О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины (относительно создания условий для детенизации экономики и создания благоприятного инвестиционного климата)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення умов для детенізації економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних із спрямованістю економіки, як системи, на розвиток виробництва, підвищення життєвого рівня населення.

Нерівномірність оподаткування - це наслідок адміністративного регулювання економіки. Різниця в податковому навантаженні між галузями і різними територіальними одиницями України варіює від 12 до 150 % доданої вартості. Проведена податкова реформа не призвела до спрощення податкової системи і до зняття перепон для економічного зростання підприємств. Податкова система, як і раніше, є дуже витратною з точки зору адміністрування, як для фіскальних органів, так і для платників податків.

Існуюча податкова система унеможливлює планування ведення бізнесу в Україні:

1) зміни та доповнення щодо порядку оподаткування вносяться мало не щодня,

2) значний вплив контролюючих органів на діяльність підприємства,

3) підприємства змушені оптимізувати своє податкове навантаження. Оскільки фактично жодна галузь не витримує податкового навантаження у 38 %, подвійного оподаткування витрат на оплату праці.

Зараз в Україні відсутні умови для розвитку підприємств. У суб'єктів господарювання немає мотивації залишати обігові кошти на підприємстві, відсутні стимули збільшення прибутковості діяльності підприємств. Оскільки основним принципом оподаткування є: "більше виробив - більше заплатив державі".

Існуюча система оподаткування змушує підприємства до штучного нарощування власної витратної частини. Підприємство будь-яким шляхом намагається мінімізувати власний прибуток.

Загальне податкове навантаження на прибуток підприємства складає 38 відсотків: фактично, з валового прибутку підприємство має сплатити 20 відсотків ПДВ та 18 відсотків податку на прибуток. Податкове навантаження на фонд оплати праці складає в середньому 93 відсотки: для виплати 1 грн. заробітної плати підприємство має заплатити в бюджет від 0,93 грн. при цьому таке співвідношення не змінюється в залежності від розміру заробітної плати працівника.

У таблиці N 1 розраховане податкове навантаження на фонд оплати праці в Україні щодо підприємств, що працюють на внутрішньому ринку (не мають експортних операцій). У ньому визначається, скільки необхідно підприємству, що працює на внутрішньому ринку України, заплатити податків і зборів до бюджету для виплати однієї гривні заробітної плати.

Таблиця N 1

____________
* ПДВ необхідно враховувати при визначенні повного податкового навантаження. Підприємство, що проводить господарську діяльність на території України, обкладає напрацьовану додану вартість (зарплату та прибуток) податком на додану вартість. Іншими словами, щоб виплатити заробітну плату з нарахуваннями, підприємству необхідно мати кошти для сплати ПДВ.

Інвестиційний клімат в Україні є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умови приховування своїх доходів та ухилення від оподаткування. Надмірне податкове навантаження призводить до таких негативних наслідків, як зниження ділової активності суб'єктів господарювання, "тінізація" економіки, відтік національних капіталів за кордон. Надмірний рівень оподаткування уповільнює зростання валового внутрішнього продукту та є однією з причин виникнення таких кризових явищ у суспільстві, як соціальна напруженість та загальне зубожіння населення.

Для платників податків, які не мають пільг і виконують свої платіжні зобов'язання, податковий тиск є удвічі більшим. Через це податкові зобов'язання нерівномірно розподіляються між галузями економіки і підприємствами.

Існуюча прив'язка розрахунку оподатковуваного прибутку та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, до звітних періодів, а не до завершення господарських операцій, змушує підприємства щомісяця застосовувати схеми штучної мінімізації податків. Інститут податкових оптимізаторів є невід'ємною складовою існуючої системи оподаткування. Він дозволяє підприємствам зменшити податкове навантаження та формує "тіньовий" сектор економіки.

Резерви збільшення податкових надходжень від сплати податку на прибуток і ПДВ на сьогоднішній день в Україні відсутні. Намагання підвищити надходження від сплати цих податків шляхом поліпшення їх адміністрування призводить лише до створення штучних перешкод у роботі підприємств та їх розвитку. Єдиним шляхом збільшення податкових надходжень до бюджету є збільшення бази оподаткування (не розширення наявної, вона вже максимально "розширена", а саме збільшення), тобто - збільшення обсягів виробництва.

