Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О медиации

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 27.03.2015 № 2480
Дата рассмотрения: 19.03.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про медіацію"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Починаючи з 2014 року Україна здійснює заходи щодо децентралізації влади, що є сучасною формою розвитку демократії у світі. Запровадження в Україні інституту медіації є одним із заходів децентралізації державної влади, який надає громадянам реальну можливість обирати інші не судові засоби для вирішення їх спорів при збереженні судової системи як основного механізму вирішення спорів в суспільстві, активізувати громадян України на задоволення потреб та інтересів, звузити сферу впливу держави на суспільство, замінити цей вплив механізмами саморегуляції, виробленими самим суспільством, та суттєво знизити рівень бюджетного споживання судової системи через зменшення навантаження на суди в цілому.

Медіація - це структуровані переговори, в яких сторони намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди за допомогою третьої незалежної сторони - медіатора.

В медіації використовуються інноваційні технології переговорів, які націлені на прийняття креативних рішень сторонами, і не концентруються тільки на їх правових та інших позиціях, максимально задовольняючи реальні інтереси та потреби всіх сторін. Важливим є те, що сторони самі знаходять шлях вирішення спору, а медіатор тільки організовує процес переговорів, знімає емоційне напруження, перефокусовує увагу сторін з позицій на інтереси, знімає психологічн і структурні та інші бар'єри, які перешкоджають прийняттю спільного рішення сторонами, сприяє налагодженню діалогу та встановленню партнерських відносин між сторонами.

У зв'язку з тим, що майже всі спори в Україні розглядаються саме судами і через наявний високий показник звернень до суду, можна дійти висновку, що наша правова система не пропонує своїм громадянам ефективних позасудових способів урегулювання спорів. У порівнянні з судовим або третейським процесом, де рішення приймаються суддею або третейським суддею, медіація має суттєві переваги, а саме: економія часу та коштів, мінімум формальних чинників та впливу держави, досягнення виключно самими сторонами взаємоприйнятного рішення, добровільність і неупередженість процедури, велика ймовірність добровільного виконання сторонами домовленостей, збереження партнерських взаємовідносин між сторонами. Завдяки застосуванню процедури медіації створюється реальна можливість звільнення судів від навантаження у зв'язку із розглядом справ невеликої тяжкості, зосередження на більш серйозних справах і підвищення ефективності системи правосуддя в цілому.

Медіація є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів у розвинених країнах світу. Медіація отримала значного розвитку в країнах Європейського Союзу, Австралії, США та активно розвивається на території країн пострадянського простору.

Наразі, в Україні процедура медіації не регламентована на законодавчому рівні, що значно ускладнює її застосування на практиці. Цей Закон спрямований на створення законодавчого підґрунтя для успішного розвитку медіації як правового і соціального інституту в Україні.

1.1. Імплементація міжнародних та європейських стандартів щодо медіації.

У 2014 році Україна підписала Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом. Згідно зі статтею 1 Угоди Україна і ЄС мають посилювати співпрацю в сфері правосуддя, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод. Країни Європейського Союзу погодилися, що забезпечення верховенства права та кращого доступу до правосуддя повинно включати доступ як до судових, так і до позасудових методів врегулювання спорів. Європейська Рада на своєму засіданні в Тампере 15.10.99 р. закликала держави-члени до запровадження альтернативних позасудових процедур, серед яких медіація є основним методом. Задля цього в 2008 році Європейським Союзом було прийнято Директиву 2008/52/ЕС Європейського Парламенту та Ради з певних аспектів медіації у цивільних та комерційних справах, та низку рекомендацій та керівних принципів.

Директива 2008/52/ЕС поширюється на міжнародні спори, але відповідно до п. 8 Преамбули "ніщо не повинно заважати застосовувати ці положення також у внутрішніх медіаційних процесах". Підписання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом надає Україні унікальну можливість для запровадження європейського досвіду медіації і приєднання до європейської спільноти медіаторів.

