Идет загрузка документа (11 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменения в статью 93 Уголовно-исполнительного кодекса Украины (относительно усовершенствования гарантий права осужденных на отбывание наказания по месту проживания до осуждения или месту постоянного проживания родственников)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 03.07.2015 № 2253а
Дата рассмотрения: 03.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення гарантій права засуджених на відбування покарання за місцем проживання до засудження або місця постійного проживання родичів)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Необхідність прийняття закону обумовлена невідповідністю положень національного законодавства стосовно визначення місця розташування установ, в яких мають відбувати покарання засуджені, стандартам Європейського суду з прав людини та іншим стандартам Ради Європи. Зокрема, це призводить до перманентного порушення прав засуджених на приватне та сімейне життя в контексті статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В Україні проблема тримання засуджених далеко від місця проживання вже давно викликала зауваження, в тому числі з боку правозахисного середовища. Деякі засуджені утримуються за сотні кілометрів від місця проживання, незважаючи на те, що в установах, які знаходяться набагато ближче, можуть бути вільні місця для їх розміщення. Чинна редакція статті 93 КВК України, в якій вказується, що "засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого" не стала надійним запобіжником від постійного виникнення вказаної проблеми.

Закономірним результатом цієї ситуації стало те, що у рішенні Європейського суду з прав людини Вінтман проти України (Заява N 28403/05) було встановлено порушення статті 8 Європейської конвенції з огляду на те, що засуджений протягом багатьох років утримувався на відстані близько 700 кілометрів від місця його проживання та не міг домогтися переведення ближче до домівки. Це призводило до досить типового наслідку - суттєвого ускладнення для його сім'ї (у випадку Вінтмана його хворої матері) приїжджати до нього на побачення.

Справа Вінтмана є типовою для установ, що підпорядковані Державній пенітенціарній служби України. Суттєва частина звернень засуджених та їх родичів, що розглядаються цим відомством, містять скарги та прохання щодо переведення засуджених якомога ближче до місця проживання. Тим не менш задоволення таких звернень є радше винятком ніж правилом.

Вищезазначене обумовлює актуальність законопроекту, який, з-поміж іншого, спрямований на уникнення повторного визнання Європейським судом порушення Конвенції Україною.

Слід зазначити, що необхідність забезпечення відбування покарання якомога ближче до місця проживання є необхідною складовою процесу сприяння соціальній реінтеграції засуджених після звільнення. Це, у свою чергу, є необхідною умовою для попередження вчинення нових злочинів і, як наслідок, для захисту та безпеки суспільства.

Відповідна рекомендація міститься і найбільш важливих міжнародних стандартах щодо питань виконання покарань. Зокрема, Європейські в'язничні правила у пункті 17.1 закріплюють, що по можливості, ув'язнені повинні направлятися для відбуття покарання в пенітенціарні установи, розташовані поблизу від міста проживання або місць соціальної реабілітації. Наприклад, у Рекомендації Rec(2003)23 Комітету Міністрів Ради Європи зазначається, що "засуджені повинні бути розміщені з високим ступенем вірогідності у в'язницях, які знаходяться поблизу до місць проживання їх сімей або на прилеглих територіях".

Таким чином, актуальність проекту обумовлена як міркуваннями дотримання прав людини та міркуваннями безпеки та захисту суспільства від злочинності, так і ефективною імплементацією міжнародних стандартів Україною в рамках своїх зобов'язань міжнародно-правового характеру.

2. Мета і цілі прийняття проекту Закону

Метою прийняття законопроекту є наближення законодавства України, що регулює визначення установи, в якій мають відбувати покарання засуджені, до міжнародних в'язничних стандартів та забезпечення права на приватне та сімейне життя у відповідності до статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Задля цього законопроект націлений на посилення гарантій права відбувати покарання якомога ближче до власного місця проживання або до місця проживання родичів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується змінити статтю 93 Кримінально-виконавчого кодексу України з тим, щоб удосконалити практичні гарантії права відбувати покарання у найближчій установі за власним місцем проживання або до місцем проживання родичів

Пропонується уточнити норму, яка міститься у частині 1 статті 93 КВК України із тим, щоб засуджений міг вибирати де відбувати покарання: в установі відповідного рівня безпеки, яка є найближчою до місця його проживання до засудження чи до місця постійного проживання його родичів. У зв'язку із зміною цієї частини у 2014 році, коли з'явилась можливість відбувати покарання в установі, яка є найближчою до місця проживання родичів, однак не було уточнено чи відноситься така альтернатива до вибору засудженого чи органів ДПтС України.

З метою уникнення свавільного трактування норми щодо бажаності утримання засудженого "як правило" у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого, закріплюється чіткий перелік винятків із цього правила. Йдеться про необхідність винятку із загального правила з метою: лікування; уникнення перенаповненості установи виконання покарань, але не довше шести місяців; окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду; забезпечення особистої безпеки засудженого у відповідності до статті 10 КВК України; забезпечення оперативних міркувань із наступним оформленням переведення в порядку статті 100 або 101 КВК України протягом п'ятнадцяти днів з дня початку утримання у іншій, ніж визначено у частині першій цієї статті, установі.

Законопроект передбачає також, що у тих випадках, коли дозволяються винятки, засуджені повинні утримуватись у наступній найближчій установі відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів.

Змінюється норма частини 3 статті 93. У відповідності цієї зміни суттєво звужується дискреція пенітенціарного відомства у питаннях переведення засуджених до інших установ - такі переведення не зможуть мати місце на підставі оціночного судження про те, що наявні "виняткові обставини, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії", як це сьогодні, а лише на підставі норм, які закріплені у КВК України. Йдеться про переведення до установ інших рівнів безпеки, а також використання новостворюваної частини 2 статті 93, у якій містяться окреслені вище винятки із загального правила про тримання у найближчій до місця проживання засудженого чи його родичів установі.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами в даній сфері правового регулювання є Конституція України, Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та Кримінально-виконавчий кодекс України.

Прийняття проекту Закону України не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону України не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту сприятиме виконанню Україною міжнародних зобов'язань, дозволить суттєво зменшити негативні наслідки позбавлення волі, попередити порушення прав засуджених у майбутньому.

 

Народні депутати України

Опрос