Идет загрузка документа (19 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины (относительно совершенствования обложения налогом на добавленную стоимость сельскохозяйственной продукции, которая производится личными крестьянскими хозяйствами и реализуется через сельскохозяйственные обслуживающие кооперативы)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 06.02.2015 № 2052
Дата рассмотрения: 06.02.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо вдосконалення оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської продукції, що виробляється особистими селянськими господарствами та реалізується через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Особисті селянські господарства (ОСГ) є однією з ключових складових аграрного виробництва в Україні. Недооцінка потенціалу, місця і ролі ОСГ здатна призвести до виникнення загрози продовольчої безпеки країни, занепаду сільських територій, погіршення рівня життя сільських жителів.

Сектор ОСГ займається виробництвом трудомісткої і дуже часто малодохідної сільськогосподарської продукції. OCГ, зокрема, виробляють 85 % овочів, до 80 % молока, понад 75 % м'яса ВРХ, близько 60 % м'яса свиней.

Наявна структура аграрного виробництва в Україні передбачає, що виробництво більш прибуткових видів сільгосппродукції зосереджено у крупних сільгосппідприємствах та агрохолдингах. Це призвело до порушення повноструктурності сільського господарства і зниження рівня споживання основних продуктів харчування населенням. Громадяни України нині споживають лише 55 % молока та 65 % м'яса від раціональної норми. Ці ключові харчові продукти виробляються переважно особистими селянськими господарствами.

За показником рівня виробництва молока на душу населення Україна майже вдвічі відстає від європейських країн - аграрних лідерів. У провідних аграрних країнах Європи основну частку виробництва молока забезпечують невеликі сімейні ферми. В Україні без сектору ОСГ в найближчі роки нереально досягнути необхідного рівня виробництва молока. Проте, умови діяльності ОСГ є вкрай несприятливі, щоб повною мірою реалізувати їх потенціал. По-суті, ці умови стосовно ОСГ є дискримінаційними. Належної інфраструктури збуту продукції ОСГ не створено. Селяни змушені збувати вироблену продукцію переважно поза офіційними каналами реалізації, що призводить до зростання обсягів тіньових поставок і зменшення їхніх доходів. Тому спостерігається стійка до спаду виробництва в секторі ОСГ.

Частка населення в постачанні молока на переробні підприємства в останні роки знизилась на третину, м'яса - на 76 %. Овочі від ОСГ на промислову переробку практично не поставляються. Якщо не змінити цю тенденцію, то можливим є виникнення загроз продовольчій безпеці держави. Треба також зважити на соціальну спрямованість ОСГ, зокрема як на джерело зайнятості великої кількості громадян. В умовах посилення кризових явищ в економіці та тотального безробіття на селі вирощування сільськогосподарської продукції є для селян чи не єдиним реальним джерелом формування сімейних бюджетів.

Однак, навіть у тих галузях сільськогосподарського виробництва, в яких традиційно переважає частка продукції ОСГ, не створені рівні конкурентні умови між ОСГ і сільгосппідприємствами. В першу чергу це стосується практики функціонування ПДВ, недосконалий механізм справляння якого спотворює конкурентне середовище для окремих категорій товаровиробників. Ця практика ставить селянські господарства в значно гірше фінансово-економічне становище в порівнянні з сільгосппідприємствами. Фактично існує нерівність податкового середовища для різних категорій товаровиробників. Сільськогосподарські підприємства користуються спеціальними режимами оподаткування, зокрема ПДВ, тоді як особисті селянські господарства (як і їх кооперативні об'єднання) позбавлені такої можливості.

Нині особисті селянські господарства через низький рівень цін на їхню продукцію, відсутність стабільних каналів її збуту та належної ринкової інфраструктури обумовлюють низький рівень доходів селян. Так, закупівельна ціна молока переробних підприємств для ОСГ становить лише 70 % від аналогічного показника для сільгосппідприємств. Якщо врахувати дію ПДВ-фактора (сільгосппідприємства є суб'єктами спецрежиму ПДВ і можуть залишати цей податок у своєму розпорядженні, а ОСГ - позбавлені такої можливості), то ціна для сільгосппідприємств у понад 1,6 рази перевищує відповідний аналог для селянських господарств.

Нині податкові пільги застосовуються вибірково щодо різних товаровиробників. Пільги існують для сільгосппідприємств, але відсутні для ОСГ. Особисті селянські господарства позбавлені джерел для компенсації вхідного ПДВ. Тому ОСГ втрачають великі кошти. Їх втрати лише при виробництві молока обчислюються майже у 2 млрд. гривень, що спричиняє зниження їхніх доходів на 6,5 %.

Враховуючи таку негативну дію податкового фактора, пов'язаного з недосконалістю механізму ПДВ, селянські господарства змушені збувати продукцію через неофіційні канали реалізації, які не передбачають відповідного відображення в системі статистики та сплати належних обов'язкових платежів.

