Идет загрузка документа (95 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно реализации положений Уголовного процессуального кодекса Украины

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 16.04.2014 № 4712
Дата рассмотрения: 16.04.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

15 лютого 2008 року, розглянувши питання щодо ходу реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів, Рада національної безпеки і оборони України схвалила проект Концепції реформування кримінальної юстиції України і запропонувала Президентові України затвердити Концепцію.

Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311/2008 Концепція реформування кримінальної юстиції України була затверджена.

Відповідно до Концепції в основу реформування кримінальної юстиції мають бути покладені багатовікові національні традиції правотворення і судівництва, положення вітчизняного права, які пройшли перевірку часом і виправдані практикою, прогресивні інститути правових систем держав Європейського Союзу, норми міжнародного права.

Завданням Концепції є створення науково обґрунтованої методологічної основи, визначення змісту та напрямів реформування системи кримінальної юстиції, зокрема:

- гуманізація кримінального законодавства;

- удосконалення кримінальних процесуальних норм і суміжного законодавства, в тому числі з урахуванням світового досвіду;

- перебудова організаційно-функціональної структури кримінальної юстиції відповідно до норм реформованого законодавства;

- посилення захисту прав та інтересів потерпілих, гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди;

- розвиток інституту пробації та розширення застосування відновних процедур і примирення.

Нові підходи у сфері кримінальної відповідальності та кримінального судочинства мають кардинально змінити умови забезпечення прав людини, сформувати переконаність особи й суспільства в дієвості принципу верховенства права, підвищити рівень довіри громадян України до інститутів влади загалом і до органів та установ системи кримінальної юстиції зокрема.

Кримінальне судочинство має забезпечувати неухильне дотримання прав особи в ході діяльності органів досудового розслідування та судів відповідно до вимог Конституції України та міжнародних договорів щодо прав людини, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням її тлумачення Європейським судом з прав людини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. N 1153-р було затверджено також План заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України. Ним, з урахуванням змін, внесених у жовтні та листопаді 2011 р., було передбачено, зокрема, прийняття:

1) Кримінального процесуального кодексу України;

2) протягом шести місяців після прийняття Кримінального процесуального кодексу України:

- Кодексу України про кримінальні проступки;

- закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо розмежування правопорушень залежно від ступеня їх суспільної небезпеки, обмеження сфери застосування покарань, пов'язаних із позбавленням волі;

- Кодексу України про адміністративні проступки;

- закону про створення антикорупційного органу з повноваженнями щодо проведення досудового розслідування корупційних правопорушень;

- закону про внесення змін до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" в частині приведення його у відповідність з новим Кримінальним процесуальним кодексом України;

3) у грудні 2008 року:

- закону про систему органів досудового розслідування і статус слідчих. Протягом шести місяців після прийняття цих законів МВС, Мінфін, Мінекономіки, Міноборони, СБУ, ДПА, Адміністрація Держприкордонслужби, Держмитслужба за участю Генеральної прокуратури України мають подати на розгляд Уряду України плани заходів щодо реорганізації органів дізнання та досудового слідства і створення нових відповідних органів;

- закону про прокуратуру (нова редакція);

4) інших законів (про безоплатну правову допомогу; про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо передачі державної кримінально-виконавчої служби до системи органів юстиції та створення інституту пробації; про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання рішенням суду касаційної інстанції прецедентного характеру);

5) протягом трьох місяців після затвердження Концепції реформування системи органів внутрішніх справ - закону про органи внутрішніх справ та інші законопроекти, пов'язані з реформуванням органів внутрішніх справ;

6) відповідно до строку, визначеного Комплексною цільовою програмою реформування Служби безпеки України - закону про Службу безпеки України (нова редакція).

Крім того, протягом шести місяців (максимум - року) після прийняття Кримінального процесуального кодексу України мають бути створені (впроваджені, виконані):

- єдина система статистики та визначення науково обґрунтованих критеріїв оцінки результатів роботи органів системи кримінальної юстиції;

- єдина система електронного обліку даних про кримінальні правопорушення і покарання за них, адміністративні проступки і відповідні адміністративні стягнення, автоматизованої обробки такої інформації;

- механізм забезпечення співвідношення між кількістю зареєстрованих повідомлень про злочини і кількісним складом посадових осіб органів досудового розслідування;

- методика створення списків присяжних і народних засідателів;

- служба пробації та вжити заходи щодо її функціонування;

- програми перепідготовки працівників органів кримінальної юстиції, а також нові навчальні програми з вивчення законодавства, що регулюватиме нову систему кримінальної юстиції;

- системи регіональних центрів перепідготовки для працівників органів кримінальної юстиції, а також забезпечено підготовку та перепідготовку працівників органів кримінальної юстиції з питань застосування нових положень кримінального процесуального законодавства, проведені семінари, науково-практичні конференції тощо з питань реформування кримінальної юстиції і застосування положень нового КПК України;

- розпочато моніторинг ефективності функціонування нової системи кримінальної юстиції.

* * *

Забезпечуючи наступність державної влади, Верховна Рада України VI скликання прийняла, а Президент України підписав новий Кримінальний процесуальний кодекс України, заснований на основних положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції України, який набирає чинності 19 листопада 2012 року.

Наступними завданнями, відповідно до згаданої Концепції, є, зокрема:

1) прийняття Кодексу України про адміністративні проступки;

2) введення інституту кримінальних проступків;

3) розмежування правопорушень залежно від ступеня їх суспільної небезпеки;

4) обмеження сфери застосування покарань, пов'язаних із позбавленням волі.

