Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об официальном статусе русского языка в Украине

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 04.06.2014 № 4008а
Дата рассмотрения: 03.06.2014 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про офіційний статус російської мови в Україні"

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту акту

Мова є важливим інструментом збереження та розвитку культурної спадщини людства. Діяльність щодо підтримання на належному рівні розвитку рідної мови сприяє не лише лінгвістичній багатоманітності та багатомовності, але і більш повному розумінню мовних та культурних традицій в усьому світі.

Як неодноразово наголошується в щорічних резолюціях ООН з питань багатомовності, саме багатомовність є важливим фактором гармонічного спілкування між народами світу. Так, у резолюції Генеральної Асамблеї ООН N 52/262 від 15 лютого 2002 року було наголошено на важливості рішення Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки і культури про проголошення 21 лютого Міжнародним днем рідної мови, а також закликано держави-члени сприяти збереженню та захисту всіх мов, які є засобом спілкування для народів світу.

Стаття 1 Додатка 1 Загальної декларації ЮНЕСКО про культурну багатоманітність наголошує, що культурна різноманітність проявляється через неповторність та багатоманітність особливостей, які притаманні групам та спільнотам, котрі в цілому складають людство. Будучи джерелом обмінів, новацій та творчості, культурна різноманітність настільки необхідна для людства, як біорізноманітність для живої природи. Вона є загальним досягненням людства, яка повинна бути визнана та закріплена в інтересах теперішнього та майбутнього поколінь. Комітет міністрів Ради Європи у Декларації "Про культурну різноманітність" від 7 грудня 2000 р. закликав держави-члени проаналізувати шляхи збереження та сприяння культурній і мовній різноманітності на всіх рівнях у новому контексті глобалізації.

Безпосередньо Україна є багатомовною і багатонаціональною державою. Її мовна багатоманітність виражається в переважанні двох мов - української та російської.

Стаття 10 Конституції України надала російській мові особливий статус та визначила, що держава гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. Виділення російської мови з переліку всіх мов національних меншин є свідченням визнання значної поширеності цієї мови на території України.

За даними останнього Всеукраїнського перепису населення 14,273 млн. громадян України назвали російську мову своєю рідною мовою, що в цілому становить 29,6 % населення країни. З яких етнічні росіяни складають 56 %, тоді як решта - представники інших національностей: 5545 тис. українців, 172 тис. білорусів, 86 тис. євреїв, 81 тис. греків, 62 тис. болгар, 46 тис. молдован, 43 тис. татар, 43 тис. вірменів, 22 тис. поляків, 21 тис. німців, 15 тис. кримських татар, а також представники інших етносів. Таким чином, російська мова де-факто і де-юре є мовою міжнаціонального спілкування.

Російськомовні громадяни України - корінний державотворчий етнос країни. Російська мова виникла і сформувалась, поряд з українською, в значній мірі саме на території України, вихідцями та представниками українського народу, виступає значним соціокультурним фактором розвитку та згуртованості України, найважливішим засобом комунікації, як в межах держави, так і на усьому європейському просторі.

У свою чергу, відповідно до різноманітних соціологічних досліджень російською мовою розмовляють від 43 % до 82 % громадян України. Російська мова є найбільш розповсюдженою у східних та південних областях: м. Севастополь - 98 % з поміж усього населення, АР Крим - 97 %, Дніпропетровська область - 72 %, Донецька область 93 %, Запорізька область - 8 1 %, Луганська область - 89 %, Миколаївська область - 66 %, Одеська область - 85 %, Харківська область - 74 %. Відсоток російськомовних людей на заході також досить високий. Незважаючи на значний відсоток присутності російськомовних громадян на території України, останній перепис населення підтверджує, що 86 % з них вважає Україну своєю Батьківщиною, а 72 % є її патріотами.

Російська мова є однією з шести офіційних мов ООН. 20 лютого 2010 року Організацією Об'єднаних Націй було проголошене 6 червня Днем російської мови (рішення Департаменту публічної інформації ООН "Про мовні дні ООН" OBV/853 PI/1926). Також російськомовні громадяни України є найбільшою мовною спільнотою в Європі, чия мова не має офіційного чи державного статусу. Окрім того, російська мова входить до першої десятки світових мов за поширеністю. Нею користуються близько 260 млн. людей в країнах СНД, США, Канаді, Ізраїлі, Німеччині, Польщі, Туреччини тощо, а приблизно 150 млн. з вище зазначених осіб вважають російську рідною мовою.

