Идет загрузка документа (17 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования законодательства по вопросам здравоохранения

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 07.07.2015 № 2309а
Дата рассмотрения: 07.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Система охорони здоров'я в Україні є вкрай застарілою та майже не зазнала змін з часів Радянського Союзу. Така система, побудована на так званій моделі Семашко, нівелює реальні потреби населення у сфері охорони здоров'я та ігнорує міжнародні тенденції модернізації та удосконалення у цій сфері. В результаті система охорони здоров'я України є вкрай неефективною; населення отримує часто неякісну та несвоєчасну допомогу (особливо незахищені верстви населення, які не можуть самостійно оплачувати своє лікування), незважаючи на те, що на охорону здоров'я виділяється значна частина державного бюджету.

Неефективність системи охорони здоров'я України в значній мірі зумовлена критичним станом її основного інституційного компонента - закладів охорони здоров'я.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров'я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров'я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров'я - бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров'я здійснюється за принципами "утримання закладу" (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров'я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров'я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров'я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров'я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров'я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров'я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 "Громадське здоров'я").

Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров'я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ.

Стратегія сталого розвитку "Україна-2020", затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року N 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров'я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром реформи є програма Європейського Союзу "Європейська стратегія здоров'я - 2020";

Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров'я передбачена проектом Світового Банку "Поліпшення охорони здоров'я на службі людей", Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв'язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий - березень 2015 року), Угодою про коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" від 27 листопада 2014 року (Розділ 16 "Реформа системи охорони здоров'я"), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров'я в Україні на період 2015 - 2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров'я в Україні.

Однак, незважаючи на задекларовану державою важливість здійснення системного та комплексного реформування галузі охорони здоров'я, законодавче забезпечення таких реформ на сьогодні залишається недостатнім.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою цього законопроекту є комплексне реформування системи охорони здоров'я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров'я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення.

Для цього законопроектом ставиться два основні завдання: реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров'я та їх фінансування. При цьому у відповідності до статті 49 Конституції України існуюча мережа державних та комунальних закладів охорони здоров'я не може бути скорочена. Відповідно, згідно із законопроектом державні та комунальні заклади охорони здоров'я будуть залишатись у державній та комунальній власності та не будуть підлягати приватизації.

При підготовці законопроекту були враховані напрацювання пілотного проекту, проведеного згідно з Законом України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" щодо провадження нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення згідно з законом України.

3. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері охорони здоров'я, є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров'я, Господарський кодекс України, інші профільні закони у сфері охорони здоров'я та інші законодавчі акти.

Реалізація положень цього законопроекту також потребуватиме внесення змін до Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України (окремі законопроекти "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я" та "Про внесення зміни до підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я" також подано до Верховної Ради України).

Законопроект передбачає внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Господарського кодексу України, Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про здійснення державних закупівель", "Про екстрену медичну допомогу" з метою реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров'я та їх фінансування.

Серед основних положень законопроекту варто виділити наступні:

· Уточнено особливості організаційно-правового статусу закладів охорони здоров'я, їх класифікацію, вимоги до установчих документів та управління.

· Встановлено спрощений порядок реорганізації закладів охорони здоров'я - бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, зокрема порядок переоформлення ліцензій.

· Встановлено ряд стимулів, в тому числі фінансових, для реорганізації закладів охорони здоров'я - бюджетних установ у державні та комунальні підприємства.

· Урегульовано особливості укладення трудових контрактів з керівниками закладів охорони здоров'я.

· Уточнено можливі джерела фінансування закладів охорони здоров'я.

· Уточнено існуючу гарантію, що кошти не використані закладом охорони здоров'я (крім бюджетних установ) у поточному році, не будуть вилучатись, та можуть використовуватись таким закладом на фінансування його діяльності (зокрема, на оновлення матеріально-технічної бази). Таке невикористання коштів не може бути підставою для зменшення фінансування у наступному бюджетному періоді.

· Урегульовані окремі питання, пов'язані з договорами про медичне обслуговування населення. Договори про медичне обслуговування населення будуть укладатись відповідно до спеціального порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, який протягом перехідного періоду замінить процедури державних закупівель, які внаслідок своєї складності та тривалості можуть призвести до перебоїв в наданні медичних послуг населенню.

· Уточнено правовий статус центрів екстреної медичної допомоги;

· На перехідний період державні та комунальні заклади охорони здоров'я звільняються від відрахування частину прибутку до відповідних бюджетів. При цьому запропоновані норми не призведуть до втрат бюджету, адже заклади охорони здоров'я - бюджетні установи (що будуть в подальшому перетворені на державні та комунальні підприємства) на даний момент не здійснюють відрахування частини свого чистого прибутку (доходу) до державного бюджету та на користь відповідних територіальних громад, відповідно. Окрім того запропоновані положення мають на меті створити умови для надання закладами охорони здоров'я можливості придбати нове устаткування для надання медичних послуг, підвищення рівня заробітних плат, оновлення матеріально-технічної бази тощо.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України проект акта погоджено без зауважень; Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством юстиції України надано пропозиції, які враховано частково.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

Проект Закону не потребує проведення громадської антидискримінаційної експертизи.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Проект Закону не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднений на офіційному сайті Міністерства охорони здоров'я України.

Проведено широке громадське обговорення проекту акта, у тому числі консультації у режимі відеоконференцій з усіма регіонами, медичною громадськістю, на засіданні Колегії Міністерства охорони здоров'я України. Отримані зауваження та пропозиції опрацьовано, враховано частково.

9. Позиція соціальних партнерів

Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні висновку до проекту акта не надано.

Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні висновку до проекту акта не надано. Професійною спілкою працівників охорони здоров'я України законопроект не погоджено та надано зауваження, які було частково враховано.

10. Оцінка регуляторного впливу

Державною регуляторною службою України проект акта погоджено.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект акта не має впливу на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку якісної та ефективної системи державних та комунальних закладів охорони здоров'я в Україні.

В свою чергу, це має призвести до підвищення рівня здоров'я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

 

Міністр охорони здоров'я України 

О. Квіташвілі

Опрос