На виконання цих завдань розроблено цей проект Закону, яким передбачено, зокрема, певні новації у Кримінальному кодексі (далі - КК) України.

2. Мета і завдання прийняття акта

Метою проекту Закону є реалізація державної політики із гуманізації кримінальної відповідальності, наслідком якої стане суттєве зменшення кількості судимих осіб і осіб, які позбавлятимуться волі.

Основними завданнями Проекту є:

1) продовження гуманізації кримінального права шляхом перетворення окремих нетяжких злочинів на кримінальні проступки;

2) отримання обвинуваченими у вчиненні кримінальних проступків усіх процедурних прав і гарантій кримінального процесу, яких особи позбавлені в процедурі щодо адміністративних правопорушень. З іншого боку, до таких осіб не можливо буде застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

3) зменшення випадків неправомірного використання результатів адміністративного провадження при розслідування кримінальних справ (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Доронін проти України"). Зараз у провадженні щодо адміністративних порушень дозволено застосовувати велику кількість втручальних заходів (затримання особи, особистий огляд та огляд речей, вилучення речей і документів тощо) без належного судового контролю. А за допомогою цих дій можуть отримуватися докази, важливі для певного кримінального провадження. Запровадження кримінальних проступків суттєво скоротить об'єм втручальних заходів у адміністративному провадженні;

4) гарантування судового захисту прав особи у справах про кримінальне обвинувачення (щодо конфіскації майна, виправних робіт, короткострокового арешту тощо) на підставі вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Жоден інший державний орган, окрім суду, не може приймати рішення про застосування до особи зазначених покарань;

5) реалізація вимог Конституції України (стаття 41) про можливість конфіскації майна лише на підставі рішення суду;

6) необхідність додержання міжнародних зобов'язань України. Велика кількість міжнародних договорів передбачає необхідність встановлення кримінальної відповідальності за діяння, які за ступенем своєї небезпеки не можуть бути віднесені до категорії злочинів. Існування лише одного виду кримінально-караних діянь (злочинів) змушує законодавця визнавати такі протиправні діяння тільки злочинами.

Про доцільність запровадження кримінальних проступків свідчить також іноземний досвід: кримінальне законодавство переважної більшості європейських країн передбачає два та навіть три види кримінально-караних діянь (злочин - проступок - порушення). В Європі давно дійшли висновку, що у сфері кримінального права не може бути лише одного різновиду караних діянь (злочину) - причому не лише за їх небезпекою для суспільства, а й за ступенем покарання та правовими наслідками для покараної особи.

Історія права також засвідчує, що кримінальне право Російської та Австро-Угорської імперій, Польщі і Румунії, яке діяло на території нинішньої України, передбачало два види караних діянь (злочин і проступок).

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Введення інституту кримінальних проступків

1. Особливу частину КК України поділено на дві Книги: Книга 1. Злочини і Книга 2. Кримінальні проступки.

Книга 2. Кримінальні проступки містить усього 173 статті (185 простих складів проступків). При цьому до Книги 2. Кримінальні проступки включено:

А) 91 простий склад проступків, які наразі є адміністративними проступками, передбаченими Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і Митним кодексом України, але за своїм характером не є правопорушеннями проти порядку управління, а за ступенем своєї тяжкості є суспільно небезпечними і мають бути криміналізовані із встановленням за їх вчинення найменш суворих кримінальних покарань. Слід згадати, що чинний КУпАП передбачає можливість:

арешту - у 24 випадках;

виправних робіт - у 13 випадках;

громадських робіт - у 17 випадках;

конфіскації - у 75 випадках;

великого штрафу (до тисячі, до 3 тисяч, до 5 тисяч нмдг) - у 40 випадках, -

а загалом до судової юрисдикції наразі відноситься понад 150 складів адміністративних проступків.

Для того, щоб максимально пом'якшити вимушену криміналізацію цих діянь, запроваджено градацію (ступені) санкцій за кримінальні проступки (у вигляді арешту, виправних робіт, службових обмежень і громадських робіт) - залежно від їх "минулого". Тобто, якщо відповідні проступки трансформовані із адміністративних у кримінальні, то санкції за них встановлені значно більш м'які (крім вчинення кримінальних проступків повторно або за інших обтяжуючих обставин), ніж за кримінальні проступки, які раніше розглядались як злочини;

Б) 100 простих складів проступків, які наразі є злочинами невеликої тяжкості, передбаченими КК України, і, виходячи із невисокого ступеню їхньої тяжкості, можуть бути переведені до категорії кримінальних проступків із встановленням за їх вчинення дещо менш суворих, ніж зараз, або таких самих, як зараз, кримінальних покарань за проступки.

Загалом же із чинної Особливої частини КК вилучається приблизно 76 статей і 48 частин статей. Це - значна гуманізація закону про кримінальну відповідальність;

В) 62 кваліфікованих складів проступків.

При цьому враховуються такі факти:

1) досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється, згідно з новим КПК України, за вельми спрощеною, порівняно з розслідуванням злочинів, процедурою у формі дізнання, а за певних, визначених законом умов, справа розглядається судом у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні - усе це є фінансово мінімально обтяжливим для держави;

2) під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою - це мінімально обмежує права і свободи особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і дозволяє максимально безболісно вирішити кримінально-правовий конфлікт.

Водночас у Книзі 1. Злочини залишаються 56 простих складів злочинів невеликої тяжкості, близько 240 складів злочинів середньої тяжкості, 280 - тяжких і 100 - особливо тяжких злочинів. Усього майже 680 простих складів злочинів.

