Идет загрузка документа (27 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины (относительно урегулирования услуг по посредничеству в трудоустройстве)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 12.08.2014 № 4468а
Дата рассмотрения: 12.08.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону "Про внесення змін до деяких Законів України (щодо врегулювання послуг з посередництва у працевлаштуванні)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

На думку суб'єкта законодавчої ініціативи розділ шостий "Послуги з посередництва у працевлаштуванні" Закону "Про зайнятість населення" потребує змін з огляду на наступне. Як випливає з назви розділу та статей, які він вміщує, послуги з посередництва у працевлаштуванні включають в себе також послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (ст. 39), проте стаття 36, яка визначає загальні засади діяльності посередницьких суб'єктів, у частині другій визначає їх види, де послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця до них не відносить.

Також за логікою назви статті 36 "Діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні", ці суб'єкти охоплюють всіх суб'єктів, які надають такі послуги. Проте за змістом ч. 1, 3, 4 статті 36 законодавець розмежовує "суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні" та "суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців" як різних суб'єктів господарювання. Ці "інші" суб'єкти в статті 39 іменуються як "суб'єкти господарювання-роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця" і просто "суб'єкти господарювання - роботодавці", та зміст цих понять не розкривається (якщо законодавець не відносить їх до суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та розмежовує цих суб'єктів, то незрозуміло, чому положення, що регулюють їх діяльність взагалі містяться в розділі з такою назвою). Це свідчить про відсутність термінологічної єдності, визначеності в питанні виду та змісту посередницьких послуг, та як наслідок неможливість одноманітного його розуміння правозастосовними суб'єктами.

Це в свою чергу потягнуло змішування обмежень та повноважень щодо посередницьких суб'єктів в залежності від надаваних ними видів послуг. Так, наприклад, частиною п'ятою статті 36 встановлюється, що суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, не мають права: перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем, обмежувати професійну мобільність працівника, накладати санкції на працівника, який погодився на роботу в іншого роботодавця; надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії. Проте такі обмеження можуть і повинні встановлюватись лише для суб'єктів з надання послуг з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця, а не всіх видів послуг, що також зазначається у документах Міжнародної організації праці (п. п. 6, 15 Рекомендації щодо приватних агентств зайнятості N 188). В інакшому випадку не зрозуміло як суб'єкти господарювання, які надають, наприклад, послуги з підбору підходящої роботи, можуть перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем чи надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії, якщо вони не вступають у трудові відносини з особами, які до них звертаються та які є тільки потенційними претендентами на вакантні робочі місця, а лише сприяють їх працевлаштуванню шляхом пошуку майбутнього роботодавця, з яким вже і буде укладений трудовий договір, після чого вони офіційно набудуть статусу "працівник". Тому така заборона є нелогічною і має бути встановлена лише для суб'єктів господарювання, які надають послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця, а такий підхід не відповідає статті 8 Конституції України, згідно з якою в Україні визнається і діє принцип верховенства права, зокрема в частині вимоги щодо ясності та правової визначеності законодавства.

Отже, необхідність усунення вищенаведених законодавчих неузгодженостей та забезпечення єдності у розумінні та одноманітності у практиці застосування законодавчих положень, обумовлюють доцільність врахування передбачених проектом змін.

Що стосується посередницької діяльності з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, вважаємо, що вона недостатньо законодавчо регламентована. Законом передбачені певні загальні положення щодо отримання дозволу на здійснення такої діяльності, ведення переліку цих суб'єктів, проте ключовий момент щодо захисту, найнятих ними працівників залишився поза увагою законодавців. Адже надання таких послуг породжує виникнення тристоронніх трудових відносин, які є складні за своєю сутністю та потребують додаткових гарантій захисту по відношенню до цих працівників, які чинним законодавством не передбачені або не можуть бути до них застосовані, так як розраховані на стандартне двостороннє трудове правовідношення, що в свою чергу погіршує становище "звичайних" працівників та працівників, найнятих суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Тому, посилення гнучкості трудового договору, поширення нестандартних форм зайнятості вимагає й відповідного їх законодавчого врегулювання.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Завданням даного законопроекту є визначення послуг з посередництва у працевлаштуванні, уточнення та розмежування обов'язків та обмежень у діяльності суб'єктів, які надають такі послуги в залежності від їх виду з метою однакового розуміння та застосування положень закону, а також більш детальне врегулювання такого виду посередницьких послуг як послуга з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача), яка опосередковує виникнення тристоронніх трудових відносин з метою забезпечення рівного становища "звичайних" працівників та працівників, найнятих суб'єктами господарювання, недопущення зловживань як з боку підприємства-користувача так і суб'єктів господарювання, для яких використання праці таких працівників стало засобом ухилення від зобов'язань, покладених трудовим законодавством.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Пропонується усіх суб'єктів, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні об'єднати родовим поняттям "суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні" та уточнити, розмежувати та доповнити обов'язки, обмеження та особливості їхньої діяльності в залежності від виду послуг, які вони надають.