7-го липня 2010 року Комітет міністрів Ради Європи погодив першу періодичну Доповідь та Рекомендації про застосування в Україні положень Європейської хартія регіональних мов або мов меншин.

У зазначеній Доповіді Комітет експертів вказав, що "Лінгвістичний ландшафт України є унікальним з точки зору Хартії, так як мова (російська мова), яка не є державною, використовується значною частиною населення, включаючи осіб, що належать до інших національних меншин". Разом з тим "… той рівень захисту, який передбачається для російської мови в ратифікаційній грамоті, не є відповідним" (п. 61). "Беручи до уваги число носіїв російської мови в Україні, стає ясно, що російській мові має бути надано особливе місце" (п. 79). "обрані Україною зобов'язання не відображають належним чином становище цих мов, у відношенні до яких слід було би обрати більш високі зобов'язання" (п. 155). "... політика сприяння державній мови не повинна чинити утиски регіональним мовам або мовам меншин.... Влада повинна збалансувати свою роботу з підтримкою державної мови та потребами й правами українських громадян, які говорять регіональною мовою або мовою меншини" (п. 71). "... ще багато залишається зробити для забезпечення того, щоб законне прагнення сприяти використанню державної мови, як одному із засобів збереження національної єдності, реалізовувалося в той же час без створення перешкод для використання мов національних меншин, як цього вимагає Хартія" (п. 72). "... Охорона державної мови та сприяння її використанню в усіх сферах суспільного життя не повинні здійснюватися на шкоду використання регіональних мов або мов меншин у приватному або публічному житті" (п. 73).

Потрібно зауважити, що, не зважаючи на те, що Закон України "Про засади державної мовної політики" закріпив за російською мовою статус регіональної мови, такий статус є недостатнім, адже в порівнянні з іншими регіональними мовами в Україні, російська мова є значно поширенішою.

Таким чином, положення запропонованого проекту акта повністю відповідають статті 10 Конституції України та в повній мірі узгоджуються з діючим законодавством в сфері мовної політики. Проект акту не порушує принцип рівності та не створює привілеїв носіям російської мови. Адже Конституція України вже передбачила особливий статус російської мови, чим визнала факт значної її поширеності на території всієї України. А тому, запропонований проект акту спрямовано виключно на реалізацію положень Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Не менш вагомим чинником необхідності розгляду і прийняття цього законопроекту, є політичний.

Законопроект може і повинен виступити важливим чинником збереження цілісності Української території, єдності і функціональності Української держави, для теперішнього і майбутнього поколінь українців.

Поточна політична ситуація в країні, зокрема, у вимірі національної безпеки, є найбільш тривожною з часу здобуття Україною незалежності. На теперішній час, маємо факти трагічної загибелі десятків громадян України, якої можна було уникнути, втрату контролю над територією Автономної Республіки Крим, багатомільярдні матеріальні збитки Державному бюджету і народному господарству України, значні ускладнення життя декількох мільйонів українських громадян не тільки у теперішньому, а і у наступних поколіннях. У середньостроковій перспективі маємо загрозу затяжного міжнаціонального конфлікту всередині нашої держави, бойових дій на українській території, трагічної загибелі тисяч українців. Зважаючи на висококонкурентний характер сучасних міжнародних відносин, суттєве послаблення значення міжнародного права і справедливості як засад сучасного міжнародного порядку, зростаючу конкуренцію за природні ресурси, на які багата Україна, з поміж інших держав і народів Світу - існує реальний ризик втрати Україною значної частини території держави, занепаду Української державності і знедолення усіх громадян України.

Ризик, задля недопущення матеріалізації якого, державна влада, Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в країні, мають зробити усе можливе і неможливе.