2. Визначено поняття кримінального правопорушення та його види, а також поняття кримінального проступку (проступку) і злочину та види злочинів (статті 11 і 12).

Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

Залежно від ступеня тяжкості та правових наслідків їх вчинення кримінальні правопорушення поділяються на злочини та проступки, а злочини, у свою чергу, на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Кримінальним проступком (далі у цьому Кодексі він іменується проступком) є передбачене Загальною частиною та Книгою 2 Особливої частини цього Кодексу суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом проступку, за відсутності у цьому діянні ознак злочину.

Злочином є передбачене Загальною частиною та Книгою 1 Особливої частини цього Кодексу суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Водночас знайдено компроміс між результатами реформи кримінального права, проведеної у листопаді 2011 р., яка стосувалась господарських злочинів, і класичними підходами теорії кримінального права, за якими штраф не може бути еквівалентом позбавлення волі на тривалі строки, а тим більше - еквівалентом довічного позбавлення волі.

В результаті у ст. 12 КК сформульовано відповідні винятки із загального правила:

"... Злочином середньої тяжкості є також злочин у сфері господарської діяльності або злочин у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі від 50 до 200 денних ставок.

... Тяжким злочином є також злочин у сфері господарської діяльності або злочин у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі від 200 до 1000 штрафних ставок.

... Особливо тяжким злочином є також злочин у сфері господарської діяльності або злочин у сфері професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі від 1000 до 2000 штрафних ставок".

3. До Загальної частини КК України внесені зміни, які випливають із запровадження інституту кримінальних проступків. Зокрема, у випадках, коли в тексті КК України згадувалось про злочин, термін "злочин" замінено терміном "кримінальне правопорушення". Утім, таку заміну здійснено не механічно. Так, передбачено, що:

- незакінчений проступок (готування до проступку та замах на проступок) не тягне за собою кримінальної відповідальності (ст. 13);

- співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник, а за співучасть у кримінальному проступку кримінальну відповідальність несуть тільки співвиконавці (ст. 27);

- проступок визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які є суб'єктами кримінального проступку (ст. 28);

- відповідно до статей 45 - 48 підлягає звільненню (може бути звільнено) від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила проступок;

- відповідно до ст. 49 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минув один рік;

- так само - у разі засудження за проступок - особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк один рік (ст. 80);

- окремо визначено особливості призначення покарання за сукупністю злочинів, сукупністю злочинів і проступків, а також сукупністю проступків (статті 70 і 70-1). Зокрема передбачено, що при сукупності двох чи більше проступків суд не може визначити остаточне покарання шляхом поглинення;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо проступку не тягне за собою визнання засудженої особи такою, що має судимість (ст. 88).

Оскільки з прийняттям нового КУпАП будь-яке порушення громадського порядку розглядатиметься виключно як злочин або кримінальний проступок, то із ст. 47 КК (передача особи на поруки) виключено згадування про не порушення громадського порядку як умову звільнення від кримінальної відповідальності, а із ст. 390 КК - про систематичне порушення громадського порядку особою, засудженою до обмеження волі, як ознаку злочину.

Оскільки з прийняттям нового КУпАП адміністративними правопорушеннями визнаватимуться тільки діяння проти порядку публічного управління, більшість з яких є порушенням, часто необережним, певних правил, тобто ці правопорушення втрачають характер суспільно небезпечних, то із статей 78, 79 і 83 КК виключено згадку про притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.

4. Передбачено різні правові наслідки злочину та кримінального проступку (див. нижче).

Розмежування кримінальних правопорушень залежно від ступеня суспільної небезпеки, а також правових наслідків їх вчинення.

1. Як вже зазначено вище, злочини і кримінальні проступки розмежовані між собою за конкретними ознаками.

2. З метою забезпечення точної і правильної кваліфікації злочинів і проступків, а також з метою виконання вимог нового КПК України, встановлених, зокрема, його статтями 150, 155, 160, 184, 409, 413, 438, 445, 453 та ін., в яких йдеться про правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, КК доповнено статтями 12-1 - 12-3.

У ній, зокрема, визначено, що кримінально-правовою кваліфікацією є визначення точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України, а конкуренція кримінально-правових норм має місце у разі вчинення одного кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена одночасно двома або більше нормами; кримінально-правова кваліфікація за наявності конкуренції кримінально-правових норм здійснюється за правилами, передбаченими статтями 12-2 і 12-3 цього Кодексу.

3. За злочини і за проступки передбачені (у тому числі для неповнолітніх) різні види та/або розміри покарань. При цьому у статтях 51 і 52 КК України визначено, що:

- до осіб, визнаних винними у вчиненні проступку, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

3) громадські роботи;

4) виправні роботи;

5) службові обмеження;

6) арешт;

- основними покараннями за проступки є штраф, громадські роботи, виправні роботи і службові обмеження. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання за проступки;

- не можуть застосовуватися, у тому числі в порядку, передбаченому статтями 69 і 82 цього Кодексу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як основне покарання, а також громадські роботи - до осіб, засуджених за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, виправні роботи, службові обмеження і арешт - до осіб, засуджених за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, а обмеження волі і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжкого злочину;

- види покарань, що застосовуються до неповнолітніх, та особливості призначення покарання неповнолітнім визначені в Розділі XV Загальної частини цього Кодексу.

