акта

Протягом 1917 - 1991 років комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами на території України проводилася політика державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини.

Такі порушення відбувалися у формі індивідуальних та масових вбивств та страт, смертей у концентраційних, виправно-трудових та інших таборах, на масових будівництвах, під час голодоморів, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних або інших мотивів, заподіяння моральних та фізичних страждань під час використання психіатрії у політичних цілях, порушення свободи совісті, думки й вираження поглядів, порушення свободи преси, а також відсутності політичного плюралізму. Значна частина вищевказаних порушень прав людини фактично мала характер злочинів проти людства та людяності, геноциду та воєнних злочинів.

Націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим виправдовував впроваджувану ним у часи Другої світової війни політику державного терору на окупованих територіях расовою теорією. Зокрема, передбачалося позбавлення можливості працювати на державній службі, мати приватну практику, власний бізнес, отримувати освіту у державних навчальних закладах окремим національним групам. Їхня власність підлягала конфіскації, а офіційна пропаганда Третього Райху розпалювала до цих національних груп почуття упередженості та ненависті.

У свою чергу комуністичним тоталітарним режимом зазначені вище діяння виправдовувалися теорією класової боротьби та принципом диктатури пролетаріату. Ці теорія та принцип, а також обмеження та позбавлення громадянських та політичних прав, а також прав власності цілих груп населення було закріплено у Конституції УСРР 1919 р. та пізніше прийнятих конституціях та інших законодавчих актах СРСР, УСРР (УРСР) та інших союзних республік.

Зокрема, державними та партійними органами СРСР та радянських республік, а також їхніми вищими посадовими особами починаючи з 1918 р. ухвалювалися рішення щодо здійснення політичних репресій проти окремих груп населення (так званого "буржуазного класу") у вигляді примусової мобілізації на виконання фізичних робіт під загрозою розстрілу, запровадження позасудового покарання у вигляді розстрілу на місці за висловлювання політичних переконань (так звану "контрреволюційну агітацію"), арештів керівників політичних партій, ізоляції у концентраційних таборах "класових ворогів", взяття заручників тощо.

У відповідних зверненнях вищого органу комуністичної партії - ЦК РКП (б) наголошувалося на тому, що радянські органи держбезпеки (ЧК) створені, існують та працюють лише як прямі органи комуністичної партії, за її директивами та під її контролем.

Створені радянською владою революційні трибунали у своїй діяльності не були зв'язані жодними формальними умовами при встановленні вини особи та визначенні покарання, і в умовах так званої "диктатури пролетаріату" їхнім першочерговим завданням визначалося знищення, ізоляція та знешкодження ворогів радянської держави.

Фактичним керівником вищого органу комуністичної партії - ЦК РКП (б) та головою Ради народних комісарів (уряду) В. Леніним (Ульяновим), який був основоположником та ідеологом однієї з течій комунізму - ленінізму, неодноразово давалися особисті вказівки місцевим органам щодо взяття та розстрілу заручників, застосування репресій проти окремих груп населення, а також обґрунтовувалася необхідність узаконення терору.

Пізніше у Конституції СРСР 1977 р. було закріплено керуючу роль комуністичної партії та визнано її керівною та спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи, державних та суспільних організацій. Комуністична партія визначала генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої та зовнішньої політики СРСР.

Таким чином, комуністичним тоталітарним режимом "узаконювалися" ліквідація або позбавлення чи суттєве обмеження у правах цілих груп людей, які, як вважалося, стояли на заваді побудови нового комуністичного суспільства та визнавалися ворогами тоталітарного комуністичного режиму.

Унаслідок цього, протягом 1917 - 1991 рр. мільйони людей стали жертвами комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, відбулося руйнування соціальних основ Українського народу та його вікових традицій, духовної культури та етнічної самобутності.

24 серпня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року було підтверджено Всеукраїнським референдумом. Проте, на державному рівні досі загалом не відбулося засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів як злочинних та таких, що завдали невиправної шкоди Українському народові. Законодавчими актами України було засуджено лише окремі злочинні практики комуністичного тоталітарного режиму та злочин Голодомору, який визнано геноцидом Українського народу.

