Идет загрузка документа (27 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно защиты детей от сексуальных злоупотреблений и сексуальной эксплуатации

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 17.06.2014 № 4099а
Дата рассмотрения: 17.06.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації"

1. Обґрунтування необхідності внесення змін та доповнень

Запропоновані зміни до законодавства України з питань захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації розроблені з метою гармонізації законодавства України із положеннями Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії до Конвенції ООН про права дитини (далі - Факультативний протокол), ратифікованого Верховною Радою України 3 квітня 2003 р., Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (далі - Ланцаротська Конвенція), що ратифікована Україною 20 червня 2012 р., та Європейської соціальної хартії (переглянута), ратифікованої Україною 14 вересня 2006 р.

Комітет ООН з прав дитини декілька разів звертав увагу України на недосконалість національного законодавства у сфері захисту дітей від сексуальної експлуатації. Так, у 2007 р. у своїх Заключних спостереженнях за результатами розгляду першої періодичної доповіді України про виконання Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії до Конвенції ООН про права дитини однойменний Комітет ООН вказав на недосконалість нормативно-правової бази. У 2011 р. Комітет ООН з прав дитини виніс чергові Заключні спостереження відносно України за результатами розгляду об'єднаної третьої і четвертої періодичної доповіді. Серед іншого, Комітет закликав Україну здійснити комплексний перегляд усього національного законодавства з тим, щоб забезпечити його повну відповідність положенням Конвенції та Факультативного протоколу до неї, особливо у питаннях дитячої проституції та усіх інших форм сексуальної експлуатації дітей (§ 9). Також Комітет повторно привертає увагу Уряду України до того факту, що у її законодавство досі не було включене положення щодо чіткої заборони дитячої проституції (§ 77). Комітет повторно висловив своє занепокоєння тим, що в країна досі не було встановлено чіткого мінімального віку статевого повноліття (§ 25).

Недосконалість нормативно-правої бази України у сфері захисту дітей від сексуальної експлуатації була відзначена і на Європейському рівні. Європейський комітет із соціальних прав Ради Європи у 2011 р. виніс щодо України заключний висновок, в якому констатував невідповідність практики застосування пункту 10 статті 7 "Право дітей та підлітків на захист" Європейської соціальної хартії (переглянутої) (далі - Хартія), що по суті стосується нездатності України захищати дітей від їх залучення до проституції та порнографії.

У 2009 - 2010 рр. експертною робочою групою при Міжнародному жіночому правозахисному центрі "Ла Страда - Україна" та за підтримки Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні було проведено порівняльно-правовий аналіз вітчизняної нормативно-правової бази з положеннями вищезгаданого Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини. Дослідження дозволило виявити пробіли у національному законодавств у сфері захисту дітей від сексуальної експлуатації дітей, виробити рекомендації по їх усуненню.

Недосконалість законодавства не дозволяє ефективно та комплексно захищати дітей від втягнення їх до проституції, інших форм сексуальних зловживань. Численні повідомлення у засобах масової інформації, на кшталт "На Донеччині міліція "відволікла від роботи" 13-річну проститутку", "Мне 12, и я торгую телом. Разве это плохо?", "У Рівному затримали неповнолітню повію" тощо, статистика органів внутрішніх справ, звіти громадських організацій дозволяють стверджувати, що проблема сексуальної експлуатації в Україні існує, а отже потребує вирішення. Так, за даними Міністерства внутрішніх справ України у період 2009 - 2012 (станом на 20.11.2012) рр. було зареєстровано 49 злочинів щодо втягнення дітей у заняття проституцією. За період 2009 - 2011 рр. органами внутрішніх справ виявлено 479 неповнолітніх осіб у віці 16 - 18 років, що займаються проституцією. Однак дана статистика не відображає реальних масштабів явища через латентність проблеми. За даними соціологів, зокрема Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка, кожна 6 - 7 повія в Україні - неповнолітня.