4. У ст. 53 КК України передбачено п'ять різних розмірів штрафу - залежно від виду кримінального правопорушення та виду злочину:

- від 5 до 20 штрафних ставок - при засудженні за проступок. Відповідно до положень Книги 2 штраф в розмірі від 5 до 10 штрафних ставок призначається за кримінальні проступки, які за раніше чинним законодавством визнавались адміністративними проступками, а в розмірі від 10 до 20 штрафних ставок - за кримінальні проступки, які за раніше чинним законодавством визнавались злочинами (як правило, злочинами невеликої чи середньої тяжкості). Дещо посилений штраф - від 15 до 20 штрафних ставок - передбачено за кримінальні проступки, вчинені за обтяжуючих обставин;

- від 20 до 50 штрафних ставок - при засудженні за злочин невеликої тяжкості;

- від 50 до 200 штрафних ставок - при засудженні за злочин середньої тяжкості;

- від 200 до 1000 штрафних ставок - при засудженні за тяжкий злочин;

- від 1000 до 2000 штрафних ставок - при засудженні за особливо тяжкий злочин.

5. Аналогічно передбачені різні - за проступки і злочини - розміри громадських робіт, виправних робіт, службових обмежень, арешту.

При цьому, як вже зазначалось, запроваджено градацію (I, II і III ступені) арешту, виправних робіт, службових обмежень і громадських робіт для кримінальних проступків - залежно від "минулого" відповідних проступків (потрапили вони до Книги 2. Кримінальні проступки Особливої частини КК України із КУпАП чи раніше розглядались як злочини).

6. Водночас із КК виключено як зайві і такі, що порушують принцип рівності усіх перед законом та створюють непотрібні складнощі для кримінально-правової кваліфікації, деякі статті, зокрема, про військові злочини, які, крім суб'єкта, мають усі інші ознаки загальнокримінальних злочинів, а також уніфіковано положення багатьох інших статей Особливої частини КК (див. нижче). Наприклад, військова службова особа згідно із ст. 423 КК може бути покарана за зловживання службовим становищем, яке спричинило істотну шкоду, лише за умови, що розмір збитків (в яких виражається ця шкода) перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на відміну від цього "планка" кримінальності зловживання, вчиненого іншою службовою особою, згідно із ст. 364 КК, знаходиться значно нижче - "на рівні" 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обмеження сфери застосування покарань, пов'язаних із позбавленням волі. Розвиток інституту пробації.

З метою обмеження сфери застосування покарань, пов'язаних з позбавленням волі, як це вимагається Концепцією реформування кримінальної юстиції України.

1. Передбачено соціально справедливу систему обчислення штрафу на основі середньомісячного доходу засудженого, на цьому етапі реформування кримінального законодавства лише за тяжкі й особливо тяжкі злочини, - на основі прийнятої в європейських державах "скандинавської системи грошових штрафів". При цьому:

а) розмір штрафної ставки при визначенні штрафу як покарання за проступок, злочин невеликої і середньої тяжкості становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір штрафної ставки виражається в повних гривнях (копійки до уваги не беруться).

Розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік;

б) розмір штрафної ставки при визначенні штрафу як покарання за тяжкий і особливо тяжкий злочин становить:

- стосовно осіб, середньомісячний сукупний дохід сім'ї яких не перевищує суму прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, - 1/30 розміру мінімальної заробітної плати;

- стосовно усіх інших осіб - 1/30 розміру середньомісячного доходу засудженого, але не більше трьох розмірів мінімальної заробітної плати.

При обчисленні середньомісячного доходу засудженого суд виходить з оподатковуваного податком на доходи фізичних осіб доходу засудженого за рік, що безпосередньо передував року вчинення кримінального правопорушення, а за відсутності даних за зазначений рік - за попередній рік, шляхом поділу доходу за рік на дванадцять.

Штраф як додаткове покарання за злочин, якщо воно передбачено в санкції статті (частини статті) Книги 1 Особливої частини цього Кодексу, встановлюється вироком суду в межах від 20 до 50 штрафних ставок при засудженні за злочини невеликої та середньої тяжкості і від 50 до 200 штрафних ставок - при засудженні за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

З урахуванням життєвого рівня засудженого суд може призначити штраф як основне покарання з розстрочкою виплати певними частинами на строк до трьох років.

2. Передбачено можливість заміни несплаченої суму штрафу іншим покаранням, як правило, не пов'язаним з позбавленням волі, - у разі відсутності підстав для розстрочки виплати штрафу, а так само у випадках, коли засуджена особа протягом трьох місяців поспіль не виконувала основне покарання у виді штрафу з розстрочкою його виплати. При цьому у вироку про застосування штрафу суд заздалегідь визначає вид і розмір покарання, яке буде застосоване до засудженої особи в разі несплати нею штрафу із зазначених причин. Засуджений звільняється від покарання, застосованого на заміну несплаченої ним суми штрафу, негайно після її сплати.

Так само - замість засудження особи за ухилення від виконання покарання у виді громадських робіт, виправних робіт, службових обмежень, передбачено можливість заміни цих покарань іншими, дещо більш тяжкими покараннями.

У ст. 72 визначено інші, більш точні правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення, а у ст. 73 КК України передбачено, що строки покарання обчислюються також в днях.

3. Розширено можливості застосування альтернативних позбавленню волі більш м'яких покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт і арешту, зокрема за рахунок їх незначного посилення, збільшення їх розмірів (наприклад, виправних робіт, які по суті є упорядкованим штрафом з відстрочкою його виплати, застосовуваним до осіб, що мають стабільний заробіток, - до 3-х років з відрахуванням в дохід держави до 30 % заробітку).

