Идет загрузка документа (20 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины (относительно порядка реабилитации, в том числе реабилитации умершего)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 20.03.2014 № 4504
Дата рассмотрения: 20.03.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо порядку реабілітації, в тому числі реабілітації померлого)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Порушення закону та природних прав людини під час кримінального переслідування є таким самим неуникним соціально-правовим явищем, як і злочинність. Менш ніж століття тому наш народ пережив жахливу епоху тотального свавілля репресивних органів, коли на підставі "революційної законності" суди конвеєром штампували розстрільні вироки інакомислячим, незгодним, політичним опонентам правлячої партії. Мільйони людей без зайвих формальностей прирікалися на десятки років рабської праці в таборах ГУЛАГу. І хоча багато жертв політичних репресій пізніше було реабілітовано, у щорічному посланні Президента України В. Ф. Януковича до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище у 2012 році правильно зазначається, що від радянської системи Україна успадкувала ганебну практику, за якої суди демонструють відданість лише одній стороні процесу - обвинуваченню.

Як і в добу сталінських репресій, з людей продовжують вибивати зізнання в міліцейських застінках. За даними Генеральної прокуратури України, у I півріччі 2013 року направлені до суду з обвинувальними актами більш ніж 2 тис. кримінальних проваджень щодо злочинів проти правосуддя. Зокрема, це 38 проваджень щодо катування та іншого жорстокого поводження з особами з боку працівників МВС, у тому числі один випадок зі смертельними наслідками.

Попри оптимістичні сподівання, введення у дію нового Кримінального процесуального кодексу України не поклало край прикрій тенденції обвинувального ухилу кримінального процесу. За даними судової статистики, які наводяться у аналізі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, упродовж I півріччя 2013 року за вироками, що набрали законної сили, виправдано 159 осіб, а засуджено майже 56 тис. осіб. За той же період в апеляційному та касаційному порядку скасовано близько 5,7 тис. вироків. Показово, що майже половина з постановлених судами виправдувальних вироків у подальшому скасовується (наприклад, 303 з 707 у 2012 р.), тоді як серед усіх вироків загалом скасовується лише один з десяти.

Становлення інституту реабілітації як державної винагороди невинно засудженим розпочалося з праць європейських правників XVII ст., а у сучасності право людини на реабілітацію гарантується на міжнародному рівні статтями 5, 34, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правом кожного на звернення до Європейського Суду з прав людини.

Статтями 56, 62 Конституції України закріплено правовий принцип відповідальності держави перед особою за завдану їй матеріальну та моральну шкоду (зокрема, внаслідок проявів беззаконня у роботі правоохоронних органів, слідства та суду), а також обов'язок держави відшкодовувати матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного.

Вітчизняні науковці (В. Т. Маляренко, М. Є. Шумило, М. Р. Мазур, Г. М. Гапотченко та ін.) неодноразово звертали увагу на необхідність розвитку національного кримінально-процесуального механізму реабілітації. На жаль, розробники нового Кримінального процесуального кодексу України не прислухалися до пропозицій цих правників.

Відсилочний характер норм ст. 130 КПК 2012 р. щодо відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю свідчить не тільки про відокремлення реабілітаційних процедур в частині відшкодування шкоди від власне кримінального провадження, але й про відмову законодавця від кодифікації існуючої нормативно-правової бази щодо реабілітації, зокрема, приписів Законів України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст. 1176 Цивільного кодексу України. Проте повністю відокремити інститут реабілітації від кримінального провадження неможливо, адже саме в кримінальному провадженні виникає право на реабілітацію. Початком реабілітації завжди є виправдання, закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами, тобто, такими, відповідно до яких особа визнається невинуватою у вчиненні злочину в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Недоліком (прогалиною) діючого кримінально-процесуального закону є те, що поняття і порядок реабілітації у кримінальному провадженні у КПК 2012 р. не розкривається, хоча деякі норми цього кодексу (п. 6 ч. 2 ст. 52, п. 5 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 447, ст. 525) передбачають існування інституту реабілітації у кримінальному процесі, зокрема, реабілітації підозрюваного, обвинуваченого після його смерті.

Наприклад, не врегульовано порядок реабілітації померлого підозрюваного, обвинуваченого, а саме, не зазначено коло осіб, які можуть вимагати завершення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження з метою реабілітації померлого, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, не визначено порядок залучення захисника померлого обвинуваченого, підозрюваного для його обов'язкової участі у справах щодо реабілітації відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 52 КПК України 2012 р., тощо. Такі питання виникають на практиці, і не тільки в Україні. Зокрема, 14.07.2011 р. Конституційний Суд Російської Федерації з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод постановив, що слідство не може закрити кримінальне провадження у зв'язку зі смертю підозрюваного (обвинуваченого) без згоди його близьких родичів.