Вдосконалення законодавства щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації є актуальним завданням сьогодення також зважаючи на суспільну думку з цього приводу. Так, ще у 2008 р. Центр "Ла Страда - Україна" спільно з Київським міжнародним інститутом соціології провели опитування громадської думки населення України щодо проблеми порушення прав дитини. В рамках цього дослідження 84 % громадян назвали отримання сексуальних послуг від дитини злочином і 97 % висловилися за необхідність криміналізувати дане діяння.

Протягом жовтня 2010 - серпня 2011 рр. в Україні проходила глобальна кампанія "Стоп торгівлі дітьми та молоддю у сексуальних цілях!". У рамках цієї кампанії було зібрано 55736 підписів під Петицією з однойменною назвою. Серед основних вимог Петиції - вдосконалення національного законодавства щодо запобігання сексуальній експлуатації дітей, у тому числі встановлення чіткої заборони на використання дітей у проституції та покладення відповідальності на клієнтів.

2. Цілі та завдання запропонованих змін

Метою розробки змін є вдосконалення кримінального законодавства, законодавства про адміністративні правопорушення, законодавства про охорону дитинства, соціальну роботи з дітьми та молоддю та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів у сфері протидії сексуальній експлуатації та сексуальним зловживанням щодо дітей.

3. Загальна характеристика та основні положення запропонованих змін та доповнень

Законопроектом пропонується комплексний підхід щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань. Пропонується вдосконалити відповідальність осіб, які посягають на честь та гідність дітей, отримують сексуальні послуги від дітей, залучених до проституції, встановити обов'язковість проведення соціальної реабілітації дітей, які втягнуті до сексуальної експлуатації.

Кримінальне законодавство України містить ряд положень, що спрямовані на захист статевої свободи та недоторканості дітей від злочинних посягань. Так, наприклад, стаття 153 Кримінального кодексу Україні в якості кваліфікуючих ознак даного злочину передбачає відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене відносно неповнолітніх та малолітніх осіб. Однак у статті існує невідповідність, пов'язана із необґрунтовано м'якою санкцією за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього. Так, віднесені до насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом випадки насильницького гомосексуального статевого акту щодо потерпілого чоловічої статі або вчиненого у неприродний спосіб статевого акту щодо потерпілої жіночої статі є не менш, а очевидно навіть більш суспільно небезпечними ніж насильницький природний статевий акт. Незважаючи на цей очевидний факт, за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом ч. 2 ст. 153 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, в той час як за зґвалтування неповнолітньої або неповнолітнього ч. 3 ст. 152 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Законопроектом пропонується усунути цю прогалину, встановивши відповідальність за вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно неповнолітнього або неповнолітньої у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Одним із зобов'язань, взятих на себе Україною через підписання міжнародних правових документів, зокрема Факультативного протоколу, Ланцаротської Конвенції, є введення відповідальності осіб, які отримують сексуальні послуги від дітей, тобто осіб, які не досягли 18 років. Чинне законодавство України теоретично передбачає можливість притягувати до відповідальності осіб, які купують сексуальні послуги від дітей, через застосування статті 155 Кримінального кодексу України. Однак дана норма захищає від сексуальних зловживань тільки тих дітей, які не досягли статевої зрілості. Питання про досягнення статевої зрілості вирішується судово-медичною експертизою, і як свідчить національна судова практика діти досягають статевої зрілості у віці від 14 до 16 років. В той же час, ст. 156 КК України передбачає кримінальну відповідальність за розбещення неповнолітніх, тобто вчинення розпусних дій щодо дітей, які не досягли 16-річного віку. Такий стан речей у національному законодавстві виглядає дещо нелогічним, адже законодавець, охороняючи до 16-річчя особу від можливості фізичного і морального розбещення, не захищає дитину молодшого віку від природного статевого акту. У зв'язку із вищенаведеним, даним законопроектом пропонується внести зміни до ст. 155 КК України у частині визначення мінімального віку статевого повноліття, що позбавить необхідності обов'язково проводити судово-медичну експертизу для встановлення статевої зрілості потерпілої особи віком до 16 років у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України. Разом з тим, законопроектом пропонується залишити норму про встановлення у разі необхідності статевої зрілості особи експертним шляхом після досягнення шістнадцятирічного віку, якщо виникають сумніви щодо досягнення статевої зрілості дитиною, яка досягла 16 років.

