Идет загрузка документа (20 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно определения права собственности на землю и законодательного урегулирования земельных отношений

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 04.09.2014 № 5033
Дата рассмотрения: 04.09.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення права власності на землю та законодавчого врегулювання земельних відносин"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Український народ, відповідно до преамбули Конституції України, становлять громадяни України всіх національностей. За Українським народом, відповідно до статті 13 Основного закону держави, закріплюється виключний перелік природних об'єктів права власності, зокрема: земля, надра землі, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси. Тобто, Український народ є самостійним суб'єктом права власності на землю та інші природні ресурси, який володіє, користується і розпоряджається ними в межах території України, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Кожний, з названих в Конституції, природних об'єктів права власності Українського народу має особливий правовий режим, який визначається нормами земельного, природоресурсного, екологічного законодавства України. При цьому ні в Земельному кодексі, ні в інших законодавчих актах України не дається визначення поняття "земля як об'єкт права власності Українського народу".

Тож, проголошене у перших законах незалежної України і закріплене у Конституції України право власності Українського народу на землю не знайшло свого вираження у земельному законодавстві і подальшого розвитку у правовій системі України. Чинний Земельний кодекс України не відтворює і не розвиває положень статті 13 Основного закону держави щодо права власності на землю Українського народу.

Після утвердження Конституції України, згідно з 142 статтею усе рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси мали бути передані територіальним громадам. А держава повинна була брати участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримувати місцеве самоврядування. Аналогічно за Земельним і Лісовим кодексом України громада мала стати власником комунального майна, зокрема землі та лісів. Проте, починаючи з 1996 року, жодна обрана Верховна Рада не виконала вимог Конституції України.

Від імені Українського народу права власника на природні об'єкти здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією України, із збереженням сталості і незмінності права власності на землю та інші природні ресурси Українського народу в межах території України, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Отже, управління майном від імені народу здійснюють відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об'єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазначеним майном.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування та основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада, яка через утворені органи місцевого самоврядування самостійно вирішує питання місцевого значення та здійснює право власності від імені Українського народу, в межах відповідного адміністративно-територіального устрою.

Згідно зі ст. 327 Цивільного кодексу України територіальна громада є власником комунального майна. Територіальній громаді села, селища, міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти та інше майно, що є у власності територіальної громади.

Крім того, відповідно до вимог ст. 142 Конституції України та п. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля, природні ресурси, що у власності територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць України, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Земля може використовуватися на праві власності, постійного користування та оренди, а право власності та постійного користування передбачає сплату земельного податку, а право оренди - сплату орендної плати. Зазначені платежі є джерелом наповнення бюджетів місцевого самоврядування, які є фінансовою запорукою виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування.

Неузгодженість зазначених норм Конституції України, поглиблення цих суперечностей положеннями кількох десятків законодавчих актів України у сфері земельних правовідносин, їх надмірна розгалуженість засвідчують брак єдиних принципів і науково обґрунтованих основ ефективного землекористування, які б забезпечували гарантію прав власності на землю Українського народу, використання земельних ресурсів в інтересах усіх громадян України.

Крім того, розпорядження землею від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування без народного на те волевиявлення спотворює принцип природного невід'ємного права Українського народу на землю як її власника.

2. Мета і завдання законопроекту

Станом на сьогодні існує невідповідність положенням Конституції України та Цивільного кодексу положень земельного законодавства в частині визнання Українського народу суб'єктом права власності на землю. Тому законопроект розроблено з метою вдосконалення механізму правового регулювання земельних відносин в Україні.

Указана мета конкретизується у наступному завданні узгодити зміст Земельного кодексу України із приписами ст. 13 Конституції України щодо права власності Українського народу на землю.

Цим законопроектом унормовуються конституційні засади правового режиму комунальної власності на землю, закріплюється природне право народу управляти землями як об'єктом своєї власності, користуватися та розпоряджатися нею, приймати рішення про передачу у користування та вилучення земельних ділянок. Запропоновано визначення власності Українського народу на землю як власності всіх громадян України, територіальних громад.