Прибуток - це основний результативний показник діяльності підприємств, але існуюча система оподаткування викривляє цей показник, оскільки змушує платників податків шукати шляхи мінімізації прибутку в цілях оподаткування, а це, в свою чергу, призводить до приховування прибутку від акціонерів (власників) і не відображає реальний фінансовий стан підприємств для інвесторів, перешкоджаючи процесу капіталізації ринку.

Під виглядом оптимізації оподаткування прибутку організуються такі схеми руху товарно-сировинних і фінансових потоків, за яких прибуток розчиняється у посередницьких структурах або фіктивних підприємствах. Таким чином прибуток приховується не тільки від оподаткування, але і від акціонерів.

Для інвесторів, які приходять в Україну, пропонується послуга "оптимізації схеми оподаткування".

Інвестор не може повністю контролювати грошові потоки власного підприємства. Навіть аудиторські фірми не дають якісного аналізу діяльності підприємства через потрійну систему обліку на підприємстві: управлінський, бухгалтерський та податковий облік.

Намагаючись зрозуміти те, що відбувається з грошовими потоками, інвестор віддає перевагу створенню нового "свого" підприємства. Тому на даний час в Україні матеріально-технічна база 80 % великих існуючих підприємств майже знищена. А приватизація державних підприємств можлива лише у вигляді продажу їх майнових комплексів, а не діючого бізнесу. Фактично це - лише продаж нерухомості. Тому від приватизації державних підприємств бюджети недоотримують великі суми коштів.

Застосування схем мінімізації оподаткування унеможливлює кредитування підприємств. Документально довести свою фактичну рентабельність кредитним установам підприємства не мають можливості.

Майже всі підприємства в Україні - це підприємства з одноосібним власником, а їх акціонерність є лише фікцією. Участь кількох власників (інвесторів) в українському підприємстві неможлива. Адже жоден інвестор не буде солідарно з іншими фінансувати підприємство, якщо там не буде забезпечено прозорість товарних та фінансових потоків та гарантовано контроль прибутковості. "Подвійна бухгалтерія", з одного боку забезпечує мінімізацію оподаткування, а з іншого - змушує кожного інвестора приймати безпосередню участь у роботі підприємства. Без такої участі інвестор не в змозі проконтролювати реальні показники прибутковості підприємства. Тому в Україні відсутній і фондовий ринок, і ринок інвестицій. Існуюча система оподаткування знищує інвестиційну привабливість українських підприємств та робить їх продукцію не конкурентоздатною.

Система обчислення податку на прибуток підприємств є громіздкою та заплутаною, що не тільки потребує значних витрат часу, але і створює багато можливостей для зловживань. Для обчислення податку на прибуток підприємства зобов'язані вести окремий облік - податковий облік. А потім окремо обґрунтовувати контролюючим органам розбіжності між податковим та бухгалтерським обліком підприємства.

Податок на прибуток - це опосередкований контроль держави за витратами підприємств, що є пережитком радянської планової системи.

В умовах ринкової економіки і відсутності підтримки бізнесу з боку держави підприємства повинні бути повністю вільними у здійсненні своїх витрат. А у нас зараз ситуація, коли підприємство фактично може здійснювати свої витрати лише за погодженням контролюючих органів, оскільки невідповідність статей, часу чи суми витрат може стати причиною значного збільшення суми сплати податків.

Фіскальні служби, податкова інспекція стають учасниками роботи підприємства та планування його діяльності. Вони напряму втручаються у діяльність підприємства через свої повноваження контролю його витрат. Контролюючі органи мають можливість зайти на підприємство з будь-якого приводу для проведення перевірки чи отримання документів. При цьому для проведення якісної перевірки діяльності підприємств податкова інспекція не має навіть достатньої кількості кваліфікованих фахівців. Тому такі перевірки лише заважають діяльності підприємств і не мають жодних результатів окрім розвитку корупції та зловживань у контролюючих органах, а також використання фіскальних органів для рейдерських захоплень підприємств чи зайняття окремими суб'єктами господарювання домінуючих або навіть монопольних позицій на ринку.