З метою ліквідувати малозрозумілі підходи, що містяться в чинному КК України і за яких судова дискреція дозволяє призначати різні види покарання у кількох десятках (!) варіантів, причому усі вони фактично "беруться зі стелі", із санкцій усіх статей (частин статей) Особливої частини КК вилучені конкретні (у роках, місяцях, днях чи годинах) розміри: а) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; б) громадських робіт; в) виправних робіт; г) службових обмежень; д) арешту; є) направлення в дисциплінарний батальйон, - і ці питання уніфіковані в Загальній частині КК.

Водночас передбачено, що:

- особі, яку вперше засуджено за злочин невеликої тяжкості, позбавлення волі, передбачене санкцією відповідної статті (частини статті), може бути призначено лише у випадках, коли злочин носив насильницький характер або його вчинено з корисливих чи хуліганських мотивів, або за обставин, що обтяжують покарання;

- так само арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та осіб, які мають на своєму утриманні дитину віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда. Арешт, як правило, не застосовується до працівників з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві, в установі, організації - через соціальну недоцільність розривати зв'язок працівника з підприємством. Особі, яку засуджено за проступок, вперше засуджено за злочин невеликої тяжкості, арешт, передбачений санкцією відповідної статті (частини статті), може бути призначено лише у виняткових випадках, коли кримінальне правопорушення носило насильницький характер або його вчинено з корисливих чи хуліганських мотивів, або за обставин, що обтяжують покарання.

4. Запропоновано поширити такий вид покарання, як службові обмеження (відповідно, змінивши його назву зі "службових обмежень для військовослужбовців" на "службові обмеження" - до речі, у Розділі XX Особливої частини чинного КК вони так і іменуються), на інших осіб, які мають спеціальні звання і правовий статус, близький до статусу військовослужбовців, а також на державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (крім суддів). Цим усунено дискримінацію стосовно зазначених категорій осіб, оскільки за відсутності можливості призначити їм виправні роботи та службові обмеження для військовослужбовців суди призначають їм більш суворі покарання. Як і виправні роботи, службові обмеження за своїм змістом нагадують штраф з розстрочкою до трьох років - для осіб, які мають постійне місце роботи (служби).

Покарання у виді службових обмежень відбувається за місцем служби засудженого. Його змістом є те, що:

а) із суми заробітку або грошового забезпечення засудженого до службових обмежень провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків за проступки і від двадцяти до тридцяти відсотків за злочини;

б) під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому чи спеціальному званні (ранзі, чині);

в) строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового чи спеціального звання (рангу, чину).

5. У ст. 65 КК України уточнено, що хоча суворість покарань визначається місцем їх розташування в системі покарань за злочини і проступки, визначеній у статті 51 цього Кодексу, штраф не вважається найменш суворим покаранням, а його суворість залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і визначається санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

6. Аналогом інституту пробації в зарубіжному законодавстві у КК України є інститут звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням (відмінність полягає практично лише у тому, що пробація в зарубіжних державах означає також і наявність спеціальних установ, відмінних від пенітенціарної служби, які опікуються питаннями пробації). Згідно з даними судової статистики ДСА України українські суди надзвичайно зловживають правом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і внаслідок цього, а також незначних та необтяжливих обов'язків, які покладаються на засудженого, це покарання перетворюється на профанацію. Навіть за особливо тяжкі злочини суди звільняють від покарання з випробуванням близько 25 % засуджених. За злочини невеликої тяжкості таких вже 35 % (ще понад 30 % осіб звільняються від кримінальної відповідальності), а неповнолітніх - понад 70 % (близько 15 % неповнолітніх звільняються від покарання). При цьому, за даними В. С. Батиргареєвої, яка досліджувала рецидивну злочинність в Україні, у 2001 - 2007 роках засуджувалось від 39 до 49 тис. осіб, які раніше вже були судимі, і кожен 6 - 7-й злочин в Україні вчинюється рецидивістом.

З урахуванням цих даних, з метою розширити можливості застосування штрафу та інших реальних, хоча і більш м'яких, ніж позбавлення волі та обмеження волі, покарань, пропонується усунути можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням від інших покарань, крім позбавлення волі та обмеження волі, і дещо звузити сферу застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), а також розширити перелік обов'язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням (ст. 76).

7. З урахуванням усіх змін стосовно покарання внесені зміни до відповідних санкцій багатьох статей (частин статей) Особливої частини КК України.

Подальша гуманізація кримінальної відповідальності, на основі принципу рівності усіх перед законом і судом, у тому числі посилення захисту прав та інтересів потерпілих, з урахуванням світового досвіду.

Гуманізація кримінального законодавства - це не лише пом'якшення кримінальної відповідальності чи інше поліпшення становища особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Гуманізація кримінального законодавства означає насамперед створення усіх можливостей для того, щоб закон про кримінальну відповідальність найкращим чином забезпечував охорону людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки як найвищої соціальної цінності, а також повною мірою відповідав принципу правової визначеності і принципу верховенства права загалом.

Виходячи із цього, у КК України зроблені такі зміни.

1. У статті 51 визначено, що суд не може застосовувати, у тому числі в порядку, передбаченому статтями 69 і 82 цього Кодексу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як основне покарання, а також громадські роботи - до осіб, засуджених за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, виправні роботи, службові обмеження і арешт - до осіб, засуджених за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, а обмеження волі і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжкого злочину.

