Идет загрузка документа (20 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования правового регулирования применения севооборота в сельском хозяйстве

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 04.12.2014 № 1253
Дата рассмотрения: 04.12.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання застосування сівозміни у сільському господарстві"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

A NAME=64 червня 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів", яким вирішила запровадити обов'язкове застосування сівозміни (далі - Закон про сівозміни). З його прийняттям до ст. 22 Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно з якими земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мають використовуватися відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Вводячи у дію Закон про сівозміни, законодавець прийняв до уваги економічні можливості та пов'язаний з ними матеріальний стан сільськогосподарських товаровиробників. Для тих з них, хто господарює на площі не більше 100 гектарів сільськогосподарських угідь, тобто, має невеликі доходи, дата виконання обов'язку щодо застосування сівозміни була перенесена на 1 січня 2015 р.

Слід зазначити, що Закон про сівозміни був введений у дію не відразу, а через 9 місяців після його офіційного опублікування - 1 серпня 2010 року. Тим самим законодавець хотів надати сільськогосподарським товаровиробникам певний час на виготовлення проектів землеустрою щодо запровадження сівозміни. Однак, незадовго до настання цієї дати стало зрозуміло, що сільськогосподарські товаровиробники не встигли підготуватися: не замовили розробку проектів землеустрою щодо запровадження сівозміни і з 1 серпня 2010 р. всі вони масово стануть порушниками закону. Тому у червні 2010 р. у Закон про сівозміни були внесені зміни, якими відтермінували дату введення його у дію більше ніж на два роки: вона була перенесена на 1 січня 2012 р. Проте час летить швидко, принаймні швидше, ніж виготовляються проекти землеустрою. Протягом майже двох років лише окремі господарства змогли виконати вимогу закону про запровадження сівозміни. І трохи більше ніж за місяць до настання 1 січня 2012 р. законодавець знову вніс корективи у Закон про сівозміни: тепер дата обов'язкового застосування сівозміни була перенесена на 1 січня 2013 року.

Однак, провівши за півроку до настання цієї дати перевірку сільськогосподарських товаровиробників на наявність у них проектів землеустрою щодо застосування сівозміни, Державне агентство земельних ресурсів України виявило, що з 18527 землекористувачів, які мали в обробітку земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею понад 100 гектарів, лише 200 отримали проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Та ще 862 землекористувачі уклали договори на виконання цих робіт. Тобто, лише близько 0,2 відсотка сільськогосподарських товаровиробників змогли замовити виготовлення таких проектів землеустрою. А на території Закарпатської, Івано-Франківської, Миколаївської, Тернопільської областей такі договори взагалі не укладали.

Відчувши загрозу масового невиконання Закону про сівозміни, територіальні органи земельних ресурсів в пожежному порядку провели 2077 нарад з сільськогосподарськими товаровиробниками, ініціювали висвітлення у ЗМІ та на різних сайтах інформації щодо необхідності розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. А землевпорядники акцентували їх увагу на тому, що з 2013 року на землевласників та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею понад 100 га без затверджених проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, накладатимуться штрафи: на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85,00 до 340,00 грн.), а на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 255,00 до 510,00 грн.).

Як же відреагували сільськогосподарські товаровиробники на таку інформаційну компанію? Проведена на початку 2013 року перевірка виявила, що станом на 1 лютого 2013 р. з 18433 сільськогосподарських підприємств, які використовують сільськогосподарські земельні ділянки площею понад 100 гектарів, тільки 353 господарства, або 1,9 % від їх загальної кількості, мали розроблені проекти землеустрою щодо застосування сівозміни. А ще 2219 таких сільськогосподарських товаровиробників (12,4 %) замовили їх розробку. Оскільки замовлені проекти землеустрою технологічно можна буде використовувати починаючи з наступного сільськогосподарського року, то можна стверджувати, що 2013 рік виявився провальним для запровадження сівозмінного господарювання на селі.

