Идет загрузка документа (21 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно повышения социальной защищенности инвалидов в Украине

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 11.12.2014 № 1400
Дата рассмотрения: 10.12.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності інвалідів в Україні"

I. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

На теперішній час в Україні зареєстровано понад 2,64 млн. інвалідів, що становить більш як 5,7 відсотка загальної чисельності населення. Найважливішим міжнародним документом, що стосується інвалідів, є Конвенція ООН про права інвалідів, яку Україна ратифікувала 16 грудня 2009 року. На сьогодні національне законодавство з питань соціального захисту і реабілітації, забезпечення зайнятості та працевлаштування працездатних людей з особливими потребами не лише не повною мірою відповідає, але й у багатьох положеннях суперечить зазначеній Конвенції про права інвалідів.

У розвинених державах світу та країнах-членах ЄС застосовується соціальна модель інвалідності, що передбачає та забезпечує залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами. Саме на таку стратегічну ціль, згідно соціальної моделі інвалідності, спрямовується державна соціальна політика підтримки та захисту людей з особливими потребами.

В Україні стосовно людей з особливими потребами застосовується застаріла медична модель інвалідності, за якою інвалідність визначається як міра втрата здоров'я, що негативно позначається на усіх головних напрямах і сферах державної політики забезпечення соціальної захищеності інвалідів:

1. Діючій системі проведення медико-соціальної експертизи, підготовки і виконання індивідуальних програм реабілітації інвалідів, державної підтримки реабілітації інвалідів та задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я. Як наслідок дії застарілої медичної моделі інвалідності, в Україні система МСЕК підпорядкована Міністерству охорони здоров'я, а не центральному органу виконавчої влади з питань соціальної політики, як це є у країнах Європейського Союзу, Японії, Росії.

Табл. 2. Відомче підпорядкування системи медико-соціальної експертизи у різних країнах світу

Країна

Відомча підпорядкованість системи медико-соціальної експертизи

Німеччина

Федеральне міністерство здоров'я і соціальної безпеки

Фінляндія, Швеція

Міністерство соціальних зв'язків і здоров'я

Норвегія

Міністерство здоров'я і соціальних зв'язків

Японія

Міністерство охорони здоров'я, праці і соціальної політики

Росія

Міністерство охорони здоров'я та соціального розвитку
(Федеральне агентство)

Великобританія, Франція

Міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення

Литва

Міністерство праці і соціального захисту

Австрія

Міністерство соціальних справ

Україна

Міністерство охорони здоров'я

У результаті хибної інституційної побудови МСЕК, у комісіях медико-соціальної експертизи на теперішній час задіяні практично лише медики (тобто інвалідів з важкими категоріями інвалідності намагаються лікувати). Діяльність таких комісій має вкрай непрозорий і закритий характер. МСЕК вважається однією з найбільш корумпованих установ у сфері державної соціальної політики. Непоодинокими є факти, коли інвалідність та пов'язане з нею відповідне пенсійне забезпечення у комісіях МСЕК можна отримати за хабар. Масовими є випадки, коли права інвалідів, які справді потребують соціального захисту з боку держави, обмежуються і порушуються, про що свідчать численні скарги, публікації у ЗМІ про корупцію і зловживання у МСЕК. Практично в кожного інваліда в Україні слово "МСЕК" сьогодні неодмінно асоціюється з поневіряннями, безправністю і моральним приниженням.

Одна з найголовніших причин корупції у МСЕК - її хибна інституційна будова, що зумовила поєднання в одній установі конфліктуючих функцій. Лікарі, які входять до складу медико-соціальних експертних комісій, з одного боку, приймають важливі державницькі рішення, пов'язані з розподілом бюджетних і матеріальних ресурсів (встановлюють інвалідність, яка дає право людям на отримання пенсій та відповідних засобів реабілітації), а, з іншого боку, вони не є державними службовцями і не несуть у повній мірі відповідальності за корупційні дії згідно законодавства.

Якість підготовки у системі МСЕК індивідуальних програм реабілітації інвалідів, якою займаються переважно медичні працівники, перебуває на низькому рівні. До цієї важливої соціальної роботи (ключового напряму державної соціальної політики) не залучаються спеціалісти із комплексної реабілітації інвалідів, соціальні експерти-реабілітологи, соціальні експерти всеукраїнських громадських організацій інвалідів, які позбавлені жодних можливостей участі у проведенні медико-соціальної експертизи та забезпеченні реабілітації інвалідів.