Крім Директиви 2008/52/ЕС існує низка міжнародно-правових актів та актів рекомендаційного характеру, норми яких доцільно імплементувати Законом "Про медіацію". Зокрема, це Модельний Закон ЮНСІТРАЛ про міжнародну примирну процедуру 2002 р., який був взятий за основу для національного законодавства щодо медіації 26 країнами світу, та "Принципи для організацій, які забезпечують проведення медіації", які були створені в 2002 році світовими лідерами в сфері медіації і відтворюють найкращу світову практику в цій галузі (Principles for ADR Provider Organizations http://www.cpradr.org/RulesCaseServices/CPRRules/PrinciplesforADRProviderOrganizations.aspx).

2. Цілі й завдання прийняття Закону

Метою законопроекту є запровадження на законодавчому рівні інституту медіації в Україні шляхом імплементації кращих європейських та світових стандартів медіації. Основним завданням зазначеного проекту Закону є визначення правових основ надання послуг медіації на професійних засадах, поширення практики мирного вирішення спорів несудовими методами з метою розвантаження судів та забезпечення збалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою.

3. Загальна характеристика і основні положення Закону

Закон дає визначення термінів "медіація" та "медіатор", визначає основні принципи медіації, правові засади проведення процедури медіації, умови набуття статусу медіатора, особливості проведення процедури медіації під час судового або третейського розгляду, механізми контролю за якістю надання послуг медіації, та засади державної політики в сфері медіації.

Відповідно до міжнародно-правових актів та сучасної політики України націленої на децентралізацію державної влади, цей Закон будується на принципі мінімального втручання держави у регулювання інституту медіації. Надмірне державно-правове регулювання може звести нанівець всі переваги медіації як ефективного процесу вирішення спорів в зв'язку з тим, що результат медіації безпосередньо залежить від добровільної та усвідомленої участі сторін у процесі медіації. Крім того, ринок послуг медіації розвивається тільки за умови вільної конкуренції серед надавачів цих послуг, тому цей Закон закріпляє принципи добровільної участі, рівності, активності і самовизначення сторін медіації, та забезпечує свободу медіатора у виборі методів проведення медіації.

Разом з тим, держава встановлює необхідні положення та стандарти, які гарантують дотримання публічних інтересів в сфері медіації. Зокрема, цим проектом передбачено обмеження сфери застосування медіації положенням, що медіація не може бути застосована у справах (провадженнях), за якими сторони не можуть укласти мирову угоду, або угоду про примирення згідно з чинним законодавством України. Так, наприклад, за цим положенням медіація не може проводитись в провадженні щодо тяжких злочинів та щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення зі статтею 469 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, цій законопроект надає гарантії збереження доступу до суду громадянам, які вдаватимуться до медіації, та вводить наступні обмеження: засоби і методи проведення медіації, які обирає медіатор не повинні суперечити чинному законодавству України; угода за результатами медіації не повинна містити положень, які суперечать законодавству України, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, та іншим вимогам законодавства.

Дуже важливим є питання контролю за якістю послуг, які надаються медіаторами населенню. За законопроектом держава встановлює чіткі вимоги щодо отримання статусу медіатора фізичними особами - вік, освіта та кількість годин професійного навчання. Однак, наявність юридичної освіти для медіатора не є обов'язковою, так як законопроект забороняє медіаторові надавати будь-які юридичні консультації сторонам і велика частка медіаторів є психологами.

Краща світова практика, та практика імплементації Директиви 2008/52/ЕС, свідчить, що найефективнішим є покладення функцій контролю за діяльністю медіаторів на професійні організації медіаторів (організації, що забезпечують проведення медіації; об'єднання медіаторів). Держава, в свою чергу, контролює діяльність цих організацій. Тому цій законопроект закріпляє достатньо жорсткі вимоги щодо організацій, які забезпечують проведення медіації та об'єднань медіаторів, зокрема щодо створення дієвих механізмів оскарження дій або бездіяльності медіаторів в конкретних справах; відповідальності медіаторів; необхідності створення та дотримання добровільних кодексів етики медіаторами, оприлюднення інформації для широкого доступу громадян, тощо.