Мусимо визнати, що одним із важливих чинників спричинення поточної небезпечної ситуації і вище визначених негативних наслідків для Українського народу і Української держави, стало голосування Верховної Ради України в лютому 2014 року з приводу скасування Закону України "Про засади державної мовної політики", і її інтерпретація засобами масової інформації як скасування закону про захист російської мови і прав російськомовних громадян України, як раціональна так і перебільшена. Захист російської мови і російськомовних громадян є одним із головних гасел суспільних інститутів і формувань, що сьогодні вимагають автономії і навіть відокремлення частин території України.

Надто великою є цінність кожного квадратного метру державної території. В усьому Світі, за її здобуття і захист, мільйони людей віддавали своє життя. Повернення тієї частини державної території, яку у перспективі може втратити Україна, може відбутися через століття, чи не відбутися взагалі.

Вважаю надання російській мові офіційного статусу в Україні, поряд із державною українською мовою, за сучасних загроз Українській територіальній цілісності, - найменшою ціною, яку можна і слід сплатити за збереження України в межах її державного кордону, деескалацію небезпеки збройного конфлікту, збереження життів тисяч українців, відновлення національної злагоди як першооснови розвитку України і добробуту усіх українців: україномовних, російськомовних, та іншомовних. Впевнений у підтримці такої законодавчої ініціативи широкими колами співвітчизників, та її історичній виправданості у майбутньому.

2. Цілі та завдання проекту акту

Проектом Закону пропонується надати російській мові офіційний статус на території Україна та під юрисдикцією України задля зменшення в суспільстві політичної, соціальної і безпекової напруги щодо "мовного питання"; побудови в Україні толерантного суспільства громадянського миру та злагоди на основі полікультурності, багатонаціональності та багатомовності Українського народу; закладенню в основу політики розвитку нашої держави поваги до громадян України, які вважають своєю рідною мовою російську, культурного і ментального об'єднання усіх українців, що сьогодні подекуди відчужуються один від одного, в єдину спільноту, де кожен дбає про державу, державність і усіх співвітчизників.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту акту

Поданим проектом Закону передбачається визнати офіційний статус російської мови на території України та під юрисдикцією України, і розкрити цей статус через низку законодавчих норм у сфері обнародування юридичних і офіційних актів, їх тлумачення і застосування в усіх основних сферах життєдіяльності, де громадянин чи приватна організація має справ із державою, її органами і службовцями, сектором публічної влади у цілому. Пропонується унормувати використання російської мови у її новому статусі у судовому процесі, роботі адвокатури і нотаріату, державному регулюванні науки, освіти і охорони здоров'я. З цією метою, проектом пропонується внести зміни до Закону України "Про засади державної мовної політики", процесуальних кодексів, законів про державну службу і службу в органах місцевого самоврядування, науково-освітню діяльність, охорону здоров'я тощо.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини в даній сфері регулюються положеннями статті 10 Конституції України, Міжнародного пакту ООН про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року, Загальної декларації ЮНЕСКО про культурну багатоманітність, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року, Резолюції Європейського парламенту щодо ситуації в Україні від 25 лютого 2010 року, Доповіді Комітету експертів та Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи про застосування в Україні положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від 7 липня 2010 року, Декларації прав національностей від 1 листопада 1991 року, законів України "Про засади державної мовної політики" та "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація зазначеного проекту акта не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України, місцевих бюджетів на 2014 рік, та інших витрат протягом поточного року.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту акту

Прийняття зазначеного законопроекту сприятиме, насамперед, збереженню територіальної цілісності України, зміцненню державності України, відновленню на усій території України громадянської злагоди як передумов до будь-яких інших конструктивних процесів у сьогоденні та у майбутньому.

Щодо останніх, прийняття зазначеного законопроекту сприятиме забезпеченню конституційного принципу демократичності на території України відповідно до реального стану мов та потреб їх носіїв, зменшенню в суспільстві соціальної напруги щодо реалізації мовної політики в Україні; побудові в Україні толерантного суспільства громадянського миру та злагоди на основі полі культурності, багатонаціональності та багатомовності Українського народу; закладенню в основу політики розвитку нашої держави поваги до громадян України, які вважають своєю рідною мовою російську.

 

Народні депутати України:

Ківалов С. В. (посвідчення N 358)

Фабрикант С. С. (посвідчення N 023)

Опрос