Рентабельність операційної діяльності підприємств за даними Держстату (http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2012/fin/rodp/rodp_ed/rodp_ed_u/rodp_ed_0412_u.htm) у 2012 році склала 5 %, за січень-вересень 2013 року рентабельність операційної діяльності великих та середніх підприємств склала 3,8 %. Задекларована фіктивна рентабельність підприємств у зазначених розмірах - це результат мінімізації податків.

Якщо розглядати рентабельність, як стимулюючий фактор роботи підприємств, то за фактичної рентабельності у 3,8 % у нас вже не працювало би жодне підприємство. Але підприємства працюють і навіть мають можливості сплачувати 17 - 20 % річних за користування кредитними ресурсами. Це також свідчить про те, що основна частина прибутку підприємств залишається "в тіні".

Для беззбиткової роботи, підприємства змушені використовувати різноманітні схеми ухилення від сплати податків. Негативним економічним фактором цього є те, що всі зазначені схеми передбачають виведення коштів з обороту, та, у більшості випадків, - їх вивезення з країни. Для підприємств зараз створені умови, за яких вони не можуть на свій розсуд використовувати зароблені кошти. Придбання основних засобів для підприємства пов'язане з додатковою сплатою податку на прибуток. Механізм амортизації вартості таких основних засобів, передбачений Податковим кодексом, цю проблему не вирішує. За правилами оподаткування, підприємство, одночасно з придбанням обладнання, має оплатити податок на прибуток, оскільки таке придбання витратами не вважається, а потім протягом 10 років частково включати вартість амортизованих основних засобів до податкових витрат. Таким чином вимиваються оборотні кошти підприємства, необхідні для запуску придбаних основних засобів.

ПДВ - у світовій практиці - це альтернатива податку з обороту, яка позбавлена його негативних факторів. Але в Україні ПДВ фактично і став податком з обороту, тому що місячні податкові періоди унеможливлюють сплату ПДВ саме за результатами завершених операцій, а з кожним роком підприємствам все важче доводити своє право на податковий кредит.

Найбільш актуальними питаннями ПДВ є його адміністрування та відшкодування. Процедура адміністрування ПДВ як з боку бізнесу, так і з боку контролюючих органів є складною та вимагає значних затрат часу і, відповідно, коштів.

Ситуація з ПДВ дійшла до такого абсурдного стану, що подолати його корупційну складову можна лише ліквідувавши сам податок. Система адміністрування, відшкодування та здобуття податкового кредиту з ПДВ, стали тотальною корупційною схемою, яка позбавляє обігових коштів підприємств, вимиває кошти з державного бюджету, який і без того дефіцитний, в постійні "галузі-відшкодуванці".

Існує ціла система для отримання коштів з бюджету через відшкодування ПДВ, тому велика частина бізнесу йде в тінь, оскільки довести своє право на податковий кредит важко, не кажучи вже про отримання відшкодування легальним шляхом. Це підвищує реальне податкове навантаження на сумлінних платників податків, а фіскальна ефективність ПДВ стабільно знижується.

Чистий внутрішній ПДВ (ПДВ з товарів та послуг, вироблених в Україні за мінусом експортного відшкодування) відносно до ВВП з 2006 по 2009 р. постійно знижувався, тільки у 2010 та 2011 роках це співвідношення дещо покращилося. Подібна "позитивна" динаміка зумовлювалася не стільки зростанням внутрішнього чистого ПДВ, як зниженням рівня відшкодувань з державного бюджету.

Висока ставка ПДВ стимулює приватний інтерес до отримання незаконних бюджетних відшкодувань, побудови відповідних схем (включаючи конвертаційні центри, створення за кордоном фіктивних підприємств, "відкати" та хабарі).

До того ж, через механізм підтвердження податкового кредиту, ПДВ запроваджує солідарну відповідальність платників податків. Абсурдна ситуація, коли добросовісний покупець несе значні фінансові витрати через зловживання контрагента, який продав йому товари або послуги.