Залишилися не реалізованими пропозиції вчених-правників, висунуті на основі міжнародного досвіду, щодо застосування такого способу компенсації моральної шкоди, завданої особі незаконним кримінальним переслідуванням, як офіційне вибачення від імені держави. Таке вибачення, що його приносить суддя, давно стало характерною рисою кримінального процесу в країнах з англосаксонською системою права і, як стверджують західні правники, грає важливу роль у ресоціалізації невинно засуджених, оскільки відновлює їх віру в правосуддя та частково компенсує моральні збитки, бо зменшує страждання від несправедливості.

Для кримінального процесу в пострадянських правових системах характерне запровадження чітко регламентованого інституту реабілітації, який передбачає вибачення перед реабілітованими за неправомірне кримінальне переслідування. Глави, присвячені реабілітації, і процедури часткового відшкодування моральної шкоди реабілітованим шляхом принесення офіційних вибачень передбачені кримінально-процесуальними кодексами Російської Федерації, Азербайджану, Казахстану. Досвід цих країн корисно було б запозичити.

Для подолання обвинувального ухилу кримінального процесу необхідно створити дієвий кримінально-процесуальний механізм реабілітації осіб, постраждалих від незаконного кримінального переслідування, тобто, відновлення незаконно порушеного статусу особи як такої, що вважається невинуватою у вчиненні певного кримінального правопорушення, відповідно до правового принципу презумпції невинуватості особи, закріпленого статтею 62 Конституції України, включаючи й офіційні вибачення від імені держави за незаконне порушення цього статусу.

2. Цілі та завдання прийняття акту

Метою прийняття проекту Закону є ефективний захист прав людини, передбачених статтями 56, 62 Конституції України, та ліквідація прогалин щодо порядку реабілітації у діючому Кримінальному процесуальному кодексі України у спосіб визначення порядку реабілітації особи, у тому числі реабілітації померлого у кримінальному провадженні.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проектом Закону викладаються у новій редакції назва глави 9 Кримінального процесуального кодексу України ("Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов, реабілітація") та стаття 130 цього Кодексу.

Зберігається незмінною відсилочна норма ч. 1 ст. 130 КПК 2012 р. щодо відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, однак уточнюється, що відшкодування шкоди особі, незаконно притягнутій до кримінальної відповідальності, здійснюється в порядку реабілітації.

Частиною другою пропонованої редакції ст. 130 КПК дається визначення поняття реабілітації і встановлюється черговість реабілітаційних процедур (спочатку прийняття реабілітуючого рішення, потім - відшкодування шкоди); частиною третьою визначається коло осіб, які мають право на реабілітацію; частиною четвертою ліквідуються прогалини в існуючому КПК щодо порядку закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю підозрюваного, обвинуваченого у разі, якщо провадження має бути продовжене для реабілітації померлого; частиною п'ятою передбачається розгляд судом заяв про реабілітацію, принесення судом реабілітованому офіційних вибачень від імені держави за виявлені під час судового провадження незаконні рішення, дії чи бездіяльність органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Так, у пропонованому законопроекті визначено коло осіб, яким надається процесуальне право вимагати доведення слідства до кінця і подальшого судового розгляду кримінального провадження для вирішення питання про реабілітацію померлого, причому, окрім близьких родичів, до цього кола включаються також спадкоємці померлого та громадські організації. Спадкоємці мають право вимагати реабілітації померлого з огляду на свій законний інтерес у реабілітації, передбачений ст. 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та ст. 5 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Громадські організації залучаються до цього кола за загальним принципом урахування громадської думки при обговоренні й ухваленні рішень з питань діяльності правоохоронних органів та посадових осіб у сфері зміцнення громадського порядку і законності, який закріплено ст. 2 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави". Таке процесуальне право громадських організацій може бути застосоване не тільки для захисту репутації видатних суспільних діячів після їх смерті, але і у таких непоодиноких випадках, коли, наприклад, слідчий для поліпшення показників ефективності своєї роботи закриває кримінальне провадження щодо одного чи кількох нерозкритих злочинів у зв'язку зі смертю "підозрюваного", яким є померла особа без родичів, без спадкоємців і навіть без певного місця проживання.

Відповідно до пропонованого законопроекту, офіційні вибачення від імені держави реабілітованій особі має приносити суд, оскільки таке вибачення матиме справжню цінність лише тоді, коли воно підкріплене авторитетом правосуддя та спрямоване на зміцнення авторитету правосуддя, тоді як відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері суспільних відносин діє Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закони України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Реалізація положень даного законопроекту змін до інших законодавчих актів не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

Передбачуваним наслідком реалізації цього законопроекту є заощадження бюджетних коштів за рахунок часткового відшкодування моральної шкоди реабілітованим шляхом принесення офіційних вибачень від імені держави.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Наслідком прийняття цього законопроекту стане посилення захисту законних прав, свобод та інтересів громадян України у кримінальному провадженні, зміцнення авторитету правосуддя та підвищення рівня довіри до судів, реальне втілення принципів презумпції невинуватості та відповідальності держави перед особою за завдану їй матеріальну та моральну шкоду внаслідок окремих проявів беззаконня у роботі правоохоронних органів, слідства та суду, а також розвиток традиційного інституту реабілітації.

 

Народні депутати України:

А. М. Павловський

Ю. Я. Стець

О. М. Бригинець

Опрос