2. У статті 55 передбачено, що позбавлення права керування засобами транспорту за вчинення проступків не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони були, або керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або у разі ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

3. З огляду на можливості зловживання зі звільненням від покарання чи його відбування осіб, які захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, у ст. 84 визначено, що Перелік тяжких хвороб, що перешкоджають відбуванню покарання, визначається законом.

4. Зміст зловживання службовим становищем у ст. 364 конкретизовано і наближено до змісту відомих антикорупційних конвенцій, а також узгоджено зі статтею КК, яка передбачає відповідальність за аналогічний (але без істотної шкоди чи тяжких наслідків) кримінальний проступок.

Внесені необхідні зміни до приміток до ст. 364, а примітка до ст. 364-1 перенесена до ст. 364.

Водночас відповідно до антикорупційних конвенцій та з метою усунути дискримінацію службових осіб залежно від того, є вони "державними" чи "недержавними" службовими особами, поняття "хабар" замінене поняттям "неправомірна вигода". Внесені необхідні зміни до статей 368, 369, 370 та інших.

У зв'язку із тим, що новий Закон України "Про державну службу" не передбачає категорій державних службовців, внесені зміни до примітки до статті 368 КК щодо визначення службових осіб, які займають відповідальне становище та службових осіб, які займають особливо відповідальне становище.

5. Внесені зміни до п. 8 ч. 2 ст. 115 і як зайві виключені 5 статей - статті 112, 348, 379, 400, 443, а також одна частина статті - ч. 4 ст. 404, як такі, що містять дискримінаційні положення, оскільки посягання на життя людини, незалежно від посади, яку вона займає, не може каратися різною мірою покарання. Запропоновано правозастосовним органам використовувати в усіх цих випадках положення пункту 8 частини 2 ст. 115 щодо відповідальності за умисне вбивство "особи чи її близької особи у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку".

6. Посилено відповідальність за деякі насильницькі злочини, зокрема за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за обтяжуючих обставин, а також за заподіяння тілесних ушкоджень, інше насильство та погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна та погрозу його знищення чи пошкодження, викрадення людини та позбавлення її волі, вчинені "стосовно особи або члена її сім'ї чи близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку". Для цього:

а) внесені зміни до п. 4 ч. 1 ст. 67, статей 121, 122, 146, 147, 152, 153, 194.

Паралельно, з метою посилення захисту неповнолітніх та вагітних жінок, організм яких є особливо вразливим від подібних злочинів, а також фізичного і психічного здоров'я та життя майбутньої дитини, окремі статті КК доповнено відповідною обтяжуючою ознакою ("або щодо неповнолітнього, або щодо жінки, яка перебувала у стані вагітності").

У статтях 67, 115, 136, 156 і 299 слово "малолітній" замінено словом "неповнолітній". Цим враховано вимоги Конвенції про права дитини, яка зобов'язує забезпечити підвищений правовий захист не лише малолітнім, а усім неповнолітнім (дітям).

Стаття 67 також доповнена приміткою, зі змісту якої випливає, що неповноліття, похилий вік особи, перебування особи у безпорадному стані або у стані вагітності, інша передбачена цим Кодексом спеціальна ознака потерпілого інкримінується винній особі як у випадках, коли вона усвідомлювала наявність цієї ознаки, так і у випадках, коли вона не усвідомлювала, але за обставинами справи могла її усвідомлювати. Це необхідно для запровадження єдиної судової практики у справах про кримінальні правопорушення, вчинювані стосовно певних категорій потерпілих.

Удосконалено кримінальну відповідальність за викрадення чи позбавлення волі людини і за захоплення заручників (ст. 146 і 147 КК);

б) виключено 12 статей і одну частину статті: ч. 2 ст. 157, статті 345, 346, 347, 349, 350, 352, 377, 378, 398, 399, 405, 444;

в) кваліфікуючою обставиною умисного вбивства у ст. 115 визначено мету використання органів чи тканин трупа, адже такі дії не завжди вчинюються з корисливих мотивів;

г) уточнено поняття хуліганства (ст. 296).

7. Водночас, з огляду на поширеність такого діяння і з метою зниження загального рівня казуальності кримінального закону України передбачено кримінальну відповідальність за примушування - злочин, який полягає у вимозі вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій чи іншої поведінки, поєднаної з погрозами застосувати фізичне насильство щодо потерпілого чи його близьких, або знищити чи пошкодити майно потерпілого чи його близьких, або розголосити відомості, що ганьблять потерпілого чи його близьких (нова ст. 147-1).

Встановлення кримінальної відповідальності за примушування як злочин проти волі, честі і гідності людини цілком випливає з міжнародних договорів України, а також з положень статей 3, 28, 29 Конституції України щодо охорони свободи, честі і гідності людини як найвищої соціальної цінності.

На сьогодні кримінальна відповідальність за примушування - вимагання від людини вчинення незаконних дій або утримання від вчинення законних дій чи іншої поведінки відповідно до вказівок винного із застосуванням психічного насильства щодо потерпілого чи його близьких передбачена КК Білорусі, Литви, Болгарії, Польщі, Швейцарії, Австрії, Іспанії, Італії, Сан-Марино, ФРН, Голландії, Швеції та інших держав.

У зв'язку із доповненням КК України статтею 147-1:

а) виключено вісім статей - ст. 174, 280, 343, 344, 355, 356, 376, 397, а також ч. 4 ст. 157 і ч. 2 ст. 180;

б) внесено зміни до ст. 120, 121, 122, 142, 157, 300, 301, 342, 386.

