Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно дерегулирования деятельности по предоставлению программной услуги и усовершенствования государственного регулирования деятельности провайдеров программной услуги

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 23.06.2014 № 4150а
Дата рассмотрения: 23.06.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів щодо дерегулювання діяльності з надання програмної послуги та удосконалення державного регулювання діяльності провайдерів програмної послуги"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 2014 року N 799-VII, розширення свободи підприємницької діяльності, істотне скорочення функцій адміністративного регулювання економіки, названі одними з цілей та завдань діяльності Уряду.

Статтею 117 проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом і його державами-членами, з іншої сторони передбачено, що Сторони зобов'язуються забезпечити, надання послуг у автоматичному режимі, наскільки це можливо, після звичайного повідомлення або реєстрації, при цьому сторони зобов'язуються забезпечити можливість застосування ліцензій для врегулювання питань виключно щодо розподілу обмежених ресурсів.

Не викликає сумнівів, що регуляторна діяльність держави має спрямовуватись передусім на створення необхідних умов для розвитку підприємництва як реального сектора економіки. Це випливає як зі встановленої статтею 12 Господарського кодексу України мети державного регулювання, так і з загальної логіки розвитку суспільних і економічних відносин в сучасному світі. При цьому, серед встановлених законодавством засобів державного регулювання, найбільш суворим є запровадження ліцензування.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" одним з основних принципів державної політики у сфері ліцензування є запровадження ліцензування окремого виду господарської діяльності у разі недостатності інших засобів державного регулювання господарської діяльності, визначених відповідним законом.

Відтак, запровадження ліцензування певного виду господарської діяльності є крайнім заходом державного регулювання, що застосовується за неможливості використання інших способів ефективного впливу на відповідні економічні відносини. Введення ліцензування має бути виправданим, та відповідати загальним принципам господарювання, закріплених статтею 6 Господарського кодексу України, зокрема, принципу обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Разом з тим, в Україні на даний час продовжує діяти процедура ліцензування діяльності провайдерів програмної послуги. Запровадження ліцензування цього виду діяльності, очевидно, є невиправданим та не відповідає загальним принципам ліцензування і державного регулювання, встановленим законодавством. Як відомо, чинні закони України, запроваджуючи ліцензування діяльності провайдерів, одночасно з цим не висунули до них жодних кваліфікаційних, організаційних та інших вимог. Об'єктивно, єдиним передбаченим законодавством об'єктом контролю з боку держави в діяльності провайдерів є забезпечення абонентів можливістю перегляду програм універсальної програмної послуги. Водночас, для здійснення державного нагляду за виконанням цього обов'язку застосування складної і організаційно дорогої процедури ліцензування є невиправданим, і призводить до нераціональних витрат державних коштів на її адміністрування.

Тому законопроектом пропонується скасувати ліцензування провайдерів програмної послуги, які не використовують радіочастотний ресурс, замінивши його більш ліберальною процедурою реєстрації та нагляду за переліком програм, які ними ретранслюються. Саме такі процедури широко застосовуються в країнах ЄС, де дана діяльність також не ліцензується.

Окрім того, законопроектом пропонується удосконалити регулювання питання внесення до реєстру суб'єктів інформаційної діяльності телерадіоорганізацій, чиє мовлення відповідно до законів України ліцензуванню не підлягає. Зокрема, це стосується інтернет-мовлення, яке набирає популярності в Україні та світі, але недосконалість законодавства ускладнює визнання відповідних суб'єктів саме як телерадіоорганізацій з передбаченими для них правами і гарантіями. Чинною на даний час нормою частини другої статті 38 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" вже передбачена можливість внесення до реєстру суб'єктів інформаційної діяльності тих телерадіоорганізацій, які не мають ліцензій на мовлення. Проте процедура внесення їх до реєстру є вкрай слабкою, свідченням тому є хоча б те, що жоден з відомих українських інтернет-мовників в цьому реєстрі не зазначений.

З огляду на це, прийняття закону, який би скасовував невиправдану, та об'єктивно не діючу процедуру ліцензування провайдерів програмної послуги, що не використовують радіочастотний ресурс, встановлював обмеження державного нагляду за діяльністю провайдерів програмної послуги, сфокусувавши його лише на контролі за змістовним наповненням програмної послуги, та передбачив би можливість офіційного визнання інтернет-мовників як телерадіоорганізацій, є досить актуальним для України та сприятиме зменшенню державного тиску на економіку та економію державних коштів, що витрачаються на адміністрування неефективних ліцензійних процедур.

2. Цілі і завдання державного регулювання, які реалізуються прийняттям законопроекту

Ввівши в дію цей Закон, держава зможе більш ефективно використовувати бюджетні кошти, які на даний час витрачаються на здійснення ліцензування провайдерів програмної послуги. Також підвищиться рівень державного контролю за змістом програм, що входять до складу програмних послуг відповідних провайдерів. Юридичні і фізичні особи, що здійснюють мовлення в мережі Інтернет, отримають можливість офіційного визнання їх в якості телерадіоорганізацій з боку держави та поширення державних гарантій захисту засобів масової інформації та журналістів.

3. Основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується:

- скасувати ліцензування провайдерів програмної послуги, які не використовують радіочастотний ресурс, замінивши його на просту і прозору процедуру реєстрації їх Національною радою в Державному реєстрі суб'єктів інформаційної діяльності;

- поширити принцип мовчазної згоди, широко використовуваний в законодавстві про дозвільні документи, на процедури реєстрації в Державному реєстрі суб'єктів інформаційної діяльності;

- наділити Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення повноваженнями забороняти ретрансляцію на території України програм, які суперечать законодавству та які не походять з країн, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення;

- удосконалити регулювання питань внесення до Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності конвергентних медіа-осіб, які здійснюють мовлення, що не підлягає ліцензуванню, зокрема, в мережі Інтернет;

- встановити основні принципи ліцензування та діяльності провайдерів програмної послуги, які для надання програмних послуг використовують радіочастотний ресурс України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання, та місце законопроекту в системі законодавства

В даній сфері правового регулювання діють такі акти:

1) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР;

2) Європейська конвенція про транскордонне телебачення, ратифікована Законом України від 17 грудня 2008 року N 687-VI;

3) Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV;

4) Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" N 1775-III;

5) Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 року N 538/97-ВР;

6) Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 року N 3759-XII;

7) Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII.

5. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних наслідків прийняття законопроекту

Закон передбачає значне спрощення порядку започаткування та подальшого здійснення господарської діяльності провайдерами програмної послуги. Це сприятиме підвищенню конкуренції в цій сфері, покращенню якості обслуговування громадян, збільшенню якості надаваних програмних послуг, а також збільшенню зайнятості населення в новоутворених підприємствах.

Можливість офіційного визнання сучасних конвергентних засобів масової інформації в якості суб'єктів інформаційної діяльності призведе до оздоровлення інформаційного середовища України, поширить гарантії захисту журналістів на працівників таких ЗМІ та створить всі необхідні передумови для повноцінного розвитку ринку сучасних ЗМІ.

6. Обґрунтування очікуваних правових наслідків прийняття законопроекту

Прийнявши законопроект, Україна додатково підтвердить виконання зобов'язань, що випливають з ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення свободи вираження поглядів без втручання органів державної влади, як те передбачено в її статті 10.

7. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття Закону не потребує додаткових та інших витрат з Державного бюджету України.

 

Народний депутат України 

М. Л. Княжицький

Опрос