Идет загрузка документа (17 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный кодекс Украины (относительно усиления уголовной ответственности за некоторые тяжкие и особо тяжкие преступления)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 03.12.2014 № 1219
Дата рассмотрения: 03.12.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення кримінальної відповідальності за деякі тяжкі та особливо тяжкі злочини)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Указаний законопроект розроблено у зв'язку з необхідністю посилення кримінальної відповідальності за деякі тяжкі та особливо тяжкі злочини, належного забезпечення однієї із конституційних засад призначення покарання - індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Особливої актуальності зазначене питання набуває при призначенні покарання у виді позбавлення волі за вчинення декількох (серії) особливо тяжких злочинів, якщо санкція статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України) не передбачає застосування довічного позбавлення волі.

На цей час верхня межа покарання у виді позбавлення волі встановлена законом до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених КК України. Призначаючи покарання у виді позбавлення волі, суд не може перевищити верхню межу санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Виняток з цього правила становлять лише випадки призначення остаточного покарання за кількома вироками відповідно до статті 71 (Призначення покарання за сукупністю вироків) КК України, але й при цьому загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, установленого для такого виду покарання в Загальній частині КК України. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років.

Тобто, при складанні покарань за сукупністю злочинів (стаття 70 КК України) суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів лише у межах максимального строку, установленого для цього виду покарання в Загальній частині КК України. Якщо хоча б за один з учинених особливо тяжких злочинів не може бути призначене довічне позбавлення волі, суд при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів не вправі вийти за граничні межі, установлені у статті 63 (Позбавлення волі на певний строк) КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'ятнадцяти років. При цьому на призначення такого строку не матиме впливу ні кількість вчинених особливо тяжких злочинів, ні ступінь їх соціальної небезпечності, ні особа винного. Указані обставини можуть лише враховуватися при визначенні режиму відбування покарання та прийняття в подальшому рішення про дострокове звільнення від відбування покарання тощо.

Водночас суд, керуючись статтею 69 (Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) Загальної частини КК України, вправі призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за певний злочин, або перейти до іншого більш м'якого покарання. Оскільки в санкціях деяких статей (частинах статей) Особливої частини КК України нижня межа позбавлення волі взагалі не вказана, суд, керуючись статтею 63 КК України, вправі призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

При цьому суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність (пункт 3 частини першої статті 65 КК України), а призначене покарання має бути необхідним для виправлення цієї особи та забезпечити попередження нових злочинів (частина друга статті 65 КК України).

Це також прямо пов'язано з вимогами статті 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи повинна мати індивідуальний характер. Рішенням Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 визнано, що "суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених; загальні засади призначення покарання не містять винятків щодо неврахування ступеня тяжкості; керуючись загальними засадами призначення покарання, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання; згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи". Зазначені положення закріплені і в міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, суд при складанні покарань за сукупністю злочинів за декілька особливо тяжких злочинів, кожний із яких тягне за собою покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не вправі вийти за межі максимального строку, передбаченого статтею 63 КК України. У разі, якщо за такі злочини не передбачено довічне ув'язнення, суд фактично порушує вимоги статті 61 Конституції України та частини другої статті 65 КК України щодо принципу індивідуалізації покарання.

Необхідно взяти до уваги, що санкції чинних статей Особливої частини КК України, які передбачають такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, обов'язково містять альтернативний вид покарання. Зокрема, це статті 112 (Посягання на життя державного чи громадського діяча), частина третя статті 258 (Терористичний акт), стаття 348 (Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця), частина перша статті 442 (Геноцид) КК України. Це також дає змогу застосовувати до винного в учиненні цих злочинів більш м'якого покарання (нижче від найнижчої межі, установленої в санкції статті КК України).

Слід також зауважити, що визначена в Україні верхня межа позбавлення волі на певний строк (п'ятнадцять років) є меншою, ніж в інших розвинених країнах світу.