8. Також виключено 13 статей із Розділу XIX "Військові злочини" (статті 410, 415, 416, 417, 422, 423, 424, 425, 426, 429, 433, 434, 435) - як такі, що дублюють інші статті КК і при цьому містять окремі суперечливі та дискримінаційні положення. При цьому враховано також значне (більш як на 20 % за останні сім років) скорочення Збройних сил України, інших військових формувань та значне (майже удвічі за сім років) зниження злочинності військовослужбовців, ліквідація військових судів та військових прокуратур. Разом з тим, ст. 262 КК доповнено словами "або інших бойових речовин", "військової техніки" і внесені необхідні зміни до ст. 264 КК України.

9. Внесені зміни до ч. 2 ст. 191 з метою удосконалення її змісту (виключено повторення елементу диспозиції частини першої у частині другій цієї статті).

10. Покарання за викрадення майна та інші подібні злочини не може бути суворішим, ніж за посягання на життя людини. Тому, з метою гуманізації закону про кримінальну відповідальність та з урахуванням судової практики знижено покарання за деякі злочини, не поєднані із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я людини і, таким чином, ці злочини переведені з категорії особливо тяжких в категорію тяжких.

Це стосується злочинів, передбачених відповідними частинами статей 185, 190, 191, 199, 201, 209.

11. З метою посилення правового захисту усіх фізичних осіб, незалежно від громадянства, в тексті КК слово "громадянин (громадяни)" в усіх відмінках замінено словами "людина" або "фізична особа".

12. В тексті КК замінено:

- словосполучення "загибель (або смерть) людей чи інші тяжкі наслідки" (як тяжкий наслідок кримінального правопорушення) - словами "загибель людини чи інші тяжкі наслідки". Тим самим підкреслено, що тяжким наслідком для суспільства є загибель однієї людини, а також створено умови для усунення різної судової практики тлумачення ознаки "загибель людей" (одні суди тлумачили цю ознаку як таку, що означає загибель хоча б однієї людини, інші - як загибель двох чи більше людей);

- наслідки у виді "шкоди здоров'ю" - наслідками у виді "значної шкоди здоров'ю", адже заподіяння через необережність легких тілесних ушкоджень не вимагає саме кримінально-правового реагування з боку держави. Таким чином, здійснено часткову декриміналізацію відповідних діянь, які не є умисними, а тому не є суспільно небезпечними.

13. Виходячи з того, що відповідно до визначення кримінального правопорушення (ст. 11 КК), ним взагалі не може бути визнана дія або бездіяльність, яка не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди, у відповідних статтях Книги 1. Злочини слово "істотна" замінено словом "значна". Поняття "істотна шкода" залишено лише в Книзі 2. Кримінальні проступки.

14. Конкретизовано зміст диспозицій статей 142, 243 КК, з яких вилучено зайві слова про створення небезпеки певних наслідків. Тим самим визначено, що передбачені цими статтями діяння є суспільно небезпечними в силу небезпечності самих дій (так званий формальний склад кримінального правопорушення).

15. Із статті 390 КК виключено положення, що містять елементи адміністративної та дисциплінарної преюдиції, а стаття 391 КК виключена як така, що суперечить ст. 63 Конституції України: статус засудженого не означає, що за вчинення адміністративного чи дисциплінарного проступку, хоча б і злісно повторюваного, він повинен нести саме кримінальну, а не підвищену адміністративну чи дисциплінарну, відповідальність.

16. Статті 357, 358 і ст. 366 КК узгоджено між собою, уніфіковано діяння, удосконалено визначення і ознаки офіційного документа, внесено інші уточнення до цих статей.

17. У зв'язку з усіма внесеними до КК змінами внесені також відповідні зміни до ч. 2 статті 22 (перелік злочинів, за які несуть відповідальність особи, що вчинили їх у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років).

18. Відповідно до принципу законності, який включає також і необхідність юридичної визначеності, приписи закону про кримінальну відповідальність мають визначати кримінально каране діяння у чітких й ясних виразах і не підлягають розширювальному тлумаченню, при цьому застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено, з метою забезпечення єдності судової практики, - внесені уточнення до диспозицій окремих статей КК України з метою точного визначення змісту вини (умисел та/або необережність), способів вчинення діяння та його наслідків, його суб'єкта тощо.

Наприклад, усунено такі, що тривалий час заважають правильному застосуванню положень КК України колізії, за якими:

- відповідальність за втягнення дітей у заняття жебрацтвом одночасно передбачається і ст. 150-1 і ст. 304 КК;

- ознакою злочинної організації згідно зі ст. 28 є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів (у множині), а у ст. 255 вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (в однині);

- у ст. 161 КК у контексті рівноправності замість слова "людина" помилково застосовано слово "громадянин".

В усіх відповідних статтях КК уніфіковано термінологію у термінологічних виразах "шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих фізичних осіб, інтересам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам", "за попередньою змовою групою осіб", "службовою особою з використанням службового становища" та ін.

У тексті КК України слово "незаконне" замінено словом "незаконні" в усіх випадках, коли воно стосується кількох альтернативних діянь, а не тільки першого з названих.

Єднальні сполучники "і", "та", "а також", "а так само" замінені розділовими сполучниками "або", "чи" в усіх випадках, коли йдеться про альтернативні предмети кримінального правопорушення, форми діяння чи суспільно-небезпечних наслідків (наприклад, на сьогодні неясно, є "вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів" простим чи складеним злочином).

