Идет загрузка документа (13 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования защиты прав потребителей финансовых услуг

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 29.07.2014 № 4391а
Дата рассмотрения: 29.07.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Посилення захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні потрібне з огляду на три основні причини. По-перше, фінансова грамотність в Україні є низькою. Більшість осіб віком від 20 до 60 років недостатньо розуміють, що таке кредит, іпотека, страхування, змінювані процентні ставки, інвестиційні фонди, акції або облігації. Хоча це досить поширена ситуація (як показують дослідження, навіть у розвинених економіках рівень фінансової грамотності більшості людей залишається невисоким), в Україні ця проблема ще й ускладнюється недостатнім захистом прав споживачів у сфері фінансових послуг.

По-друге, українці не довіряють фінансовому сектору. Згідно з дослідженням Проекту "Розвиток фінансового сектору" (USAID/FINREP) 2010 року кожний четвертий українець повідомляє про негативний досвід фінансових операцій, таких як: банківський депозит, споживчий кредит або кредитна картка. Крім того, більшість українців впевнені, що у спорі між фізичною особою і фінансовою установою остання буде сильнішою та переможе.

По-третє, поєднання цих двох факторів - недостатньої фінансової грамотності та відсутності довіри - значно перешкоджає розвиткові міцних та масштабних фінансових ринків в Україні. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) наголошує, що фінансова грамотність споживачів є передумовою належного функціонування ринків капіталу та зростання економіки в цілому. Так само Світовий банк переконує, що фінансова грамотність та освіченість споживачів фінансових послуг є невід'ємною частиною ефективних та прозорих фінансових ринків, особливо у таких країнах як Україна, які здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Заходами для України у цьому напрямку, вочевидь, є підвищення фінансової грамотності та вдосконалення нормативно-правової бази щодо захисту споживачів фінансових послуг.

Базовий закон про захист прав споживачів приділяє недостатньо уваги сфері фінансових послуг, і тому повноваження державних регуляторів є нечітко визначеними. Центральним органом, який відповідає за захист прав споживачів в Україні, є Держспоживінспекція. Але повноваження Держспоживінспекції щодо надавачів фінансових послуг є дуже обмеженими. Застосувати санкції до порушників законодавства про захист прав споживачів у сфері фінансових послуг Держспоживінспекція не може.

Що стосується трьох регуляторів ринків фінансових послуг (НБУ, Нацкомфінпослуг та НКЦПФР), то у спеціальних законах, де визначається їхня компетенція, таких повноважень немає. На практиці жоден з трьох регуляторів не займається захистом прав споживачів. Антимонопольний комітет України розглядає справи, пов'язані з захистом прав споживачів, лише якщо певні порушення можуть вплинути на економічну конкуренцію.

Діяльність державних органів є неузгодженою, формулювання норм законів та їх застосування до банків та небанківських фінансових установ непослідовним, а повноваження щодо правозастосування - слабкими. Крім того, деякі установи, що фактично надають фінансові послуги, взагалі знаходяться поза межами регулювання та нагляду з боку держави.

З огляду на вищенаведене, виникає нагальна необхідність внесення суттєвих змін до чинного законодавства, які мають дозволити створити чітку систему захисту прав споживачів фінансових послуг, визначивши відповідні повноваження державних органів, встановивши адекватну відповідальність за правопорушення у цій сфері, а також уточнивши окремі положення самого законодавства, яке регулює надання відповідних фінансових послуг

2. Цілі та основні завдання прийняття законопроекту

Метою цього законопроекту є створення дієвої системи захисту прав споживачів фінансових послуг, усунення прогалин та неузгодженостей в чинній системі нормативно-правового забезпечення захисту прав споживачів. Такі прогалини та неузгодженості спричиняють і неоднакове застосування правових норм судовою системою. Прийняття цього проекту Закону дозволить зміцнити довіру споживачів фінансових послуг до фінансового сектору.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту.