Слід відмітити, що сівозміна є важливим фактором раціонального використання сільськогосподарських угідь в умовах інтенсивного землеробства. Вона являє собою чергування сільськогосподарських культур (і пару) у часі і на території згідно з науково обґрунтованими для певних культур нормами періодичності, що базуються на особливостях біологічної взаємодії культур та впливу їх на родючість ґрунту. Іншими словами, сівозміна не просто дозволяє запобігти хижацькому використанню угідь шляхом безперервного вирощування найбільш ліквідних на ринку сільськогосподарських культур на одних і тих землях (соняшнику по соняшнику, ріпаку по ріпаку тощо), а й є засобом планомірного підвищення родючості ґрунтів. Отже, сівозміна є дуже цінним знаряддям у руках справжнього хлібороба. Так чому ж вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники досить прохолодно поставилися до її застосування?

Серед низки причин зволікання з запровадженням сівозміни основною є непродуманий підхід законодавця до визначення назви і змісту проекту, порядку визначення (проектування) території землекористування сільськогосподарських підприємств (фермерських господарств) при його розробці, і особливо застосування інституту обмежень у використанні земель. Так, згідно з ст. 52 Закону України "Про землеустрій", сівозміна застосовується виключно на підставі проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. А статтею 26 цього ж Закону встановлено, що розробниками документації із землеустрою можуть бути лише: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, або ж фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Таким чином, законодавство України передбачає розробку проектів введення сівозміни виключно у формі проектів землеустрою та дозволяє їх підготовку лише стороннім особам - землевпорядним організаціям чи землевпорядникам.

Однак, по-перше, проекти землеустрою є офіційними документами, процедура розробки та затвердження яких потребує прийняття значної кількості рішень і є тривалою за часом. Порядок розробки та затвердження проектів землеустрою щодо використання сівозміни урегульований спеціальною постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь". Саме тому велика група сільськогосподарських підприємств ініціювала розгляд судом питання про визнання нечинною та скасування цієї постанови. Їх мотиви є цілком зрозумілими. Адже за чинним земельним законодавством для розробки та затвердження проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни необхідні такі юридично значимі дії:

1) подача сільськогосподарським товаровиробником до відповідного органу влади клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

2) прийняття органом влади рішення про проведення робіт із землеустрою щодо розробки проекту сівозміни;

3) укладення з землевпорядною організацією (інженером-землевпорядником) договору на виготовлення проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни;

4) погодження проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни з відповідною радою чи місцевою адміністрацією;

5) подання проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни на проведення державної експертизи землевпорядної документації. Така експертиза здійснюється державними органами земельних ресурсів, які після проведення адміністративної реформи не несуть відповідальність за збереження якості сільськогосподарських земель;

6) затвердження проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни замовником - сільськогосподарським товаровиробником;

7) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про затвердження проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни (здійснює розробник проекту);

8) надання матеріалів проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни до Державного фонду документації із землеустрою (здійснює розробник проекту).

По-друге, за розробку проекту землеустрою щодо запровадження сівозміни замовник має сплатити розробникові вартість його послуг з розробки цього проекту, яка встановлюється за домовленістю сторін. Відомі випадки, коли вартість таких послуг сягала 400 гривень з гектара площі, на яку розроблявся такий проект. Тому, використовуючи площу угідь розміром, скажімо, у 101 гектар, сільськогосподарський товаровиробник мав викласти за проект землеустрою щодо запровадження сівозміни щонайменше 40 тис. гривень. А для аграрія це великі гроші.

По-третє, затверджений проект землеустрою щодо запровадження сівозміни є документом, який сільськогосподарське підприємство чи фермерське господарство мають суворо дотримуватись, не маючи права вносити до нього зміни самостійно. Тому якщо виникає потреба у коригуванні такого проекту, внесення змін до нього мають здійснюватися в такому ж порядку, в якому розроблений сам проект землеустрою.

