Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в статьи 8 и 9 Закона Украины "О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование" относительно оптимизации начислений единого социального взноса и сроков его уплаты бюджетными учреждениями

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 13.01.2015 № 1712
Дата рассмотрения: 07.07.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до доопрацьованого проекту Закону України "Про внесення змін до статей 8 та 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо оптимізації нарахувань єдиного соціального внеску та термінів його сплати бюджетними установами" (реєстр. N 1712 від 13.01.2015)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

За звітною інформацією Державної служби статистики України заборгованість із виплати заробітної плати у 2014 році мала стійку тенденцію до зростання.

Так, якщо станом на 01.01.2014 заборгованість із виплати заробітної плати в Україні складала 753 млн. грн., то вже станом на 01.12.2014 цей показник склав 2366,9 млн. грн., або збільшився в понад 3 рази.

У бюджетній сфері масштаби заборгованості із виплати заробітної плати значно менші, але найбільша тенденція до зростання заборгованості по зарплаті може зберігатися надалі перед бюджетниками в сфері культури, освіти та охорони здоров'я.

Поява фактів заборгованості із виплати заробітної плати у бюджетній сфері обумовлена, в першу чергу, обмеженістю бюджетів усіх рівнів у відповідних фінансових ресурсах.

Це, в свою чергу, призводить до несвоєчасного фінансування бюджетних установ на оплату праці працівників.

Наприклад, заборгованість із оплати праці працівників бюджетних установ Запорізької області, що фінансуються з місцевих бюджетів, станом на 01.01.2015 склала 562,4 тис. грн., станом на 01.04.2015 - 433,3 тис. гривень.

Заборгованість із оплати праці працівників бюджетних установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, станом на 01.04.2015 склала: у Київській області - 63,0 млн. грн., у Чернівецькій області - понад 25,0 млн. грн., у Чернігівській області - 116,1 млн. грн. (у тому числі прострочена - 16,9 тис. грн.), у Хмельницькій області - 18,5 млн. грн., в Закарпатській області - 53,1 млн. грн., в Івано-Франківській області - 32,1 млн. грн., у Полтавській області - 28,6 тис. грн. та в Черкаській області - 40,9 млн. гривень.

Основними причинами виникнення заборгованості із оплати праці працівників бюджетних установ, за інформацією департаментів фінансів обласних державних адміністрацій, є несвоєчасне надходження медичної та освітньої субвенцій, а також субвенції на підготовку робітничих кадрів.

Поряд з тим, у відповідності до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, у відповідності до частини 12 статті 9 вищевказаного законодавчого акта єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Також, у відповідності до частин 10, 11 та 13 статті 25 згаданого Закону України, за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, а також на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За таких умов, бюджетні установи, у разі несвоєчасного надходження з бюджету (незалежно від його рівня) фінансування на оплату праці працівників, після 20 числа наступного місяця змушені сплачувати штраф та пеню; фактично стають заручниками стану виконання бюджету, з якого фінансуються.

Так, за інформацією Державної фіскальної служби України (лист від 27.05.2015 N 1372/2199-99-17-03-01-10) відповідно статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату єдиного внеску до бюджетних установ застосовано 8446 рішень щодо застосування фінансових санкцій та пені на загальну суму 55702,5 тис. гривень. А за I квартал 2015 року - 6 352 рішення на загальну суму 12003,0 тис. гривень.

Крім того, у відповідності до статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на посадових осіб бюджетних установ у 2014 році накладено 1878 адміністративних штрафів загальною сумою 2515,4 тис. грн., протягом I кварталу 2015 року - 785 адміністративних штрафів загальною сумою 425,3 тис. гривень.

На відміну від підприємств усіх форм власності, керівники яких на власний розсуд приймають управлінські рішення, у тому числі про виплату заробітної плати, керівники бюджетних установ фізично не можуть прийняти рішення про виплату заробітної плати у разі несвоєчасного надходження з бюджету (незалежно від його рівня) відповідного фінансування (в тому числі - з Державного бюджету України).

Слід також відмітити, що на сьогодні в окремих регіонах України склалася практика переведення працівників бюджетних установ (особливо у сільській місцевості) на оплату праці у розмірі 0.25, 0.5 або 0.75 від посадового окладу штатної посади.

Такі заходи пов'язані у значній мірі з тим, що у відповідності до вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ зобов'язані утримувати чисельність працівників та здійснювати фактичні видатки на заробітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Тому, з метою збереження фактично працюючих працівників у штаті бюджетних установ, їх керівники, за умови вкрай обмеженого фінансування, змушені вдаватися до переведення працівників на оплату праці у розмірі 0.25, 0.5 або 0.75 від посадового окладу штатної посади.

В окремих випадках, у відповідності зі штатними нормативами, в бюджетних установах є працівники завантаженість яких не потребує роботи у повний робочий день, особливо це стосується сільської місцевості.

В той же час, згідно статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на сьогоднішній день єдиний внесок нараховується не на фактично нараховану заробітну плату, а на повну мінімальну заробітну плату.

Вказаний підхід можливо має логіку по відношенню до підприємств усіх форм власності, керівники яких на власний розсуд приймають управлінські рішення, у тому числі щодо встановлення розміру заробітної плати. В певній мірі такий підхід стимулює зменшення "тіньових" схем виплат заробітної плати у підприємницькому середовищі.

Однак, по відношенню до бюджетних установ такий підхід є вкрай не справедливим, адже керівник бюджетної установи фізично не може прийняти рішення про виплату, наприклад, щонайменше мінімальної заробітної плати якщо цього не дозволяє затверджений у кошторисі фонд заробітної плати.

