Идет загрузка документа (9 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины и Уголовно-исполнительный кодекс Украины относительно порядка освобождения от отбывания наказания

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 24.04.2014 № 4764
Дата рассмотрения: 24.04.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку звільнення від відбування покарання"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Необхідність прийняття даного законопроекту зумовлено рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Ошурко проти України" (заява N 33108/05) від 08 грудня 2011 року, у якому Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) визнав порушення Україною взяті на себе зобов'язання по дотриманню Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а саме п. 1 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) у зв'язку із затримкою між постановленням ухвали про дострокове звільнення від відбування покарання за станом здоров'я та фактичним його звільненням з-під варти.

Суд зазначив у вказаному рішенні, що право на свободу та особисту недоторканність є найважливішим у "демократичному суспільстві" у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи. Суд наголосив, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності.

Крім того, Суд вказав, що національне законодавство України визначає (стаття 153 Кримінально-виконавчого кодексу України), що звільнення заявника могло мати місце лише в день надходження відповідних документів до пенітенціарної установи, однак певно затримка у виконанні рішення про звільнення з-під варти є часто неминучою, проте національні органи влади повинні намагатись звести її до мінімуму, адміністративні формальності щодо звільнення можуть виправдати затримку лише в декілька годин.

Суд зазначає, що національне законодавство України не встановлює жодного строку для повідомлення про рішення про звільнення від подальшого відбування покарання, що дійсно, на жаль, має місце.

Крім того, у вказаній справі є окрема думка судді Юдківської, яка зазначила що "саме законодавство створює проблему, оскільки воно не передбачає участі засудженого в судовому засіданні під час дебатів з цього важливого питання, хоча вирішується питання його свободи, і таким чином позбавляє його можливості бути звільненим на цій стадії. Законодавство також не встановлює розумний строк для повідомлення адміністрації пенітенціарної установи про відповідні судові рішення, який би дозволив запобігти свавільному або несумлінному поводженню, що створює ризик надмірної затримки при звільненні на свободу".

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне виправити описаний недолік у національному законодавстві України, а саме у Кримінальному процесуальному кодексі України та Кримінально-виконавчому кодексі України, які регламентують процедуру звільнення від відбування покарання засуджених осіб.

По-перше, проект Закону направлений на вирішення двох проблем описаного питання: участі засудженого у судовому засіданні під час розгляду питання його достроково звільнення та встановлення строку повідомлення судом установи виконання покарання.

Щодо першого питання, то варто сказати, що новим Кримінальним процесуальним кодексом України, прийнятим 13 квітня 2012 року, передбачено, що при розгляді судом питання можливості звільнення особи від відбування покарання у судове засідання викликається засуджений (стаття 539). Однак дане положення не є абсолютним, оскільки його явка не є обов'язковою, що в свою чергу може позбавити права засудженого бути звільненим негайно з-під варти у залі судового засідання. Тому виникає необхідність удосконалити положення статті 539 КПК України запропонованим у проекті змістом.

Щодо другого питання, то проектом пропонується встановити, що копію рішення суду про дострокове звільнення засудженого суд має надіслати до установи виконання покарання негайно після його проголошення, а адміністрація установи виконання покарання звільнити засудженого негайно з моменту отримання такого рішення, а не як передбачено чинною нормою - "у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня".

2. Цілі й завдання прийняття законопроекту

Основним завданням і ціллю цього законопроекту є удосконалення законодавства України, яке регламентує процедуру звільнення засуджених від відбування покарання шляхом усунення прогалин, що мають місце.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни до статей 539 Кримінального процесуального кодексу України, передбачивши обов'язкову участь засудженого, який відбуває покарання у місцях позбавлення волі, у судовому засіданні під час розгляду питання його звільнення від відбування покарання, та про негайність надіслання рішення суду після його проголошення до установи виконання покарання, а також до статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України, якими закріпити норму про негайне звільнення засудженого з моменту отримання рішення суду.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовою базою у цій сфері правового регулювання є Кримінальний процесуальний кодекс України та Кримінально-виконавчий кодекс України.

Реалізація положень цього законопроекту, після його прийняття, не потребуватиме внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує джерел додаткового фінансування, а отже і збільшення бюджетних видатків.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Результатом прийняття цього законопроекту стануть позитивні наслідки у вигляді, по перше, усунення прогалин у національному законодавстві України у питанні регулювання процедури звільнення засуджених від відбування покарання, по друге, забезпечить дотримання Україною норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

 

Народний депутат України

К. А. Бондарєв

Опрос