По-четверте, сівозміна має багатоаспектну природу. застосування сівозміни є не тільки землеохоронним, а й виробничим, агробізнесовим заходом, покликаним забезпечити вирощування певних сільськогосподарських культур відповідно до кон'юнктури аграрного ринку. Проекти щодо запровадження сівозміни - це головним чином агроекологічні проекти, спрямовані на організацію прибуткового вирощування рослинницької продукції відповідно до кон'юнктури ринку продовольчої продукції з дотриманням землеохоронних вимог. Тому право вибору та головна роль у розробці проектів застосування сівозміни мають належати сільськогосподарським товаровиробникам. Останні також повинні бути наділені правом коригування таких проектів відповідно до кон'юнктури ринку, але з дотриманням правил чергування сільськогосподарських культур на полях сівозміни.

По-п'яте, недоцільно розробляти проекти щодо застосування сівозміни як проекти землеустрою ще й тому, що немає потреби у фіксації чітких меж полів сівозміни за правилами геодезії, тобто, з прив'язкою ліній проходження таких меж до пунктів національної геодезичної мережі: це дуже дорого коштує, але не надає ніяких переваг.

Таким чином, законодавство України щодо запровадження сівозміни потребує істотного вдосконалення.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою законопроекту є вдосконалення правового регулювання відносин щодо застосування сівозміни, що в свою чергу сприятиме масовому застосуванню сівозміни сільськогосподарськими товаровиробниками нашої країни.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до Земельного кодексу України, Законів України "Про землеустрій" та "Про охорону земель".

Зокрема, передбачається:

- встановити, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до проектів внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, розроблених та затверджених у відповідності до законодавства України.;

- встановити, що проекти внутрігосподарського землеустрою розробляються з метою організації території сільськогосподарського підприємства (фермерського господарства) для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів, у яких здійснюється: а) визначення (ідентифікація) прав на земельні ділянки в межах землекористування сільськогосподарського підприємства, фермерського господарства; б) проектування меж території землекористування сільськогосподарського підприємства, фермерського господарства, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури в межах територій рад. У випадку відсутності плану існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень, обтяжень та особливих умов використання земель такі плани розробляються в складі проектів землеустрою щодо формування нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань в межах рад або в складі технічної документації із землеустрою щодо формування землекористування сільськогосподарських підприємств; в) визначення (проектування) складу та меж сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); г) визначення (проектування) меж несільськогосподарських угідь (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами тощо); д) новостворених внутрігосподарських виробничих об'єктів; в) визначення типів і видів сівозміни (плодозміни) з урахуванням придатності ґрунтів та спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) розроблення комплексу заходів щодо охорони земель та ґрунтів; д) проектування інженерної (полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) та шляхової мережі; ж) визначення (проектування) територіальних природоохоронних та технологічних обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;з) розроблення плану регулювання земельних відносин між власниками земельних часток (паїв) та сільськогосподарським підприємством (фермерським господарством) виходячи із забезпечення цілісності масивів сівозмін із складанням щорічника обігу земельних ділянок.

Порядок розробки проектів внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств встановлюється Кабінетом Міністрів України.

- встановити, що з метою досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми власники і користувачі земельних ділянок, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, зобов'язані забезпечувати рекомендоване оптимальне співвідношення культур у сівозмінах різних природно-сільськогосподарських регіонів яке встановлюються з врахуванням встановлених законодавством обмежень щодо вирощування сільськогосподарських культур на одному місці (полі). Обмеження щодо вирощування сільськогосподарських культур на одному місці (полі) у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються державними стандартами, нормами і правилами затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування аграрної політики.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у цій сфері є: Конституція України; Земельний кодекс України; Закон України "Про землеустрій"; Закон України "Про охорону земель".

Прийняття даного законопроекту не потребує внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування законопроекту після його прийняття

Прийняття законопроекту дозволить спростити порядок розробки проектів чергування сільськогосподарських культур у часі та просторі і сприятиме більш широкому застосуванню сівозміни сільськогосподарськими товаровиробниками України.

 

Народний депутат України І. Г. Кириленко

Народний депутат України В. Є. Івченко

Народний депутат України О. Б. Бакуменко

Народний депутат України І. В. Мірошниченко

Опрос