19. КК доповнено Додатком 2 "Визначення термінів", в якому містяться 70 термінів, що мають наскрізне значення для застосування закону про кримінальну відповідальність. Застосовано підхід, подібний до того, що має місце у ст. 3 нового КПК України. Наразі спеціальні глави чи окремі статті із визначенням термінів, спеціальних для того чи іншого законодавства, містяться практично в усіх кодексах та інших законах.

Практично в усіх КК інших держав є спеціальні "термінологічні" розділи чи глави (КК Молдови, Узбекистану, Польщі, Голландії, Бельгії, Сан-Марино та ін.) або спеціальні "термінологічні" статті чи параграфи (КК Білорусі, Литви, Болгарії, Іспанії, Норвегії та ін.), або і розділи, і параграфи (КК Австрії, ФРН).

У разі підтримання законодавцем концепції Додатку 2 "Визначення термінів" до нього з часом можна буде перенести інші визначення, що наразі містяться у різних статтях КК України, але мають наскрізне значення, а також доповнювати його визначеннями, що з часом стануть загальноприйнятими в доктрині і судовій практиці.

Зміни до КК України, які безпосередньо випливають з положень Кримінального процесуального кодексу України.

1. КК України доповнено новими статтями 2-1 - 2-8, в яких визначені принципи (від лат. principium - начало, основа) кримінального права - відповідно до статей 7 - 29 КПК України, а також з огляду на необхідність забезпечити, щоб в усіх складних випадках, коли норми КК є суперечливими і незрозумілими, можна було визначитись на основі принципів.

Принципи кримінального права сформульовані у КК багатьох держав, зокрема Литви, Молдови, Польщі, ФРН, Франції, Росії, Білорусі та ін.

Вони є також в усіх сучасних кодексах України (КАСУ, КПК, проекті КУпАП та ін.). У КК України вони є і сьогодні, але лише частково - і при цьому "розкидані" по кількох розділах.

У зв'язку із зазначеним - для уникнення дублювання принципів - виключені окремі інші положення КК (частини 3 і 4 ст. 3, ч. 3 ст. 50).

2. Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і відповідно до ч. 4 ст. 56 КПК України у передбачених КК України та КПК України випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження (виходячи із цього, а також із ст. 471 КПК України, воно може бути також підставою для звільнення від покарання, пом'якшення покарання тощо).

У зв'язку із зазначеним внесені зміни до статті 46 КК України "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим".

Крім того, частину 5 ст. 65 КК доповнено положенням про те, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідні зміни внесені також і до ст. 75 КК.

3. Відповідно до ст. 207 КПК України кожен має право затримати будь-яку особу (за винятками, встановленими законом) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, або під час безперервного переслідування підозрюваного. З цими положеннями узгоджені положення ст. 38 КК України щодо правомірності затримання особи.

4. Приведено у відповідність до нового КПК статті 371, 372 та інші КК України, якими пропонується, зокрема, передбачити відповідальність за:

- завідомо незаконне затримання або незаконний привід, вчинені прокурором або службовою особою органу досудового розслідування з використанням свого службового становища;

- завідомо незаконний арешт, вчинений суддею, або завідомо незаконне тримання під вартою, вчинене службовою особою місця попереднього ув'язнення з використанням свого службового становища;

- повідомлення завідомо невинуватій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або складання чи затвердження обвинувального акта, або звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно особи, завідомо невинуватої у вчиненні кримінального правопорушення, вчинені прокурором або службовою особою органу досудового розслідування з використанням свого службового становища;

- у ст. 375 КК визначено спеціальний склад службової недбалості судді - недбале ставлення суддею до своїх обов'язків, внаслідок чого було винесено незаконний або необґрунтований вирок, рішення, ухвала чи постанова, що спричинило тяжкі наслідки.

5. Як вже зазначалось, КК доповнюється Додатком 2 "Визначення термінів", в якому містяться 70 термінів, що мають наскрізне значення для застосування закону про кримінальну відповідальність - як у ст. 3 КПК України.

6. Запропоновано перенести до категорії кримінальних проступків злочин, як він визначений у новій статті 381-1 КК, - з огляду на обставини, які фактично роблять цю статтю "мертвою":

- КПК України насправді не встановлює порядок надання прокурором вказівок, тому не можна говорити про їх надання "в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку";

- згідно з КПК України слідчий зобов'язаний виконувати не лише законні і надані у письмовій формі вказівки, а й доручення прокурора. Проте, критеріїв, за якими відрізняються між собою вказівки і доручення прокурора, а також відповідальності за невиконання доручень прокурора законом не встановлено.

4. Стан нормативно-правової бази

Основу нормативно-правової бази становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Прийняття Закону не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

Набрання чинності проектом Закону пов'язується із набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованого Закону не вимагатиме додаткових витрат Державного бюджету України.

Крім цього відбудеться значна економія державних коштів за рахунок зменшення видатків на утримання ізоляторів тимчасового тримання, приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту, системи Міністерства внутрішніх справ (через заміну стягнення у вигляді адміністративного арешту на покарання у виді громадських робіт), а також установ виконання покарань (через зменшення кількості покарань у виді арешту і обмеження волі тощо).

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Прийняття проекту Закону приведе законодавство України у відповідність до практики Європейського Суду з прав людини з урахуванням досвіду країн Західної і Східної Європи.

Оновлене згідно з цим проектом Закону кримінальне законодавство створить ефективну систему протидії кримінальним правопорушенням, додержання прав і свобод осіб, які притягуватимуться до відповідальності, підвищить довіру суспільства до держави.

 

Народний депутат України

М. Паламарчук

Опрос