Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления ответственности в части трудоустройства людей с инвалидностью

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 06.07.2015 № 2299а
Дата рассмотрения: 06.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності в частині працевлаштування людей з інвалідністю"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

В Україні з загальної кількості людей з інвалідністю, що становить понад 2,7 млн. осіб, працевлаштовані лише 25 % - близько 680 тис. осіб.

Люди з інвалідністю мають труднощі з працевлаштуванням на відкритому ринку праці через цілу низку причин, основними з яких є:

- невідповідність наявних на ринку праці вакансій освітньо-кваліфікаційному рівню та побажанням людей з інвалідністю. Зазначеній категорії осіб, як правило, пропонуються робочі місця, що потребують низької кваліфікації та передбачають монотонну, стереотипну працю з невисокою заробітною платою (складальники, швачки, вахтери, охоронці, прибиральники тощо);

- недостатня кількість вакансій для людей з інвалідністю, заявлених бюджетними установами;

- відсутність мотивації у роботодавців щодо створення спеціальних робочих місць або адаптованих робочих місць для людей з інвалідністю, оскільки це потребує від роботодавців суттєвих витрат;

- відсутність гнучких форм організації праці, зокрема пропозицій роботодавців щодо використання надомної праці людей з інвалідністю, при тому що значна частина людей з інвалідністю бажає організувати свою трудову діяльність на умовах надомної праці;

- недостатнє використання трудових, у тому числі інтелектуальних, ресурсів людей з інвалідністю. Наприклад, значна частка людей з інвалідністю, які мають труднощі з пересуванням, здатні працювати розумово: аналізувати, писати статті, займатися науково-дослідною і творчою діяльністю. Перелічені види робіт, а також багато інших, можна організовувати на умовах підприємництва та самозайнятості.

Одним із напрямків соціальної політики щодо працевлаштування людей з інвалідністю є встановлення квоти на робочі місця.

Система квотування робочих місць для людей з інвалідністю бере свій початок ще з 20-х років минулого століття, коли урядами Австрії, Німеччини, Італії, Польщі та Франції були прийняті закони, які зобов'язували роботодавців приймати на роботу інвалідів-ветеранів війни.

Ця система притаманна для більшості країн ЄС, де норматив робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю встановлюється залежно від кількості працівників суб'єкта господарювання.

Квотування робочих місць для інвалідів в європейських країнах

Країна

Кількість працівників, осіб

Відсоток, %

Країна

Кількість працівників, осіб

Відсоток, %

Чехія

25+

4

Мальта

20+

2

Болгарія

50+

4 - 10

Австрія

25+

4

Німеччина

20+

5

Польща

25+

6

Іспанія

50+

2

Румунія

50+

4

Франція

20+

до 6

Словаччина

20+

3,2

Литва

50+

2 - 5

Угорщина

20+

5

Системою квотування робочих місць передбачена процедура здійснення роботодавцями відрахувань до цільових фондів в обмін на недотримання квоти по працевлаштуванню людей з інвалідністю. Такий внесок дозволяється робити або в останню чергу, після того, як були вичерпані усі можливості безпосереднього працевлаштування людей з інвалідністю, або в порядку законного вибору.

У більшості країн ЄС для роботодавців за невиконання законодавства щодо працевлаштування людей з інвалідністю згідно встановленої квоти передбачена система відрахувань, які юридично не вважається штрафом. Так, у Франції за відхилення від обов'язкової квоти працевлаштування інвалідів стягується платіж у розмірі 600 мінімальних погодинних ставок оплати праці за кожне незаповнене людиною з інвалідністю робоче місце і в розмірі 1500 мінімальних погодинних ставок оплати праці, якщо місце не заповнюється протягом 3-х років. У деяких країнах має місце прогресивна система: чим більше людей з інвалідністю працевлаштовані, тим менші відрахування за кожне робоче місце, не зайняте ними. Наприклад, у Німеччині сплачуються щомісячні відрахування у розмірі 105 євро за кожне незаповнене місце, якщо працевлаштовано понад 3 % людей з інвалідністю; 180 євро - якщо працевлаштовано 2 - 3 % і 260 - якщо працевлаштовано менше 2%. В Австрії, якщо роботодавець відхилився від обов'язкової квоти на працевлаштування людей з інвалідністю, з нього стягується платіж за кожне незаповнене людиною з інвалідністю робоче місце у розмірі 200 євро щомісячно.

