Идет загрузка документа (8 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования правового регулирования гарантии

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 19.01.2015 № 1789
Дата рассмотрения: 19.01.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання гарантії"

1. Обґрунтування необхідності ухвалення акта

Сьогодні інститут гарантії є одним із найбільш ефективних та дієвих способів забезпечення виконання зобов'язань, який застосовується, перш за все, у банківській діяльності.

Водночас правове регулювання гарантії в українському законодавстві є недосконалим та містить певні колізії, які ускладнюють правозастосування. Для прикладу, частина перша статті 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) містить визначення поняття гарантії, яке, проте, не розкриває її суть та правову природу. Крім того, ЦК України не містить переліку обов'язкових умов, які мають міститися у гарантії.

Проте одним із найістотніших проблемних питань застосування гарантії є встановлення ЦК України та Господарським кодексом України (далі - ГК України) різного переліку осіб, які можуть виступати гарантами.

Так, згідно положень ЦК України суб'єктами гарантійних відносин є: гарант (банк, інша фінансова установа чи страхова організація), бенефіціар (кредитор) та принципал (боржник).

Натомість ГК України встановлює інший суб'єктний склад відносин з банківської гарантії: гарант - банк, інша кредитна установа, страхова організація, управнена сторона (очевидно, йдеться про бенефіціара) та третя особа (зобов'язана сторона, тобто принципал).

Таким чином, два кодифіковані акти містять різну термінологію та різний перелік осіб, які мають право бути гарантами, оскільки згідно чинного законодавства поняття фінансових та кредитних установ не є тотожними. Безумовно, використання різних понять для позначення одних і тих самим суб'єктів створює додаткові труднощі у правозастосуванні, проте не є перешкодою для застосування банківської гарантії. Водночас встановлення різного переліку юридичних осіб, які можуть виступати гарантами, може призвести до проблем на практиці, наприклад, у випадку надання банківської гарантії фінансовими установами, які не є кредитними, зокрема, лізинговими компаніями.

Ще однією проблемою у використанні гарантій є відсутність правового регулювання порядку заміни сторін гарантії. Враховуючи те, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання, застосування загальних норм ЦК України щодо заміни сторін у зобов'язанні не враховує повною мірою специфіку правової природи гарантії. Так, заміна кредитора чи боржника неможлива без заміни сторони за основним зобов'язанням, хоча зазначене прямо не передбачено ЦК України, а випливає виключно з особливостей самої гарантії. З метою усунення зазначеної прогалини законопроектом пропонується доповнити ЦК України відповідними положеннями.

Слід зазначити, що гарантія є найбільш поширеним видом забезпечення виконання зовнішньоекономічних контрактів. При вирішенні спорів, що виникають з гарантійних правовідносин з іноземним елементом, виникає необхідність у визначенні згідно з колізійними нормами права, що підлягає застосуванню. Водночас, Закон України "Про міжнародне приватне право" відповідної колізійної норми не містить.

2. Цілі та завдання ухвалення акта

Метою законопроекту є внесення змін до чинного законодавства щодо правового регулювання гарантії.

Законопроект спрямований на удосконалення визначення поняття гарантії; усунення колізій у частині переліку суб'єктів гарантійних правовідносин; визначення порядку заміни сторін гарантії; визначення колізійної прив'язки, яка спростить процес вибору права при розгляді спорів, що виникають з гарантійних правовідносин з іноземним елементом.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта

Законопроектом пропонується внести зміни до чинного законодавства України у частині визначення гарантії та переліку обов'язкових умов, які повинні міститися у ній. Крім того, проект спрямований на приведення положень ГК України щодо осіб, які мають право виступати гарантами, у відповідність до ЦК України. Законопроектом передбачається встановити колізійну прив'язку до місцезнаходження гаранта з метою полегшення процесу вибору права, що підлягатиме застосуванню при розгляді спорів, що виникають з гарантійних правовідносин з іноземним елементом.

4. Стан нормативно-правової бази у вказаній сфері правового регулювання

З метою реалізації положень законопроекту пропонується внести зміни в такі законодавчі акти: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про міжнародне приватне право".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Ухвалення цього законопроекту не потребуватиме додаткових матеріальних чи фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків ухвалення акта

Прийняття зазначеного законопроекту дозволить усунути колізії та недоліки у правовому регулюванні гарантії, що містяться у ЦК України та ГК України, а також спростити процес визначення належного права при розгляді спорів, що виникають з гарантійних правовідносин з іноземним елементом.

 

Народний депутат України

І. Алексєєв

Опрос