У результаті, підготовлені структурами МСЕК індивідуальні програми реабілітації інвалідів не містять належних заходів із соціальної і соціально-трудової реабілітації інвалідів, що мають вирішальне значення для впровадження і реалізації в Україні сучасної соціальної моделі інвалідності, залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами. Це позбавляє мільйони інвалідів в Україні можливостей ефективної соціальної інтеграції та повноцінного життя, прирікає їх на соціальну ізоляцію.

Реформування потребує також діюча система державної підтримки реабілітації інвалідів та задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров'я, зокрема, в частині їх пільгового транспортного обслуговування.

Відповідно до ч. 3 ст. 381 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту тільки в період з 1 жовтня по 15 травня. Тоді як саме теплий період року є найбільш сприятливим для реабілітації інвалідів і задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров'я, сприяння якому є обов'язком держави у сфері соціального захисту інвалідів, відповідно до ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відсутність сприятливих правових і економічних умов для покращення доступності послуг із пільгового транспортного обслуговування інвалідів і дітей-інвалідів для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я у теплий період року (з 16.05 по 30.09) суттєво обмежує можливості їхньої реабілітації та повноцінного життя. До того ж, зазначена норма є дискримінаційною щодо інвалідів, адже інші соціально незахищені категорії (студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів (I - IV рівнів акредитації), учні професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності) впродовж цілого року користуються правом пільгового проїзду в міському і приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України.

Зазначимо, що згідно з ч. 2 ст. 5 Конвенції ООН про права інвалідів, ратифікованої Законом України від 16.12.2009 р. N 1767-VI, держави-учасниці забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності і гарантують інвалідам рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.

2. Діючій політиці забезпечення зайнятості та працевлаштування працездатних інвалідів. В Україні застосовується пасивна модель працевлаштування людей з особливими потребами. Працездатні інваліди, які хочуть знайти роботу, згідно з діючим законодавством, мають на рівні з усіма іншими громадянами реєструватися у державній службі зайнятості та набувати статусу безробітних. Практично не враховується роль праці інваліда, як найголовнішого способу його соціально-трудової реабілітації, соціальної інтеграції і залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Працевлаштування інвалідів позбавлене належного інформаційного і методичного забезпечення. Не ведеться спеціалізований облік працездатних інвалідів і вакансій (за місцем їх проживання), на яких можуть бути працевлаштовані інваліди відповідних категорій. Це унеможливлює належне інформаційне забезпечення працевлаштування інвалідів, їх ефективну соціально-трудову реабілітацію, створює системні перешкоди на шляху запровадження в Україні соціальної моделі інвалідності, спрямованої на залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

3. Діючій системі державної підтримки і забезпечення діяльності громадських організацій інвалідів та заснованих ними підприємств і організацій. На сьогоднішній день діють такі форми державної підтримки, як надання різних видів фінансової допомоги захисту інвалідів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Однак діючі процедури адміністрування і застосування такої державної підтримки мають неефективну інституційну будову, надзвичайно ускладнені і довготривалі, містять дублюючі функції, переобтяжені численними недоцільними бюрократичними бар'єрами.

До того ж, різні види фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів надаються підприємствам і організаціям громадських організацій інвалідів та роботодавцям не за прозорими критеріями і не на конкурсних засадах, що підриває ефективність і результативність їх використання.

Унаслідок бюрократично обтяжливих і довготривалих процедур фінансової підтримки підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які виконують соціально важливі проекти, змушені місяцями чекати на рішення чиновників, щоб отримати необхідну фінансову допомогу від Фонду соціального захисту інвалідів. Це вкрай негативно позначається на їхньому фінансово-економічному становищі, перешкоджає в реалізації прав і законних інтересів інвалідів, суттєво ускладнює їх залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Все це підтверджує, що діюча система (в особі спеціалізованих інституцій) державного забезпечення соціального захисту і підтримки інвалідів, громадських організацій інвалідів і заснованих ними підприємств та організацій вимагає негайного і докорінного реформування.

II. Цілі, завдання та основні положення законопроекту

Ціллю законопроекту є урегулювання першочергових проблем у сфері державного соціального захисту інвалідів та докорінне реформування діючої системи їх державної соціальної підтримки і забезпечення (системи МСЕК, Фонду соціального захисту інвалідів, процедур надання різних видів фінансової допомоги підприємствам і організаціям громадських організацій інвалідів і роботодавцям).