Також, у ст. 155 Кримінального кодексу України пропонується встановити спеціального суб'єкта. Суб'єктом даного злочину, на наш погляд, повинна бути саме повнолітня особа, оскільки ідея цієї норми полягає у захисті дитини від впливу дорослої особи, яка в силу свого повноліття цілком усвідомлює суспільно-небезпечний характер такої своєї поведінки відносно дитини.

Встановлення чіткої заборони вступати у статеві зносини із особами, які не досягли 16 років, дозволить більш ефективно захистити дітей як від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації відносно них. В той же час, з метою захисту дітей від втягнення у проституцію, законопроектом пропонується також передбачити відповідальність для тих осіб, які купують сексуальні послуги від дітей у віці від 16 до 18 років, ввівши нову статтю 181-2 до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Встановлення відповідальності для клієнтів дитячої проституції має суттєво вплинути на зниження попиту такої форми експлуатації дитини як дитяча проституція, і в подальшому якщо не ліквідувати таке явище в цілому, то звести його до мінімуму.

В той же час Кодекс України про адміністративні правопорушення дозволяє притягувати до адміністративної відповідальності дітей у віці старше 16 років за заняття проституцією. Отже, діти, які залучені до сфери надання оплатних сексуальних послуг, законом розглядаються не як жертви сексуальної експлуатації, а як правопорушники, що в свою чергу є грубим порушенням прав дитини та відповідних міжнародних зобов'язань, узятих на себе Україною. Аналіз чинних міжнародно-правових актів з питань захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань, зокрема Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ст. 2), Конвенції МОП N 182 про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, Конвенції Ради Європи щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань, Стокгольмської декларації та Плану дій проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, Декларації Ріо де Жанейро проти сексуальної експлуатації дітей та підлітків дає підстави стверджувати, що дитяча проституція є формою сексуальної експлуатації дитини.

Виходячи з формулювання поняття, "дитяча проституція" означає використання дитини у діяльності сексуального характеру за винагороду або іншу форму відшкодування. Отже, очевидно, що дитина розглядається не як активний суб'єкт надання сексуальних послуг, а як жертва, яку використовують у діяльності сексуального характеру. Діти, які залучені до дитячої проституції, є дітьми - жертвами сексуальної експлуатації, яким має надаватися відповідна підтримка, допомога у виході із проституції, а не покарання.

Враховуючи особливості правової системи України та передбачаючи проблеми на правозастосовному рівні, що можуть виникнути через виведення осіб від 16 до 18 років із суб'єктів правопорушення, передбаченого ст. 181-1 КУпАП, зокрема відсутність підстав для вилучення з вулиці або місць, в яких надаються послуги, відмову проходити реабілітацію, законопроектом пропонується вирішити колізію наступним чином.

Пропонується передбачити можливість соціальної реабілітації таких дітей через введення до ст. 24-1 КУпАП додаткового заходу впливу, що застосовуються до неповнолітніх, у вигляді зобов'язання пройти соціальну реабілітацію. А також через введення застосування такого заходу впливу до статті 13 КУпАП, користуючись аналогію, зокрема щодо встановлення виключень застосування заходів впливу до неповнолітніх за вчинення окремих правопорушень. Зокрема, пропонується доповнити дану статтю положенням про застосування до неповнолітніх, залучених до проституції, заходу впливу у вигляді зобов'язання пройти соціальну реабілітацію. Крім того вбачаться за доцільне, закріпити такий захід впливу і до неповнолітніх, які вчиняють насильство в сім'ї, адже дана категорія дітей потребує особливого підходу, зважаючи на те, що насильницька поведінка в більшості зумовлена прикладом батьків, а також ти, що рання корекція може допомогти "перевиховати" неповнолітнього кривдника.