Необхідно звернути увагу на той факт, що для підприємств, одновним видом діяльності яких є виконання робіт, надання послуг (зокрема - будівельна галузь), ПДВ є фактично податком з обороту. Оскільки такі підприємства не отримують податкового кредиту: основною складовою собівартості їх діяльності є заробітна плата та відрахування на неї. На прикладі таких підприємств можна відслідкувати це одну ваду ПДВ - подвійне оподаткування заробітної плати працівників. З фонду заробітної плати підприємством сплачуються соціальні внески. А потім з суми фонду оплати праці та суми соціальних внесків підприємство сплачує це 20 % ПДВ, оскільки джерелом цих виплат на підприємстві є надходження, які автоматично обкладаються ПДВ. Зазначені витрати не дають права на податковий кредит. Тому ПДВ є фактично 20-відсотковим податком з обороту.

Не дивлячись на створення нових фіскальних інструментів впливу, як наприклад, - обов'язкова реєстрація податкових накладних, облік податкових різниць між бухгалтерським та податковим обліком суб'єктів господарювання, персоніфікованого обліку єдиного соціального внеску, обов'язкове надання до податкових інспекцій фінансової звітності підприємств, відсоток виконання податкових надходжень до бюджету зменшується з кожним роком в середньому на 20 %.

Аналіз динаміки податкових надходжень до Державного бюджету

Не дивлячись на посилення фіскальної спрямованості податкової політики та значного розширення прав і повноважень контролюючих органів, зокрема запровадження додаткових видів та підстав для проведення перевірок (зокрема введення поняття фактичної перевірки), відсоток податкових надходжень відносно величини ВВП з кожним роком знижується.

Аналіз динаміки ВВП та фактичних податкових надходжень до бюджету

млн. грн.

Порівняння показника ВВП з податковими надходженнями найбільш повно виявляє ефективність системи оподаткування.

Валовий внутрішній продукт характеризує кінцевий результат виробничої діяльності суб'єктів господарювання-резидентів. Вимірюється ВВП вартістю товарів та послуг, виготовлених суб'єктами господарювання для кінцевого використання. ВВП - сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ), не зараховані до неї. Тобто ВВП - це є напрацьована підприємством додана вартість, результат діяльності підприємства.

Вартість первинних матеріальних ресурсів в процесі виробничої діяльності підприємства не змінюється і за тією ж сумою включається до кінцевої ціни продажу продукції. Тому ця сума не впливає на податкові зобов'язання підприємств, у разі подібності обраних систем оподаткування підприємства-покупця і підприємства - постачальника (зокрема, вони обидва є платниками ПДВ).

З таблиці видно, що податкові надходження щороку займають все менший відсоток у ВВП. Що свідчить про те, що підприємства, нарощуючи обсяги виробництва, більш активно використовують схеми ухилення від оподаткування, занижуючи базу оподаткування.

Вже 20 років нашої незалежності ми не припиняємо говорити про великий обсяг тіньової економіки. З цим явищем ми вже давно змирилися. І замість того, щоб виводити цю частину економіки з тіні, ми вигадуємо все нові способи її розрахунку.

Міністерство економіки України навіть затвердило Методичні рекомендації розрахунку рівня тіньової економіки (наказ від 18.02.2009 N 123).

Проте найбільш простим і правдивим методом є розрахунок обсягу тіньової економіки за прямим методом "витрати населення - роздрібний товарооборот". Цей метод полягає у розрахунку перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів над загальним обсягом продажу населенню товарів усіма суб'єктами господарювання в легальному секторі економіки.

Обсяг тіньової економіки

З наведених розрахунків можна зробити висновок про тінізацію 67 % української економіки. І цей показник у 2012 році зріс на 7 %.

Тіньовий оборот найбільше присутній:

- торгівля (80 %),

- будівництво (66 %),

- нерухомість (60 %),

- громадське харчування (53 %),

- засоби масової інформації (53 %),

- транспорт і перевезення (46 %).

Корумпованими є також сфера поставок енергоносіїв, землевідведення, приватизація. Особливо небезпечні тіньові і корупційні ринки послуг і благ під державними вивісками. Мова йде про тіньовий внутрішній ринок судових, адміністративних, управлінських і господарських рішень, ринку керівних посад. Тут розставляють потрібних людей на посади в органах виконавчої влади, правоохоронних і фіскальних органах. Україна багато років знаходиться у скрутному становищі, вихід з якого може бути лише один - зниження податків до того рівня, при якому бізнесу вигідніше працювати сумлінно.

