Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно стимулирования создания и деятельности семейных фермерских хозяйств

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 23.12.2014 № 1599
Дата рассмотрения: 23.12.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Господарства населення, до яких належать і особисті селянські господарства (ОСГ), відіграли важливу стабілізаційну роль у розвитку сільського господарства в період його переходу до ринкових відносин і продовжують робити незамінний внесок у виконання ним своєї багатофункціональної місії. Вони забезпечують виробництво майже половини вартості валової продукції галузі, є місцем докладання праці для зайнятих у ній осіб, залишаються вагомою складовою сільської економіки і постачальниками ресурсів для місцевих (особливо внутрішньосільських) продовольчих ринків. Водночас, у трансформаційний період в державі практично не вживалися належні заходи, спрямовані на подолання недоліків інституціонального, економічного і соціального середовищ функціонування особистих селянських господарств та їх техніко-технологічної відсталості. Це стало причиною уповільнення темпів їх розвитку, консервації ставлення селян до своїх господарств як до підсобних, втрати зацікавленості середнього і молодшого поколінь сільських жителів до сімейного господарювання. Збереження і посилення зазначених явищ створює істотні загрози для сталого розвитку сільського господарства і сільської місцевості.

Особисті селянські господарства, на відміну від фермерських господарств, носять споживчий характер, мають інший мотиваційний механізм. Ведення такого господарства по суті є діяльністю, заснованої на праці членів селянської родини, з мінімальним зверненням до ринку. Такого роду діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції орієнтована переважно на споживання продукції всередині самого господарства і не вимагає юридичного оформлення.

В ринкових умовах в середовищі господарств населення відбулися трансформаційні зрушення, наслідком яких є їх розшарування за характером сільськогосподарської діяльності. Частка господарств, які виробляють продукцію як для власного споживання, так і для продажу, зменшилась, а частки тих, що займаються сільськогосподарською діяльністю лише з метою продовольчого самозабезпечення, і тих, що виробляють переважно товарну продукцію, зросли. Приблизно 20 % особистих селянських господарств України, які мають у користуванні земельні ділянки, відповідають світовим критеріям належності до виробників товарної сільськогосподарської продукції і фактично є сімейними фермерськими господарствами.

Сектор господарств населення займається виробництвом більш трудомістких та менш доходних видів сільськогосподарської продукції, зокрема: овочів - близько 85 %, молока - до 80 %, м'яса ВРХ - понад 75 %, м'яса свиней - близько 60 %. При цьому належних каналів збуту виробленої господарствами населення продукції в Україні поки не сформовано.

Водночас, вирощування сільськогосподарської продукції в секторі селянських господарств має соціальну спрямованість - з одного боку, це сфера отримання доходів сільськими жителями (напрям бізнесу), з іншого - за рахунок даного сектора держава досягає належного рівня продовольчої безпеки.

В умовах посилення кризових явищ в економіці та тотального безробіття на селі, вирощування сільськогосподарської продукції для багатьох сільських домогосподарств є єдиним реальним джерелом формування сімейних бюджетів.

Водночас, навіть в тих галузях, в яких традиційно переважає частка ОСГ, не створені рівні конкурентні умови для ОСГ та сільгосппідприємств. В першу чергу, це стосується практики функціонування ПДВ у сільському господарстві, недосконалий механізм справляння якого викривлює конкурентне середовище для окремих категорій товаровиробників, ставить селянські господарства в гірше становище в порівнянні із сільгосппідприємствами.

Нині податкові пільги носять вибірковий характер і поширюються лише на сільгоспвиробників, які мають юридичний статус, тоді як особисті селянські господарств не мають такого статусу та відповідно і можливості скористатися ними (в першу чергу, пільговим режимом справляння ПДВ). У них відсутнє джерело для компенсації вхідного ПДВ, при цьому зазначені витрати лише при виробництві молока становлять близько 2 млрд. грн., внаслідок чого селянські господарства втрачають при реалізації молока понад 6,5 % доходів.

Враховуючи негативну дію податкового фактора (недосконалість механізму ПДВ), селянські господарства змушені збувати продукцію за неофіційними каналами реалізації, які не передбачають відповідного відображення в системі статистики та сплати належних обов'язкових платежів. Проведений аналіз показує, що в останні роки (з 2008 року) такі негативні тенденції суттєво посилились, про що свідчить, зокрема, зменшення поставок сільськогосподарської продукції на промислову переробку.

