Идет загрузка документа (16 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О национальных меньшинствах в Украине" (новая редакция)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 28.11.2014 № 1111
Дата рассмотрения: 28.11.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини в Україні" (нова редакція)"

1. Обґрунтування необхідності ухвалення Закону України

Питання забезпечення прав національних меншин є одним із ключових питань державотворення незалежної України.

22 січня 1918 року одночасно з проголошенням Української Народної Республіки "самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу" Українська Центральна Рада ухвалила Закон про національно-персональну автономію, який таким чином став одним із перших законодавчих актів незалежної Української держави. Цим законом право на національно-персональну автономію надано "великоруській, єврейській та польській націям", а націям "білоруській, чеській, молдавській, німецькій, татарській, грецькій та болгарській" надавали можливість скористуватися правом національно-персональної автономії за умови подання заяв, підписаних не менш як десятьма тисячами громадян УНР.

Так само і в 1991 році за два місяці після ухвалення Акта проголошення незалежності України Верховна Рада підтримала Декларацію прав національностей України від 01.11.91 якою, зокрема, визначено, що "Українська держава гарантує всім національностям право на збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов'язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур". Для реалізації закладених у декларації принципів 25 червня 1992 року був ухвалений нині чинний Закон "Про національні меншини в Україні".

Питання забезпечення прав національних меншин знайшло відображення в Конституції України, відповідно до положень статті 11 якої держава сприяє "розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України".

15 вересня 1995 року Україна підписала, а 9 грудня 1997 року ратифікувала ухвалену Радою Європи Рамкову конвенцію про захист національних меншин.

Тобто на законодавчому рівні розвиткові національних меншин в Україні завжди надавали належну увагу. Водночас чинне законодавство у цій сфері не відповідає об'єктивним вимогам часу і не забезпечує ефективного використання відповідних матеріальних та управлінських ресурсів.

Зокрема, базовий Закон "Про національні меншини в Україні" є значною мірою декларативним. Він не містить чітких критеріїв визначення національних меншин, не визначає механізмів представництва національних меншин у місцевому самоврядуванні, їхньої участі в управлінні на територіях компактного проживання, а також у визначенні обсягів, розподілі та контролі використання відповідних коштів Державного бюджету.

Інтереси національних меншин, а також нові соціальні та політичні реалії вимагають кращого відображення їхніх прав у сучасних законах та оптимізації їхньої суспільної інтеграції. Зокрема, це стосується необхідності більш чіткого визначення поняття "національна меншина", врегулювання її права на створення органів самоврядування меншин різних рівнів та удосконалення системи державної фінансової підтримки розвитку національних меншин.

Практична реалізація євроінтеграційних прагнень України потребує і більш широкого залучення до напрацювання та реалізації законодавства про національні меншини досвіду європейських країн. При цьому за доцільне вбачаємо залучати насамперед досвід країн, що історично входили до складу імперій континентального типу і тому не мають значної кількості мігрантів із колишніх віддалених колоній. Серед таких країн найбільшу увагу правовому врегулюванню статусу та прав національних меншин надає Угорщина. Зокрема, угорським законодавством визначено засади територіального самоврядування національних меншин, їхнє представництво на всіх рівнях влади, порядок виділення та розподілу відповідних бюджетних коштів. Достеменно питання визначення національних меншин, територій їхнього компактного проживання, забезпечення їхніх прав та надання відповідної державної підтримки унормовані у національних законодавствах Польщі, Словаччини, Швеції та інших країн.

Залучення досвіду цих країн із урахуванням практичних українських реалій та неухильним дотриманням визначених Декларацією прав національностей та Конституцією України базових принципів покладено в основу запропонованих змін.

2. Мета та завдання ухвалення Закону України

Проект має на меті удосконалити законодавство щодо забезпечення прав національних меншин за такими ключовими напрямами:

- законодавче визначення критеріїв, відповідно до яких представники народів та національних груп можуть отримувати державну підтримку як національні меншини;

- формування правових засад самоврядування національних меншин та механізмів їх практичної участі в управлінні на територіях компактного проживання;

- підвищення ефективності використання виділених на підтримку національних меншин коштів, зокрема, залучення представників меншин до визначення обсягів, розподілу та контролю за використанням цих коштів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону України

Законопроектом передбачає ухвалити нову редакцію базового Закону під назвою "Про національні меншини України та право на ідентичність", а також внести відповідні зміни до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Серед запропонованих новацій ключовими є такі:

Запропоновано вдосконалити визначення поняття "національної меншини". Проектом передбачено, що національною меншиною є громадяни України - представники народу, національної групи, що проживає на території України щонайменше з 22 січня 1918 року - часу проголошення Української Народної Республіки незалежною державою; кількісно становить меншість у структурі населення держави; відрізняється від решти населення своєю мовою, культурою, традиціями; засвідчує належний рівень усвідомлення єдності, спрямований на збереження своєї спільності та ідентичності. При цьому поняття "національної меншини" не може поширюватися на біженців, іммігрантів, іноземних громадян, які поселилися на території України, і осіб без громадянства. Запропонований у проекті принцип "історичної часової квоти" перебування відповідного народу на території країни для отримання ним статусу національної меншини використовують у багато європейських країнах. Зокрема, в Угорщині та Польщі такий термін становить 100 років.

