Идет загрузка документа (26 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования правового регулирования реализации жилищных прав жильцов общежитий

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 15.05.2014 № 4879
Дата рассмотрения: 15.05.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Прийняття запропонованого законодавчого акта пов'язано з необхідністю внесення змін до окремих положень Житлового Кодексу Української РСР та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з наступних причин.

Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не містить визначення законності підстав на володіння житловими приміщеннями у гуртожитках. Лише стаття 129 Житлового Кодексу Української РСР передбачає, що спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. В той же час, значна кількість мешканців гуртожитків з незалежних від них причин не отримали свого часу спеціальних ордерів. Громадян було поселено у гуртожитки і вони продовжують володіти ними не на підставі спеціальних ордерів, а на підставі рішень про надання їм жилої площі.

Слід зазначити, що на відсутність законодавчого визначення законності підстав володіння житловими приміщеннями у гуртожитках також звертає увагу Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові від 14.09.2012 N 11 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

На нашу думку ордер на жиле приміщення (спеціальний ордер) доцільно розглядати як один із документів, що підтверджує законність володіння таким приміщенням (жилою площею), а не як правовстановлюючий документ, оскільки він є формальним, похідним документом - видається на підставі правочину - рішення про надання жилого приміщення (жилої площі). По своїй суті саме це рішення має бути законною підставою на володіння жилим приміщенням (жилою площею), оскільки воно встановлює таке право, а не ордер.

Тому законопроектом у статі 128 Житлового Кодексу Української РСР пропонується передбачити норму, згідно якої законною підставою для володіння житловим приміщенням у гуртожитку є рішення про надання жилої площі, а у статтях 58, 129 цього Кодексу виключити положення, у відповідності до яких - ордер на жиле приміщення (спеціальний ордер) є єдиною підставою для вселення на надане жиле приміщення (жилу площу) та у статті 59 передбачити підстави і порядок визнання недійсним рішення про надання жилого приміщення, а не лише ордеру.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Першою з вищезазначених умов для одержання права на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках є відсутність у громадянина власного житла.

Проте, така умова суперечить пункту 7 статті 5 зазначеного Закону та статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" згідно яких приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Тобто, при приватизації житлових приміщень у гуртожитках має враховуватись дотримання громадянином санітарної норми загальної площі, а не відсутність у нього власного житла.

З цього приводу Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 10.06.2010 N 15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) зазначає, що безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім'ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є. Одноразовість приватизації житла законодавиць обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленій санітарній нормі.

Другою та третьою умовами є реєстрація за місцем проживання у гуртожитках та фактичне проживання у них більше п'яти років.

Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" не передбачено обов'язкової умови для приватизації квартири (будинку) наявність реєстрації місця проживання у цьому житлі.

Вважаємо, що наявність реєстрації місця проживання у житловому приміщенні у гуртожитку та фактичне проживання у цьому приміщенні не повинно бути обов'язковою умовою для поширення дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", оскільки у ньому може проживати не громадянин, який на законних підставах отримав у володіння це приміщення, а члени його сім'ї.

На нашу думку, головними умовами для приватизації житлових приміщень у гуртожитках (отримання у власність) має бути законність отримання у володіння, користування цих приміщень і тривале відкрите, безперервне володіння, користування ними, та не реалізація у повному обсязі свого права на таку приватизацію (отримання у власність).

Тому проектом Закону України передбачається статтю 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" викласти у новій редакції згідно якої сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах отримали у володіння житлові приміщення в гуртожитках і продовжують відкрито, безперервно володіти цими приміщеннями більше п'яти років та не реалізували своє право безоплатної приватизації державного житлового фонду у повному обсязі.

Стаття 2 (Напрями забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Проте, така редакція суперечить Цивільному кодексу України в частині можливих способів отримання у власність житла (наприклад за набувальною давністю, договорами дарування, тощо).

Тому проектом Закону України передбачається у статті 2 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачити, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом набувальної давності чи у інший спосіб (передбачений Цивільним кодексом України).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 5 цього Закону після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання. Проте, таке рішення не погоджується з мешканцями цього гуртожитку, внаслідок чого може порушити їх права та законні інтереси.

В зв'язку з цим, законопроектом передбачається, що рішення місцевих рад щодо подальшого використання гуртожитків, які було прийнято у власність територіальних громад приймаються за попереднім погодженням з мешканцями цих гуртожитків, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також проектом Закону встановлюється, що у випадку залишення місцевою радою цілісного майнового комплексу в статусі "гуртожиток", правовідносини, що в подальшому виникають у процесі реалізації прав та виконанні обов'язків власників, наймачів (орендарів) житлових та нежитлових приміщень гуртожитків регулюються законодавством, яке поширюється на правовідносини власників наймачів (орендарів) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.

Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширює свою дію на гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Проте, не врегульовує питання із гуртожитками, що було передано такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужено іншим шляхом.