У відношеннях інституту медіації та судової системи законопроект виходить з принципу органічного "вбудовування" медіації в існуючу правову систему. За законопроектом інститут медіації доповнює (а не змінює) чинні правові інститути такі як мирова угода в цивільному та господарському процесах, примирення в адміністративному судочинстві та кримінальному процесі, тощо. В справі популяризації медіації як ефективного механізму вирішення спорів суди можуть відігравати значну роль, але введення обов'язкової медіації, навіть по вузьких категоріях справ, як пропонувалось попередніми законопроектами, є на первинному етапі розвитку медіації передчасним. На сьогодні введення обов'язкової медіації в Україні вимагає законодавчих змін на конституційному рівні у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду про тлумачення статті 124 Конституції від 9 липня 2002 року, справа N 1-2/2002 N 15-рп/2002. Тому, цей законопроект відтворює текст статті 5 Директиви 2008/52/ЕС і запроваджує модель добровільної присудової медіації, де суд має право рекомендувати медіацію сторонам, а сторони можуть відмовитися від цього.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Наразі, в Україні процедури медіації не регламентовані на законодавчому рівні.

Прийняття проекту Закону потребуватиме внесення змін та доповнень до інших законодавчих актів України, оскільки відповідно до положень проекту Закону медіація поширюється на цивільні, господарські, адміністративні, трудові, сімейні спори, а також кримінальні справи. Тому для визначення особливостей застосування процедури медіації в окремих категоріях справ проектом закону пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законів про працю України.

5. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. У випадку, коли суддя або третейський суддя рекомендує сторонам вдатися до медіації для вирішення їх спору, законопроект забороняє рекомендувати конкретного медіатора. Це положення запобігає можливості встановлення неформальних відносин між суддями та медіаторами.

Крім того, законопроект закріпляє гарантії дотримання прав третіх осіб, зокрема, передбачає, що медіація має бути припинена, якщо виявляється, що спір стосується чи може зачіпати права або законні інтереси третіх осіб, які не беруть участі в процедурі медіації, і за різних причин залучити таких осіб до процедури медіації неможливо.

При цьому, побоювання щодо можливого затягування процедури медіації недобросовісними сторонами є необґрунтованими, так як на відміну від третейського або судового процесу, будь-яка зі сторін у будь-який час може припинити процедуру медіації.

6. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову та дохідну частини державного або місцевих бюджетів та не потребує додаткових бюджетних коштів, матеріальних та інших витрат.

7. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття проекту Закону

Законопроект забезпечить приведення діючого законодавства Україні, щодо альтернативного вирішення спорів, у відповідність зі стандартами ЕС та імплементує норми Директиви 2008/52/ЕС Європейського Парламенту та Ради у національне законодавство України, що створить умови для роботи медіаторів в єдиному європейському правовому просторі.

Законопроект сприятиме розвитку інституту медіації в Україні. Водночас, наслідком прийняття цього проекту стане підвищення ефективності роботи судових органів, удосконалення правових механізмів забезпечення права особи на захист своїх прав і свобод та приведення чинного законодавства України у відповідність до європейських та міжнародних стандартів.

Правове врегулювання процедури медіації надасть можливість сторонам за добровільною згодою, на основі спільних інтересів, швидко та ефективно вирішувати спори шляхом проведення переговорів та досягнення взаєморозуміння, а також дозволить суттєво розвантажити судову систему України.

Імплементовані проектом закону "Про медіацію" європейські та міжнародні стандарти сприятимуть розвитку громадянського суспільства та формуванню культури мирного цивілізованого вирішення конфліктів на засадах взаємних інтересів та згоди.

Прийняття проекту закону, як частина судової реформи, розвантажить суди від справ, які можна вирішити силами учасників спору, зекономить не тільки їх, але й бюджетні кошти, які сьогодні витрачаються на забезпечення діяльності судів, сприятиме правовому вихованню та підвищенню правової культури населення, і, в кінцевому рахунку, створить підґрунтя для стабілізації правопорядку в українському суспільстві.

 

Народні депутати України

А. І. Шкрум

О. І. Сироїд

В. Ю. Пташник

Б. Ю. Береза

І. В. Луценко

Н. В. Кацер-Бучковська

О. С. Сотник

Н. В. Агафонова

Опрос