Идет загрузка документа (10 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об обеспечении права на свободу совести в воинских формированиях Украины

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 26.02.2015 № 2249
Дата рассмотрения: 26.02.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про забезпечення права на свободу совісті у військових формуваннях України"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Свобода совісті одне із основоположних прав сучасного суспільства. Як визначено у статті 35 Конституції України. кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Однак, реалізація права на свободу совісті у військових формуваннях України є далекою від досконалості. Цим проектом планується усунути недоліки законодавства у сфері реалізації права на свободу совісті у військових формуваннях країни, а також запровадити інститут священнослужителів у війську.

2. Цілі та завдання законопроекту

Ухвалення цього Закону посилить гарантії реалізації права на свободу совісті у військових формуваннях України та запровадить інститут священнослужителів у війську.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законом буде встановлено основні засади державної політики у сфері релігії у війську, права військовослужбовців у сфері релігії та їх реалізація з огляду на специфіку військової служби.

Основна частина законопроекту присвячена правам, обов'язкам, порядку підготовки та перебування у військовій частині священнослужителів у війську.

Модель священнослужителів у війську планується побудувати на таких засадах:

назва відповідного інституту у військових формуваннях України буде "священнослужитель у війську".

Така назва дозволить уникнути конфесійної дискримінації, оскільки термін "капелан" використовується у християнстві (переважно у католицизмі), термін "мулли" використовується у мусульманських державах і так ділі.

Хотілося б наголосити, що уникнення конфесійної дискримінації є важливим викликом законодавства України, оскільки згідно з даними, наведеними у Звіті про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2013 року, затвердженому Наказом Міністерства культури України від 21 березня 2013 року N 215, в Україні представлено 55 віросповідних напрямів, в межах яких діє 36995 релігійних організацій. Зокрема, зареєстровано 87 центрів релігійних об'єднань та 295 управлінь (єпархій, дієцезій тощо). Крім того, в Україні діє 35460 релігійних громад, з яких 1879 функціонують без реєстрації. При цьому релігійними справами опікуються 31313 священнослужителів, з яких 760 - іноземці.

Священнослужителі у війську не будуть входити до штату військового формування та їм не будуть присвоюватись військові звання. Священнослужителі працюють на основі трудового договору на рівні роти (чи прирівняного за своєю чисельністю і/або місцем в організаційно-штатній структурі військового з'єднання, об'єднання, частини, підрозділу).

Така система дозволить забезпечить дотримання конституційного принципу відокремлення держави від церкви та дозволить священнослужителям проводити релігійну діяльність незалежно, а не під диктат військових командирів. Проте це не означатиме, що діяльність священнослужителя та військового командування буде проводитись окремо та навіть всупереч одна одній. Священнослужителі у війську матимуть обов'язок дотримуватись засад прийнятої у державі політики гуманітарної підготовки у війську (гуманітарна підготовка буде включена до програми підготовки священнослужителів), проте одночасно священики зможуть висловлювати дорадчий голос при формуванні гуманітарної підготовки як на державному рівні, так і на рівні військової частини (підрозділу).

Підготовка священнослужителів у війську проводиться на двох рівнях: на рівні релігійної організації (об'єднань) та на державному рівні.

На рівні релігійної організацій (об'єднань) проводиться підготовка за програмою, визначеною власне релігійною організацією (об'єднанням). Факт проходження такої підготовки підтверджується документом установленого релігійною організацією (об'єднанням) зразка, засвідчений керівним центром (управлінням) релігійної організації.

На державному рівні підготовка проводиться відповідно до програми, затвердженої Міністерством оборони України. Підготовку на державному рівні проходять особи, які пройшли підготовку на рівні релігійної організацій (об'єднань). Про проходження підготовки на державному рівні видається документ, установленого Міноборони зразка, що дає право на здійснення функцій священнослужителя у війську.

Матеріальне та соціальне забезпечення священнослужителя у війську

Матеріальне, у тому числі грошове, забезпечення священнослужителя у війську здійснюється відповідно до законодавства про працю.

Священнослужителі під час перебування у розташуванні військового підрозділу (військовій частині) забезпечуються харчуванням, місцем для сну, для проведення та підготовки до проведення релігійної діяльності і обрядів, зберігання обрядових та релігійних предметів тощо відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Крім того, священнослужитель, який проводив релігійну діяльність у зоні бойових дій/АТО, надається право отримати статус учасника бойових дій (ст. 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), а в разі отримання інвалідності - статус інваліда війни (ст. 7 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Добір священнослужителів у війську

Потреба священнослужителях визначається на рівні роти військового формування шляхом таємного опитування військовослужбовців щодо приналежності до тої чи іншої релігійної організації. Відповідно визначається загальнодержавна потреба у священнослужителях та в окремих ротах.

Якщо кількість військовослужбовців роти (чи прирівняного за своєю чисельністю і/або місцем в організаційно-штатній структурі військового з'єднання, об'єднання, частина, підрозділ тощо), які визнають свою приналежність до певної релігійної організації, становить більше п'яти, зі священнослужителем релігійної організації, до якої належать дані військовослужбовці, укладається трудовий договір. Кількість священнослужителів у війську, які працюють на рівні роти (чи прирівняного за своєю чисельністю і/або місцем в організаційно-штатній структурі військового з'єднання, об'єднання, частина, підрозділ тощо), від однієї релігійної організації не може бути більшого за одного священнослужителя у війську.

За згоди військовослужбовця релігійні послуги можуть надаватися йому священнослужителем, який не належить до конфесії військовослужбовця.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Питання соціального захисту військовослужбовців врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Національну гвардію України", Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", Законом України "Про Збройні Сили України", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншими нормативно-правовими актами.

5. Фінансово-економічне обгрунтування законопроекту

Реалізація Закону може бути здійснена в межах перерозподілу державних видатків, передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (видатки на відповідні військові формування), та не потребує додаткових витрат.

6. Очікувані правові та соціальні наслідки прийняття законопроекту

Прийняття зазначеного законопроекту посилить гарантії права на свободу совісті як акт, що сприяє реалізації природних прав людини. Запровадження інституту священнослужителя у війську безумовно сприятиме підвищенні бойового та морального духу бійців, а, отже, сприятиме перемозі у часи збройного конфлікту на сході країни.

 

Народний депутат України

С. І. Семенченко

Опрос