Внаслідок даної правової прогалини, частина гуртожитків, що будувалася за державні кошти, фактично не підпадає під дію цього Закону.

На них не поширюються положення про передачу у власність територіальних громад, про приватизацію, про мораторій на відчуження, тощо і тим самим порушуються житлові права мешканців цих гуртожитків.

У Законі України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" зазначається, що передача гуртожитків, які є об'єктами приватної власності, у власність територіальних громад здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства та рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд. Але у цьому Законі відсутні підстави при яких суд приймає рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад та хто має право подачі позову до суду.

Тому проектом Закону України передбачається внесення змін до статей 1, 3, 4, 5, 8, 14, частину 3 Розділу VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в контексті поширення окремих положень цього Закону не лише на гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а й на ті, що було передано такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужено іншим шляхом. Також пропонується у абзаці 2 частини 3 статі 14 названого Закону встановити особливості визначення розміру компенсації власникам цих гуртожитків, зокрема, щодо врахування суми, за яку гуртожитки були придбані у осіб, які їх приватизували, та відшкодування вартості зробленого ними покращення відповідного майна.

Крім того, законопроект доповнює частину 4 статті 14 Закону положенням, за яким у випадку відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від передачі гуртожитків, рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймає суд за позовом відповідних органів місцевого самоврядування А також встановлює, що гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі і тих, що у подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені іншим шляхом не підлягають передачі у власність територіальних громад, якщо вони використовуються для забезпечення житлом працівників цих товариств і на належному рівні утримуються цими товариствами та такі товариства не знаходяться у стані ліквідації. В той же час, якщо зазначені гуртожитки не передаються у власність територіальних громад, мешканці цих гуртожитків мають право отримати у власність житлові приміщення в гуртожитках у будь - який інший спосіб, передбачений Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що до кінця 2014 року не буде реалізовано державну програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад в зв'язку з відсутністю її фінансування за рахунок коштів державного бюджету, не внесення до неї змін щодо гуртожитків, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) є потреба у подовжені дії мораторію на відчуження у будь - який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Тому законопроектом пропонується у частині 3 Розділу VIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" продовжити дію мораторію на дванадцять років з дня опублікування Закону (2008 рік), тобто до 2020 року.

2. Цілі та завдання прийняття Закону України

Метою Закону є усунення наявних у деяких законодавчих актах України суперечностей і правових прогалин та запровадження дієвих механізмів захисту прав мешканців гуртожитків.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону України

Законопроектом передбачається:

визначення законності підстав володіння житловими приміщеннями у гуртожитках - наявність рішення про надання жилого приміщення (жилої площі);

визначення підстав (у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на надане жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень) і порядку (у судовому порядку протягом трьох років з дня прийняття рішення про надання жилого приміщення) визнання недійсним рішення про надання жилого приміщення, замість ордеру;

визначення у новій редакції сфери дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (дія цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах отримали у володіння житлові приміщення в гуртожитках і продовжують відкрито, безперервно володіти цими приміщеннями більше п'яти років та не реалізували своє право безоплатної приватизації державного житлового фонду у повному обсязі);

визначення, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом набувальної давності чи у інший спосіб (передбачений Цивільним кодексом України);

визначення, що рішення місцевих рад щодо подальшого використання гуртожитків, які було прийнято у власність територіальних громад приймаються за попереднім погодженням з мешканцями цих гуртожитків, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

встановлення, що гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі і тих, що у подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені іншим шляхом не підлягають передачі у власність територіальних громад, якщо вони використовуються для забезпечення житлом працівників цих товариств і на належному рівні утримуються цими товариствами та такі товариства не знаходяться у стані ліквідації. В той же час, якщо зазначені гуртожитки не передаються у власність територіальних громад, мешканці цих гуртожитків мають право отримати у власність житлові приміщення в гуртожитках у будь - який інший спосіб, передбачений Цивільним кодексом України;

поширення дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на гуртожитки, які було передано товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужено іншим шляхом;

визначення розміру компенсації власникам гуртожитків, які було передано товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужено іншим шляхом (врахування суми, за яку гуртожитки були придбані у осіб, які їх приватизували, та відшкодування вартості зробленого ними покращення відповідного майна);

подовження дії мораторію на дванадцять років з дня опублікування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на відчуження у будь - який спосіб гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Сфера правового регулювання даного питання базується на Конституції України, Житловому Кодексі Української РСР, Цивільному кодексі України, Законах України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та "Про приватизацію державного житлового фонду".

Реалізація законопроекту не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не потребує додаткового фінансування із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону України

Прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" усуне наявні у деяких законодавчих актах України суперечності і правові прогалини та запровадить дієві механізми захисту прав мешканців гуртожитків.

 

Народні депутати України:

Зубко Г. Г.

Дубіль В. О.

Чугунніков В. С.

Сальдо В. В.

Васюник І. В.

Опрос