Обсяги неофіційного (фактично - тіньового) ринку у секторі селянських господарств в останні роки суттєво зростають - за експертними оцінками, по овочах він перевищує 80 %, м'ясу - 60 %, молоку - 40 %. При цьому ще декілька років назад дані показники були на 10 - 15 % нижчими. Така тенденція обумовлена суттєвою різницею у цінах реалізації за офіційним (переробному підприємству, заготівельній організації, на організованому ринку) та неофіційним каналами реалізації (посередникам, що застосовують спрощені режими оподаткування), яка за експертними оцінками становить: по молоку та яловичині - близько 2,5 разів, по овочах - близько 4 разів.

Державу така ситуація теж не повинна влаштовувати, оскільки недосконалість маркетингових ланцюгів реалізації продукції, виробленої селянськими господарствами, не забезпечує належного обсягу податкових надходжень, а рівень сплати податків суб'єктами аграрного ринку є мізерним (селянські господарства звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, а посередники застосовують спецрежими оподаткування для фізичних осіб з фіксованими ставками).

Зокрема, внаслідок невідпрацьованості податкового механізму при оподаткуванні лише поставок молока ОСГ держава втрачає, за розрахунками, до 3 млрд. грн. податкових надходжень, які б вона мала внаслідок потрапляння такої продукції в офіційні канали реалізації (за рахунок сплати податків на етапах переробки та офіційної торгівлі).

З іншого боку, розвиток сучасних інтеграційних процесів ставить нові вимоги щодо якості і безпечності сільськогосподарської продукції. Для забезпечення можливості офіційного збуту селянські господарства повинні дотримуватись необхідних вимог безпечності, що можливе лише за рахунок технологічного оновлення виробництва (спеціалізовані пункти забою, уникнення контакту молока з повітрям, швидке охолодження молока тощо). Самостійно такі проблеми селянські господарства вирішити не в змозі.

Отже, в Україні склалась неефективна стихійна структура аграрного ринку в сегменті селянських господарств, основною причиною чого є податковий фактор. Зокрема, понад 80 % овочів доходять від виробника до споживача, оминаючи офіційні канали реалізації та сплату належних обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. У виграші від цього залишаються лише посередники, тоді як виробники та держава недоотримують доходи.

Враховуючи, що особисті селянські господарства є найчисельнішими представниками сімейного типу господарювання в аграрному секторі економіки України, та що вони фактично уже працюють як сімейні фермерські господарства, виникла об'єктивна необхідність забезпечити створення правових, економічних та соціальних передумов їх трансформації в сімейні фермерські господарства з набуттям статусу юридичної особи чи фізичної особи - підприємця - виробника сільськогосподарської продукції, забезпечення їм повноцінної участі в аграрному ринку та посилення соціального захисту членів таких господарств, стимулювання створення на їх основі життєздатної системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та подальшого забезпечення комплексного розвитку малих форм господарювання у сільській місцевості.

Сімейне фермерство забезпечує безпосереднє поєднання робітника із засобами виробництва, бо вони належать саме цим товаровиробникам. Виробничі відносини, що складаються тут у процесі виробництва, чіткі і прозорі, а розподіл виробленого продукту здійснюється на базі участі у виробництві членів сімейного фермерського господарства, які виступають водночас і як рівноправні власники всього того, що належить сім'ї.

Важливою перевагою сімейного фермерського господарства є також те, що в процесі виробництва чи надання послуг постійно нагромаджується і передається від більш досвідчених до менш досвідчених або молодих працівників досвід та навички сільськогосподарського виробництва.

Виокремлення в сільському господарстві саме сімейного фермерського господарства необхідне ще й через те, що рівень ефективності його функціонування значно залежить від природних чинників, а це вимагає особливої (першочергової) постійної допомоги з боку держави на адресу сімейного фермерського господарства. Отже, виділення цієї форми сімейного фермерства є об'єктивно необхідним і практично значущим.

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Даний законопроект розроблений з метою створення належних законодавчих, економічних та соціальних умов для забезпечення спрощеного порядку трансформації особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства, спрощення реєстрації та організації їх господарської діяльності.

