Идет загрузка документа (30 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины относительно усовершенствования некоторых положений

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 08.04.2014 № 4653
Дата рассмотрения: 08.04.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення деяких положень"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Прийняття даного законопроекту зумовлено правовою недосконалістю деяких положень у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України), які у практичній діяльності суб'єктів кримінально-процесуальних відносин не дають змоги повною мірою реалізувати деякі суб'єктивні права, закріплені як законодавством України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована України Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, не забезпечують дотримання правових гарантій та принців кримінального процесу, закріплених у КПК України, а також мають деякі формальні термінологічні суперечності та не узгодженості між собою.

2. Цілі й завдання прийняття законопроекту

Основним завданням і ціллю цього законопроекту є удосконалення деяких положень Кримінального процесуального кодексу України.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Даним проектом пропонується внести зміни до низки статей КПК України, необхідність яких обґрунтовується як теорією, так і практикою.

Так, пропонується удосконалити механізм реалізації права підозрюваного, обвинуваченого на застосування технічних засобів при проведенні процесуальних дій, передбачене ст. 42 КПК України. Чинна редакція статті передбачає, що такі засоби можуть застосовуватися з додержанням вимог цього Кодексу, а конкретного порядку застосування технічних засобі не визначено. Така правова невизначеність на практиці не дає повною мірою реалізувати вказане право, оскільки при спробі підозрюваного або його захисника застосувати під час проведення процесуальної дії технічні засоби для фіксації її ходу, слідчий забороняє, вимагає подавати відповідне клопотання тощо. Тому у даному проекті пропонується передбачити, що вказане право реалізується особою без отримання попереднього дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Якщо ж слідчий забороняє використовувати технічні засоби, то він буде зобов'язаний надати вмотивовану постанову у короткі строки. Також у даній статті пропонується закріпити поряд зі словами "процесуальних" в дужках "слідчих" дій, оскільки норми КПК України чітко не відрізняють, і не ототожнюють дані поняття, а в науці кримінального процесу є різні погляди щодо співвідношення понять "процесуальна", "слідча" дія.

Проектом пропонується виключити частину другу статті 96 КПК України, яка встановлює можливість доведення недостовірності показань свідка на основі інформації, яка підтверджує репутацію свідка, або якщо він вже був засуджений за завідомо неправдиві показання. Вказана норма, на моє переконання, має бути виключена, адже репутація свідка, навіть негативна, або наявність судимості, не можуть бути доказом того, що свідок свідчить недостовірно з приводу обставин іншого злочину, про який йому відомі обставини його вчинення.

Щодо внесення змін до статей 153, 158, 194 КПК України, якими доповнюються вказані норми словами "в межах строку досудового розслідування". Така потреба виникла з метою приведення у відповідність до інших норм КПК України, які при визначенні можливості продовження строків певних процесуальних заходів, містять посилання на "в межах строку досудового розслідування", зокрема ч. 6 ст. 181 КПК України. Таким чином, дана пропозиція усуває неузгодженість між вказаними нормами КПК України.

Проектом пропонується внести зміни до статей 184, 200 КПК України щодо надання копії клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу або його зміну, крім підозрюваному та обвинуваченому, їх захиснику. Необхідність такого доповнення викликана практичною проблемою. Так, слідчий, прокурор надають копії клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, підозрюваному, обвинуваченому, які затримані і тримаються в спеціальних установах, яких відразу доставляють до суду, тим часом у захисників немає можливості ознайомитися з даними матеріалами до моменту проведення судового засідання.

Також пропонується доповнити статтю 201 КПК України щодо підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання словом "надана", оскільки вказані документи не завжди надаються прокурору за допомогою поштових відправлень, а можуть надаватися безпосередньо через канцелярію прокуратури.

Щодо внесення змін до статті 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини. Проектом пропонується доповнити статтю пунктом десять, яким удосконалюється механізм реалізації права особи на перевірку судом обґрунтованості її затримання. Дане право передбачене в статті 42 КПК України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована України Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, яка закріплює, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. Удосконалення механізму реалізації такого права сприятиме посиленню дотримання прав людини в України збоку правоохоронних органів та забезпечить притягнення винуватих осіб до кримінальної відповідальності за завідомо незаконне затримання або арешт.

