Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О статусе и социальной защите граждан, пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы" (относительно совершенствования отдельных положений)

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 16.12.2013 № 3760
Дата рассмотрения: 16.12.2013 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо вдосконалення окремих положень)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Питання визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. N 796-XII (далі - Закон).

Так, відповідно до статті 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, окрім інших, належать:

- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3 частини першої статті 11 Закону);

- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини першої статті 11 Закону).

Статтею 14 Закону визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Зокрема такими категоріями осіб, окрім інших, є:

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3 (абзац восьмий пункту 3 частини першої статті 14 Закону);

- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону).

Разом з тим, органи праці та соціального захисту населення вимушені відмовляти громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а також потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, які станом на 1 січня 1993 року мають сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання не менше трьох років на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення або не менше чотирьох років на територіях зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, у наданні права на гарантовані пільги і компенсації, встановленні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Причиною відмов є та обставина, що Законом не передбачено встановлення особам статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи (стаття 11 Закону) та встановлення їм пільг і компенсацій (стаття 14 Закону) у випадках, коли станом на 1 січня 1993 року строк проживання, роботи (служби) чи навчання цих осіб у різних зонах радіоактивного забруднення є сумарним, що є порушенням основоположного принципу права - принципу справедливості по відношенню до цих громадян, конституційного принципу справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами.

Також, на наш погляд, вдосконалення потребують і положення діючого Закону, які встановлюють підстави надання компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 3.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення санаторно-курортними путівками" від 05.07.2012 р. N 5062-VI, згідно з яким пункт 13 частини першої статті 22 Закону викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу першого пункту 13 частини першої статті 22 Закону (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення санаторно-курортними путівками" від 05.07.2012 р. N 5062-VI) особам, які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - надаються пільги, передбачені пунктом 18 частини першої статті 20, а також позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання, за їх бажанням, грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Разом з тим, попередньою редакцією зазначеної норми компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 3 були гарантовані також особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Таким чином, з 1 січня 2013 року громадяни, віднесені до категорії 3, які на даний час не працюють, але проживають на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, втратили зазначені пільги та компенсації і вимушені сплачувати 30 відсотків вартості санаторно-курортної путівки за рахунок власних коштів, як це передбачено абзацом четвертим пункту 4 Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 N 261. Більшість із цих громадян отримують мінімальний розмір пенсії і не в змозі сплатити кошти за санаторно-курортну путівку. Крім того, з набуттям чинності зазначеної норми порушується конституційний принцип рівності в правах громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Слід відмітити, що метою прийняття Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо забезпечення санаторно-курортними путівками" від 05.07.2012 р. N 5062-VI (яким пункт 13 частини першої статті 22 Закону викладено в новій редакції) було вдосконалення процесу забезпечення державою законодавчо встановлених гарантій щодо оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, але жодним чином не позбавлення вищевказаної категорії громадян гарантованих державою пільг та компенсацій. Тому ситуація, що склалася, потребує негайного виправлення.

З огляду на зазначене, порядок визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, надання компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 3, потребує додаткового законодавчого врегулювання.

2. Цілі та завдання прийняття законопроекту

Метою прийняття цього проекту Закону є удосконалення норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відновлення соціальної справедливості щодо громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

3. Основні положення законопроекту

Законопроектом вносяться зміни до:

- пунктів 3 та 4 частини першої статті 11 Закону, якими пропонується встановити, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які за умов, передбачених цими нормами, мають сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років чи сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання на територіях зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років, відповідно;

- абзацу восьмого пункту 3 та пункту 4 частини першої статті 14 Закону, які передбачають, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які за умов, передбачених цими нормами, мають сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років чи сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання на територіях зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років, відповідно;

- абзацу першого пункту 13 частини першої статті 22 Закону, відповідно до яких компенсації та пільги, передбачені цією нормою, поширюються також на осіб, які постійно проживають на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами в зазначеній сфері правового регулювання є Конституція України, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 N 261 "Деякі питання організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Реалізація положень законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Запропонованим проектом Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо вдосконалення окремих положень)" пропонується особам, які станом на 1 січня 1993 року мають сукупний період проживання, роботи (служби) чи навчання в зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років чи на територіях зон гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років, а також відповідають іншим критеріям, передбаченим нормами Закону, встановити статус осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи та включити до категорій 3 та 4 для встановлення пільг і компенсацій.

Відповідно до інформації, наданої Мінсоцполітики, останнє не володіє даними щодо кількості осіб, які мають сумарний період проживання, роботи (служби) чи навчання в різних зонах радіоактивного забруднення.

Разом з тим, ураховуючи, що законопроектом пропонується включити вищевказаних осіб саме до категорій 3 та 4, реалізація його положень вимагатиме незначних додаткових витрат з Державного бюджету України, а в частині внесення змін до абзацу першого пункту 13 частини першої статті 22 Закону - взагалі не вимагатиме жодних додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів. Водночас із урахуванням щорічної смертності інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів та інших постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважаємо, що реалізація положень законопроекту, в разі його прийняття, може бути здійснена в існуючих межах фінансування відповідної бюджетної програми.

Також законопроектом передбачено введення в дію закону з 1 січня 2015 року, що дасть можливість Кабінету Міністрів України врахувати видатки під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2015 рік.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття акта дозволить удосконалити норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відновити соціальну справедливість щодо громадян, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС.

 

Народний депутат України 

В. А. Пехов

Опрос