Реалізація законопроекту дозволить легалізувати та вивести в правове поле діяльність особистих селянських господарств, які фактично трансформувались в сімейні фермерські господарства, як повноправних учасників аграрного ринку, які будуть вести свою господарську діяльність у відповідності до норм чинного законодавства щодо виробників сільськогосподарської продукції.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом передбачається внесення змін та доповнень до законів України "Про фермерське господарство" та "Про особисте селянське господарство" з метою створення правових, економічних та соціальних передумов трансформації особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства з набуттям статусу юридичної особи чи фізичної особи - підприємця - виробника сільськогосподарської продукції, забезпечення їм повноцінної участі в аграрному ринку та посилення соціального захисту членів таких господарств, стимулювання створення на їх основі життєздатної системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та подальшого забезпечення комплексного розвитку малих форм господарювання у сільській місцевості.

Законопроектом пропонується забезпечити спрощений порядок трансформації особистих селянських господарств в сімейні фермерські господарства, спрощення реєстрації та організації їх господарської діяльності, спрощення процедури отримання дозвільних документів.

Крім того, прийняття законопроекту сприятиме усуненню наявних податкових перепон, які нині мають місце при реалізації продукції, вирощеної селянськими господарськими господарствами, та сприятиме виведення з тіні значного сегменту сільськогосподарської продукції.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

До нормативно-правових актів, які діють у цій сфері суспільних відносин, належать:

Земельний кодекс України;

Податковий кодекс України;

Закон України "Про фермерське господарство";

Закон України "Про особисте селянське господарство";

Закон України "Про державну підтримку сільського господарства".

Реалізація законопроекту не потребує внесення змін до інших законів України, окрім змін до Податкового кодексу, відповідний законопроект щодо яких вноситься разом з цим проектом закону.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту

Реалізація норм, що містяться в законопроекті, не призведе до втрат податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів. Враховуючи наявні схеми реалізації продукції селянськими господарствами та використання спеціальних режимів суб'єктами даного сегменту аграрного ринку, нині податкові надходження практично відсутні. Причому контроль за дотриманням вимог податкового законодавства суб'єктами аграрного ринку ускладнений.

Прийняття законопроекту призведе до збільшення частки офіційних каналів реалізації продукції, що вирощується селянськими господарствами, і, відповідно, до зростання податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Упорядкування маркетингових ланцюгів реалізації продукції дозволить залучити дану продукцію до податкового поля та отримати обсяг податкових надходжень за рахунок послідуючих етапів руху продукції до споживача близько 12,2 млн. грн. з розрахунку на сільський адміністративний район. Адже після надання статусу юридичної особи чи фізичної особи - підприємця продукція спрямовуватиметься лише за офіційними каналами реалізації та реалізовуватиметься суб'єктами, які сплачуватимуть податки.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту сприятиме розвитку організованого сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення кількості офіційних суб'єктів аграрного ринку та урегулювання правил їх діяльності у цій сфері, що в свою чергу обумовить усунення податкових перешкод у їх діяльності та зростання доходів сільського населення в цілому.

Крім того, реалізація законопроекту призведе до:

- посилення соціального та економічного захисту членів таких сімейних фермерських господарств;

- підвищення готовності і здатності селян (особливо молодого і середнього поколінь) до самостійного господарювання на сімейних засадах;

- створення на основі сімейних фермерських господарств більш життєздатної системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;

- підвищення доходів сільських жителів - виробників сільськогосподарської продукції за рахунок формування сприятливої ціни на власно вироблену продукцію та поєднання окремих функцій (формування партій, первинна обробка / доробка);

- полегшення доступності селянським господарствам чинних програм бюджетної підтримки аграрного сектору і запровадження нових програм, спеціально для них призначених;

- стимулювання розвитку партнерства і кооперації в середовищі особистих селянських господарств та інтеграції їх з іншими господарськими формуваннями в агропродовольчому ланцюгу;

- посилення функції підтримки розвитку малих виробників сільсько-господарської продукції в діяльності органів державного регулювання сільського господарства.

 

Народні депутати України

Кириленко І. Г.

Івченко В. Є.

Юрчишин П. В.

Давиденко В. М.

Бакуменко О. Б.

Заболотний Г. М.

Опрос