Запропоновано законодавчо визначити перелік національних меншин в Україні, включивши до нього білорусів, болгар, вірмен, гагаузів, греків, євреїв, караїмів, кримських татар, кримчаків, молдаван, німців, поляків, ромів, росіян, румунів, сербів, словаків, угорців. Також запропоновано передбачити, що інші народи або національні групи можуть здобути статус національної меншини, подавши до Верховної Ради України відповідне звернення за підписом не менше десяти тисяч громадян України. Законодавче визначення переліку національних меншин є широко розповсюдженою практикою європейських держав. Зокрема, такі переліки визначені в Угорщині, Словаччині, Польщі, Швеції. А вимога щодо підпису десяти тисяч виборців для отримання відповідного статусу містилася ще в ухваленому у 1918 році Центральною радою законі про національно-персональну автономію.

Передбачити правовий механізм створення органів самоврядування національних меншин, зокрема, визначити порядок їхнього утворення, повноваження та додаткові вимоги щодо забезпечення прав національних меншин на підлеглих органам їхнього самоврядування територіях.

Запропоновано надати органові місцевого самоврядування можливість отримати статус органу самоврядування національної меншини за рішенням депутатів органу місцевого самоврядування, якщо у його складі не менше тридцяти відсотків депутатів представляють відповідну національну меншину, або за результатами місцевого референдуму. Відповідно, шляхом внесення змін до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", запроваджуються й правові механізми публічного оголошення кандидатом у депутати органу місцевого самоврядування своєї національності.

За органами самоврядування меншин запропоновано зберегти всі передбачені чинним законодавством повноваження органів місцевого самоврядування а також надати низку додаткових повноважень, зокрема:

- представляти інтереси національної меншини у відносинах з органами державної влади, установами та організаціями всіх форм власності;

- визначати пам'ятки історії та культури національних меншин, що підлягають охороні;

- встановлювати місцеві свята меншини, яку він представляє;

- отримувати фінансову підтримку Державного бюджету України на створення та функціонування навчальних класів або окремих класів (груп) із викладанням мовою національної меншини, підтримку ЗМІ, культурних установ та творчих колективів національної меншини тощо.

- визначати співвідношення навчальних закладів або окремих класів (груп) із викладанням мовою національної меншини, українською мовою та обома мовами.

Органи самоврядування національних меншин мають обстоювати інтереси не тільки окремих членів, але і всієї національної меншини, що проживають на підлеглій території. Тому пропонуємо визначити обов'язковість офіційного використання в органах самоврядування меншин та на підлеглих їм територіях поряд з українською мовою мови відповідної національної меншини.

Також проект передбачає надати громадянам України можливість зазначати свою національність у паспорті та свідоцтвах про акти громадянського стану.

При запровадженні вищезазначених новацій в Законі збережено всі визначені чинним законодавством права національних меншин та базові принципи їх забезпечення.

4. Стан нормативно - правової бази у цій сфері правового регулювання

Нормативно-правова база у сфері забезпечення прав національних меншин складається із Конституції України, Декларації прав національностей України, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Закону України "Про національні меншини в Україні" та підзаконних нормативних актів.

Реалізація законопроекту не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Ухвалення проекту Закону не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків ухвалення Закону України

Наслідком ухвалення проекту має стати чіткіше визначення поняття "національна меншина", забезпечення національно-культурних потреб національних меншин, зокрема, шляхом створення органів самоврядування меншин, розширення можливостей національних меншин брати участь в управлінні, підвищення ефективності використання виділених на підтримку національних меншин коштів.

Зазначений законопроект сприятиме не тільки самоорганізації національних меншин за допомоги держави, але й передбачатиме практичну державну допомогу органам самоврядування національних меншин.

Ухвалення Закону сприятиме успішному розвиткові національних меншин, їхній участі у суспільно-політичному та культурному житті держави, забезпечуватиме гармонізацію міжнаціональних відносин та підтримку національної злагоди в Україні.

 

Народні депутати України:

Левченко Ю. В.

Осуховський О. І.

Іллєнко А. Ю.

Бублик Ю. В.

Марченко О. О.

Головко М. Й.

Опрос