Окрім того, діюча норма статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фактично призводить до вимивання із фондів оплати праці (які вкрай обмежені) бюджетних установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, та створює додаткове абсолютно необґрунтоване фінансове навантаження на місцеві бюджети.

Наприклад, в бюджетних установах Чернівецької області кількість фактично зайнятих посад, які працюють в умовах неповного робочого дня, становить 8317 одиниць, у тому числі: працюючих на 0.25 штатної посади - 934 од., на 0.5 штатної посади - 4808 од., на 0.75 штатної посади - 2575 од. Відповідно, з місцевих бюджетів Чернівецької області у 2015 році необхідно додатково спрямувати 8,7 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

В бюджетних установах Чернігівської області в умовах неповного робочого дня працюють 7196 одиниць, що потребуватиме у 2015 році додатково 10,8 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

В бюджетних установах Хмельницької області в умовах неповного робочого дня працюють 7,4 тис. чоловік, що потребуватиме у 2015 році додатково 10,4 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

В бюджетних установах Волинської області в умовах неповного робочого дня працюють понад 8,0 тис. працівників, що потребуватиме у 2015 році додатково 11,7 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

В бюджетних установах Закарпатської області в умовах неповного робочого дня працюють понад 8,0 тис. працівників (або 15 % від загальної чисельності), що потребуватиме у 2015 році додатково 13,2 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

Також, з місцевих бюджетів у 2015 році необхідно додатково спрямувати, відповідно, м. Київ - близько 29,0 млн. грн., Херсонської області - 10,0 млн. грн., Рівненської області - 10,0 млн. грн., Черкаської області - 8,5 млн. грн., Сумської області - 8,0 млн. грн., Кіровоградської області - 7,0 млн. грн. та Миколаївської області - 2,5 млн. грн. на сплату єдиного внеску із різниці між повною мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою.

2. Мета і завдання прийняття законопроекту

Законопроект розроблено з метою удосконалення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", спрямованих на оптимізацію нарахувань єдиного соціального внеску бюджетними установами, пов'язаних із оплатою праці працівників, які працюють в умовах неповного робочого дня.

Крім того, законодавча ініціатива сприятиме покращенню стану розрахунків бюджетних установ із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дозволить не сплачувати бюджетними установами штрафних та фінансових санкцій у разі несвоєчасного надходження з бюджету будь-якого рівня фінансування на оплату праці працівників.

3. Основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внесення змін до статі 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими бюджетним установам надається можливість нараховувати єдиний соціальний внесок у відповідності до фактично нарахованої заробітної плати працівникам, які працюють в умовах неповного робочого дня.

Також, законопроектом пропонується внести зміни до статі 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими запроваджується для бюджетних установ термін сплати єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий звітний період, який визначатиметься після надходження від бюджету відповідного рівня фінансування на оплату праці працівників, і збігатиметься з днем фактичного отримання (перерахування) коштів на оплату праці.

Тобто, термін сплати єдиного внеску для бюджетних установ буде "плаваючим", що дозволить уникнути несправедливого застосування штрафних санкцій у разі несвоєчасного надходження з бюджету (незалежно від його рівня) фінансування на оплату праці працівників.

Передбачений механізм сплати єдиного внеску бюджетними установами в день фактичного отримання (перерахування) коштів на оплату праці із відповідного бюджету жодним чином не може вважатися відстрочкою у зарахуванні відповідних коштів, навпаки - встановлюються достатньо жорсткі строки, які не дозволять зволікати із виплатою заробітної плати.

Крім того, така законодавча норма дозволяє застосовувати до бюджетних установ відповідні штрафні та фінансові санкції, у разі несплати ними єдиного внеску в день фактичного отримання (перерахування) коштів на оплату праці.

Вказана законодавча ініціатива жодним чином не буде мати дискримінаційного впливу по відношенню до інших платників єдиного соціального внеску, адже на відміну від підприємств усіх форм власності, керівники яких на власний розсуд приймають управлінські рішення, у тому числі про виплату заробітної плати, керівники бюджетних установ фізично не можуть прийняти рішення про виплату заробітної плати у разі несвоєчасного надходження з бюджету (незалежно від його рівня) відповідного фінансування (в тому числі - з Державного бюджету України).

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основним нормативно-правовим актом у даній сфері правового регулювання є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проект не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту не потребує додаткових видатків та не вплине на показники Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття акта дозволить бюджетним установам нараховувати єдиний соціальний внесок у відповідності до фактично нарахованої заробітної плати, що зніме додаткове абсолютно необґрунтоване фінансове навантаження на місцеві бюджети та забезпечить суттєву економію коштів місцевих бюджетів.

Зокрема, розрахункова річна економія бюджетних коштів місцевого бюджету міста Києва складе близько 29,0 млн. грн., Закарпатської області - 13,2 млн. грн., Волинської області - 11,7 млн. грн., Чернігівської області - 10,8 млн. грн., Хмельницької області - 10,4 млн. грн., Херсонської області - 10,0 млн. грн., Рівненської області - 10,0 млн. грн., Чернівецької області - 8,7 млн. грн., Черкаської області - 8,5 млн. грн., Сумської області - 8,0 млн. грн., Кіровоградської області - 7,0 млн. грн. та Миколаївської області - 2,5 млн. грн.

Крім того, практична реалізація законодавчої ініціативи дозволить не застосовувати до бюджетних установ штрафних та фінансових санкцій (не передбачених кошторисом відповідної бюджетної установи) у разі несвоєчасного надходження з бюджету будь-якого рівня фінансування на оплату праці працівників.

 

Народні депутати України:

А. С. Євлахов

С. М. Каплін

О. В. Юринець

Опрос