Обсяги неофіційного (фактично - тіньового) ринку у секторі селянських господарств останнім часом суттєво зросли. За експертними оцінками вони перевищують по овочах - 80 %, м'ясу - 60 %, молоку - 40 %. При цьому ще декілька років назад дані показники були нижчими на 10 - 15 відсоткових пунктів.

Така тенденція обумовлена суттєвою різницею у цінах реалізації за офіційними каналами реалізації (переробному підприємству, заготівельній організації, на організованому ринку) та неофіційними (посередникам, що застосовують спрощені режими оподаткування), яка за експертними оцінками становить по молоку та яловичині майже 2,5 рази, по овочах - близько 4 разів.

Разом з тим, частка виробника - ОСГ - у кінцевій ціні сільськогосподарської продукції становить: по яловичині - менше 40 %, по молоку - близько 30 %, овочах - 20 %. Це зумовлює невигідність для населення даних каналів реалізації своєї продукції.

З іншої сторони, ринок не може запропонувати селянським господарствам вищий рівень цін виходячи з наявного набору функцій, які вони виконують та ризиків, що притаманні даній категорії постачальників. Зокрема, це відсутність приміщень для зберігання, відсутність можливостей формування товарних партій необхідних розмірів та елементарної обробки продукції (наприклад, охолодження молока та м'яса), наявність високого ризику поставки небезпечної продукції.

Недосконалість маркетингових ланцюгів реалізації продукції, виробленої селянськими господарствами, не забезпечує належного обсягу податкових надходжень, а рівень сплати податків суб'єктами аграрного ринку є мізерним (селянські господарства звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, а посередники застосовують спецрежими оподаткування для фізичних осіб з фіксованими ставками).

Зокрема, внаслідок невідпрацьованості податкового механізму при оподаткуванні лише поставок молока ОСГ держава втрачає до 3 млрд. грн. податкових надходжень, які б вона мала внаслідок потрапляння такої продукції в офіційні канали реалізації (за рахунок сплати податків на етапах переробки та офіційної торгівлі).

З іншої сторони, розвиток сучасних інтеграційних процесів ставить нові вимоги щодо якості і безпечності сільськогосподарської продукції. Для забезпечення можливості офіційного збуту селянські господарства повинні дотримуватись необхідних вимог безпечності, що можливе лише за рахунок технологічного оновлення виробництва (спеціалізовані пункти забою, уникнення контакту молока з повітрям, швидке охолодження молока тощо). Самостійно такі проблеми селянські господарства вирішити не в змозі.

Одним з перспективних напрямів розв'язання зазначених проблем може стати розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, завданням якої є об'єднання зусиль роздрібнених товаровиробників та підвищення їх частки у кінцевій вартості аграрних продуктів, що реалізуються в торговельній мережі. Але сільськогосподарська обслуговуюча кооперація практично не розвивається. Кількість кооперативів в динаміці не зростає, причому частка реально діючих навіть зменшується і становить близько третини від офіційно зареєстрованих (не перевищує показника в один кооператив на один адміністративний район). Однією з важливих причин є негативна дія податкового фактора, зокрема, відсутність будь-якої законодавчої можливості скористатися податковими пільгами (в тому числі й спецрежимами оподаткування), передбаченими для сільгосппідприємств.

Як наслідок, об'єднання ОСГ в обслуговуючий кооператив замість очікуваного зростання доходів його членів - селянських господарств навпаки призводить до їх зменшення. Серед причин цього можна виділити:

- відсутність можливості у сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (СОК) зареєструватись суб'єктами спецрежиму ПДВ та залишати суми ПДВ-зобов'язань у власному розпорядженні;

- відсутність можливості у СОК враховувати суми вхідного ПДВ селянських господарств, що сплачуються ними у ціні придбаних виробничих факторів;

- відсутність можливості у СОК отримувати ПДВ-дотації переробних підприємств, на відміну від варіанта, коли б молоко (м'ясо) поставлялось на переробку самими селянськими господарствами;

- відсутність пільг при сплаті ПДВ для СОК, зокрема звільнення від оподаткування вартості послуг, що надаються СОКами своїм членам.

Отже, в Україні склалась неефективна стихійна структура аграрного ринку в сегменті селянських господарств, основною причиною чого є податковий фактор. Зокрема, понад 80 % овочів доходять від виробника до споживача, оминаючи офіційні канали реалізації та сплату належних обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. У виграші від цього залишаються лише посередники, тоді як виробники та бюджет недоотримують доходи.

Значна роздрібненість товаровиробників, відсутність єдиної цінової політики, відсутність можливості забезпечення інших функцій (зберігання, формування товарних партій, первинна обробка / доробка продукції тощо) призводить до втрати значної частини доходів селянських господарств.