Проектом пропонується також удосконалити порядок розгляду слідчим, прокурором клопотання сторони захисту, потерпілого про виконання будь-яких процесуальних дій, передбаченого ст. 220 КПК України. Так, пропонується скорочення строку розгляду такого клопотання з трьох до одного дня, оскільки строки досудового розслідування обмежені, а виконання деяких слідчих дій має відбуватися оперативно. Крім цього, проектом передбачається, що у випадку відмови у задоволенні клопотання слідчий зобов'язаний повідомити особу, яка його заявила, не пізніше наступного дня з моменту його розгляду, направивши постанову рекомендованим листом. Чинна редакція статті 220 КПК України не передбачає строків, у межах яких слідчий повинен повідомити особу про результати розгляду клопотання (у випадку відмови у його задоволенні), що на практиці реалізовується таким чином, що особи, які заявляли слідчому клопотання, отримували постанови про відмову у задоволенні клопотання через тривалий проміжок часу з дня подання клопотання.

Також даним проектом пропонується закріпити на законодавчому рівні правову гарантію для особи, яка допитується, на мінімальну тривалість перерви під час допиту, якої б вистачило для відпочинку та (або) харчування (стаття 224 КПК України). Пропонується, що мінімальна тривалість перерви під час допиту за заявою особи, яка допитується, має складати пів години. Таке формулювання надасть мінімальну гарантію для особи, яка допитується, для реалізації права на перерву з одного боку. З іншого боку - унеможливить зловживання з боку слідчих встановлювати короткі перерви тривалістю 5 - 10 хвилин з метою тиску або будь-якого впливу на особу, яка викликана на допит. Разом з тим, максимальну тривалість для перерви під час допиту необмежено, а якщо особа, яка допитується, не зробить заяву про надання їй перерви у пів години, то її тривалість може бути і меншою. Для реалізації вказаної норми повною мірою пропонується дозволити особам, які допитуються у якості свідка або потерпілого, залишати місце органу, де проводиться допит.

У цій же статті доцільно заміни термін "професійна таємниця захисника" на "адвокатська таємниця", з огляну на наступне:

1. КПК України містить положення, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішення питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

2. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 містить визначення, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Стаття 22 цього Закону містить таке поняття, як адвокатська таємниця, що являє собою будь-яку інформацію, що стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

3. Відповідно до статті 23 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 адвокат не може бути допитаний стосовно відомостей, що становлять адвокатську таємницю.

Проаналізувавши наведені положення нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплює поняття "адвокатська таємниця". Формулювання ж "професійна таємниця захисника" не визначено у законі, і крім того дає підстави для обмеженого тлумачення цього терміну, а саме, що не можуть бути допитані лише ті адвокати (захисники), які здійснюють захист особи у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення різного тлумачення поняття "професійна таємниця захисника" необхідно привести чинну норму статті 224 КПК України у відповідність до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у частині термінології адвокатської таємниці.

Також проектом пропонується удосконалити процедуру виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, яка передбачена ст. 236 КПК України. Таке удосконалення зводиться до того, щоб перед початком проведення обшуку особи, які будуть його проводити на вимогу понятого (понятих) продемонстрували вміст карманів, сумок, портфелів тощо, з якими планується вхід до житла чи іншого приміщення, задля уникнення ситуацій "підкидування" речових доказів до приміщення або позиції власника житла про таке.

Крім того, пропонується закріпити положення, яким передбачено, що протокол обшуку складається в двох примірниках, один з яких залишається особі, у приміщенні якого проводився обшук і було вилучене майно. На сьогоднішній день чинна редакція статті 236 КПК України не передбачає ані залишення копії протоколу, ані опису вилученого майна, що ускладнює процедуру оскарження у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Даним проектом пропонується також внести зміни до статті 253 КПК України щодо заміни права прокурора або за його дорученням слідчого повідомити особу, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих дій, на обов'язок. Така заміна узгоджується з нормою частини 5 статті 255 КПК України, де передбачається саме обов'язок прокурора.

Щодо внесення змін до статті 284 КПК України. Проектом пропонується доповнити частину другу пунктом три, який дає право суду закрити кримінальне провадження у випадку набрання чинності законом, який скасовує кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою. Таке доповнення є необхідним, оскільки ст. 284 КПК України у чинній редакції формально не передбачає право суду закрити кримінальне провадження з цієї підстави. Водночас стаття 314 КПК України закріплює, що у підготовчому судовому засіданні суд може закрити кримінальне провадження з підстави набрання чинності законом, який скасовує кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою. Таким чином, якщо набере чинності закон, який скасовує кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою на стадії судового розгляду справи, у суду формально відсутні підстави закрити провадження.