Запропонований законопроект передбачає переформатування на законодавчому рівні правових підвалин використання земельних ресурсів України і, зокрема, земель сільськогосподарського призначення, за принципом - земля є невідчужуваним об'єктом права власності Українського народу, безпосереднє здійснення якого має визначати зміст і обсяг гарантованих Конституцією прав громадян, що не можуть бути обмежені та скасовані.

Завданнями цього проекту Закону є: забезпечити законну передачу всіх земель України, крім державної та приватної власності, в комунальну власність та надати належні права на участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань.

3. Загальна характеристика законопроекту

Задля повернення права власності на землю Українському народу та посилення ролі місцевого самоврядування пропонується внести зміни до Земельного та Лісового кодексів України, Законів України "Про оцінку земель", "Про Державний земельний кадастр" та інших законодавчих актів, відповідно до яких право на землю Українського народу реалізується шляхом трансформації державної форми власності в комунальну, суб'єктом якої виступає виключно народ України в особі громадян - територіальних громад.

Законопроект складається з двох частин та п'яти пунктів, якими охоплюються зміни і доповнення до семи статей Земельного кодексу України; пунктів 3, 4 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" N 5245-VI від 06.09.2012; статті 23 Закону України "Про оцінку земель"; до розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" та чотирьох статей Лісового кодексу України, які передбачають такі положення:

1. Законопроект узгоджує редакцію Земельного кодексу України із Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо можливості сільських, селищних міських рад володіти, користуватися та розпоряджатися землями в межах адміністративно-територіального устрою.

2. Законопроектом пропонується визначити землями комунальної власності всі землі України, крім земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, а також земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є у державній власності, шляхом автоматичного переходу права власності на всі землі України (крім земель, які за законом не можуть передаватись у комунальну власність) до територіальних громад, закріплюючи важливий принцип, проголошений в Конституції України щодо права власності на природні ресурси Українського народу, який надає можливість реституції (повернення) земель територіальній громаді (Українському народу).

3. У зв'язку із запропонованим переходом права власності, законопроектом передбачено також змінити повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення права власності на земельні ділянки, надаючи органам місцевого самоврядування повний обсяг прав щодо реалізації прав власності на всі землі в межах їх території. Такі положення сприятимуть перенесенню важелів прийняття управлінських рішень із загальнодержавного на місцевий рівень.

4. Стан нормативно-правової бази у вказаній сфері правового регулювання

До нормативно-правових актів, які діють у цій сфері суспільних відносин, належать: Конституція України; Цивільний кодекс України; Земельний кодекс України; Лісовий кодекс України; Водний кодекс України; Закон України "Про оренду землі"; Закон України "Про землеустрій"; Закон України "Про Державний земельний кадастр"; Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації"; Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"; Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; Закон України "Про оцінку земель"; Закон України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим".

Прийняття цього законопроекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація положень законопроекту не потребує жодних додаткових матеріальних чи будь-яких інших витрат з державного або місцевих бюджетів України, передбачених чинною редакцією Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

6. Прогнозні соціально-економічні та інші наслідки застосування акта

Прийняття запропонованого проекту Закону:

забезпечить узгодження приписів Земельного кодексу України та Конституції України щодо регулювання відносин права власності на землю;

забезпечить узгодження земельного і цивільного законодавства при регулюванні земельних правовідносин, що уможливить уникнути колізій між нормами Земельного кодексу та Цивільного кодексу України;

забезпечить вдосконалення правового регулювання відносин права власності на землю територіальних громад.

Отже, чітке дотримання органами місцевого самоврядування та їх виконкомами чинного законодавства, яке регламентує надані їм повноваження, використання повною мірою наданих прав та можливих засобів впливу на інших суб'єктів правовідносин у галузі використання земельних ресурсів, забезпечить ефективне використання землі як джерела наповнення місцевих бюджетів.

Цим Законом буде утверджено реальний статус народу України як власника своєї ж землі.

 

Народний депутат України 

Ю. В. Бублик

Опрос