У законодавстві України також передбачений механізм сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю, запозичений із законодавства європейських країн. Так, статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У разі невиконання вимог цієї статті, роботодавці зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені роботодавці проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кошти адміністративно-господарських санкцій та пені, які є одним із джерел формування спеціального фонду державного бюджету України, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів не тільки на працевлаштування і зайнятість інвалідів, а й на фінансування заходів із соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

Контроль за виконанням нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування людей з інвалідністю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, шляхом здійснення перевірок роботодавців щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу.

Водночас, на сьогодні законодавчо не врегульовано питання здійснення контролю за нарахуванням та сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць (далі - адміністративно-господарські санкції). Це негативно впливає на стан сплати адміністративно-господарських санкцій та унеможливлює створення ефективного механізму стягнення сум несплачених адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.

Так, у 2012 році не виконали норматив робочих місць 18,5 % роботодавців, у 2013 році - 17 % роботодавців, у 2014 - 15,6 % роботодавців. При цьому, з кожним роком зменшується кількість роботодавців, які самостійно сплачують адміністративно-господарські санкції та, відповідно, зменшуються суми цих відрахувань. Зокрема, кількість роботодавців, які у 2014 році самостійно сплатили адміністративно-господарські санкції, зменшилася на 68,4 % у порівнянні з 2012 роком. Загальна сума самостійно сплачених  роботодавцями адміністративно-господарських санкцій у 2012 році склала 27,7 % від фактично нарахованих сум цих санкцій, у 2013 році - 27,4 %, у 2014 році - 8,6 %.

У зв'язку з цим виникла необхідність у розробці законопроекту з метою розв'язання проблемних питань в частині працевлаштування людей з інвалідністю.

2. Цілі та завдання прийняття законопроекту

Запропонований проект Закону розроблено з метою:

- посилення соціального захисту людей з інвалідністю в частині їх працевлаштування, зокрема, ефективного контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, в тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю, збором та сплатою адміністративно-господарських санкцій та пені в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю;

- врахування законодавчих змін, пов'язаних із змінами повноважень деяких органів влади, в тому числі розширенням повноважень Фонду соціального захисту інвалідів (в частині забезпеченням людей з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації).

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Законопроектом пропонується внести зміни до законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими:

1) визначити основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів;

2) уточнити критерії, за якими вважається виконаним норматив робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю, в тому числі шляхом зарахування визначеної кількості людей з інвалідністю, що забезпечені роботою на підприємствах, організаціях громадських організацій інвалідів і мають відповідний дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, шляхом укладення з ними договорів на виробництво товарів, виконання робіт і послуг;

3) визначити повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, в частині здійснення перевірок роботодавців щодо нарахування і сплати ними адміністративно-господарських санкцій і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю;

4) законодавчо визначити право територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів самостійно розраховувати суму адміністративно-господарських санкцій та пені у разі, якщо роботодавці не зробили цього у визначений законодавством строк;

5) законодавчо визначити право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надсилати роботодавцям вимогу про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені;

6) привести статтю 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідність до Закону України "Про зайнятість населення" в частині використання сум адміністративно-господарських санкцій і пені на компенсацію роботодавцям фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу, але не більше одного року, у разі працевлаштування на нові робочі місця строком не менше ніж на два роки за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах зайнятості населення та трудової міграції, інвалідів, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні та яким відповідно до законодавства не призначається допомога по безробіттю;

7) запровадити відповідальність посадових осіб, які користуються правом прийняття на роботу, за несвоєчасне подання до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування людей з інвалідністю;

8) законодавчо визначити механізм одержання територіальними відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів повідомлень та відомостей з реєстраційних карток при вчиненні реєстраційних дій, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а також даних з Державного реєстру, що ведеться відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Питання, що відносяться до предмету правового регулювання законопроекту, регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

Реалізація норм законопроекту сприятиме наповненню спеціального фонду Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття акту

Прийняття законопроекту дозволить більш ефективно здійснювати заходи з працевлаштування людей з інвалідністю, їх соціального захисту, налагодити стале забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації людей з інвалідністю та інших пільгових категорій населення, у тому числі постраждалих внаслідок антитерористичної операції.

 

Народні депутати України

Опрос