Для забезпечення принципу правової визначеності проектом запропоновано закріпити значення, у яких вживаються у Законі "Про зайнятість населення" послуги з посередництва у працевлаштуванні та викласти види цих послуг у такій редакції:

- послуги з підбору підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні особи;

- послуги з добору працівників відповідно до заявок роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів);

- послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача) відповідно до їх заявок.

Законопроектом встановлюються основні вимоги до змісту заявок роботодавців та підприємств-користувачів, та обов'язок суб'єкта господарювання ознайомлювати з ними майбутніх працівників під розписку, щоб вони були проінформовані про умови зайнятості до початку виконання своїх обов'язків.

Для уточнення обов'язків суб'єктів господарювання в залежності від надаваних ними послуг, такі обов'язки як не перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем, обмежувати професійну мобільність працівника, накладати санкції на працівника, який погодився на роботу в іншого роботодавця; не надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії пропонується виключити з переліку обов'язків, який передбачений для всіх суб'єктів господарювання та закріпити лише для суб'єктів господарювання, які надають послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача).

Для забезпечення гарантій в сфері захисту інформації, яка надійшла від осіб, які звертаються з метою працевлаштування передбачені додаткові обов'язки для суб'єктів господарювання, такі як:

- вести реєстр обліку осіб, які звертаються з метою працевлаштування із зазначенням інформації, яка повинна обмежуватися персональними даними, питаннями щодо кваліфікації та професійного досвіду зацікавлених осіб, а також іншими наданими ними відомостями, що безпосередньо цього стосується;

- зберігати персональні дані осіб, які звертаються з метою працевлаштування лише стільки часу, скільки вони хотіли б залишатися у списку потенційних кандидатів на робочі місця;

- надавати за заявою осіб, які звертаються з метою працевлаштування копії їх персональних даних чи інших наданих ними відомостей та здійснювати на їх вимогу виправлення невірних або неповних персональних даних чи інших наданих ними відомостей.

Пропонується встановити відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення у разі порушення суб'єктом господарювання, який надає послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, вимог щодо укладення трудового договору з найнятим працівником у письмовій формі та за порушення заборони направляти працівників на робочі місця до підприємства-користувача, в якого: 1) протягом року скорочено чисельність (штат) працівників; 2) не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва; 3) залучаються працівники для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

Також частину норм, які регулюють трудові відносини між суб'єктом господарювання та найнятим ним працівником пропонується виключити із Закону "Про зайнятість населення" та додати до Кодексу законів про працю, який є основним актом в сфері регулювання трудових відносин.

Інша частина норм проекту направлена на врегулювання тристоронніх трудових відносин, які виникають при наданні послуг з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача).

У зв'язку з тим, що чинним Законом "Про зайнятість" передбачено, що суб'єкти господарювання направляють працівників для виконання роботи в іншого роботодавця за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації (ч. 1 ст. 39), що виступає додатковою гарантією захисту прав працівників, найнятих суб'єктом господарювання, то проектом пропонується виключити положення, що суб'єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи у фізичних осіб (ч. 3 ст. 39). Також запропоновано внести зміни до Закону "Про колективні договори і угоди" і аналогічні до КЗпП, якими закріпити обов'язок підприємства, установи, організації, які мають намір використовувати працю працівників, найнятих суб'єктом господарювання, передбачати у змісті колективних договорів можливість застосування праці таких працівників та положення, які регулюють виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між підприємством-користувачем та цими працівниками. При цьому положення, що регулюють виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між підприємством-користувачем та працівниками, найнятими суб'єктом господарювання можуть відрізнятися від положень, що регулюють відповідні відносини між роботодавцем та найманими ним працівниками лише щодо тих умов, які не можуть бути безпосередньо до них застосовані підприємством-користувачем у тристоронніх трудових відносинах.

Законопроектом передбачено врегулювання відносин між підприємством-користувачем та суб'єктом господарювання, який надає послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача) шляхом укладення договору про надання послуг з направлення персоналу у розпорядження третьої сторони. Відповідні зміни запропоновано внести до Цивільного кодексу України та доповнити його новою главою 63-1 "Послуги з надання персоналу", де надається визначення цього договору, зазначаються предмет, форма, істотні умови договору, порядок оплати за надані послуги, порядок розірвання договору.

