Идет загрузка документа (11 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодексы Украины (относительно установления уголовной ответственности за публичное отрицание или оправдание военной агрессии Российской Федерации по отношению к Украине в 2014 - 2015 годах)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 09.02.2015 № 2080
Дата рассмотрения: 09.02.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення чи виправдання військової агресії Російської Федерації по відношенню до України у 2014 - 2015 роках)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

У зв'язку з окупацією Російською Федерацією Криму та активною участю у військових діях на Донбасі на стороні терористичних організацій, у 2014 році в Україні стрімко зросла кількість кримінальних проваджень, пов'язаних зі злочинами проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, військовими злочинами, а також зі злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Статус Росії як країни-агресора на сьогодні закріплений законодавчо.

Разом з цим на сьогоднішній день не всі діяння, що пов'язані з військовою агресією Росії і які фактично є суспільно небезпечними, підпадають під ознаки злочинів, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Зокрема, дуже частими є випадки публічного невизнання або виправдання окремими особами військової агресії Російської Федерації проти України, а також виготовлення або розповсюдження різного роду матеріалів, що заперечують або виправдовують таку агресію.

Ці випадки можуть бути як пов'язаними з централізованою російською пропагандою, спрямованою на дестабілізацію українського суспільства, так і бути проявом власної позиції окремих осіб відносно дій Росії на території України.

При цьому особливу небезпеку становлять випадки, коли публічне заперечення або виправдання військової агресії лунає з вуст посадових осіб, працівників закладів, які фінансуються з бюджету, в т. ч. педагогів, працівників культури тощо.

В будь-якому випадку публічне заперечення або невизнання військової агресії Російської Федерації проти України, а також виготовлення або розповсюдження різного роду матеріалів, що заперечують або виправдовують таку агресію, є окремим суспільно небезпечним діянням, яке не охоплюється ані диспозицією частини 1 статті 110 КК України "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", ані будь-яким іншим положенням чинного кримінального законодавства.

Так публічне заперечення військової агресії може за своїм змістом не мати прямого заклику до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України, а полягати або у невизнанні військових дій Росії в Україні, або тлумаченні таких дій як "допомоги" населенню.

Суспільна небезпека публічного заперечення або виправдання військової агресії полягає в тому, що такі дії не мають нічого спільного з правом особи на свободу слова, оскільки спрямовані проти законодавчо встановлених засад нинішнього суспільного ладу України, згідно з якими Росія є агресором, мають прямим наслідком порушення миру в України і ставлять під сумнів ключові принципи світового порядку.

2. Цілі та завдання законопроекту

Законопроект спрямований на боротьбу проти пропаганди російської військової агресії, підтримку миру Україні та стабільності в українському суспільстві.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України, встановивши:

1) кримінальну відповідальність за публічне заперечення чи виправдання військової агресії Російської Федерації по відношенню до України у 2014 - 2015 роках, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких заперечується та (або) виправдовується така військова агресія, -

у вигляді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років з конфіскацією матеріалів, у яких заперечується та (або) виправдовується військова агресія, та засобів їх виготовлення і розповсюдження;

2) кримінальну відповідальність за повторне вчинення тих самих дій, або вчинення їх службовою особою -

у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років;

3) підслідність вищезазначених злочинів органам безпеки.

Плюралізм видів та мір покарання пов'язаний з потенційною різноманітністю об'єктивної сторони (активних дій, у яких виражено суспільно небезпечне діяння) та суб'єктів вищезазначених злочинів, що дає можливість, зважаючи на всі обставини, уникнути суворого покарання особам, які вчинили діяння з меншою суспільною небезпекою і навпаки ізолювати від суспільства осіб, які несуть підвищену відповідальність або вчинили більш небезпечні дії.

Підслідність органам безпеки пов'язана із загальною концепцією підслідності злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (за деякими виключеннями).

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Основними законодавчими актами, що регулюють дану сферу правовідносин, є: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, а також Постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 р. "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором".

Єдиним законом про кримінальну відповідальність, який встановлює караність діяння, є Кримінальний кодекс України, у зв'язку з чим внесення змін до інших нормативно-правових актів для запровадження кримінальної відповідальності не потребується.

За родовим об'єктом публічне заперечення чи виправдання військової агресії Російської Федерації по відношенню до України у 2014 - 2015 роках, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких заперечується та (або) виправдовується така військова агресія, відноситься до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Структурно у Кримінальному кодексі України цей злочин повинен посісти місце між публічним запереченням чи виправданням злочинів фашизму, пропагандою неонацистської ідеології, виготовленням та (або) розповсюдженням матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників, з одного боку, та плануванням, підготовкою, розв'язуванням та веденням агресивної війни, з іншого боку.

Єдиним нормативно-правовим актом, який регулює підслідність злочинів, є Кримінальний процесуальний кодекс України, у зв'язку з чим для визначення підслідності для нового злочину внесення змін до інших нормативно-правових актів не потребується.

Положення законопроекту ніяким чином не суперечитимуть Конституції України щодо прав і свобод людини і громадянина, оскільки статус держави-агресора Російської Федерації визначений Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 р. з посиланням на Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14.12.74 р.

Крім цього конституційне право кожного на свободу слова не повинно використовуватися з метою порушення миру, пропаганди військової агресії.

Таким чином, реалізація положень законопроекту не потребує внесення змін до інших законів, крім Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту

Реалізація положень законопроекту не впливатиме на дохідну чи видаткову частини Державного бюджету України ані на поточний рік, ані на наступні роки.

6. Очікувані правові та соціально-економічні наслідки прийняття законопроекту

Очікуваним наслідком прийняття законопроекту є стимулювання правомірної поведінки (в т. ч. конформістської та маргінальної), а також зменшення публічних заперечень чи виправдань військової агресії Російської Федерації по відношенню до України, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких заперечується та (або) виправдовується така військова агресія, що у свою чергу полегшить державну інформаційну політику.

 

Народний депутат України

І. А. Артюшенко (посвідчення N 279)

Опрос