Идет загрузка документа (14 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно сроков обжалования плательщиками налогов налогового уведомления-решения и усовершенствования некоторых положений

Пояснительная записка к проекту закона Украины от 29.11.2013 № 3706
Дата рассмотрения: 28.11.2013 Карта проходжения проекта

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо строків оскарження платниками податків податкового повідомлення-рішення та удосконалення деяких положень"

I. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

1. Проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо строків оскарження платниками податків податкового повідомлення-рішення та удосконалення деяких положень" розроблено у зв'язку з необхідністю узгодження положень статей Податкового кодексу України щодо строків судового оскарження податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючих органів про нарахування грошового зобов'язання платнику податків.

Відтак статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено як загальні, так і спеціальні строки звернення до адміністративного суду. Встановлено шестимісячний термін для такого звернення, а у разі, коли предметом оскарження є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, - термін зменшується до одного місяця.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового Кодексу України встановлено: "з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.". Пунктом 56.19 цієї ж статті передбачено, що після оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку платник податків має право звернутися до суду в місячний термін.

Таким чином, в межах статті 56 Податкового кодексу України наявна колізія між пунктом 56.18 та 56.19. Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України строки позовної давності щодо оскаржень податкових повідомлень-рішень, незважаючи на те, чи мала місце процедура адміністративного оскарження такого рішення, становлять 1095 днів відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України. При цьому суд встановив суперечність між пунктом 56.18 та пунктом 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України. (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 року N 1935/11/13-11). Звертаючи увагу на думку науковців, положення пункту 102.1 статті 102 ПКУ містять саме строки давності, а не строки звернення до суду для оскарження податкового повідомлення-рішення (процесуальні строки).

Запропонованими змінами передбачається вилучити положення з Податкового кодексу України, що призводять до помилкової правозастосовної практики та визначити строк позовної давності для оскарження рішень контролюючих органів в один місяць відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. В такому випадку право на судовий захист не обмежується, однак такий строк дисциплінує поведінку платника податків, а також зменшує можливість зловживання з їх боку своїми правами. Видається, що такий зважений підхід дозволяє узгодити норми Податкового кодексу України та запобігає виникненню протиріч з даного питання.

2. На сьогодні залишається невизначеним питання щодо можливості застосування актів податкових перевірок контролюючими органами, на підставі яких не було винесено податкове повідомлення-рішення в передбачені Кодексом строки або винесене на їх підставі повідомлення-рішення було скасовано у встановленому порядку. Така неврегульованість породжує значну кількість судових спорів. Згідно даним Єдиного державного реєстру судових рішень, суди адміністративної юрисдикції перевантажені позовами про визнання незаконними актів податкових перевірок. Причому, судова практика з цього питання є неоднозначною. Величезна кількість судових скарг платників податків на акти перевірок обумовлена тим, що на практиці досить частим явищем є зловживання органами доходів і зборів своїми повноваженнями, що фактично породжує настання негативних наслідків для платника податків, який перевірявся та його контрагентів. Враховуючи вищезазначене, цим проектом Закону пропонується внести положення до Податкового кодексу в частині неможливості використання актів перевірок, на підставі яких у встановлені строки не було винесено податкове повідомлення-рішення, зокрема, в якості доказу у кримінальній, цивільній або будь-якій іншій справі. Видається, що такі акти можуть бути інструментом в руках органів доходів та зборів, а також їх посадових осіб для протиправного податкового тиску на платників податків, тим самим порушувати їх права та законні інтереси. Відповідно, змінами передбачено, що не можуть використовуватися у якості матеріалів для висновків акти перевірок інших платників податків, податкове повідомлення-рішення за якими не було винесено у встановленні строки або було винесене на їх підставі повідомлення-рішення було скасовано у порядку встановленому Кодексом.

3. Формулювання положень пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України дає підстави для її помилкового розуміння і відповідно призводить до неправильного застосування у випадках притягнення платника податків до фінансової відповідальності. Перед правозастосовними органами та платниками виникає питання самостійності відповідальності, передбаченої пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України. Відтак використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, згідно із законом повинно тягти за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги незалежно від штрафів передбаченими пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Тобто відповідальність платника податків, що настає за нецільове або всупереч умовам використання сум за податковою знижкою повинна застосовуватись незалежно від того чи застосовувалась відповідальність до такого платника у випадках, коли: сам контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених Кодексом.

Законопроектом пропонується внести зміни до Податкового кодексу України, що дадуть логічну визначеність відповідальності, передбаченої пунктом 123.2 статті 123 ПКУ як окремої самостійної відповідальності платника податків за порушення норм податкового законодавства. Відповідно, змінами передбачено винесення вказаної норми пункту 123.2 статті 123 в окрему статтю 1231 ПКУ.

II. Цілі та завдання прийняття проекту Закону:

· чітке визначення строку, в межах якого платник податків має право звернутися до адміністративного суду щодо оскарження податкових рішень контролюючих органів, який би був достатній для реалізації права на судовий захист та водночас не був необґрунтовано затягнутим;

· закріплення правового статусу актів перевірок та врегулювання проблемних аспектів правозастосовної практики органів Міністерства доходів і зборів щодо складання актів перевірок без наступного винесення податкового повідомлення-рішення у визначені строки, а також можливості настання негативних наслідків для платника податків;

· визначення як самостійної відповідальності платника податків, що настає за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом.

III. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується:

внести зміни до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України та передбачити, що податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання може бути оскаржене у будь-який момент після отримання такого рішення в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України;

доповнити статтю 83 Податкового кодексу України пунктом 83.2, яким передбачити, що посадові особи контролюючих органів під час проведення перевірки платника податків не можуть використовувати у якості матеріалів для висновків акт перевірки або відповідну частину такого акту, інших платників податків, податкове повідомлення-рішення за яким не було винесено у встановлені строки, або винесене на його підставі повідомлення-рішення було скасоване у встановленому порядку за деякими винятками;

внести положення до Податкового кодексу в частині неможливості використання актів перевірок, на підставі яких у встановлені строки не було винесено податкове повідомлення-рішення, зокрема, в якості доказу у кримінальній, цивільній або будь-якій іншій справі;

встановити відповідальність за порушення умов використання податкової пільги.

IV. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правове регулювання в даній сфері здійснюється Податковим кодексом України.

Прийняття даного проекту Закону не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів України.

V. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація зазначеного проекту Закону не призведе до зменшення надходжень до Державного бюджету України та не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України чи місцевих бюджетів.

VI. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття даного проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України узгодить норми ПКУ та внесе ясність до його окремих положень, а також сприятиме усуненню неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Цим самим прийняття проекту Закону запобігатиме зловживанню своїми повноваженнями органами доходів і зборів, а платників податків відповідним чином дисциплінує.

 

Народний депутат України

М. Л. Княжицький

Опрос