На сьогодні в Україні не реалізовано принцип соціальної справедливості в оподаткуванні, що призводить до таких негативних наслідків у суспільстві:

1. Бідні громадяни в нашій країні сплачують у 50 разів більше податків, ніж багаті громадяни (у перерахунку на гривню доходу), що становить загрозу національній безпеці держави та соціальній стабільності;

2. Існує значна податкова дискримінація працюючих громадян: трудові доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за ставками щонайменше втричі вищими, ніж доходи від нетрудової діяльності (дивіденди, відсотки за депозитними вкладами, прибутки від продажу рухомого та нерухомого майна та ін.).

Окрім негативних економічних наслідків тіньова економіка має важливі негативні соціальні наслідки. Вони насамперед, проявляються у соціальній нерівності. Та частина населення, яка працює у легальному секторі економіки фактично утримує всіх пенсіонерів та людей, які потребують соціальної допомоги. Громадяни, які працюють у тіньовому секторі, не роблять жодного вкладу у соціальну сферу країни, а також у своє майбутнє соціальне забезпечення.

Громадяни, які працюють у тіньовому секторі економіки, отримують заробітну плату "в конвертах", вищу, ніж ті люди, із заробітної плати яких проводяться всі належні відрахування. З настанням пенсійного віку людина, яка не зробила жодного вкладу у своє соціальне забезпечення (не має значення - свідомо чи ні), звернеться за пенсійним забезпеченням, мінімальний рівень якого держава зобов'язана надати для кожного громадянина. Така соціальна несправедливість в першу чергу призводить по постійного дефіциту бюджету Пенсійного фонду.

Бюджетні показники Пенсійного фонду України по роках складали

млн. грн.

Як бачимо, введення в Україні з 01 січня 2011 року підвищених ставок єдиного соціального внеску проблему дефіциту Бюджету Пенсійного фонду України не вирішило.

Особливою є соціально-економічна роль малого бізнесу, який в кризових умовах створює нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави. Таким чином розширюється самозайнятість населення. Держава має створити умови, коли будь-яка людина, за наявності професійного досвіду та бажання займатися власною справою, зможе організувати власний бізнес без громіздких та дорогих підрозділів з обліку та сплати податків. Це один з найбільш дієвих шляхів залучення до легальної економічної сфери тих коштів, які зараз перебувають поза банківською сферою. Малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

В країнах Європейського союзу на 1000 чоловік припадає близько 42 підприємства, а частка зайнятих у сфері малого підприємництва там складає близько 75 % працездатного населення. В Україні ці показники значно нижчі: на 1000 населення - лише близько 3,5 підприємств та, відповідно, лише близько 11 % працездатного населення.

У світі загальновизнаним є той факт, що бути легальним у малому бізнесі значно дорожче, ніж у великому. Ця соціально-економічна ціна легальності ще більше зростає по мірі того, наскільки ускладнюється законодавча база, що регулює діяльність малого бізнесу. І теперішня вартість легального існування суб'єкта малого бізнесу в Україні залишається ще надто дорогою, для того щоб малий бізнес зміг взяти на себе повноцінне виконання цілої низки соціально-економічних функцій. Саме тому на сектор малого бізнесу необхідно орієнтувати адекватну до його потреб і можливостей політику податкового регулювання, яка має формуватися з огляду на особливу економічну природу цього сектора. Неможливо домогтися успіху, якщо регуляторні заходи не є адекватними стану та внутрішнім особливостям самого об'єкта регулювання.

Негативний вплив спрощеної податкової системи, яка запроваджена для малого бізнесу, значно перевищує її позитивні фактори. Основним фактором застосування спрощеної системи є обмеження оборотів та кількості працюючих. Тобто підприємець при прийнятті будь-яких управлінських рішень, в першу чергу аналізує, чи не перевищить він внаслідок цього встановлений бар'єр. Більшість малих підприємців, навіть за наявності реальних перспектив, відмовляються від розвитку та збільшення свого бізнесу. Оскільки вони не готові до переходу на загальну систему оподаткування з наступних причин:

- складна система обліку та сплати податків,

- рівень рентабельності обраного виду діяльності не може забезпечити сплату податків загальної системи оподаткування і при цьому не зробити діяльність збитковою.