З метою підвищення рівня доходів селянських господарств, впорядкування відповідного сегменту аграрного ринку за рахунок розвитку сільськогосподарської кооперації пропонується внести зміни до Податкового кодексу України в частині впорядкування практики застосування податкових пільг для суб'єктів агропромислового виробництва, зокрема сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Даний законопроект розроблений з метою створення належних податкових умов для розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, вирівнювання конкурентного середовища стосовно різних категорій сільськогосподарських товаровиробників.

Законопроект спрямований на усунення податкових перешкод в діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів шляхом прирівнювання їх для цілей оподаткування до сільськогосподарських підприємств та надання їм можливості застосовувати наявні спеціальні режими справляння ПДВ.

Реалізація законопроекту дозволить упорядкувати маркетинговий ланцюг збуту продукції селянськими господарствами за рахунок її спрямування у сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, що позитивно позначиться на рівні доходів ОСГ та обумовить розвиток інфраструктури аграрного ринку в сегменті селянських господарств.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом передбачається внесення змін до Податкового кодексу України (ПКУ) з метою поширення дії спеціальних режимів справляння ПДВ, які нині застосовуються по відношенню до сільськогосподарських підприємств, на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (тобто - включення кооперативів до складу суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ, відповідно до норм статті 209 розділу V ПКУ) та забезпечення кооперативам можливості отримання ПДВ-дотацій переробних підприємств (шляхом внесення відповідних змін до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX "Прикінцеві положення" ПКУ).

Законопроектом пропонується надати сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам для цілей оподаткування статус сільськогосподарських підприємств та в такий спосіб усунути наявну податкову дискримінацію, що спостерігається нині на аграрному ринку.

Також сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам надається право бути платником єдиного податку четвертої групи. При цьому новоутворені сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи матимуть змогу стати платниками єдиного податку четвертої групи вже з дати їх створення.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у цій сфері, є: Податковий кодекс України, Закони України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію".

Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття внесення змін до інших законодавчих актів не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту

Реалізація норм, що містяться в законопроекті, не призведе до втрат податкових надходжень до Державного та місцевих бюджетів. Враховуючи наявні схеми реалізації продукції особистими селянськими господарствами та використання спеціальних режимів суб'єктами даного сегменту аграрного ринку, нині податкові надходження практично відсутні. Причому контроль за дотриманням вимог податкового законодавства суб'єктами аграрного ринку ускладнений.

Прийняття законопроекту призведе до збільшення частки офіційних каналів реалізації продукції, що вирощується особистими селянськими господарствами, а відповідно до зростання податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Упорядкування маркетингових ланцюгів реалізації продукції дозволить залучити дану продукцію до податкового поля та отримати обсяг податкових надходжень на рахунок подальших етапів руху продукції до споживача біля 12,2 млн. грн. з розрахунку на сільський адміністративний район. Адже після сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (СОК) продукція спрямовуватиметься лише за офіційними каналами реалізації та реалізовуватиметься суб'єктами, які сплачуватимуть податки.

За експертними прогнозами розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації обумовить зростання бюджетних надходжень внаслідок упорядкування маркетингових каналів збуту сільськогосподарської продукції через усунення з ринку тіньових посередників, які нині фактично здійснюють діяльність поза межами податкового поля. Прогнозується, що після проходження продукції селянських господарств через зазначені кооперативи доходи бюджетів усіх рівнів зростуть більш як на 6 млрд. грн. за рахунок діяльності переробних та торговельних структур.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту сприятиме розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації за рахунок усунення податкових перешкод у їх діяльності, що, в свою чергу, обумовить зростання доходів сільського населення.

Реалізація законопроекту в частині податкового стимулювання розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації призведе до:

- підвищення доходів сільських жителів - виробників за рахунок формування сприятливої ціни на власно вироблену продукцію та поєднання окремих функцій (формування партій, первинна обробка / доробка);

- впорядкування маркетингових ланцюгів збуту сільгосппродукції, що виробляється селянськими господарствами, за рахунок її спрямування у СОКи, що підвищить обсяги виробництва у даному секторі та достовірність статистичних показників обсягів виробництва у даному секторі;

- забезпечення наповнення якісною сировиною виробничих потужностей переробних підприємств шляхом формування товарних партій продукції, що виробляється ОСГ та реалізується через СОКи;

- збільшення податкових надходжень за рахунок впорядкування каналів реалізації продукції селян та її спрямування в офіційний маркетинговий ланцюг (виробництво - заготівля - переробка - офіційна торгівля), функціонування якого передбачає сплату обов'язкових платежів його суб'єктам на загальних засадах;

- пожвавлення соціально-економічного розвитку сільських територій.

 

Народні депутати України

Опрос