Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О денонсации Соглашения между Украиной и Российской Федерацией о статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины, Соглашения между Украиной и Российской Федерацией о параметрах раздела Черноморского флота и Соглашения между Правительством Украины и Правительством Российской Федерации о взаимных расчетах, связанных с разделом Черноморского флота и пребыванием Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 25.05.2015 № 24
Дата рассмотрения: 25.05.2015 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про денонсацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону.

Починаючи з кінця лютого 2014 року, Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, незаконну воєнну окупацію та подальшу анексію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, воєнну окупацію значної частини території України у Донецькій та Луганській областях, організацію озброєного сепаратизму і тероризму на території України.

Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму згідно Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

Починаючи з 27 лютого 2014 року відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України.

Нелегітимна виконавча влада АР Крим, сформована в умовах російської воєнної окупації, 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації. 17 березня 2014 року Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації Владіміром Путіним "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів". У такий протиправний спосіб відбулася незаконна анексія частини території України.

Сьогодні Росія веде широкомасштабну "гібридну" війну проти України у східних регіонах України, зокрема шляхом озброєння та всебічної підтримки сепаратистів, в тому числі російських найманців, діяльності російських спецслужб, а також фактичної участі військових формувань Росії у військових діях на боці терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР".

Зазначені дії Росії підпадають під ознаки агресії згідно "Визначення агресії", затвердженого Резолюцією 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, в тому числі відповідають критеріям агресії, даним у Статті 3 цього документу. Військова агресія Росії засуджена міжнародним співтовариством, зокрема в резолюціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 9 квітня 2014 р. та Парламентської асамблеї ОБСЄ від 1 липня 2014 р.

Російська Федерація в односторонньому порядку порушила норми і принципи міжнародного права, положення Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року.

Верховна Рада України у своїй Постанові від 27.01.2015 N 129-VIII, беручи до уваги зазначену Резолюцію ГА ООН 3314, визнала Росію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку.

Згідно Постанови від 04.02.2015 N 145-VIII Верховна Рада України визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо скоєних злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та вбивства українських громадян.

Крім того, Верховна Рада України ухвалила Постанову від 21.04.2015 N 337-VIII "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", якою парламент створив юридичне підґрунтя для пред'явлення Україною консолідованої претензії Російській Федерації у зв'язку зі збройною агресією Росії проти України.

Як зазначалося, збройна агресія Росії проти України, незаконна воєнна окупація та подальша анексія Автономної Республіки Крим і м. Севастополь від початку здійснювалася за найактивнішої участі підрозділів Чорноморського флоту Російської Федерації, дислокованих на території України. В таких умовах продовження дії міжнародних угод між Україною та Російською Федерацією, що врегульовували комплекс питань, пов'язаних з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, стає неможливим, оскільки абсолютно не відповідає об'єктивним обставинам та є зрадою національних інтересів України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року істотне порушення двостороннього договору одним з його учасників дає право другому учасникові посилатись на це порушення як на підставу для припинення договору або зупинення його дії в цілому або в частині. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про міжнародні договори України", у разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його сторонами, якщо виконання договору може зашкодити національним інтересам України, дію такого договору може бути припинено (денонсовано).

Крім того, підставою денонсації міжнародного договору України може стати докорінна зміна обстановки, що передбачено п. "b" ч. 1 ст. 62 Віденської конвенції, оскільки внаслідок зміни обставин докорінно змінюється сфера дії зобов'язань, які все ще підлягають виконанню за договором. Очевидно, що зазначені вище міжнародні резолюції та постанови Верховної Ради України, якими визнано факт збройної агресії Росії проти України, в міжнародно-правовому та юридичному відношенні абсолютно обґрунтовують ситуацію докорінної зміни обстановки.

Відповідно до пунктів 5, 32 частини першої статті 85 Конституції України прийняття рішень про денонсацію міжнародних договорів України належить до повноважень Верховної Ради України.

При цьому, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2012 року N 12-рп/2012 у справі про законодавчу ініціативу N 1-19/2012, Конституція України не містить положень, які позбавляли б народних депутатів України як суб'єктів права законодавчої ініціативи права вносити на розгляд Верховної Ради України законопроекти про ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів України. Тож Конституція не містить юридичних перешкод для внесення народними депутатами України відповідних законопроектів у Верховну Раду України.

Враховуючи вищезазначене, є необхідність у прийнятті запропонованого Закону України про денонсацію міжнародних угод між Україною та Російською Федерацією підписаних 28 травня 1997 року в м. Києві, та ратифікованих Верховною Радою України 24 березня 1999 року, що врегульовували комплекс питань, пов'язаних з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

2. Цілі та завдання проекту Закону.

Метою законопроекту є захист національних інтересів, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в умовах коли Росія в односторонньому порядку порушила норми і принципи міжнародного права та здійснила збройну агресію проти України і незаконну анексію частини її території, шляхом денонсації міжнародних угод між Україною і Російською Федерацією: 1) Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, 2) Про параметри поділу Чорноморського флоту і 3) Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону.

Поданим проектом Закону передбачається денонсація Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписаних 28 травня 1997 року в м. Києві, та ратифікованих Верховною Радою України 24 березня 1999 року, а також доручення Міністерству закордонних справ України та Кабінету Міністрів України здійснити відповідні дії, що випливають з денонсації зазначених угод.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

У даній сфері регулювання діють Конституція України, Закон України "Про міжнародні договори України" та Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2012 року N 12-рп/2012 у справі про законодавчу ініціативу.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону.

Прийняття проекту Закону сприятиме захисту національних інтересів України, збереженню незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, які опинилися під загрозою внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, воєнної окупації і незаконної анексії частини її території.

 

Народні депутати України:

Ляшко О. В.

Вовк В. І.

Лозовой А. С.

Чижмарь Ю. В.

Попов І. В.

Мосійчук І. В.

Лінько Д. В.

Вітко А. Л.

Скуратовський С. І.

Ленський О. О.

Опрос