Частина малих підприємців все-таки розвивають свій бізнес, але легально працює лише та його частина, яка вміщується в рамки спрощеної системи. Ще одним стримуючим фактором є нестабільність законодавчої і нормативної бази оподаткування, тобто існує ймовірність, що в будь-який момент умови роботи на спрощеній системі можуть бути змінені і підприємства змушені будуть "на ходу" перебудовуватися. Так само і зі збільшенням обсягів діяльності - підприємець не має "буферного" періоду для впорядкування своєї діяльності за новими правилами - якщо сьогодні правочин укладений, то вже завтра він на загальній системі оподаткування. Ступінь прибутковості конкретного малого підприємства може просто не дозволяти йому взяти на себе фіскальне навантаження загальної системи оподаткування.

Всі останні зміни у податковому законодавстві були спрямовані лише на те, як змусити легальний бізнес сплачувати ще більше, не було жодних змін щодо створення передумов легалізації бізнесу.

Основними умовами легалізації бізнесу є:

- зниження податкового навантаження,

- усунення оподаткування проміжного валового доходу підприємства, а запровадження оподаткування його кінцевого прибутку,

- обмеження готівкового обігу грошей,

- створення умов, за яких будь-яка людина, яка вміє щось робити, могла розпочати свій власний легальний бізнес.

Справедлива система оподаткування повинна вести до розвитку більш ефективного виробництва - того виробництва, яке виробляє більше доданої вартості.

Досягти цього можна, оподатковуючи споживання, а не виробництво. Кінцевим споживачем будь-яких благ є фізична особа, підприємства не споживають ніяких благ. Тому соціально справедливим було б оподаткування саме витрат людей: якщо людина більш багата - вона витрачає більше і відповідно сплачує більше податків, бідніші верстви населення витрачають менше - відповідно і сплачують до бюджету менше.

Українська система оподаткування побудована навпаки - чим більше підприємство виробляє - тим більше воно сплачує податків. Тобто чим ефективніше підприємство працює, виробляє додаткової вартості - тим більше воно повинно сплатити до бюджету. Відповідно менш ефективні, збиткові підприємства можуть взагалі нічого не платити. Тому високоприбуткові галузі, як, наприклад, машинобудування, можуть існувати в Україні лише частково - основна, найбільш прибуткова, частина виробничого циклу розміщується за кордоном, а в Україні можливо розмістити лише менш прибуткове крупно вузлове збирання. Аналогічна ситуація і в інших галузях промисловості.

Найбільш пристосованим до наших умов буде саме оподаткування грошей, які вилучаються з обороту. Тобто оподаткування прибутку власника або дивідендів акціонерів, які вони фактично отримують за результатами роботи підприємства і будуть витрачати на особисті потреби. Таким чином ми будемо стимулювати їх лишати гроші в обороті, якщо вони їм не потрібні для особистого споживання. Нарощування підприємствами оборотів буде збільшувати вироблення ними доданої вартості, основна частина якої, як уже зазначалося, - є заробітна плата працівників. Тому ми будемо переходити до збільшення ролі саме прибуткового податку з громадян, як це необхідно в умовах ринкової економіки.

На прикладі фактичних показників виконання Зведеного бюджету за 2012 рік розглянемо запропоновану схему системи оподаткування.

млн. грн.

Із таблиці видно, що легалізація заробітної плати громадян, з якої буде сплачено прибутковий податок, та податок на майно підприємств повністю компенсує втрати бюджету від скасування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів і послуг.

Слід звернути увагу, що у наведеному розрахунку не включено податок з отримання власником підприємства частини його прибутку для власного використання, а також оподаткування дивідендів акціонерів. Зазначені показники не включені до розрахунку з огляду на психологічний бар'єр громадян. Навіть за такого суттєвого зниження податкового навантаження, люди все одно будуть економити на сплаті податків і мінімізувати вилучення коштів з обороту.