У зв'язку з тим, що в главі 63 Цивільного кодексу, яка закріплює загальні положення щодо договору з надання послуг визначено, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності що є неприйнятним до послуг з надання персоналу, проектом пропонується доповнення, що положення цієї глави не застосовуються до договорів про надання послуг з направлення персоналу у розпорядження третьої сторони.

Врегулювати трудові відносини між суб'єктом господарювання та найнятим ним працівником, а також відносини між підприємством-користувачем та працівником, направленим до нього суб'єктом господарювання пропонується шляхом внесення змін до Кодексу законів про працю.

У зв'язку з цим законопроект передбачає доповнення КЗпП новою главою "Праця осіб, найнятих суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в сфері найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача)", яка визначає обов'язкові умови трудового договору, укладеного між суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в сфері найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача) та найманим ним працівником; основні обов'язки суб'єктів господарювання у відносинах з найнятими ними працівниками; основні обов'язки підприємства-користувача у відносинах з працівниками, найнятими суб'єктами господарювання, працю яких вони використовують; обмеження щодо направлення працівників, найнятих суб'єктами господарювання, на робочі місця до підприємства-користувача, а також особливості застосування деяких класичних інститутів трудового права, які при використанні праці працівників, найнятих суб'єктами господарювання, адекватно застосувати неможливо.

Так, законопроектом пропонується деталізувати відносини з притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників, найнятих суб'єктами господарювання, що за трудовим законодавством здійснюється роботодавцем. Але фактично працівники, найняті суб'єктами господарювання порушують дисципліну праці на підприємстві-користувача, з якими вони не знаходяться в трудових відносинах. Тому передбачено, що суб'єкт господарювання, який укладає трудовий договір з найнятим ним працівником та уповноважений відповідно до чинного трудового законодавства притягати до дисциплінарної відповідальності цих працівників, має право застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише на підставі мотивованого письмового подання підприємства-користувача. Обов'язок застосовувати дисциплінарні стягнення на підставі мотивованого письмового подання підприємства-користувача дозволить встановити тяжкість та обставини проступку, завдяки чому накладені дисциплінарні стягнення будуть носити об'єктивний характер.

Що стосується матеріальної відповідальності, то працівники, найняті суб'єктами господарювання також завдають шкоду підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків підприємству-користувачу, з яким вони не знаходяться в трудових відносинах. Тому передбачено право підприємства-користувача звертатися до суб'єкта господарювання-роботодавця з яким укладено договір про надання послуг з направлення персоналу у розпорядження третьої сторони з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації підприємства-користувача внаслідок порушення трудових обов'язків, покладених на направлених до нього працівників.

В свою чергу, суб'єкт господарювання здійснює покриття сум, виплачених в якості компенсації заподіяної найнятими ним працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди, відшкодованої підприємству-користувачу, провадиться шляхом подання суб'єктом господарювання позову про відшкодування в порядку регресу сум, виплачених в якості компенсації заподіяної найнятими ним працівниками шкоди до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Обов'язок з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, який у звичайному трудовому правовідношенні покладається на роботодавця, пропонується покласти на підприємство-користувача. Адже фактично позикові працівники не працюють у суб'єктів господарювання, які надають послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача), а тому вони не зацікавлені в створені для позикових працівників безпечних умов праці на підприємстві-користувача.

У зв'язку з цим пропонується доповнити Закон "Про охорону праці" положенням, що по відношенню до осіб, найнятих суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в сфері найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача), підприємства-користувачі мають права, обов'язки та несуть відповідальність, які передбачені для роботодавців в сфері забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці під час роботи. Для унеможливлення створення гірших умов праці для таких працівників, передбачено, що підприємства-користувачі зобов'язані створювати рівні умови праці для осіб, найнятих суб'єктом господарювання, працю яких вони використовують та працівників, найнятих безпосередньо ними.

Так як обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника відповідно до класів професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство-користувача, який застосовує працю працівника покладено на суб'єктів господарювання, які надають послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача), то проектом пропонується додати останніх суб'єктів до переліку платників єдиного внеску у Законі "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними законодавчими актами, що регулюють суспільні відносини в даній сфері є: Кодекс законів про працю України, Цивільний кодекс України, Закони України "Про зайнятість населення", "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до яких вносяться зміни.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття запропонованого законопроекту внесе ясність до видів послуг з посередництва у працевлаштуванні, конкретизує та розмежує обов'язки суб'єктів, які надають такі послуги в залежності від їх виду та дозволить врегулювати комплекс тристоронніх трудових відносин, які набувають в Україні все більшого поширення задля гарантування надійного захисту трудових прав "звичайних" працівників та працівників, найнятих суб'єктами господарювання, які надають послуги з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця (підприємства-користувача).

 

Народний депутат України

В. В. Петьовка

Опрос