Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в законодательные акты Украины относительно порядка назначения и исполнения наказания в виде пожизненного лишения свободы

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 10.04.2014 № 4679
Дата рассмотрения: 10.04.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку призначення та виконання покарання у виді довічного позбавлення волі"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

В Україні застосування довічного позбавлення волі пов'язане з низкою серйозних проблем. Поряд з тим, що для утримання таких засуджених досі не створено належних умов, на відміну від усіх інших видів покарання, довічне позбавлення волі має характерну тільки йому властивість - постійне збільшення кількості засуджених (в середньому 100 осіб на рік). Такій динаміці сприяє як каральна практика судочинства, так і положення чинного законодавства, які, з одного боку, дозволяють в ряді випадків невиправдане застосування цього покарання: до жінок; до співучасників, які не є виконавцями злочину; у випадку вчинення готування до злочину та замаху на злочин тощо, а, з іншого боку, не передбачає ні можливості умовно-дострокового звільнення від такого покарання, ні заміни невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Протягом 2001 - 2003 рр. у дію введено 700 місць для тримання засуджених довічно, що значно менше, ніж реальна кількість таких засуджених. У 2005 р. додатково створено 362 місця у секторах максимального рівня безпеки, а у 2004 р. - ще 210 місць. На теперішній час засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у 12-ти колоніях (секторах) та у 22-х слідчих ізоляторах. Однак кількість таких засуджених невпинно зростає, що вимагає пошуку нових форм виконання цього покарання та розгляду можливості звільнення засуджених до довічного позбавлення волі; так само перегляду потребує й існуюча можливість застосування довічного позбавлення волі до жінок.

Загальновизнаний принцип рівності засуджених перед законом не означає рівності при призначенні їм покарання, умов його відбування чи рівності у ставленні до них. Зокрема, врахування особливостей етичного характеру, притаманних конкретній особі, рівень психічного розвитку, а також психофізіологічні особливості жінок, які більш уразливі у взаємодії з оточуючим світом ніж чоловіки, однозначно обумовлюють доцільність заборони на застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до жінок. Однак, на жаль, Україна єдина з країн СНД, де довічне ув'язнення застосовується до жінок.

Засуджені довічно - це єдина категорія засуджених, які не можуть бути звільнені умовно-достроково, хоча це питання давно та успішно вирішується в країнах Європи та Світу загалом. Так, згідно із статистичними даними, опублікованими експертами Ради Європи, засуджені до довічного позбавлення волі, до яких застосовано умовно-дострокове звільнення, найрідше потрапляють знову за грати, оскільки добре усвідомлюють, що, коли хоча б трішечки відійдуть від прямої лінії, яка від них вимагається, то будуть засуджені знову, і тоді вже до смерті. Крім того, вони старіють, і треба враховувати, що вік теж "лікує". Тому, як зазначають фахівці з міжнародних стандартів поводження із засудженими, рішення про те, чи становить довічно засуджений загрозу для суспільства, завжди суперечливе. Одним з найбільш важливих кроків при визначенні ефективної політики щодо довічного позбавлення волі є розробка справедливої, добре обміркованої та гуманної процедури, що дозволить оцінити готовність того чи іншого довічно ув'язненого до виходу на свободу. Міжнародні нормативні акти, на відміну від законодавства України, не містять формальних перепон для звільнення такої особи достроково.

Опосередкованим ефектом такого підходу до застосування покарання у виді довічного позбавлення волі є негативний соціальний ефект, що справляється на сім'ї засуджених до цього покарання, який зростає прямо пропорційно приросту засуджених осіб.

Проект Закону України "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо порядку призначення та виконання покарання у виді довічного позбавлення волі" (далі - проект Закону) розроблено з метою усунення вказаних проблем, шляхом скорочення випадків застосування цього покарання, підвищення гарантій прав засуджених до довічного позбавлення волі, гуманізації порядку виконання цього покарання.

2. Мета і завдання прийняття акта

Проектом Закону передбачається внесення ряду змін до Кримінального кодексу України (далі - КК України) та Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), які здатні системно вирішити проблемні питання пов'язані із застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Зміни до статей 64 та 68 КК України покликані удосконалити процедуру призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, виключивши можливість призначення цього покарання жінкам та особам, які обвинувачуються у вчиненні готування чи замаху на злочин, а також співучасникам, які не є виконавцями злочину. Це забезпечить запровадження більш диференційованого підходу до вибору виду покарання та дотримання принципу справедливості й захисту вразливих категорій правопорушників. Також пропонується введення можливості заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням й умовно-дострокового звільнення таких засуджених.

Пропонована редакція статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України має на меті приведення норм цього кодексу у відповідність до змін Кримінального кодексу України.

Зміни до ст. 151 Кримінально-виконавчого кодексу України орієнтовані на забезпечення реалізації розроблених Європейським комітетом з запобігання катуванням стандартів щодо заборони встановлення автоматичних обмежень для засуджених. Зокрема, виходячи з того, що кожне обмеження повинно бути обґрунтоване на підставі оцінки ризиків та потреб конкретної особи, її небезпечності та поведінки в установі загалом, в проекті Закону пропонується розширення прав засуджених до довічного позбавлення волі. Пропонується розширення прав розпорядження грошовими коштами, надання можливості отримувати короткострокові та тривалі побачення, що об'єктивно гуманізує умови тримання засуджених й зменшить негативний вплив ізоляції на стан психічного й фізичного здоров'я засуджених. Водночас це дозволяє забезпечити дотримання гарантованого Конституцією України права на родину та батьківство для таких засуджених та членів їх сімей.

Зміни до частини сьомої статті 154 цього Кодексу встановлюють механізм повторного розгляду питань умовно-дострокового звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі у разі попередньої відмови в цьому.

3. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють окреслені проблеми, є Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) та Кримінально-виконавчий кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 3-4, ст. 21).

4. Фінансове-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону необхідно погодити з Міністерством соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

Проект закону не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних порушень.

Проект Закону не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Проект Закону не потребує громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Реалізація Закону сприятиме захисту прав та законних інтересів осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, членів їх сімей, дозволить гуманізувати умови їх тримання на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації з прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими. Водночас створиться можливість скорочення чисельності засуджених до цього виду покарання з одночасним забезпеченням безпеки суспільства та держави.

 

Народний депутат України 

В. С. Журавський 

Опрос