Законопроект уточнює визначення основних понять та узгоджує норми законодавства, які стосуються споживачів фінансових послуг. Крім того, передбачається виконання регуляторами ринків фінансових послуг функції захисту прав споживачів та правозастосування у цій сфері. Основними новаціями є наступні:

1. Встановлення повноважень державних органів щодо захисту прав споживачів фінансових послуг

Проект Закону доповнює ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" нормами, які надають органам, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, чіткий перелік повноважень для реалізації завдання захисту прав споживачів фінансових послуг, а також право на застосування до винних осіб санкцій за порушення таких прав.

У ході розробки законопроекту проаналізовано інституційні структури для захисту прав споживачів фінансових послуг в інших країнах. Єдиного підходу не існує, органами захисту прав споживачів фінансових послуг можуть бути:

· Комплексні структури з кількома агентствами, такими як регулятор фінансового сектору (як, напр., у Росії) або агентства, що відповідають за питання економіки й торгівлі (напр., Болгарія, Словаччина), або поєднання цих двох підходів (напр., Німеччина, Хорватія);

· Єдина установа: спеціалізована (напр., США і Канада), регулятор фінансового сектору (Велика Британія) або загальне агентство з питань захисту прав споживачів (напр., Швеція, Польща, Латвія, Литва) чи центральний банк (напр., Чехія, Азербайджан).

· Фінансовий омбудсмен (Великобританія, Ірландія).

Враховуючи ситуацію економії бюджетних коштів в Україні та рівень підготовки персоналу різних державних органів для здійснення функції захисту прав споживачів фінансових послуг, у проекті Закону запропоновано, щоб такі функцію здійснювали, НБУ, Нацкомфінпослуг та НКЦПФР, - кожен на відповідному ринку фінансових послуг.

2. Запровадження однакових правил для банків та небанківських установ

Проект Закону запроваджує однакові вимоги щодо реклами послуг, розкриття інформації банками та небанківськими фінансовими установами та однакову відповідальність за порушення прав споживачів фінансових послуг. Це дозволить споживачам краще порівнювати різні фінансові продукти, а також створить однакові конкурентні умови для самих фінансових установ.

3. Запровадження відповідальності фінансових установ за порушення прав споживачів фінансових послуг

Проект Закону містить чіткі норми щодо прав уповноважених органів застосовувати фінансові санкції до банків та фінансових установ, винних у порушенні прав споживачів фінансових послуг.

Також диспозиції відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнені нормами, які чітко визначають певні порушення прав споживачів фінансових послуг як склад адміністративного правопорушення.

4. Запровадження інституту позовів на користь невизначеного кола осіб

Згідно з дослідженням, що проводилося за замовленням Європейської комісії у 2008 році фінансовий сектор є однією з тих галузей, якій найбільше властиві колективні порушення прав споживачів. Процедура захисту колективних інтересів застосовується тоді, коли мають місце неодноразові аналогічні спори, стороною якого є одна й та ж фінансова установа.

Проект Закону доповнює Цивільний процесуальний кодекс України нормами, що запроваджують інститут подання позову в інтересах невизначеного кола осіб (колективні позови). Колективний позов - це процедура процесуальної співучасті, спрямована на об'єднання однорідних вимог чисельної групи осіб, з правовими наслідками для них, в єдине провадження. Позивач представляє інтереси чисельної групи осіб, які не є сторонами справи, але мають однорідні вимоги, й чисельність таких осіб заздалегідь визначити неможливо, наприклад: банк або інша фінансова установа вводить рекламою "безпроцентних" кредитів в оману невизначене коло споживачів фінансових послуг.

Проект Закону надає процесуальне право органам та особам, які уповноважені законом права споживачів фінансових послуг, звертатись до суду за захистом порушених прав таких осіб.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативну базу у цій сфері складають: Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про страхування", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про захист прав споживачів", нормативно-правові акти Національного банку України та Кабінету Міністрів України.

Прийняття цього проекту Закону не потребує внесення змін до інших законів України крім зазначених у законопроекті.

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Реалізація положень цього проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат із державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту.

Прийняття проекту сприятиме створенню надійної державної системи захисту прав споживачів фінансових послуг, що матиме наслідком покращення інвестиційного клімату в країні та залучення грошових коштів населення в фінансовий ринок.

 

Народні депутати України

Опрос