Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении дополнений в Гражданский кодекс Украины (относительно введения ограничений размера санкций, которые могут быть применены в соответствии с договором относительно физического лица, просрочившего выполнение денежного обязательства)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 05.08.2014 № 4425а
Дата рассмотрения: 05.08.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення доповнень до Цивільного кодексу України (щодо введення обмежень розміру санкцій, що можуть бути застосовані відповідно до договору стосовно фізичної особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання)"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Необхідність прийняття законопроекту, який направлений на введення обмежень розміру санкцій, що можуть бути застосовані відповідно до договору стосовно фізичної особи за прострочення виконання грошового зобов'язання, обґрунтовується наступним.

Договірна відповідальність за порушення грошового зобов'язання у цивільних відносинах не може бути безмежною, оскільки це б суперечило загальновизнаним принципам правової соціальної демократичної держави, принципам цивільного законодавства, що закріплені у Цивільному кодексі України (справедливість, добросовісність та розумність), а також це надавало б підстави вважати чинне законодавство явно несправедливим та антиправовим по своїй суті.

Вже зараз законом встановлено обмеження розміру договірної відповідальності за прострочення грошового зобов'язання суб'єктами господарювання. Але у чинних законах відсутні норми, які б обмежували розмір встановленої договором відповідальності за прострочення грошового зобов'язання фізичною особою. Тобто маємо законодавчу прогалину, яка має бути якнайшвидше ліквідована для того, щоб захистити людей від різноманітних зловживань та безмірних "апетитів" кредиторів.

Законопроект враховує, зокрема, рекомендацію Конституційного Суду України про те, що необхідно законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов'язань у відносинах споживчого кредитування. Ця рекомендація міститься у Рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

Разом з тим законопроект стосується не тільки випадків споживчого кредитування, але також і інших випадків прострочення договірного грошового зобов'язання фізичними особами, що слід вважати більш виваженим та справедливим підходом. Адже, наприклад, чинним законодавством врегульовано питання граничного розміру договірної відповідальності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб - підприємців за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в цілому для цивільних і господарських договірних відносин, а не окремо для певних випадків певного кредитування. Варто зазначити, що згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. А тому, як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 р. N 10-74/0/4-13, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Законопроект потребує прийняття та підтримки також і тому, що за допомогою нього пропонується встановити у чинному законодавстві більш низький граничний розмір вищезазначених санкцій, що можуть бути передбачені договором стосовно фізичних осіб, ніж вже встановлений законом граничний розмір таких санкцій, що можуть бути передбачені договором стосовно суб'єктів господарювання. Адже, наприклад, суб'єкти господарювання (в тому числі фізичні особи - підприємці) часто мають можливість отримати кредит із більш низькою відсотковою ставкою, ніж фізичні особи (тобто "де факто" суб'єкти господарювання знаходяться у більш привілейованому економічному становищі). Також видається очевидним, що фізичні особи у більшості випадків є більш слабкою стороною цивільних відносин (яким, наприклад, банки фактично "диктують" умови договорів). Банки у договорах, які вони укладають із фізичними особами, часто не передбачають такої самої жорсткої відповідальності за порушення зобов'язань банком перед клієнтом - фізичною особою, яку вони у договорах передбачають за прострочення виконання грошового зобов'язання фізичною особою перед банком. Відповідальність, наприклад, учасників такої поширеної зараз організаційно-правової форми юридичних осіб як товариство з обмеженою відповідальністю і так вже обмежена законом (учасники такого товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів), тоді як фізична особа, що укладає договори від свого імені, немає аналогічних привілеїв щодо обмеження своєї відповідальності за виконання зобов'язань, тощо. А найголовніше, що відповідно до Конституції України саме людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому нерозумно було би встановлювати за допомогою закону однакову граничну межу санкцій (що можуть бути передбачені договором за прострочення грошового зобов'язання) стосовно як фізичних осіб, так і суб'єктів господарювання.

Слід зазначити і те, що вже тільки факти надання грошей в кредит під дуже високі відсотки самі по собі ставлять під сумнів дотримання принципів верховенства права, добросовісності, розумності, справедливості кредиторами. І тим більше держава та парламент не можуть самоусунутись від вирішення питання визначення за допомогою закону граничного розміру санкцій, що можуть встановлюватись договором за прострочення виконання грошового зобов'язання фізичною особою. Розмір таких санкцій повинен бути чітко обмежений законом для того, щоб кредитори не могли збагачуватись за рахунок недобросовісного отримання надприбутків; щоб не було кризи неплатежів, коли люди стають не здатними розрахуватись із кредиторами внаслідок нарахування кредиторами надзвичайно великих відсотків за прострочення платежу; щоб недобросовісні кредитори не доводили людей до повного відчаю, втрати здоров'я, самогубств, вимагаючи сплачувати за прострочення виконання грошового зобов'язання неадекватно завищені відсотки.

Прийняття законопроекту також є важливим з точку зору підвищення захисту добросовісної конкуренції, оскільки норми законопроекту передбачають обмеження можливостей кредиторів недобросовісно отримувати надприбутки.

2. Цілі, завдання, загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроект шляхом усунення наявних у чинному цивільному законодавстві прогалин покликаний захистити фізичних осіб в разі прострочення ними грошового зобов'язання від нерозумно завищених вимог кредиторів, що, в свою чергу, дасть можливість також захистити життя та здоров'я людей. Адже цілком очевидно, що недобросовісна агресивна поведінка кредиторів, коли вони вимагають від людини-боржника сплатити надзвичайно високі суми в якості відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, може призвести до непередбачуваних негативних наслідків для психологічного здоров'я боржника (що, в свою чергу, негативно впливає і на фізичне здоров'я боржника), включаючи навіть самогубство.

Законопроектом пропонується внести доповнення до статей 551 та 625 Цивільного кодексу України для того, щоб на рівні закону встановити обмеження розміру санкцій, що можуть бути застосовані відповідно до договору стосовно фізичної особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання: розмір таких санкцій, що можуть бути встановлені договором, передбачається обмежити обліковою ставкою Національного банку України.

3. Стан нормативно-правової бази в даній сфері державного регулювання

Питання, яких торкається законопроект, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Так частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Але в цій статті немає норм, які би закріплювали граничний розмір таких процентів, що можуть бути встановлені договором.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Водночас ця стаття немає норм, які би закріплювали граничний розмір неустойки, що може бути встановлена договором.

Крім того, питання граничного розміру санкцій, що можуть бути встановлені договором за прострочення грошового зобов'язання суб'єктом господарювання, регулюються також Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Так Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Але суб'єктами правовідносин, на який поширює свою дію зазначений Закон, є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (тобто цей Закон не стосується фізичних осіб). Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В разі прийняття законопроекту реалізація його положень не потребуватиме внесення змін до інших законів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не призведе до зміни показників бюджету.

5. Очікувані соціально-економічні та інші наслідки застосування положень законопроекту після його прийняття

Запровадження змін, передбачених законопроектом, надасть можливість усунути прогалини у чинному цивільному законодавстві України, захистити людей від нерозумно завищених вимог кредиторів в разі прострочення ними грошового зобов'язання, що, в свою чергу, надасть можливість захистити життя та здоров'я людей.

Також очікуваними наслідками від запровадження передбачених законопроектом змін є: посилення захисту добросовісної конкуренції в Україні, позитивний вплив на "оздоровлення" і розвиток економіки України.

 

Народний депутат України 

С. Г. Міщенко

Опрос