Идет загрузка документа (21 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений и дополнений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления правовой защиты прав ребенка по управлению его имуществом

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 10.03.2015 № 2355
Дата рассмотрения: 10.03.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту права дитини з управління її майном"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Управління майном дитини є формою здійснення права дитини на майно. Повноваження суб'єктів управління майном дитини залежать від обсягу її цивільної правосуб'єктності (право- та дієздатності). Удосконалення правового механізму управління майном дитини шляхом прийняття Закону України "Про управління майном дитини" є комплексним у взаємодії з вирішенням питань розширення цивільної правосуб'єктності дитини з урахуванням її індивідуальної здатності усвідомлювати значення своїх вчинків та їх наслідки.

Впродовж значного часу у науково-правових висновках обґрунтовується доцільність врахування такої індивідуальної здатності дитини. Цим законопроектом пропонується визначення індивідуальної здатності дитини забезпечити таким критерієм як рівень її розумової та моральної зрілості. Необхідність його введення в законодавстві обґрунтовувалася авторами наявністю в суспільстві не тільки явищ акселерації індивіда, завдяки впливу освіти, науково-технічного прогресу тощо, бо вони сприяють зростанню такого рівня здатності, але й - ретардації індивіда, як наслідок виховання дитини в асоціальній сім'ї, зусилля мас-медіа, тенденцій вроджених і набутих психологічних дефектів, психічних і самотинних захворювань, бо вони негативно впливають на психіку та психічну діяльність такого індивіда, знижують його рівень розумової здатності, а в окремих випадках до такої межі, що він не відповідає його біологічному віку. Мислення такої людини уподібнюється рефлекторній поведінці. Подібні висновки висвітлені і науковцями у сфері психології, педагогіки, психіатрії, відповідно до них біологічний вік виступає оцінкою індивідуального вікового статусу організму та є показником відповідності (невідповідності) морфофункціонального статусу даного індивіду деякому середньостатистичному значенню розвитку даної вікової статевої групи.

Цивільним законодавством обсяг дієздатності фізичної особи до досягнення повноліття визначається в залежності від вікового критерію - 14 років (ст. 31 та 32 Цивільного кодексу України). В науковій літературі зустрічаються висновки про відсутність обґрунтованості його, оскільки законодавець його періодично змінює, так за Цивільним кодексом УРСР (1922 р.) такий віковий критерій для визначення обсягу цивільної дієздатності було встановлено 14 років, за Цивільним кодексом УРСР (1963 р.) він становив 15 років, за Цивільним кодексом України (2003 р.) - 14 років.

Врахування індивідуальної здатності фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідки таким критерієм, як рівень розумової та моральної зрілості поглиблює сутність і значення такої правової категорії як цивільно-правова дієздатність. Крім того, сприяє захисту і навіть розширенню прав дитини і в цьому плані суттєвим є положення про надання дитині права на вчинення правочинів відповідно до рівня її розумової та моральної зрілості.

Важливим теоретично-правовим поняттям в законодавстві є "дитина", яке визначається різними нормативно-правовими актами, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Сімейним кодексом та законами України "Про охорону дитинства", "Про громадянство України", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Проте, за кожним нормативно-правовим актом неоднакова за змістом дефініція цього терміну. Наявність різних за юридичним змістом дефініцій терміну "дитина", а також однозвучних термінів: "дитина", "діти" створюють законодавчо-термінологічну плутанину. Вдосконаленню потребують і терміни: "малолітні", "неповнолітні", бо знаходяться в протиріччі із аналогічними термінами та поняттями загальновживаної лексики української мови. Це спричиняє ускладнення для вирішення практичних питань, особливо тих, що стосуються захисту права дитини на майно та управління ним.

Актуальність прийняття цього законопроекту зумовлена посиленню правового захисту права дитини на майно та механізму управління ним, удосконаленню та прийняттю правових норм, що є пов'язаними між собою.

2. Мета і завдання прийняття проекту Закону

Метою законопроекту є підвищенням правового захисту прав дитини в Україні з управління її майном, розширенням її правосуб'єктності та удосконалення термінологічної бази.