Необхідно зазначити, що термін "соціальна корекція" на сьогодні вже існує в законодавстві України та означає вид соціальної роботи, спрямованої на відновлення основних соціальних функцій, психологічного, фізичного, морального здоров'я, соціального статусу сімей, дітей та молоді. Закон України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" містить статтю 10, в якій визначаються категорії дітей та заклади, в яких має проводитись соціальна реабілітація дітей. Законопроектом пропонується внести зміни до ст. 10 даного закону із метою віднесення таких категорій дітей як діти, залучені до проституції та порнографії, діти, які вчинили насильство в сім'ї до кола осіб, з якими може проводитись соціальна реабілітація.

Відповідна процедура проведення соціальної реабілітації з такими дітьми має бути встановлена на рівні положень підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Окрім вищевказаних доповнень також законопроектом пропонується викласти статтю 10 Закону України "Про охорону дитинства" у новій редакції з метою встановлення чіткої заборони дитячої проституції та будь-яких інших форм сексуального насильства та сексуальних зловживань, жорстокого поводження тощо.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України "Про охорону дитинства", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про соціальні послуги", "Про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року", Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ратифікований Законом України від 03.04.2003 N 716-IV, Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифікована Законом України від 20.06.2012 N 4988-VI, Європейська соціальна хартія (об'єднана) (ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. N 137-V) та інші нормативно-правові акти.

Для реалізації положень запропонованого законопроекту не має потреби вносити зміни до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованих змін не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України. Законом не передбачається створення ані нових закладів для надання допомоги дітям, залученим до проституції, ані розширення кадрового складу соціальних служб. Розробка відповідних програм та навчання спеціалістів щодо проведення реабілітаційної роботи з дітьми, які втягнуті до проституції, може бути проведено в рамках існуючих державних програм, наприклад Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року, одним із завдань якої є створення системи реабілітації та реінтеграції дітей, які потерпіли від торгівлі ними, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття запропонованих змін та доповнень сприятиме підвищенню стану захисту та дотримання прав дитини в Україні, наблизить українське законодавство до міжнародних стандартів забезпечення захисту дитини від сексуальної експлуатації та надання допомоги дітям-жертвам, дозволить Україні виконати рекомендації Комітету ООН з прав дитини та Європейського комітету з соціальних прав.

7. Громадські обговорення

На розгляд Верховної Ради України VI скликання вносились декілька законопроектів, метою яких було приведення національного законодавства у відповідність до положень Факультативного протоколу, в тому числі протидії дитячій проституції, зокрема законопроекти 7390 та 7391 від 20.11.2010 р. та 9540 від 06.12.2011 р. Запропонований законопроект було розроблено із врахуванням зауважень та рекомендацій, що надходили від Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, профільних комітетів Верховної Ради України, органів державної влади, міжнародних та громадських організацій під час обговорення проблематики протидії дитячій проституції. Зокрема, зміни до законодавства щодо протидії дитячій проституції обговорювались під час круглого столу "Стан реалізації законодавства у сфері боротьби з торгівлею дітьми, дитячою проституцією і порнографією та перспективи його вдосконалення" (23.11.2010 р.), експертних слухань "Перспективи вдосконалення законодавства України в сфері захисту дітей від торгівлі людьми, сексуального насильства та експлуатації" (02.03.2011 р.), круглого столу "Реалізація рекомендації Комітету ООН з прав дитини за результатами розгляду державних доповідей України. Питання протидії злочинам проти дітей" (08.07.2011 р.) та круглого столу "Вдосконалення національного законодавства щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та зловживань сексуального характеру" (18.10.2011 р.).

 

Народні депутати України

Луценко І. С.

Пацкан В. В.

Шевченко А. В.

Геращенко І. В.

Кондратюк О. К.

Кожем'якін А. А.

Абдулін О. Р.

Опрос