Зокрема, законопроект передбачає:

1. Створення спеціалізованої державної служби з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації, що забезпечить:

- адаптацію практики проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації в Україні до стандартів ЄС, ліквідацію і гармонізацію існуючих на сьогодні конфліктуючих функцій у структурі МСЕК, усунення підстав і загроз корупції та порушень прав інвалідів;

- суттєве підвищення відкритості, прозорості і підзвітності процедур проведення медико-соціальної експертизи, запровадження персональної відповідальності членів комісій з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації за дотримання законодавства та реалізацію прав і законних інтересів інвалідів;

- суттєве підвищення ефективності підготовки і виконання індивідуальних програм реабілітації інвалідів, удосконалення кадрового та організаційного забезпечення підготовки та виконання заходів соціальної і соціально-трудової реабілітації інвалідів.

2. Розширення прав всеукраїнських громадських організацій інвалідів на участь у проведенні медико-соціальної експертизи, що забезпечить:

- безпосередню участь делегованих представників (соціальних експертів, соціальних експертів-реабілітологів) всеукраїнських громадських організацій інвалідів у складі комісій з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації;

- надання права всеукраїнським громадським організаціям інвалідів проводити незалежну (громадську) медико-соціальну експертизу, результати якої підлягають обов'язковому розгляду і врахуванню або аргументованому відхиленню комісіями з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації.

3. Запровадження конкурсного механізму надання Фондом соціального захисту інвалідів різних видів фінансових допомог для виконання цільових проектів працевлаштування та соціально-трудової реабілітації інвалідів (запровадження державного проектного менеджменту у діяльність Фонду соціального захисту інвалідів), що забезпечить:

- докорінне підвищення результативності і продуктивності використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів та їх раціонального розподілу за найбільш першочерговими потребами, усунення існуючих на сьогодні високих загроз і підстав корупції та фінансово-адміністративних зловживань при розподілі фінансових коштів і наданні фінансових допомог;

- збільшення показників зайнятості, соціально-трудової реабілітації і створення спеціальних робочих місць для інвалідів, підвищення результативності використання коштів роботодавцями, підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів.

4. Реформування діючої системи працевлаштування працездатних інвалідів, зокрема, запровадження спеціалізованого публічного обліку працездатних інвалідів за територіями (місцевостями) їх проживання, наявними на них вакансіями, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди відповідних категорій, що забезпечить:

- покращення організації, координації та інформаційно-методичного забезпечення різних державних інституцій (Державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів) у сфері підтримки працевлаштування і соціально-трудової реабілітації інвалідів;

- залучення громадських організацій інвалідів до проведення обліку працездатних інвалідів з наданням відповідної фінансової підтримки такої діяльності за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

5. Усунення дискримінації інвалідів, порівняно з іншими незахищеними верствами населення, у сфері пільгового транспортного обслуговування та надання їм права пільгового проїзду впродовж цілого року, в тому числі у період з 16 травня по 30 вересня - на внутрішніх лініях (маршрутах) залізничного, автомобільного транспорту для задоволення потреб у відновленні здоров'я інвалідів, дітей-інвалідів, що забезпечить:

- створення належних правових і економічних умов для ефективної реабілітації інвалідів та задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров'я у найбільш сприятливий - теплий період року;

- підвищення соціальної захищеності інвалідів, більш активне залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

III. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

У даній сфері правового регулювання діє Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Реалізація запропонованого проекту потребує внесення змін до зазначених законодавчих актів з метою підвищення соціальної захищеності інвалідів та приведення їхніх положень у відповідність до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї".

IV. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень Закону у разі його прийняття призведе до додаткових видатків з Державного бюджету України, які будуть враховані при підготовці Державного бюджету на наступний рік на заходи щодо реалізація положень Закону в разі його прийняття.

V. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття законопроекту забезпечить суттєве удосконалення та підвищення ефективності системи державного соціального захисту і підтримки інвалідів, їх громадських організацій, заснованих ними підприємств та організацій. Це дасть змогу запровадити в Україні соціальну модель інвалідності, створити належні правові та економічні умови для підвищення соціальної захищеності інвалідів, їхньої комплексної реабілітації, задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я.

Прийняття законопроекту забезпечить докорінне покращення показників і результатів соціальної і соціально-трудової реабілітації інвалідів, створення нових спеціально пристосованих робочих місць та покращення зайнятості працездатних інвалідів, залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

 

Народний депутат України

О. В. Кужель

Опрос