Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в статью 73 Закона Украины "О Конституционном Суде Украины" (относительно особенностей возобновления действия предыдущей редакции норм Конституции Украины в случае признания неконституционным закона Украины о внесении изменений в Конституцию Украины)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 03.02.2014 № 4074
Дата рассмотрения: 03.02.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" (щодо особливостей відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України у разі визнання неконституційним закону України про внесення змін до Конституції України)

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Це означає, що право визнавати правові акти або в окремих, передбачених Конституцією України, випадках законопроекти такими, що не відповідають Конституції, є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на вирішення питань, передбачених як статтею 150 Конституції України (відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційне тлумачення Конституції України та законів України), так і деякими іншими статтями Конституції України, зокрема статтею 159 (відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України). Причому, якщо в першому випадку має місце так званий наступний конституційний контроль з боку Конституційного Суду України, тобто перевірка ним конституційності чинних правових актів, то у другому випадку Конституційний Суд України застосовує попередній (превентивний) конституційний контроль.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Як відомо, Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010 Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (далі - Закон N 2222) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

В абзаці четвертому пункту 6 мотивувальної частини вищезгаданого Рішення Конституційний Суд України сформував позицію, відповідно до якої визнання неконституційним Закону N 2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222.

Вказана позиція є необґрунтованою та помилковою з огляду на наступне.

Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу.

Установча влада по відношенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституції України визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (частина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституції України Верховною Радою України від імені Українського народу означало, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом.

Прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України.

У той же час, Конституція України як акт установчої влади визначила повноваження Верховної Ради України вносити зміни до окремих положень Конституції України, за винятком розділів І, III, XIII, коли такі повноваження належить безпосередньо Українському народу. Таким чином, Конституція України надала вказаному саме в ній органу державної влади - Верховній Раді України - повноваження діяти як органу установчої влади при внесенні змін і доповнень до неї

При цьому закріплення актом установчої влади за Верховною Радою України повноважень вносити зміни до Конституції України беззаперечно унеможливлює здійснення іншими органами державної влади, у тому числі Конституційним Судом України, будь-яких дій стосовно змін конституційних норм.

Отже, внесення змін до Конституції України може бути здійснене лише установчою владою, а не будь-яким іншим органом державної влади та у спосіб і за формою, визначеними Конституцією України.

Одночасно треба враховувати, що положення закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності стають невід'ємною складовою Конституції України - окремими її положеннями. З набуттям чинності Законом N 2222 його положення є фактично положеннями Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141), яка діє в редакції Закону N 2222.

З вказаного слідує, що у разі визнання певного закону України про внесення змін до Конституції України або його окремих положень такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені або виключені на підставі цього закону, не може здійснюватись автоматично. Тобто приведення редакції норм Конституції України у попередній вигляд має здійснювати саме установча влада.

Наведене неспростовно підтверджує те, що Конституційний Суд України, наголосивши про "відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222" (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення N 20-рп/2010), фактично здійснив перегляд існуючих конституційних норм, чим прямо привласнив повноваження установчої влади в державі, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

У зв'язку з вищенаведеним існує необхідність конкретизації окремих положень Закону України "Про Конституційний Суд України" з метою унеможливлення фактичного здійснення Конституційним Судом України установчої влади в країні.

2. Цілі і завдання прийняття Закону

Головною метою законопроекту є встановлення на законодавчому рівні імперативних норм, які конкретизують механізм реалізації Конституційним Судом України своїх повноважень, що унеможливить випадки привласнення судом непритаманних та неналежних йому повноважень установчої влади.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проектом пропонується доповнити Закон України "Про Конституційний Суд України" окремим положенням, яке передбачає, що разі якщо закон України про внесення змін до Конституції України або його окремі положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені або виключені на підставі цього закону, здійснюється за процедурою внесення змін до Конституції України відповідно до Розділу XIII Конституції України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правову базу у даній сфері правового регулювання складають Конституція України, Закон України "Про Конституційний Суд України".

Прийняття Закону не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень даного законопроекту не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Реалізація запропонованих ініціатив створить додаткові гарантії безмовного виконання органами державної влади приписів Основного Закону України, а також унеможливить випадки привласнення Конституційним Судом України повноважень установчої влади, які йому природно не належать.

 

Народний депутат України 

П. Д. Петренко 

Опрос