За рахунок легалізації працевлаштування громадян та виведення з тіньового обороту доходів підприємств зростуть надходження до Державного бюджету України та бюджетів всіх рівнів від сплати податку з доходів фізичних осіб на 121098 млн. грн. на рік

Пропонована конструкція податкової системи, скасування ПДВ та податку на прибуток, як на результат діяльності підприємства, зробить легітимними джерела фінансування розширеного відтворення у зв'язку з відсутністю мотивів щодо приховування прибутку.

Запропонований 3-відсотковий податок на майно підприємств забезпечить баланс між капіталізацією підприємства та вилученням прибутку його власниками. Запровадження такого податку знівелює податкові ризики надмірної капіталізації підприємств та зловживань з боку їх одноосібних власників.

З одного боку, підприємство отримує стимул для розширення виробництва, а з іншого різна спрямованість запропонованих податків змусить платників податків сумлінно їх сплачувати.

2. Цілі, завдання та основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується:

1) скасування податку на додану вартість,

2) зміна об'єктів та бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Пропонується оподатковувати податком на прибуток дивіденди (частки прибутку), які сплачуються акціонерам (власникам);

3) запровадити 3-відсотковий податок на майно підприємств;

4) посилити контроль за зняттям готівки - запровадити оподаткування зняття готівкових коштів за ставкою податку на прибуток (крім коштів для виплати заробітної плати);

5) посилення контролю за перерахуванням коштів за кордон.

Метою законопроекту є удосконалення державної податкової політики:

- зміна підходу оподаткування - оподаткування прибутку підприємства замінюється оподаткуванням прибутку його власників,

- скасування ПДВ, як такого, що довів свою неефективність,

- відновлення виконання податковою системою її основних функцій - фіскальної (контролюючої, розподільчої), регулюючої (стимулюючої, стримуючої), соціальної,

- забезпечення соціальної рівноваги у суспільстві шляхом врегулювання співвідношення між доходами різних соціальних груп,

- збалансоване формування податкової політики забезпечить підвищення конкурентоспроможності наших товаровиробників, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- запровадження особливої системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності усуне зловживання щодо безподаткового виведення коштів за кордон,

- надання пріоритету митному тарифу в регулюванні імпортних операцій забезпечить дієве та прозоре державне регулювання імпорту, особливо в частині його регулювання стосовно окремих товарних груп,

- використання податкової політики, як засобу створення сприятливих умов для діяльності промислових підприємств, що потребує низького рівня оподаткування,

- забезпечення рівномірності розподілу податкового навантаження між галузями економіки і підприємствами,

- податкова система має забезпечити якомога менше цінових викривлень, дозволити ринку визначати напрями та обсяги накопичень, сприяти зростанню останніх і їх конвертації в інвестиції,

- збільшення легальної бази оподаткування та зростання податкових надходжень до бюджету.

Законопроектом передбачається внесення змін до Податкового кодексу України.

3. Місце Закону в системі чинного законодавства

У даній сфері правового регулювання діє Податковий кодекс України.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття змін до інших законів не потребує.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень Закону у разі його прийняття не призведе до додаткових видатків з Державного бюджету України.

Реалізація положень законопроекту забезпечить легалізацію тіньового сектору економіки.

5. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття цього проекту Закону забезпечить:

- створення умов для розвитку підприємств та залучення інвестицій:

- капіталізація підприємств зможе проводитися без втрат на сплату надлишкових податків,

- розвиток фондового ринку,

- рівномірний справедливий розподіл соціальної відповідальності між усіма суб'єктами господарювання, які використовують працю людей,

- усунення оподаткування проміжного результату діяльності суб'єктів господарювання,

- усунення надлишкового оподаткування суб'єктів господарювання, яке виникає внаслідок розбіжності між податковими періодами та реальними термінами завершення господарських операцій,

- усунення корупційних схем у фіскальних та контролюючих органах та можливостей використання таких органі у особистих інтересах окремих суб'єктів господарювання (рейдерство, перевірки на замовлення тощо),

- підвищення інвестиційної привабливості національної економіки,

- спрощення, і, як наслідок - здешевлення процедур адміністрування податків,

- підвищення якості та ефективності податкового контролю суб'єктів господарювання,

- вивільнення значного трудового і часового ресурсу контролюючих органів для проведення якісної перевірочної роботи, скорочення чисельності працівників фіскальних органів.