Завданням законопроекту є:

• упорядкування положень Цивільного кодексу України аналогічно за змістом термінам Сімейного кодексу України: дитина (в одн.), діти (у мн.), повнолітня(-ій) дочка, син, а також назви правових категорій "фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа)" на "дитина віком до 14 років" і "фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа)" на "дитина віком від 14 років" відповідно до термінів та понять, які за змістом є термінами загальновживаної лексики української мови;

• удосконалення положень Цивільного кодексу України щодо цивільної правосуб'єктності дитини (її право- та дієздатності);

• вжиття інших правових заходів щодо захисту прав дитини на житло та інше майно, а також на створене майно та отримані доходи внаслідок спільної праці батьків (усиновлювачів), опікуна чи піклувальника та дитини.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Проектом пропонується:

• введення інтелектуального критерію цивільної право - та дієздатності дитини, а саме: рівня розумової (психічної) та моральної зрілості дитини та визначення за ним здатності дитини мати окремі цивільні права та обов'язки, а також повноважень щодо їх реалізації;

• удосконалення положення Цивільного кодексу України про надання дитині повної цивільної дієздатності додатковою умовою, а саме: якщо вона має рівень розумової (психічної) та моральної зрілості, завдяки якому здатна самостійно здійснювати цивільні права та обов'язки;

• розмежування часткової дієздатності, зокрема: за загальним правилом фізичних осіб до шести років вважати недієздатними, а повноваження часткової дієздатності передбачити для фізичних осіб від шести до чотирнадцяти років;

• розширення повноваження часткової дієздатності дитини;

• правове закріплення правових наслідків визнання дрібного побутового правочину недійсним, у разі вчинення його з порушенням відповідності фізичному, духовному та соціальному розвитку дитини;

• забезпечення збереження житлової площі в гуртожитку державної та комунальної власності за тимчасово відсутньою дитиною, у разі влаштування її на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• забезпечення збереження житлової площі в службовому жилому приміщені, з якого користувач та члени його сім'ї не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення, у разі влаштування її на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• удосконалення поняття дитина та назви її цивільно-правових категорій;

• упорядкування термінологічну базу положень Цивільного кодексу України, зокрема: терміни: дитина, діти у відповідності з термінами Сімейного кодексу України: дитина, дочка, син;

• удосконалення положення Житлового кодексу України обов'язком служби у справах дітей щодо вчинення дій, спрямованих на термінову приватизацію житла на ім'я дитини, за рахунок коштів місцевих бюджетів, у разі коли дитина вибуває тимчасово з жилого приміщення та в ньому не залишаються проживати інші члени сім'ї;

• удосконалення положень Цивільного кодексу України введенням поняття "житло дитини" та його ознаки "призначене та придатне для постійного проживання в ньому";

• визначення поняття "спільна праця" у розумінні інституту спільної власності та забезпечення правового захисту дитини від експлуатації та привласнення результатів її роботи чи доходів, які отримані внаслідок спільної праці батьків (усиновлювачів), опікуна чи піклувальника та дитини.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Дитина як правова категорія визначена законами України "Про охорону дитинства", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про громадянство України" та Сімейним кодексом України. Цивільна правосуб'єктність фізичних осіб віком до вісімнадцяти років визначається Цивільним кодексом України. Окремі питання прав дитини на майно регулюються Цивільним та Сімейним кодексами України, а також іншими нормативними актами.

Прийняття запропонованого Закону потребує внесення змін до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. 1 Закону України "Про громадянство України", ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. ст. 25, 31, 32, 33, 35, 50, 54, 55, 58, 59, 68, 72, 77, 203, 221, 222, 242, 272, 289, 292, 308, 368, 375, 379, 1032, 1178 - 1182, 1199, 1224, 1235, 1241, 1261, 1265, 1268, 1269, 1273, 1292 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 174, 177, 179 Сімейного кодексу України, ст. 71 Житлового кодексу Української РСР.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття запропонованого Закону не потребуватиме внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України у 2015 році", а його реалізація не потребуватиме збільшення видатків державного бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття запропонованого Закону та його подальша реалізація забезпечить посилить правовий захист прав дитини в Україні з питань управління майном, розширення її правосуб'єктності та удосконалення термінологічної бази.

 

Народний депутат України

Н. В. Веселова

Опрос