Разом з тим, діяння та практики націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму були засуджені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом у 1945 - 1946 роках як злочинні.

Окрім того, на міжнародному рівні Парламентською Асамблеєю Ради Європи, починаючи з 1996 року було прийнято кілька резолюцій, якими наголошувалося на необхідності ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем (резолюція N 1096 (2006) від 27.06.96 р.), засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів (резолюція N 1481 (2006) від 26.01.2006 р.), а також боротьбі з відродженням нацистської ідеології (резолюція N 1495 (2006) від 12.04.2006 р.). Парламентською Асамблеєю ОБСЄ було прийнято резолюцію NSC (09) 3 R від 29 червня - 3 липня 2009 року про неприпустимість звеличення тоталітарних режимів.

З огляду на це, необхідним є однозначне засудження на законодавчому рівні в Україні комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів як злочинних та встановлення законодавчої заборони публічного заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів та поширення їхньої символіки.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону спрямований на засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів як злочинних на законодавчому рівні, впровадження заборони на публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, заборони публічного використання та пропаганди їхньої символіки, запровадження обов'язку держави здійснювати розслідування та оприлюднення інформації про злочини, здійснені представниками цих тоталітарних режимів з метою недопущення повторення таких злочинів у майбутньому, усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національній безпеці України, а також встановлення історичної справедливості.

Законопроектом пропонується засудити комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні як злочинні, заборонити публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, публічне використання та пропаганди їхньої символіки.

3. Правові аспекти

Окремі злочинні практики комуністичного тоталітарного режиму та злочин Голодомору - геноциду Українського народу засуджені та визнані неприпустимими Законами України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні", постановою Верховної Ради України "Про 70-ті роковини голодомору в Україні" від 28 листопада 2002 року N 258-IV, Рекомендаціями парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932 - 1933 років, схваленими Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року N 607-IV, указами Президента України "Про заходи у зв'язку з 60-ми роковинами Голодомору в Україні" від 19 лютого 1993 року N 38/93, "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Голодомору в Україні" від 20 березня 2002 року N 275/2002, "Про додаткові заходи щодо увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні" від 11 липня 2005 року N 1087/2005, "Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні" від 28 березня 2007 року N 250/2007, "Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років в Україні" від 12 червня 2009 року N 432/2009, "Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні" від 19 серпня 2013 року N 430/2013.

Проектом Закону передбачено внесення змін до законів України "Про політичні партії в Україні", "Про громадські об'єднання", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про інформаційні агентства", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", "Про інформацію", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про географічні назви", "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" та до Кримінального кодексу України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Ухвалення цього законопроекту не потребує додаткових матеріальних чи фінансових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону погоджено без зауважень.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць, функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку.

61. Запобігання дискримінації

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта не потребує громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, всеукраїнських громадських організації інвалідів та їх спілок.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект розпорядження не є регуляторним актом та, відповідно, не потребує аналізу регуляторного впливу.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація акта не впливатиме на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Ухвалення зазначеного законопроекту є надзвичайно актуальним, оскільки засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів як злочинних на законодавчому рівні, впровадження заборони на публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, заборони публічного використання та пропаганди їхньої символіки, запровадження обов'язку держави здійснювати розслідування та оприлюднення інформації про злочини, здійснені представниками цих тоталітарних режимів стане запорукою недопущення повторення таких злочинів тоталітарних режимів у майбутньому.

Ухвалення законопроекту забезпечить усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національній безпеці України, зміцнення духу і моралі Української нації.

 

Народні депутати України:

О. В. Ляшко

В. П. Сюмар

Г. М. Гопко

Є. В. Соболєв

А. А. Кожем'якін

А. С. Лозовой

Ю. В. Чижмарь

Ю. В. Луценко

І. В. Мосійчук

С. І. Скуратовський

В. І. Вовк

Ю.-Р. Б. Шухевич

О. Р. Березюк

Опрос