Пропонується також удосконалити норму статті 291 КПК України щодо змісту обвинувального акта, а саме закріпити вимогу про посилання прокурора на докази, якими доведена кожна обставина кримінального правопорушення. Дана вимога у чинній редакції статті відсутня.

Щодо доповнення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України положенням про право не лише володільцю оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора про неповернення тимчасово вилученого майна, а й оскаржити таку бездіяльність через свого представника. Необхідність такого доповнення зумовлено судовою практикою. Так, слідчі судді відмовляють у відкритті провадження за скаргою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, якщо таку скаргу подав до суду представник (адвокат) володільця майна, а не сам володілець, тим самим позбавляючи права особи на отримання правової допомоги у повному обсязі (ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2012 у справі N 161/19623/13-к; ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21.01.2014 у справі N 646/490/14-к; ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.02.2014 у справі N 646/1661/13-к та ін.). Запропоновані зміни сприяють забезпеченню права особи на участь у кримінальному провадженні через представника (адвоката).

Даним проектом пропонуються також зміни до статті 308 КПК України, яка закріплює право особи оскаржити недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Пропонується реалізовувати таке право не лише шляхом звернення до прокурора вищого рівня, а й безпосередньо до слідчого судді, що забезпечить у повній мірі об'єктивність розгляду такої скарги.

Важливим правом особи і принципом кримінального процесу є право на оскарження судових рішень (рішень слідчого судді), який закріплений у статті 7 КПК України. З метою забезпечення і гарантування такого права проектом пропонується внести зміни до статті 392 КПК України, надавши право особі оскаржити будь-яке рішення слідчого судді, а не лише ті, що прямо передбачені у КПК України. У зв'язку з цим такі зміни вносяться не лише до статті 392, а до статей 147, 307, 309 КПК України, де закріплюється права особи оскаржити лише визначені законом ухвали слідчого судді.

Кримінальний процес має деякі особливості щодо процедури притягнення до кримінальної відповідальності, проведення обшуку, затримання, обрання запобіжного заходу щодо категорій осіб, визначених у статті 480 КПК України. Вказана норма визначає наступні категорії таких осіб: народний депутат України, судді Конституційного Суду України, професійні судді, а також присяжні і народні засідателі, кандидати у Президенти України, Уповноважений ВРУ з прав людини, Голова Рахункової палати, його перший заступник, заступники, головний контролер та секретар Рахункової палати, депутати місцевої ради, адвокати, Генеральний прокурор України та його заступники.

Проектом пропонується узгодити норми КПК України з нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 N 5076-VI щодо дотримання гарантій професійної діяльності адвоката, які закріплені у статті 23 вказаного Закону і який відповідно до статті 1 КПК України є частиною кримінального процесуального законодавства. Так, пропонується у статті 482 КПК України закріпити положення щодо дотримання гарантій професійної діяльності адвоката при проведенні обшуку, а саме обов'язок повідомляти Раду адвокатів регіону про проведення обшуку, а в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку зазначати перелік речей, які слідчий має право вилучити під час обшуку. Відсутність на сьогоднішній день даного положення саме в нормах КПК України унеможливлює повною мірою забезпечити закріплені у Законі професійні гарантії адвокатської діяльності.

Оскільки новий КПК України сформував новий для українського кримінального процесу інститут слідчих суддів, то відповідно закріплений окремий вид судових рішень - рішення слідчого судді. Натомість ст. 533 КПК України, яка передбачає обов'язковість виконання судових рішень, містить лише вимогу щодо обов'язкового виконання вироку та ухвали суду. З метою усунення такої неузгодженості проектом пропонується доповнити статтю 533 КПК України положенням про те, що рішення слідчого судді також є обов'язковим до виконання.

4. Стан нормативно - правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовою базою у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Реалізація положень цього законопроекту, після його прийняття, не потребуватиме внесення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує джерел додаткового фінансування, а отже і збільшення бюджетних видатків.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Результатом прийняття цього законопроекту стануть позитивні наслідки у вигляді удосконалення механізму реалізації закріплених КПК України деяких прав підозрюваних, обвинувачених та інших суб'єктів кримінально-правових відносин, забезпечить дотримання професійних гарантій адвокатської діяльності та принципів кримінального процесу.

 

Народний депутат України

К. А. Бондарєв

Опрос