Так, у Франції позбавлення волі передбачено у виді довічного ув'язнення або на певні строки - до тридцяти років. При цьому Кримінальний кодекс Франції передбачає так званий "період надійності" - по суті це квота для звільнення від покарання, умовного звільнення і т.ін. При довічному ув'язненні ця квота дорівнює п'ятнадцяти рокам, при засудженні на строк більше п'яти років позбавлення волі - 2/3 строку. У справах про вмисні вбивства строк надійності може бути продовжений до тридцяти років.

У Болгарії строк покарання у виді позбавлення волі встановлено від трьох місяців до двадцяти років, а у виняткових випадках - до тридцяти років у разі заміни довічного ув'язнення та сукупності злочинів і за деякі особливо тяжкі злочини у випадках, спеціально зазначених в Особливій частині Кримінального кодексу.

У Польщі строк покарання у виді позбавлення волі, крім довічного, установлено на строк до двадцяти п'яти років.

У США позбавлення волі може бути призначено на різні строки, при чому через систему абсолютного складання покарання за сукупністю злочинів ці строки набагато перевищують середню тривалість життя, наприклад, строк більше 120 років або засудження на два довічних ув'язнення. Встановлюється можливість винесення невизначених вироків, де покарання передбачається в межах якогось строку з наданням особливим комісіям або навіть адміністрації місця позбавлення волі вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення засудженого.

Оскільки кримінальному законодавству України не притаманний інститут невизначених вироків, пропонується збільшити певний строк покарання у виді позбавлення волі до двадцяти п'яти років, а за вчинення ряду особливо тяжких злочинів підвищити відповідні санкції.

2. Мета акта і шляхи її досягнення

Метою законодавчого акта є посилення відповідальності за вчинення деяких тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема проти основ національної безпеки України, терористичного акту, бандитизму, умисного вбивства за обтяжуючих обставин, захоплення заручників, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, розбоїв, вимагання, злочинів, що спричинили загибель двох і більше осіб, а також інших злочинів, поєднаних з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, а також учинених у складі організованої групи чи злочинної організації.

Так, пропонується внести зміни до статті 63 (Позбавлення волі на певний строк) КК України, збільшивши верхню межу строку покарання у виді позбавлення волі на певний строк до двадцяти п'яти років, та до санкцій 63 статей Особливої частини КК України, посиливши відповідальність за вчинення особливо тяжких злочинів.

Пропонується також доповнити статтю 69 КК України новою частиною, передбачивши, що суд не може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, установленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, до осіб, які вчинили окремі особливо тяжкі злочини. Крім того, пропонується не застосовувати положення частин першої і другої статті 69 КК України до осіб, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей; мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків; раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили вмисний злочин протягом невідбутої частини покарання; звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і після закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний злочин; не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Пропонується внести зміни до п'яти статей Загальної частини Кримінального кодексу України, передбачивши підвищення максимального строку покарання у виді позбавлення волі з п'ятнадцяти років до двадцяти п'яти років (статті 63, 69, 71), а також щодо максимального строку покарання у виді позбавлення волі для неповнолітніх - до двадцяти років (статті 102 і 103).

До Особливої частини Кримінального кодексу України пропонується внести зміни до 64 статей, які передбачають відповідальність за вчинення ряду тяжких та особливо тяжких злочинів.

4. Стан нормативно-правової бази в цій сфері правового регулювання

Проект Закону не потребує внесення змін до інших законів та нормативно-правових актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за деякі тяжкі та особливо тяжкі злочини)" не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за деякі тяжкі та особливо тяжкі злочини)" сприятиме запобіганню вчиненню особливо тяжких злочинів. У разі вчинення окремих з них основним покаранням, яке може бути застосоване до засудженого, буде позбавлення волі на строк до двадцяти п'яти років. Суворість такої міри покарання є відповідною ступеню суспільної небезпечності указаних видів злочинів.

 

Народні депутати України

Опрос