Идет загрузка документа (15 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно уравнивания прав сторон кредитных правоотношений и защиты заемщиков от двойного взыскания задолженности по одному и тому же кредитному договору)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 22.09.2014 № 5097
Дата рассмотрения: 22.09.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зрівняння прав сторін кредитних правовідносин та захисту позичальників від подвійного стягнення заборгованості за одним і тим самим кредитним договором)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

На сьогоднішній день кредитні відносини є одними з найпоширеніших видів цивільних правовідносин у суспільстві, а справи про стягнення заборгованості за кредитним договором належать до найпоширенішої категорії судових спорів. При цьому досить частими є випадки, коли кредитодавець (банк) звертається до суду як з вимогою про стягнення суми кредитної заборгованості, так із вимогою про звернення стягнення на предмет застави, до боржника. До кола таких справ також належать спори, коли банк звертається до суду з вимогою до позичальника про стягнення суми кредитної заборгованості після винесення судом рішення про звернення стягнення на предмет застави, або ж навпаки.

Однак при вирішенні даної категорії справ відсутня єдина судова практика, нерідко суди ухвалюють протилежні за змістом рішення та по-різному застосовують норми матеріального права.

Так, деякі суди дотримуються позиції, згідно якої вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання того ж самого кредитного договору, є подвійним стягненням, а тому задоволенню не підлягають. Банку як кредитору належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, - або дострокове стягнення кредиту, або звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто банк наділений альтернативними способами захисту своїх прав: стягнення боргу за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій або звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки за змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тоді як звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за договором кредиту є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора.

Однак існує й протилежна судова практика. Так, суди вказують, що здійснення особою права на захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, та доходять висновку, що наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не виключає право банку на обрання такого способу судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.

Така ситуація має місце тому, що на сьогоднішній день в чинному законодавстві України відсутня правова норма, яка б забороняла кредитору звертатись до суду з вимогами одночасно як про звернення стягнення на предмет застави, так і про стягнення суми кредитної заборгованості.

Однак, така ситуація призводить до нерівності прав кредитодавців (банківських установ) та позичальників, та значно погіршує становище останніх, що є порушенням конституційних прав.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 24 Конституції України закріплює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Як вбачається з приписів статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані, зокрема, на юридичній рівності їх учасників.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання є одним із загальних принципів господарювання в Україні.

В свою чергу, як вже було зазначено, одночасне заявлення вимог про звернення стягнення на заставне майно та суми кредитної заборгованості може призвести та на даний час призводить до подвійного стягнення з боржника суми боргу. До того ж, позичальник, отримавши кредит в банківській установі та передавши в заставу майно, забезпечив повернення кредиту або інше порушення своїх договірних зобов'язань саме переданим в заставу рухомим або нерухомим майном, на яке банк вправі звернути стягнення. Тривалі строки реалізації заставного майна, відсутність покупців на нього, будь-які інші перешкоди, що не дозволяють банку вчасно отримати задоволення свої вимог за рахунок предмета застави не можна вважати обгрунтованими підставами для заявлення банком одночасно і інших вимог по стягненню заборгованості з подальшим накладенням арешту на інше майно або грошові кошти та т.ін.

Як вбачається із приписів ч. 2 ст. 334 Господарського кодексу України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Як суб'єкт господарювання, банк створено з метою одержання прибутку,

Одним із основних видів банківських операцій є кредитні операції (ч. 1 ст. 339 Господарського кодексу України), які полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові під певні гарантії, зокрема, під заставу належного позичальникові майна. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (ст. 346 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Отже, кредитодавець, як суб'єкт господарювання, при наданні кредитних коштів позичальнику зобов'язаний оцінити всі ризики, які він несе у зв'язку із укладенням такого правочину. Так, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань, кредитодавець має право отримати майно у заставу. Укладаючи договір застави, кредитодавець повністю оцінює склад і вартість майна, яке передається йому у заставу, розраховує та оцінює всі свої ризики, пов'язані із можливим невиконанням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту та можливість задоволення своїх вимог за рахунок саме цього заставного майна. При цьому, позичальник, при передачі майна в забезпечення виконання кредитного договору, має нести ризики лише в межах предмета застави і не може нести відповідальність іншим своїм майном, у зв'язку з небажанням чи неможливістю з боку кредитодавця задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.

З метою захисту інтересів позичальника та уникнення такої ситуації, за якої фактично відбувається подвійне стягнення заборгованості з боржника шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) та стягнення заборгованості, даним законопроектом пропонується внести зміни до Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про заставу", які передбачають, що заставодержатель (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням виключно шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Звернення стягнення на інше майно боржника не допускається.

Внесення змін до вказаних законодавчих актів, які матимуть імперативний характер, дозволить урівняти права позичальника та права кредитодавця, що буде в повній мірі відповідати таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність розумність.

Для України, яка зараз знаходиться на шляху вступу до Європейського Союзу, запровадження рівності прав кредитодавців та позичальників є необхідним кроком. Такий механізм створить всі необхідні передумови для правильної оцінки фінансових ризиків при здійсненні кредитування.

В той же час ринкова економіка України неможлива без кредитування фізичних та юридичних осіб, зокрема, на придбання нерухомого майна (в тому числі житла), транспортних засобів, обладнання, іншого рухомого майна. Однією з причин, через яку позичальники зіштовхуються з неможливістю погашення отриманого кредиту, є погіршення економічної ситуації у державі, інфляція, погіршення умов оплати праці, звільнення з роботи, втрата доходів. У зв'язку з цим необхідно вдосконалити положення чинного законодавства в частині звернення стягнення на майно боржника у випадку порушення ним умов кредитного договору.

2. Цілі та завдання законопроекту

Законопроект розроблений з метою зрівняння прав сторін кредитних правовідносин та покликаний захистити позичальників - мільйони громадян України та десятки тисяч юридичних осіб від свавільних дій кредитодавців-заставодержателів з подвійного стягнення заборгованості за одним і тим самим кредитним договором.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

З метою захисту інтересів позичальника та уникнення такої ситуації, за якої фактично відбудеться подвійне стягнення заборгованості з боржника шляхом звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості, даним законопроектом пропонується внести зміни до Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про заставу", які передбачають, що заставодержатель (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням виключно шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Звернення стягнення на інше майно боржника не допускається. Внесення змін до вказаних законодавчих актів, які матимуть імперативний характер, дозволить урівняти права позичальника та права кредитодавця, що буде в повній мірі відповідати таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері державного регулювання

Правові відносини у даній сфері регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про заставу", Законом України "Про захист прав споживачів".

У разі прийняття цього законопроекту реалізація його положень потребуватиме внесення змін до Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про заставу".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує збільшення видатків державного чи місцевого бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту сприятиме реалізації принципу рівності всіх осіб у своїх правах, рівності перед законом.

Крім того, прийняття даного законопроекту надасть позичальникам гарантії для обслуговування та виплати отриманих кредитів, а кредитодавцям надасть гарантії зниження ризиків з надання таких кредитів.

 

Народний депутат України 

В. О. Немілостівий

Опрос